Дослід 3. утворення солей карбонових кислот

Взаємодія кислот із металами. У дві пробірки наливають по 2–3 мл 50 %-ного розчину оцтової кислоти. У першу добав­ляють ошурки магнію, у другу – шматочки цинку. Спостеріга­ють взаємодію оцтової кислоти з магнієм і цинком із виділен­ням Гідрогену й утворенням солі.

У першому випадку утворюється ацетат магнію:

2 CH₃-COOH + Mg → (CH₃-COO)₂Mg +H₂

у другому — ацетат цинку: 2 CH₃-COOH + Zn → (CH₃-COO)₂Zn + H₂.

Якщо з цинком реакція проходить повільно, реакційну суміш підігрівають. Аналогічні досліди проводять з іншими кислотами.

Взаємодія солей карбонових кислот із солями мінераль­них кислот. До 3 мл концентрованого розчину ацетату натрію добавляють 1 мл 5 % розчину нітрату аргентуму. Випадає білий осад ацетату аргентуму:

CH₃-COONa + AgNO₃ → CH₃-COOAg + NaNO₃.

У другу пробірку до 3 мл 2 % розчину ацетату натрію добавляють 2–3 мл 2 % розчину хлориду феруму (III). Утво­рюється ацетат феруму (III) червоно-бурого кольору:3 CH₃-COONa + FeCl₃ → (CH₃-COO)₃Fe + 3NaCl.

Якщо добутий розчин ацетату феруму прокип'ятити, то утво­риться основна сіль, що випадає у вигляді .червоно-бурого осаду:

(CH₃-COO)₃Fe + 2H₂O → (CH₃-COO)Fe(OH)₂ + 2CH₃-COOH.

Дослід 4. ГІДРОЛІЗ СОЛЕЙ КАРБОНОВИХ КИСЛОТ

До 3–4 мл 2 % ацетату натрію добавляють дві–три краплі 1 % водно-спиртового розчину фенолфталеїну. З'являєть­ся ледве помітне рожеве забарвлення. Під час нагрівання пробір­ки гідроліз посилюється, і розчин забарвлюється в яскраво роже­вий колір.

CH₃-COONa + H₂O → CH_-3-COOH + OH ^- + Na⁺.

Для досліду можна взяти мило – стеарат натрію C₁₇Н₃₅ -COONa або пальмітат натрію – C₁₅H₃₁-COONa.

Дослід 5. РОЗКЛАД МУРАШИНОЇ КИСЛОТИ

(Проводиться у витяжній шафі)

У пробірку наливають 2–3 мл мурашиної кислоти, добавляють 1–2 мл концентрованої сульфатної кислоти, закривають пробкою з газовідвідною трубкою і нагрівають на слабкому полум'ї. Мурашина кислота розкладається з виділенням оксиду Карбону (ІІ):

У разі підпалювання оксид Карбону горить блакитним полум'ям до вуглекислого газу: 2CO + O₂ → CO₂

Дослід 6. ОКИСЛЕННЯ МУРАШИНОЇ КИСЛОТИ

КАЛІЙ ПЕРМАНГАНАТОМ

У пробірку з газовідвідною трубкою наливають 1–2 мл мура­шиної кислоти, 2 мл 10 % розчину сульфатної кислоти і 4–5 мл 5% розчину калій перманганату. Газовідвідну трубку зану­рюють у пробірку з розчином вапняної або баритової води. Реак­ційну суміш обережно нагрівають. Спочатку вона буріє, потім знебарвлюється й виділяється CO₂, що виявляється за утворен­ням каламуті у пробірці, з вапняною або баритовою водою.

Легкість окислення мурашиної кислоти пояснюється наяв­ністю в ній альдегідної групи:

Дослід 7. ВІДНОВЛЕННЯ АМОНІАЧНОГО