Визначати відносну густину рідин можна за допомогою різних приладів: ареометрів, спиртометрів, цукрометрів, лактометрів, урометрів, пікнометрів

Ареометри — це скляні трубки з розширенням донизу у вигляді кулі, заповненої сипучою або спеціальною масою (іноді ртуттю). У вузькій верхній частині ареометра є шкала з поділками. Найменше

значення густини нанесене на шкалі вгорі, а найбільше — внизу, оскільки глибина занурення ареометра залежить від густини рідини.

Існують спеціальні набори ареометрів, які призначені для рідин з відносною густиною меншою від одиниці і більшою за одиницю. У проміжках між цифрами є дрібніші поділки, які дають змогу обчислити відносну густину з точністю до третього десяткового значення. Такі набори ареометрів дуже зручні, тому що є можливість визначати відносну густину в широких інтервалах. Зручні для роботи ареометри з вмонтованими в них термометрами, оскільки одночасно з визначенням густини можна вимірювати і її температуру.

Для визначення відносної густини досліджувану рідину наливають у скляний циліндр без носика і бажано без поділок місткістю 250—500 мл. Розмір циліндра повинен збігатися з розміром ареометра. Рідину не можна наливати в циліндр до країв, щоб вона не переливалась під час занурювання ареометра. Занурювати ареометр у досліджувану рідину слід обережно, не торкаючись стінок циліндра. Ареометр не випускають із рук доти, доки не стане очевидним, що він плаває. При визначенні відносної густини ареометр має знаходитись у центрі циліндра і не повинен торкатися дна. Відлік ареометра беруть по верхньому меніску рідини. Після закінчення роботи ареометр промивають у воді і, витерши його насухо, закривають у спеціальний футляр або ящик.

32. Техніка приготування розчинів заданої молярної концентрації та молярної концентрації еквіваленту речовини: за точно взятою наважкою.

Молярна концентрація (молярність) визначається кількістю молей речовини в 1 л розчину.

(с(х)) — це кiлькiсть (ν) розчиненої речовини (моль), що мiститься в 1 дм3 (1 л) розчину. Молярність розчину виражають у молях на кубічний дециметр або моль/л .

Відповідно до ДФУ молярну концентрацію розчинів позначають літерою М.

Так одномолярні (1М розчини містять 1 моль речовини в 1 л розчину; двомолярні (2М) – 2 моль в 1 л .

Для того, щоб встановити, скільки даної речовини знаходиться в 1 л розчину заданої молярної концентрації, необхідно знати його молярну масу.

m(X)

ν = ———

M(X)

звідси m(X) = ν • M(X)

З цього рівняння видно, що маса 1 моля речовини дорівнює її молярній масі.

Молярна концентрація еквівалента (нормальність або нормальна концентрація розчину) – визначається кількістю еквівалентів розчиненої речовини в 1 л розчину.

Якщо розчин мiстить 1 молъ речовини еквiвалента в 1 л, то його називають нормальним і позначають – 1 н (або N).

Еквівалентом складної речовини називають таку її кількість, яка реагує без залишку з одним еквівалентом Гідрогену або з одним еквівалентом будь-якої речовини.

Молярну масу еквівалента Е речовини обчислюють, виходячи з її молярної маси.

1. Молярна маса еквiвалента кислоти дорівнює її молярнiй масi, подiленiй на основнiсть, тобто на число атомiв Гiдрогену в молекулi кислоти.

2. Молярна маса еквiвалента основи дорівнює її молярнiй масi, подiленiй на кислотнiсть, тобто на число йонiв 0Н- у молекулi основи, якi в цiй реакцiї замiщуються на кислотнi залишки.

3. Молярна маса еквiвалента середньої солi дорiвнюєїї молярнiй масi, подiленiй на добуток валентностi металу й кiлькостi його атомiв у молекулi.

4. Молярна маса еквівалента окисника або відновника дорівнює її молярній масі, поділеній на число електронів, які приєднує окисник або віддає відновник у процесі окиснення-відновлення:

Якщо розчини мають різні концентрації, то, відповідно до закону еквівалентів, їхні об`єми обчислюють із співвідношення:

N1 V2

--- = -----

N2 V1