Обробка звукової інформації у центральній нервовій системі

Збудження від рецепторних клітин органа Корті синаптично передаєть­ся на дендрити нейронів спірального ганглію, розташованого в товщі спіральної пластинки. Аксони цих нейронів утворюють завиткову (кохлеар-ну) частину присінково-завиткового нерва (VIII пара черепних нервів). Во­локна слухового (кохлеарного) нерва досягають вентрального і дорсального кохлеарних (завиткових) ядер довгастого мозку. Від вентрального ядра вони направляються як до іпсі-, так і контрлатерального оливарних комплексів. Дорсальний кохлеарний тракт переходить на протилежний бік і закінчуєть­ся у ядрі латеральної петлі. Нейрони, які виходять з оливи і містять шляхи уже від обох завитків, також віддають колатералі в ядра латеральної петлі. Далі волокна спрямовуються до нижніх горбків чотиригорбкового тіла і до медіальних колінчастих тіл, які є головним релейним відділом слухової сис­теми таламуса. Звідси збудження надходить до первинної слухової кори ве­ликого мозку, яка розташована у скроневій ділянці. Поруч з нею знаходять­ся нейрони, які належать до вторинної слухової зони кори.

Інформація, що міститься у звуковому стимулі, пройшовши всі зазна­чені ядра переключення, багаторазово (принаймні, не менше ніж 5-6 разів) "переписується" у вигляді нейронного збудження. На кожному етапі відбувається відповідний аналіз інформації, до якого нерідко підключаю гься сенсорні сигнали інших "неслухових" відділів ЦНС. У ре­зультаті можуть виникати рефлекторні відповіді, характерні для відповідного відділу ЦНС. Але тільки на рівні кори великого мозку інфор­мація розпізнається як відповідний звук.

За звичайних умов чисті тони майже не зустрічаються. Нейрони вент­рального ядра ще сприймають чисті тони, тобто збудження у них виникає під час дії чітко визначених тонів. У дорсальному ж ядрі лише невелика частина нейронів збуджується чистими тонами. Інші реагують на склад­ніший стимул, наприклад, на змінні частоти, на припинення звуку тощо. На вищих рівнях поступово збільшується кількість окремих нейронів, що специфічно реагують на складні звукові модуляції. Так, одні нейрони збуджуються лише в разі змінної амплітуди звуку, інші - змінної частоти, треті - в разі зміни відстані до джерела звуку або його переміщення. Таким чином, щоразу під час дії складних звуків, що реально існують у природі, в нервових центрах виникає своєрідна мозаїка нейронів, які одночасно збуд­жуються. Відбувається запам'ятовування цієї мозаїчної карти, пов'язаної з надходженням відповідного звуку. Наповніше і досконало ці процеси відбуваються лише в кіркових відділах.

Від скроневої слухової ділянки кори (переважно від первинної) відхо­дять низхідні шляхи практично до всіх підкіркових слухових ядер. До різних рівнів слухового тракту підходять шляхи і від неслухових відділів головного мозку. Так, до медіального колінчастого тіла йдуть шляхи від зорової зони кори та ядер мозочка. Широкі двобічні зв'язки слухових зон ЦНС, з одного боку, служать для поліпшення обробки слухової інфор­мації, а з іншого — для взаємодії сенсорних систем.