Основні поняття соціології культури. Першоосновою культури є мова

Першоосновою культури є мова. Люди, освоюючи навколишній світ, фіксують

його у визначених поняттях. І приходять до згоди, що визначеному сполученню звуків

надається певне значення.

Лише людина здатна використовувати символи, за допомогою яких вона

спілкується, обмінюється не тільки простими почуттями, але і складними ідеями,

думками. Використовуючи символічну комунікацію, людина обмінюється цінними

думками, способами спільних дій, указівками. Без настільки розробленого, багатого

і різноманітного спілкування люди не злізли б з дерев і не вийшли б із печер.

Як мова відокремлює людей від тварин, так і писемність (письмова мова) проводить

межу між примітивними культурами і цивілізацією. Людина дописемної культури

повинна завжди тримати в пам’яті найбільш цінні зразки культури. Але людська

пам’ять обмежена. Тому і культура, що залежить від людської пам’яті й усної передач

і її зразків, приречена залишатися примітивною, гранично простою. Використання

писемності дозволило практично безмежно ускладнювати і розвивати культуру, збер

ігати і передавати необмеженому числу людей деталі технологій, традицій, цінностей,

культурних норм, відтворювати загублені і зруйновані культурні цінності.

Мова настільки зливається з культурою, що кожне нове додавання в суспільну

культурну спадщину обов’язково пов’язане зі змінами в мові. В результаті професійні,

вікові й інші групи людей можуть мати свою специфічну мову, свою мовну субкультуру.

Не тільки культура змінює мову, але і мова може активно допомагати чи, навпаки,

стримувати поширення культури. У ході спілкування зрозумілі і засвоєні слова є

засобом для передачі традицій, норм, цінностей. Але якщо люди спілкуються на різних

мовах, то передача культурних зразків стає неможливою. Іноді ідею чи концепцію

буває важко перевести на іншу мову в силу того, що в ній немає адекватних слів для їх

вираження. Ось, наприклад, чому такий специфічний елемент культури, як приказка,

жарт, анекдот, засновані часто на грі слів, утрачають свій зміст при перекладі.

В міру розвитку мови в ній з’являються слова-символи з єдиним рівнем абстракц

ії. Наприклад, в українській мові є слово «сніг», а у багатьох народів немає такого

абстрактного поняття, у них слово застосовується обов’язково з визначеним

дієсловом «сніг йде», «сніг тане». В одних народів тільки людина «хто», а все інше

«що». Якщо людина не знає чисел, то вона, очевидно, інакше сприймає навколишній

світ. По-різному оцінюють світ грамотні і неписьменні люди, письмові і безписемні

народи.

Виявляється, у кожної соціальної групи, стверджує соціолінгвістика, своя мова.

У кожної людини є не тільки соціальний, але і культурно-мовний статус. Він познача

є приналежність до конкретного типу мовної культури – високої літературної мови,

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

просторіччя, діалекта. Дві-три фрази, що містять елементи просторіччя, злодійського

жаргону чи високого літературного стилю, безпомилково свідчать не тільки про культурно-

мовний статус розмовляючого, але й про його спосіб життя, умови виховання,

соціальне походження.

Зрозуміло, культура може поширюватися і передаватися жестом, мімікою, образом,

танцем, обрядом, але за ємністю, точністю, доступністю вони не можуть конкурувати

з мовою. Не випадково існує вираз «мова танцю». Мова виконує функції ретранслятора

культури. Тут виникають серйозні проблеми. Чи можна зберегти культуру

невеликого народу, не зберігаючи і не розвиваючи його мову? Наскільки припустиме

запозичення з інших мов? У науці і техніці, будь-якій професійній мові це цілком

припустимі речі.

Культура накопичується у певних знаннях, джерелах. Формації про навколишн

ій світ: природничонаукові, технічні, політичні, соціальні тощо. Переконання

– це знання, освоєні людиною, ніби пропущені через її світогляд, світовідчуття.

Знання існує поза окремою людиною, переконання – чуттєво-емоційна вольова

сторона знання.

Між знанням і переконаннями встановлюються складні неоднозначні зв’язки. Мати

визначену інформацію ще не означає діяти відповідно до цієї інформації. Усі знають

про шкідливі властивості наркотиків, нікотину, алкоголю, але багато хто вживає їх з

великим задоволенням. Усі розуміють важливість, більш того, необхідність фізичних

вправ для збереження здоров’я, але не усі поспішають на стадіони.

Ще більш складно і драматично складається зв’язок між знаннями і переконаннями

з приводу моральних норм, соціальних процесів. Знання законів не завжди утриму

є від їх порушення. Майже завжди суперечливо складається взаємодія між пануючими

ідеями правлячої в суспільстві еліти, які нав’язуються засобами масової інформац

ії і реальною поведінкою людей.

Існує також і інший тип взаємин між знаннями і переконаннями. Знання може

випереджати реальну дійсність, і якщо це прогресивне знання відповідає інтересам

суспільного розвитку, то воно здатне виконувати роль свого роду прискорювача в

розвитку культури, наприклад ідеї Ганді, Мартіна Лютера Кінга тощо.

Цінності. Переконання як єдність знань, емоцій, волі виявляються в різних формах:

ціннісні орієнтації, соціальні установки, норми, принципи поведінки, мотиви

дій, учинків. Але в основі всіх цих проявів – орієнтація на цінності.

Цінності – визначальний елемент культури, її ядро. Для того щоб оцінити, що

значуще і корисне, а що – ні, що є добро, а що є зло, і людина, і суспільство постійно

застосовують певні мірки, критерії. Культура в ціннісному аспекті – це своєрідний

соціальний механізм, що виявляє, систематизує, упорядковує, зберігає, передає

цінності в суспільстві. Іншими словами, цінності орієнтують людину, співтовариство

в навколишньому світі, спонукають до конкретних дій чи бездіяльності.

Соціологію цікавлять, насамперед, соціальні цінності. Вони існують завжди у

вигляді певної системи і виражаються в менталітеті людини, співтовариства. Фундаментом

системи цінностей є моральні цінності. Наприклад, заповіді Христа.

У рамках одного співтовариства провідні цінності в основному єдині, якщо, звичайно,

воно не знаходиться в якомусь екстремальному стані – міжнаціональний чи

міжрелігійний розкол, громадянська війна, перехідний стан тощо. Однак навіть при

стабільному стані суспільства можливий конфлікт із приводу сформованої системи

Юрій М.Ф. Соціологія

цінностей. Політичні цінності можуть не стикатися з економічними, економічні – з

соціальними, економічні – з екологічними, колективістські – з індивідуальними.

Чималі відмінності можуть мати системи цінностей соціальних груп і класів. У народ

і говорять: «У багатих свої примхи». Особливо помітна така відмінність у поведінці

так званих «нових українців»: криміналізація бізнесу, фінансові махінації, престижне

споживання тощо. Соціокультурні відмінності можуть бути і між окремими поколіннями

в одному суспільстві, чи явища субкультури і навіть контркультури.

Молодіжна демографічна група, наприклад, має свій специфічний стиль поведінки,

що виражається в одязі, певній мові спілкування, яку дорослі не завжди можуть

зрозуміти. У такий спосіб формується молодіжна субкультура.

В силу специфіки соціальних, політичних чи економічних умов субкультура може

породжувати зразки поведінки, протилежні пануючій у суспільстві культурі. Термін

«контркультура» застосуємо до субкультури тих соціальних чи демографічних груп,

що кидають виклик домінуючій в суспільстві культурі. Мафіозна група, група злодіїв

у законі, не позбавлена моральних принципів, навпроти, вона має свої стандарти

поведінки, норм, найчастіше, протилежні загальноприйнятим у даному суспільстві.

Субкультура таких груп вступає в конфлікт із культурою суспільства, в якому вона

паразитує.

Особливо показовим було протиставлення культурним цінностям суспільства

субкультури руху хіппі, дуже популярного на Заході в 1960-70 рр. Молоді люди, часто

з цілком благополучних респектабельних сімей, проповідували культуру, в якій праця

представлялася небажаною, статева помірність – непотрібною, патріотизм – ненормальним,

прагнення до матеріального благополуччя – недостойним. Таким чином,

рух хіппі сформував свою контркультуру, цілком протилежну основним моральним

нормам, прийнятим у західних країнах.

Цілісність культури завжди припускає відомий синтез між загальнолюдськими

цінностями і національною культурою. Для України вже протягом кількох століть

характерний конфлікт між колективістською, общинною орієнтацією, моральними

принципами і ставкою на індивідуалізм західного, протестантського типу.

Ідеологія. Світ цінностей у суспільстві також організований певним чином. Якщо

основні цінності вибудовані у визначену доктрину, теоретично аргументовані, то ми

маємо справу з ідеологією. Крім того, цінності виражаються й у стихійно сформованих

уявленнях, думках людей, що знаходять висвітлення в звичаях, традиціях, обрядах.

Будь-яке досить розвинуте суспільство має визначену ідеологію. Інша справа,

що цю ідеологію частина суспільства може не сприймати і навіть боротися проти неї.

Це особливо характерно для суспільств перехідного типу.

Будь-яка ідеологія має кілька ярусів: загальнолюдський зміст, національний зміст,

наприклад, конституція, групові соціально-класові цінності.

Соціокультурні процеси. Одна з найдивніших властивостей культури полягає в

тому, що при будь-якому прогресі, при будь-якому залученні до загальнолюдських

цінностей вона здатна, розвиваючись, зберігати свою національну самобутність. В

умовах сучасних інтеграційних процесів зберігаються західна культура, в основі якої

лежить християнська релігія, а також ісламська, східна культура тощо.

Функціонування культури як соціального явища має дві основні тенденції: розвиток,

модернізація і збереження, стійкість, наступність.

Слід звернути увагу на те, що будь-яка нація вимірює іншу культуру своєю мірою,

дивується іншій манері поведінки, стилю життя. Наприклад, звичай кровної помсти

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

в деяких народів. При певному темпераменті, емоційній збудливості принцип: «Чим

менше народ, тим довший ніж», мав вести до численних убивств з дрібниць. Але в умовах

відсутності сильної правової держави звичай кровної помсти саме і стримує гарячих

джигітів, тому що усі знають про можливі наслідки.

Наши рекомендации