Розрахунок допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами

Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені ст. ст 17 і 18 Закону № 504/96-ВР, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-XII та іншими нормативно-правовими актами України.

Для розрахунку суми допомоги по вагітності та пологах використовується показник середньої заробітної плати.

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначає Порядок № 1266.

Отже відповідно до пп. 7–9 Порядку № 1266 середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, котрі регулюють порядок і умови виплати та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на котрі цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до Фонду соцстрахування.

У разі коли розмір заробітної плати (грошового забезпечення) підвищується згідно з рішенням Кабінету Міністрів України, у зв’язку з чим заробітна плата (грошове забезпечення) перераховується за попередні періоди, обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) для розрахунку розміру допомоги по безробіттю і виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється з урахуванням суми донарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) окремо за кожний місяць, за який здійснено перерахунок.

Середній дохід для розрахунку виплат за страхуванням на випадок безробіття застрахованої особи, яка виконувала роботи (надавала послуги) згідно з цивільно-правовим договором, визначається виходячи з розміру щомісячного доходу у розрахунковому періоді, з якого сплачено страхові внески.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчислюється виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) включається заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до Фонду соцстрахування.

У разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, які мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу.

У разі поновлення на роботі працівника, який був звільнений з роботи без законної підстави (незаконно переведений на іншу роботу) з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу (різниці в заробітній платі за час виконання нижче оплачуваної роботи), середня заробітна плата обчислюється виходячи із сум, які припадають на місяці розрахункового періоду.

Згідно зі ст. 14 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески:

· на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді – за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (у частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності), і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, в частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

· на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням) – за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), для осіб, робочий час яких у зв’язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), та для добровільно застрахованих осіб та осіб, які сплачують єдиний податок за усіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, календарні дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами з розрахункового періоду не виключаються;

· на кількість календарних днів у розрахунковому періоді – за страхуванням на випадок безробіття для осіб, які виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну суму (граничну величину) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески, в розрахунку на один день (годину), котра обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду:

· на норму робочого часу цього місяця – за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (у частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності), і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, в частині розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавців;

· на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) – для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, за страхуванням на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), для осіб, робочий час яких у зв’язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), для добровільно застрахованих осіб та осіб, які сплачують єдиний податок за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У разі коли середня заробітна плата (грошове забезпечення) обчислюється відповідно до п. 10 Порядку № 1266, середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) або її частини на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), а за один робочий день (годину) – на середньомісячну кількість робочих днів (годин), установлену на підприємстві (у структурному підрозділі або за індивідуальним графіком роботи).

У разі коли страхові виплати призначаються виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Якщо середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзацу третього п. 9 Порядку № 1266, середньоденна заробітна плата за один робочий день (годину) визначається шляхом ділення нарахованої заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів (годин), встановлену на підприємстві (у структурному підрозділі) у розрахунковому періоді.

Загальна сума допомоги по вагітності та пологах визначається як добуток середньоденної заробітної плати на кількість календарних днів, що припадають на період відпустки по вагітності та пологах (призначається і виплачується за календарні дні).

Тобто середньоденна зарплата для розрахунку допомоги по вагітності та пологам, як зазначено в п. 14 Порядку № 1266, розраховується шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період зарплати, з якої сплачувались страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період. Відповідно за календарні дні розраховується і сума допомоги по вагітності та пологах (п. 20 Порядку № 1266).

Також слід врахувати, що частиною другою ст. 39 Закону № 2240-III встановлено, що сума допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески.

Декретні (як і звичайні лікарняні) виплачуються в найближчий день виплати заробітної плати після надходження фінансування з Фонду соцстрахування (ст. 52 Закону № 2240-III).

Згідно п. 2 ст. 21 Закону № 2240-III для одержання фінансування від Фонду соцстрахування працедавцю необхідно відкрити окремий розрахунковий рахунок (далі – цільовий рахунок)

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду соцстрахування є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, яка містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. У зв’язку з тим, що законодавством не встановлено обмежень щодо періодичності та частоти подання заяв-розрахунків з метою забезпечення своєчасності страхових виплат відповідно до вимог п. 1 ст. 52 Закону № 2240-III, такі заяви подаються страхувальниками в міру опрацювання документів, поданих застрахованими особами. Відповідно до роз’яснення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування у заяві-розрахунку зазначається повна сума коштів Фонду соцстрахування на матеріальне забезпечення без зменшення їх на суми обов’язкових платежів.

Пунктом 2 ст. 21 Закону № 2240-III передбачено, що страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок (або окремий рахунок для бюджетних установ) для зарахування страхових коштів, які надаються Фондом соцстрахування і можуть бути використані страхувальником виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Проте частина цих коштів має бути утримана в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів, які відповідно до Законів України утримуються з цих виплат, і за утримання яких роботодавець несе відповідальність згідно із законодавством України.