| частка НЕ повторюється | Ми не стрітись ніяк не могли |
| речення з НЕ має відтінок припущення | Мабуть, не судилося юнаку зустріти сонця схід. |
| речення з НЕ має відтінок необхідності | Як серцю моєму не плакать. |
| речення з НЕ має відтінок узагальнення | Хто його не знає? |
| речення з НЕ має відтінок побоювання | Чи ви не забудете зустріти мене й привітати? |
| речення з НЕ має відтінок схвалення | Як цим днем не дорожити? |
| частка Не входить до складу фразеологізму | Скатертину поміняла – де моє не пропадало! |
| Розповідні, питальні й спонукальні речення, що вимовляються із звичайною інтонацією й належать до емоційно нейтральних речень. |
| Розповідні, питальні й спонукальні речення, що виражають різноманітні емоції та почуття. Такі речення своїм змістом пов’язані не з безпосередньою дійсністю, а з враженнями людини, викликаними цією дійсністю. Окличні речення можуть виражати, радість горе, тугу, страх, обурення, презирство, зневагу. Сонце, сонце! Світ! Весна! (О.Олесь) |
| Граматичні засоби оформлення окличності: · інтонація: Лови летючу мить життя! (О.Олесь) · вигуки (ой, ох, ех, е): Ой не плач, моє серце, ой цить!(М.Вороний) · окличні частки вигукового, займенникового, прислівникового походження (о, ну, гей, що за, як, куди). О, вже зоря засвічує лампаду!(Л.Костенко) |
| За емоційним забарвленням |
ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
| Членами речення бувають повнозначні частини мови і нерозкладні словосполучення, що виконують функцію слова. |
| ДВОСКЛАДНИМ називається речення, граматичний центр якого представлений двома головними членами – підметом і присудком. Душа горить в смертельному вогні (В.Стус) Батько вишні садив на межі (Г.Чубач) |
| Підмет із залежними від нього словами становить групу підмета |
| Присудок із залежними від нього словами становить групу присудка |
ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
| виражає граматичну предметність |
| входить до структурної схеми речення як його головний член |
| найчастіше виражається формою називного відмінка |
| займає типову позицію перед присудком |
| перебуває у двобічному (предикативному) зв’язку з присудком |
| поєднується з присудком способом предикативного зв’язку – координацією |
| суб’єкт дії: Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки (Леся Українка). |
| об’єкт дії: Згадавсь мені рядокодного вірша (Д.Павличко). |
| носій стану: І синя тінь лежить від будяка сухого (П.Мовчан). |
| носій ознаки: Вранці на палубі я був першим (М.Ірчан). |
| дія-процес: І плакати – це також щастя (Олесь Гончар) |
| ПІДМЕТ– це граматично незалежний головний член двоскладного речення, що означає предмет, ознака, дія чи стан якого виражається присудком. Відповідає на питання хто? що? Летіли і летіли журавлі На південь, всі дорогою одною, Перлистими, сріблистими ключами (М.Рильський) В чужому квітнику не пахнуть квіти (А.Листопад) |
| іменником: Відчиняє двері осені вересень (В.Ткаченко) |
| займенником: Ми світ навчили розмовляти (В.Коротич) |
| субстантивованим прикметником: У слові новому минуле не в’яне |
| інфінітивом: Боятися смерті – на світі не жить (Н. тв.) |
| числівником: Останніми вийшли двоє |
| субстантивованим дієприкметником: Поранений лежить в снопах… (П.Воронько) |
| субстантивованим вигуком: Гучне «Ура» пронеслось тоді над лугами … (Л.Первомайський) |
| Субстантивованим прислівником: Це “добре” прозвучало тепер м’яко, як просьба. |
| лексичним словосполученням: “Диво калинове” Дмитра Білоуса – це наша духовна історія |
| фразеологічним словосполученням: Ні богові свічка ні чортові кочерга-людина невизначеного характеру |
| синтаксичним словосполученням: -числівник + іменник у Н.в. чи Р.в.: А на березі ріки три стоять стрункі дубки (Л.Первомайський) Пильно дивляться тисячі вікон (Б.Олійник) - іменник із значенням сукупності + іменник у Р.в.: Гурт хлопців підійшов до берега. - іменник (займенник) у Н.в. + іменник в О.в.: Дмитрик з Гаврилком вчепились ззаду за сани… (М.Коцюбинський) - іменники більшість, меншість, частина + іменник у Р.в.: Більшість дітей відвідує дитсадок. - іменник (займенник) у Н.в. + іменник (займенник) у Р.в.: Кожен з нас сподівається на успіх. - іменник із значенням міри + іменник у Р.в.: Кілограм пшениці коштує дві гривні. - інфінітив + іменник в О.в.: Бути прикладом у роботі, в навчанні, в побуті повинно стати невід’ємною частиною батьківського авторитету (В.Сухомлинський) |
| входить до структурної схеми речення як його головний член |
| найчастіше виражається дієслівними формами |
| займає типову позицію після підмета |
| перебуває у двобічному (предикативному) зв’язку з підметом |
| поєднується з підметом способом предикативного зв’язку – координацією |
| дія: І мрії полинуть над ясні зірки, в країну далекую чар (М.Рильський) |
| стан: Трохименко був блідий, схвильований… |
| якість: А його очі булище синіші за небо… (О.Гончар) |
| кількість: Сто років - це ж дуже багато(О.Іваненко) |
| приналежність: Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє(Т.Шевченко) |
| родова характеристика: Свитязь – душа народу… (Р.Братунь) |
| ПРИСУДОК– це головний, граматично не залежний, член двоскладного речення, що означає дію, стан, якість, властивість предмета, позначуваного підметом. Відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? яким він є (був, буде)? |
| Простий дієслівний присудок виражається одним дієсловом |
| дієсловом дійсного способу теперішнього, минулого та майбутнього часу |
| Білі гуси летять над лугами, в синім небі біліють снігами (О.Олесь). |
| дієсловом наказового способу |
| Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати… (В.Симоненко). |
| Що було, тепер не має значення, Не вернутипору молоду (М.Луків). |
| І буде правда на землі (Т.Шевченко) |
| фразеологічним сполученням |
| Я, слава Богу, вік прожив. |
| дієслівно-вигуковою формою |
| звуконаслідувальними словами |
| А зима тут снігу – кидь! (О.Олесь) |
| Пливе човен води повен та все хлюп-хлюп-хлюп. |
| дієслівними формами умовного способу |
| Сказав би словечко, так вовк недалечко (Н. тв.). |
| дієслівною аналітичною формою майбутнього часу |
| Як же без мене ти будеш рости, хто тебе стане у люди вести? (О.Олесь) |
| Простий дієслівний присудок може ускладнюватися 1) двома однаковими повторюваними формами одного й того ж слова: Падав і падав перший сніг. 2) двома однаковими повторювальними формами з часткою ТАК: Сказав так сказав. 3) повторенням однокореневих дієслів: В житті ти мене знать не знаєш… (І.Франко). 4) сполученням двох дієслів, з яких одне є основним, а друге – семантично неповноцінним й передає додаткові значення й модальні відтінки (раптовість, несподіваність, тривалість, спонукання, неможливість виконання дії): Ось візьму дошию сорочину, у портфель букварика вкладу... (В.Ткаченко) |
| С К Л А Д Е Н И Й П Р И С У Д О К |
| СКЛАДЕНИЙ ДІЄСЛІВНИЙ ( С Д П ) |
| СКЛАДЕНИЙ ІМЕННИЙ ( С І П ) |
| Допоміжне дієслово (граматичне значення) |
| Інфінітив (лексичне значення) |
| дієслова, які вказують на початок; кінець; продовження дії |
| На синьому небі почали вже зорі виблискувати(Б.-І. Антонич). |
| дієслова, які виражають можливість / неможливість, бажання, зобов’язання тощо |
| Я хочу бачити світ розплющеними очима (І. Драч). |
| прикметниками типу здатен, схильний, радий, готовийтощо |
| Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я.Качура). |
| Вінузяв собі за правило тренуватися щодня |
| УВАГА! Не є складеним дієслівним присудком: | | 1) сполучення інфінітива з особовим дієсловом на позначення руху | Я пішов купатись (обставина мети: щоб купатись) | | 2) сполучення інфінітива з дієсловами на позначення мовлення, спонукання | Я попросив його прийти (попросив про що?) Ти примусиш його працювати (примусиш до чого?) | |
| - БУТИ(в усіх часових і способових формах) Бо ти єВічність. Ти єПравда, Добро і Краса народу нашого (С.Плачинда) -являти собою, становити Місто являло собою жахливі руїни - виявлятися, зватися, вважатися, найменувати, утворювати, ставати, робитися, опинятися, залишатися тощо Мірошник той Хомою звався (Л.Глібов). - іти, повернутися, стояти, сидіти, лежати, працювати, служити, робити тощо Додому Степан повернувся зовсім хворим |
| іменник:Земля – мов казка(В.Симоненко). прикметник: Осінь буладощова, холодна, вітряна (А.Хижняк). займенник:Тут кожен камінь – мій, і кожен подих – мій. числівник: О земле вічна, ти – одна на світі! (Є.Маланюк) дієприкметник: Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів (О.Гончар). прислівник: Жити на землі – не просто. стійким словосполученням: Був він стріляною птицею. |
| СКЛАДНИЙ ПРИСУДОК становить комбінацію різних типів складених присудків |
| Я вже давно хотів кинути палити хотів кинути + кинути палити |
| Душа у тебе має бути крицею має бути + бути крицею |
СКЛАДНІ ВИПАДКИ
Наши рекомендации
