Епідеміологія та патогенез

Збудники зоонозних інфекцій. Біологічні властивості. Лабораторна діагностика захворювань.

Бактерії – збудники особливо небезпечних інфекцій:

• збудник чуми

• збудник туляремії

• збудники бруцельозу

• збудник сибірки

• збудник сапу

• збудник холери

Для них притаманні:

• висока інфекційність

• здатність до епідемічного або до ендемічного розповсюдження

• важкий перебіг хвороби

• висока ступінь летальності

Зоонози (зооантропонози) –інфекційні захворювання, при яких джерелом інфекції є інфіковані тварини (хворі або носії).

• Виділяють 2 групи зоонозних інфекцій:

Ті, що передаються від домашніх та інших синантропних тварин (сибірка, бруцельоз)
Ті, що передаються від диких тварин – природно-вогнищеві зоонози (чума, туляремія)

Таксономія

• Родина Enterobacteriaceae

• Рід Yersinia (11 видів)

• Види:

Y.pestis– збудник чуми

Y.enterocolitica –збудник кишкового йєрсиніозу

Y.pseudotuberculosis –збудник псевдотуберкульозу

• можуть існувати в 2 фазах:

а) сапрофітна – в оточуючому середовищі

б) паразитарна – в організмі тварин та людини

Y.pestis

• Морфологія

- Гр(–) поліморфні палички овоїдної форми

- фарбуються біполярно (метод Лефлера)

- нерухомі

- не утворюють спор

- утворюють капсулу (в організмі людини та тварин)

Культуральні властивості

• факультативні анаероби

• оптимальна t=28-30⁰С (психрофіли)

• невибагливі до поживних середовищ

• Для культивування використовують:

а) універсальні поживні середовища:

- МПА –вірулентні штами утворюють R-форми колоній

• Стадійність росту на щільних середовищах:

- через 10-12 год – “юна колонія” – стадія “битого скла”

- через 18-24 год – “зріла колонія” – “зім´ята мереживна хустинка” – біло-сірий ущільнений центр, прозорий ніжний край

- через 48 год – “стара колонія” (ромашка) – центр коричневого кольору, краї біло-сірі, мереживні

-на МПБ

а) білі пластівці на поверхні середовища

б) плівка на поверхні, від якої вниз спускаються нитковидні вирости (“сталактити”)

Б) елективні поживні середовища

- середовище Туманського – (МПА, генціанвіолет, дефібринована кров)

- цистеїновий агар

Антигенна будова

• К-антиген – глікопротеїновий,

термолабільний

• О-антиген – ліпополісахаридний

термостабільний

• Протективні антигени

V-антиген - білковий

W-антиген – ліпополісахаридний

• Перехресно-реагуючі – до еритроцитів людей з І групою крові (система АВО)

Біохімічна активність

• не розріджують желатину

• не ферментують рамнозу, сахарозу

• ферментують декстрин

• утилізують гліцерин

Фактори патогенності

• Адгезини – капсула, пілі

• Ферменти патогенності

гемолізин

фібринолізин

плазмокоагулаза

уреаза

• Перехресно-реагуючі антигени

• Алергени (формують ГЧУТ)

• Екзотоксин (“мишачий токсин”) – гістотоксин, пригнічує мітохондріальне дихання клітин

• Ендотоксин

• Антифагоцитарні фактори (забезпечують незавершений фагоцитоз)

- капсула

- протективні антигени

- аденілатциклаза

Епідеміологія та патогенез

• Джерело інфекції – дикі, синантропні та домашні тварини (біля 300 видів). Основний резервуар інфекції – гризуни (біля 240 видів)

• Шляхи інфікування:

трансмісивний (перенощики – блохи)

повітряно-пиловий

повітряно-крапельний

контактний

аліментарний

• В основі патогенезу лежить серозно-геморагічне запалення

• Клінічні форми

(залежать від шляху інфікування)

• Бубонна-трансмісивний

шкірно-бубонна - контактний

шкірна

• Кишкова- аліментарний

• Легенева - аерогенний

• Первинно-септична усі можливі

• Вторинно-септична

(генералізація процесу)

Імунітет

• стійкий

• довготривалий

• антибактеріальний та антитоксичний

• переважно клітинний

• формується стан ГЧУТ

Лабораторна діагностика

• Матеріал для дослідження: (визначається клінічною формою) –пунктат бубонів, харкотиння, випорожнення, кров, сеча, секційний матеріал

• Методи попередньої діагностики:

(для накладання карантину)

• Експрес діагностика -РІФ

• Бактеріоскопічний

• Серологічний– РІФ, РП, РНГА (виявлення антигену збудника в матеріалі)

Методи заключної діагностики:

• Бактеріологічний

- посів на елективні середовища

- ідентифікація за:

а) культуральними

б) біохімічними

в) фаголізабельними властивостями

(чумний бактеріофаг – метод “стікаючої краплі”)

• Біологічний

проводять зараження білих мишей та морських свинок

- внутрішньочеревно – загибель через 3 доби

- підшкірно – загибель через 7 діб

- нашкірно – загибель через 9 діб

Методи ретроспективної діагностики:

• Алергічний – шкірно-алергічна проба з пестином

• Серологічний – виявлення антитіл (РНГА, ІФА)

Профілактика та лікування

Профілактика

• неспецифічна

а) контроль і спостереження за захворюваністю гризунів в ендемічних районах

б) екстренна дератизація, дезінсекція при виявленні епізоотії;

в) карантинні заходи

• специфічна– жива атенуйована вакцина (штам EV). Вводиться перорально, нашкірно.

Імунітет - на 6 місяців.

Y.enterocolitica

• Морфологія

- Гр(– ) поліморфні палички овоїдної форми

- фарбуються біполярно (метод Лефлера)

- рухливі перитрихи (при t нижче 37⁰С)

- не утворюють спор

- утворюють мікрокапсулу в організмі

Культуральні властивості

• факультативні анаероби, оптимальна t=22-28⁰С

• невибагливі до поживних середовищ

• культивуються на:

а) універсальних поживних середовищах

б) диференційно-діагностичних (Ендо, Левіна), повільно ростуть на середовищі Плоскірєва

• на щільних середовищах – утворюють

S-форми колоній

• на рідких - помутніння

Антигенна будова

• О-АГ

• Н-АГ

• за О-АГ виділяють 34 серовари.

Біохімічна активність

• розщеплює сечовину

• ферментує сахарозу

• не ферментує рамнози

Фактори патогенності

• Адгезини –пілі, мікрокапсула

• Ферменти патогенності –плазмокоагулаза, фібринолізин, гемолізин, лецитиназа, РНК-аза

• Ендотоксини

• Екзотоксини –ентеротоксини

• Білкові субстанції з властивостями екзотоксинів (некротична дія)

• Алергени

Епідеміологія та патогенез

• Джерело інфекції –велика рогата худоба, свині, собаки, коти, птахи, а також хвора людина

• Шлях інфікування –аліментарний

• Первинна локалізація збудника відбувається в лімфатичних вузлах та ентероцитах тонкого кишечника.

• При доланні лімфатичного бар´єру виникає бактеріємія, в результаті чого спостерігається ураження селезінки, розвиток поліаденіту, поліартриту, менінгіту (переважно хворіють діти до 7 років)

• Форми інфекції: гастроінтестінальна, абдомінальна, генералізована, рецидивуюча (вторинно-вогнищева)

Імунітет

• нетривалий

• напружений

• типоспецифічний

• формується стан ГЧУТ

Лабораторна діагностика

• Матеріал для дослідження:випорожнення, ліквор, сеча, кров

• Методи діагностики:

Бактеріологічний

а)посів матеріалу на фосфатний буфер з метою холодового збагачення

б) виділення чистої культури