Створення сплавів з антикорозійними власти­востями.

Введенням до складу сталі близько 12 % хрому добувають не­ржавіючу сталь, стійку проти корозії. Добавки нікелю, кобальту і міді по­силюють антикорозійні вла­стивості сталі,

Рис. 2 Корозійне руйнування цинку в загальному парі Zn | Fe

оскільки під­вищується схильність сплавів до пасивації. Створення сплавів з антикорозійними власти­востями — один з найважливіших напрямків боротьби проти корозійних втрат.

Протекторний захист і електрозахист.Протекторний за­хист застосовують у тому разі, коли захищається конструкція (підземний трубопровід, корпус судна), яка перебуває в середовищі електроліту (морська вода, підземні ґрунтові води та ін.). Суть такого захисту поля­гає в тому, що конструкцію сполучають з протектором — більш активним металом, ніж метал конструкції, яку захища­ють. Як протектор для захисту стальних виробів звичайно використовують магній, алю­міній, цинк та їх сплави. У про­цесі корозії протектор є анодом і руйнується, запобігаючи тим самим руйнуванню конструкції (рис. 3). У міру руйну­вання протекторів їх замінюють новими.

Рис. 3 Схема протекторного захисту

Підземного трубопроводу

На цьому принципі ґрунтується й електрозахист. Конструк­цію, яка перебуває в середовищі електроліту, також сполуча­ють з іншим металом (звичайно шматком заліза, рейкою тощо), але через зовнішнє джерело струму. При цьому конструкцію, яку захищають, під’єднують до катода, а метал— до анода джерела струму. Електрони відщеплюються від ано­да джерелом струму, анод (захисний метал) руйнується, а на катоді відбувається відновлення окисника.

Електрозахист має перевагу над протекторним захистом: радіус дії першого близько 2 000 м, другого — близько 50 м.

Зміна складу середовища.Для уповільнення корозії ме­талевих виробів до електроліту вводять речовини (найчастіше органічні), які називають уповільнювачами корозії, або інгібіторами, їх застосовують у тих випадках, коли метал необхідно захищати від роз'їдання кислотами. Вчені створили ряд інгібіторів (препарати марок 4M, ПБ та інші), які при до­данні до кислоти в сотні разів сповільнюють розчинення (корозію) металів.

Останнім часом розроблено леткі (або атмосферні) інгі­бітори. Ними просочують папір, яким обгортають металеві ви­роби. Пара інгібіторів адсорбується на поверхні металу і утво­рює на ній захисну плівку.

Інгібітори широко застосовують при хімічному очищенні від накипу парових котлів, зніманні окалини з оброблених дета­лей, а також при зберіганні та перевезенні хлоридної кислоти у стальній тарі. До неорганічних інгібіторів належать нітрити, хромати, фосфати, силікати. Механізм дії інгібіторів є предме­том дослідження багатьох хіміків.