| Культура, основні морфологічні ознаки та біологічні особливості | Зона поширення, господарське призначення та продуктивність | Основні особливості технології вирощування |
| Горохпосівний (Pisum sativum L.). Стебло трав'янисте, вилягає. Маса 1000 насіннн у зернових сортів 200–340, кормових 140–200 г. Вимогливий до грунту. Найкраще росте на багатих гумусом, середніх за механічним складом грунтах (рН 6–7,5 оптимальний — 6,5). Непридатні для нього кислі заболочені, солонцюваті та легкі піщані грунти. Світло і вологолюбна, холодостійка, самозапильна, скоростигла рослина довгого дня. Насіння починає проростати при 1–2 °С, оптимальна температура для розвитку 15–20 °С. У фазі сходів витримує приморозки до – 8 °С. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелений корм 45–60, на зерно 70–110 днів. | Вирощують у Лісостепу, Степу і на Поліссі. Зелену масу, зерно й солому використовують на корм худобі. На зерно вирощують в основному у чистих посівах, а на корм у дво- багатокомпонентних сумішках з ярими злаковими і капустяними культурами. Врожайність зеленої маси зернових сортів 220–280 ц/га, зерноукісних 300–350 ц/га, а зерна — відповідно 25–35 і 15–20 ц/га. | Розміщують після озимих зернових, кукурудзи, картоплі, коренеплодів, овочевих культур. Добрива вносять з розрахунку Р45–60К45–60, а на бідних грунтах N30–60. Орють на глибину 25–27 см. За 3–4 тижні до сівби насіння протруюють. Сіють на початку весняних польових робіт. Норма висіву в Степу 0,9–1,2 млн/га, Лісостепу 1 млн/га на Поліссі 1,2–1,5 млн/га схожих насінин. У сумішках висівають 0,7–0,9 млн/га гороху і 1,5–2 млн/га вівса або ячменю. На зелений корм і сіно збирають від повного цвітіння до масового утворення бобів. |
| Соя(Glycina hispida L.). Стебло пряме, здатне до галуження. Листки трійчасті. Маса 1000 насінин 140–190 г. Добре росте на чорноземах, темно-сірих лісових і каштанових грунтах. Не придатні для неї засолені, заболочені й кислі грунти. Рослина помірно посухостійка, світло- і теплолюбна. Насіння починає проростати при температурі 9–10 °С, сходи з'являються при 12–14 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку 20–24°С. Сходи витримують зниження температури до мінус 2–З °С. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелену масу 65–90 днів, а на зерно — 85–140. | Середньостиглі й середньоранні сорти на зерно вирощують у Степу, ранньостиглі в Степу і Лісостепу, а на зелений корм і силос у сумішках з іншими культурами — в усіх зонах. Продукти переробки зерна — макуху і шрот — використовують у комбікормовій промисловості. З зеленої маси готують трав'яне борошно, гранули, силос, а також безпосередньо згодовують її тваринам. У сумішках висівають з кукурудзою, цукровим сорго, сорго-суданковим гібридом. Урожайність зеленої маси сої 200–300, зерна — 18–25 ц/га. | Розміщують після озимих і ярих зернових, кукурудзи і овочевих культур. Не можна сіяти після соняшника, суданської трави. В Лісостепу вносять N45–60Р45–60К45–60. В Степу N45–60Р45–60К40–45, а при зрошенні норми збільшують на 20–25 %. Орють на глибину 25–27 см. Перед сівбою у грунт вносять гербіциди. Насіння в день сівби обробляють соєвим нітрагіном. Висівають, коли температура грунту на глибині 5–6 см становить 12–14 °С. Сіють широкорядним способом з міжряддями 45 см. Норма висіву насіння скоростиглих сортів 650–750 тис./га, ранньостиглих і середньостиглих 450–550 тис./га схожих насінин. Глибина загортання насіння залежно від механічного складу і вологості грунту 3–6 см. На корм використовують від повного цвітіння до наливання насіння. На зерно збирають у повній стиглості. |
| Кормовий люпин(Lupinus luteus L.). Стебло пряме, схильне до галуження. Маса 1000 насінин жовтого люпину 110–160 г, білого 260–390 г. Жовтий люпин менш вибагливий до грунтів, витримує рН 5–6, а білий краще росте на родючих зв'язних суглинкових грунтах з рН 6,5–7. Не придатні для нього важкі, глинисті, перезволожені і дуже кислі грунти. Вологолюбний і світлолюбний. Насіння починає проростати при 2–5 °С, оптимальна температура — 9 –14 °С. Сходи витримують приморозки до – 2–3 °С. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелений корм 65–90 днів, а на зерно — жовтого 105–130 днів, білого — 135–145 днів. | Вирощують на Поліссі, в північному Лісостепу, а при зрошенні і в Степу. На корм вирощують сорти з вмістом алкалоїдів до 0,1 %. На зерно висівають у чистих посівах, а на зелений корм і силос у чистих та в сумішках з вівсом, кукурудзою. На дерново-підзолистих піщаних, супіщаних та легко суглинкових грунтах Полісся вирощують також у зайнятих парах та в післяукісних і післяжнивних посівах на зелене добриво. Урожайність зеленої маси жовтого люпину 250–400 ц/га, білого — 350–500, зерна — відповідно 10–20 і 25–30 ц/га. | Розміщують після удобрених озимих і ярих зернових та просапних культур. Не можна висівати після цукрових буряків, а також повторно після люпину. Під зяблеву оранку вносять Р45–60 К60–90, а в рядки при сівбі Р10–15.Орють на глибину 20–22 см. Сіють через 5–6 днів після сівби ранніх ярих культур, а при пізній весні — одночасно з ранніми ярими. Спосіб сівби звичайний рядковий. Норма висіву 1,2–1,4 млн/га схожих насінин жовтого і 0,9–1,1 млн/га білого. На засмічених полях люпин сіють широкорядним способом (45 см). Норма висіву 0,6–0,8 млн/га схожих насінин. Глибина загортання насіння 2–4 см. У змішаних посівах з вівсом норма висіву жовтого люпину 0,8–1 млн/га і вівса 1,2–1,4 млн/га, з кукурудзою — люпину жовтого або білого 0,3–0,4 млн/га і кукурудзи 90–120 тис./га схожих насінин. На зелений корм збирають під час бутонізації–цвітіння, на силос у фазі утворення блискучих бобів, а на зерно — роздільно при побурінні 70–85 % бобів або прямим комбайнуванням при достиганні не менше 95 % бобів. |
| Кормові боби (Vicia faba L.). Стебло пряме, товсте, порожнисте, галузиться рідко. Маса 1000 насінин 360–520 г. Найкраще ростуть на окультурених чорноземах, темно-сірих лісових грунтах, осушених торфовищах. Не придатні для них сухі, малородючі піщані, заболочені і кислі грунти. Холодостійкі і вологолюбні. Насіння починає проростати при температурі 3–4 °С. Сходи витримують короткочасні приморозки до –4–5°. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелену масу 65–90, а на зерно 1І0–135 днів. | Найбільш поширені в західних районах, менше — в центральному Лісостепу і на Поліссі. В чистих посівах вирощують на зерно, а в сумішках з кукурудзою і вівсом — на силос та зелений корм. Зерно використовують для виготовлення комбікормів, а солому силосують разом з кукурудзою і гичкою цукрових буряків. Урожайність зеленої маси 270–400 ц/га, зерна 20–35 ц/га. | Розміщують після озимих, коренеплодів, картоплі, кукурудзи. При сівбі після неудобрених попередників вносять 15–25 т/га гною і Р45–60К45–60. Орють на 22–27 см. Насіння обробляють фунгіцидами, а в день сівби — нітрагіном. Сіють на зерно, а в сумішках з вівсом на зелену масу — одночасно з ранніми ярими культурами. При вирощуванні сумісно з кукурудзою — в строки її сівби. При сівбі в рядки вносять Р10–20. На чистих полях і при наявності гербіцидів сіють звичайним рядковим способом, а на забур'янених — широкорядно (45 см). Норма висіву відповідно 600–700 і 450–500 тис./га схожих насінин. Глибина загортання насіння 6–8 см. Для знищення бур'янів застосовують гербіциди які вносять до сівби або перед появою сходів. При сумісному вирощуванні кормових бобів висівають 0,6–0,7 млн/га і вівса 2,5–3,5 млн/га, а з кукурудзою відповідно 200–250 і 60–80 тис/га схожих насінин. |
| Вика яра (Vicia sativa L.). Стебло тонке, витке, майже чотиригранне, з різним ступенем опушення. Маса 1000 насінин 55–70 г. До грунту маловимоглива, але погано росте на солонцюватих, заболочених, кислих і піщаних, не витримує високого рівня підґрунтових вод. Насіння починає проростати при 2–3 °С, у фазі сходів витримує приморозки до 5–7 °С. Оптимальна температура для росту 16–22 °С. Посуху переносить погано. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелену масу 50–70 днів, а на насіння 85–115. | Вирощують у Лісостепу, на Поліссі, в північному і центральному Степу на насіння переважно в чистих посівах або в сумішці з вівсом, на зелений корм тільки в сумішках із злаковими і капустяними культурами. При ранніх строках основними компонентами викосумішок є овес, рідше ячмінь. У сумішках більш пізніх строків, крім цих культур, висівають суданську траву, кукурудзу, сорго. Використовують на зелений корм, сіно, сінаж, трав'яне борошно. Урожайність зеленої маси 200–300, а насіння 15–20 ц/га. | Розміщують після просапних і зернових культур. Добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. При вирощуванні на насіння вносять P45K45 під вико-вівсяну сумішку N80–90P45K60 і в рядки при сівбі P15. Висівають у перші дні весняних польових робіт звичайним рядковим способом. Глибина загортання насіння 4–5 см. Норма висіву вики на насіння у чистих посівах 2,5–3 млн/га, у сумішці 2–2,2 млн/га і вівса 1–1,2 млн/га, на зелений корм і сіно вики висівають 2,2–2,4 млн/га і вівса 1,4–2 млн/га схожих насінин. У Степу норму висіву зменшують на 15–20 %. В західному Лісостепу і на Поліссі разом з викою і вівсом висівають 3–3,2 млн/га пажитниці однорічної, яка після збирання вико-сумішки дає ще 1–2 укоси. На удобрених грунтах вику вирощують на зелений корм у багатокомпонентних сумішках. У Степу на зрошенні вики висівають 0,8 + вівса 4 + озимого ріпака 1,3; вики 0,6 +ячменю 1,4 +вівса 1,7 + гороху 0,4 +соняшника 0,3. У повторних посівах норму висіву всіх компонентів збільшують на 25-30%. Сумішки на зелений корм, сіно і сінаж збирають під час повного цвітіння вики, а на силос — у період утворення бобів. На насіння вику збирають роздільно. |
| Вика озима у культурі представлена двома видами: волохатою (Vicia villosa Roth.) і паннонською (Vicia pannonica). Обидва види дворучки. Стебло тонке, опушене, розгалужене, лежаче, завдовжки до 150 см у паннонської і до 200 см у волохатої. Маса 1000 насінин у вики волохатої 25–30 г, у панонської — 35–50 г. До грунту не вимоглива. Непридатні для неї бідні піски, заболочені й кислі грунти. Оптимальний рН 6–8. Критична температура для вики у грудні мінус 15–16°С, у березні — 8–10 °С. Більш зимостійка і вологолюбна вика волохата. Укісної стиглості вона досягає через 300–310 днів. Вика паннонська цвіте і достигає на 1–2 тижні раніше. При весняній сівбі календарні строки збирання вики настають на 2–3 тижні пізніше. | Вику волохату вирощують в основному в західному та центральному Лісостепу і на Поліссі, а паннонську — в Степу. Зелену масу вики, висіяної восени, використовують рано навесні, а висіяної весною — в кінці літа для годівлі тварин і заготівлі сіна. Вирощують в основних і проміжних посівах, переважно в сумішках з тритикале, озимими житом і пшеницею, еспарцетом, пажитницею багатоквітковою, а при весняній сівбі з кормовими сортами вівса, кукурудзою. Урожайність зеленої маси в сумішках 250–350 ц/га, в тому числі вики 60–120 ц/га; насіння вики волохатої 4–6, а паннонської 6–8 ц/га. | Оптимальні строки сівби на Поліссі 15–25 серпня, в Лісостепу 20–30 серпня, в Степу 10–20 вересня. Норма висіву на зелений корм у Лісостепу: озимої вики 1,5 млн/га схожих насінин і 2,5 — озимого жита чи 3–3,5 млн/га озимої пшениці або тритикале; в Степу — вики 1,1, а озимих зернових 2–2,5 млн/га. На насіння в західному Лісостепу і на Поліссі вики сіють 0,5–0,7 млн/га, озимих (пшениця, жито або тритикале) — 3–4 млн/га, а на східному Поліссі, в Лісостепу і Степу — відповідно 1,3–1,5 і 2–3 млн/га. Компоненти сумішок при добрій вологозабезпеченості грунту сіють роздільно, а в посушливі роки разом звичайним рядковим способом на глибину 3–5 см. Збирають на зелений корм у період бутонізації, а на сіно і силос на початку цвітіння. |
| Чина посівна (Lathyrus sativus L.). Стебла чотиригранні, вилягаючі. Насіння проростає при + 2–3 °С. Сходи з'являються при + 5–7 °С й витримують зниження температури до –5–7 °С. Надмірне зволоження переносить погано. До грунтів не вибаглива. Непридатні для неї засолені, кислі й заболочені грунти з близьким заляганням підґрунтових вод. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелений корм 50–65 днів, на зерно 90–110 днів. | Вирощують у південному і східному Лісостепу та Степу. На зерно вирощують у чистих посівах, а на зелений корм і сінаж — у сумішках із злаковими й капустяними. Урожайність зеленої маси 200–250 ц/га, зерна 20–25 ц/га. | Розміщують після озимих зернових і просапних культур. Поганими попередниками є суданська трава і соняшник. Обробіток грунту і підготовка насіння до сівби такі самі, як і гороху. Під зяблеву оранку вносять Р30–60К30–60. У Степу сіють у першій п'ятиденці весняних польових робіт, а в Лісостепу — зразу ж після сівби ранніх зернових культур. Норма висіву у чистих посівах 1,2–1,3 млн/га схожих насінин. Спосіб сівби звичайний рядковий. Глибина загортання насіння 6–8 см. У змішаних посівах у Лісостепу чини висівають 0,8–0,9 млн/га, вівса 1,4–1,7 млн/га; в Степу: чини 0,7–0,8, вівса або ячменю 0,9–1,4 млн/га. На зелений корм використовують на початку цвітіння — до наливання зерна в нижніх бобах, а на сіно під час масового цвітіння. На зерно збирають роздільним способом при пожовтінні більшості бобів на рослині. |
