Касіян Сакович перший в українській давній поезії створив монументальний образ ідеального національного героя і наділив його виразною виховною функцією

В.Колосова

Іван Величковський – поет дуже цікавий. Саме поет, а не віршописець. Бо наділила його природа щирою іскрою художнього таланту – здатністю зірко вдивлятися у світ, гостро і парадоксально осмислювати його, відливати свої думки у місткі асоціації, колоритні образи, влучні дотепи. Віртуозно володіючи словом і віршем, він полюбляв експериментувати, шукати і розробляти нові й незвичні літературні форми. Це була типова людина епохи бароко (виділення наше. – І.С.) – ренесансна життєрадісність і життєлюбність поєднувалась у ньому з глибокою, щирою релігійністю, а це породжувало внутрішню суперечливість його душевного світу, його індивідуальну душевну драму, хоч і живило потужною енергією його творчість. Цікавий він ще й тим, що не займав високих посад, не мав поважних титулів і, бувши освіченою людиною, лишався все життя рядовим орачем рідної культурної ниви…

В.Колосова, В.Крекотень

…середніх здібностей, з великим хистом до спостережень, але без уміння та бажання використати свої знання на практиці, - ієромонах Климентій малюється нам як характерний представник того покоління, котре сполучило заповіти минувшини з якимись новими стремліннями та змаганнями. Бувши щирим прихильником того ладу життя, який сформувався за останні роки ХVІІ в. на Україні, Климентій є типовою звичайною людиною свого часу (виділення наше. – І.С.).

В.Перетц

Тема 12: Українська проза ХVІІ ст.

План:

1. Розвиток національних традицій ораторсько-проповідницької прози:

a) творчість Кирила Транквіліона-Ставровецького (р.нар. невід. — 1646) («Дзеркало богослів’я» (1618) та «Євангеліє учительне» (1619));

b) «Меч духовний» (1666), «Труби словес проповідних» (1674) Лазаря Барановича (1593 (1620?) — 1693);

c) Іоаникій Галятовський (р. нар. невід. — 1688) як теоретик і практик барокового казання. «Ключ розуміння» (1659, 1663, 1665), «Наука, альбо способ зложення казання» (1659);

d) Проповідницька проза Антонія Радивиловського (р. нар. невід. — 1688) — «Огородок Марії Богородиці» (1676) та «Вінець Христа, із проповідей недільних, як із квітів рожаних, сплетений» (1688): джерела, вставні новели у творах, жанрове розмаїття.

2. Збірки легендарних оповідань про чудеса Богородиці та її іконічних образів:

a) «Небо новоє» (1665, 1666, 1677), «Скарбниця потребная» (1676) Іоаникія Галятовського;

b) «Руно орошене» (1680) Димитрія Туптала (Ростовського) (1651 — 1709).

3. Історія укладання житійних збірників:

a) «Тератургима, або Чуда» (1638) Афанасія Кальнофойського (р. нар. і см. — невід.);

b) «Патерик Печерський» (1661);

c) «Книги житій святих» («Четьї Мінеї») (1689-1705) Димитрія Туптала (Ростовського), їхня жанрова природа.

Тексти:

Ø Баранович Л. Із книги «Меч духовний». Із книги «Труби словес проповідних» // Слово многоцінне… — Кн. 2. — С.276-284, 319-330.

Ø Галятовський І. Наука, альбо Спосіб складання казання // Там само. — Кн. 2. — С.417-446.

Ø Кальнофойський А. Тератургима, або Чуда // Там само. — Кн. 2. — С.200-255.

Ø Радивиловський А. Із книги «Огородок Марії Богородиці». Із книги «Вінець Христов» // Там само. — Кн. 2. — С.454-491.

Ø Транквіліон-Ставровецький К. Із книги «Зерцало богословія» // Там само. — Кн. 2. — С.264-265.

Ø Туптало Дмитро. Житія святих (Четьї Мінеї). – Т.І - VІ. – Львів, 2005-2008.

Література:

1. Возняк М. Історія... – Кн.1. – С.563-585, 591-603.

2. Галятовський І. Ключ розуміння. – К., 1985.

3. Грицай М.Давня українська проза. – К., 1976.

4. Деркач Б. Перекладна українська повість ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1960.

5. Ісіченко Ю. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця ХVІ – початку ХVІІІ ст. на Україні. – К., 1990. — С.52-163.

6. Козич Н. Із прозової спадщини Лазаря Барановиа // Укр. літературознавство. — 1968. — Вип. 4. С.108-113.

7. Крекотень В. Новелістичні жанри давньої української прози // Крекотень В. Вибрані праці. — К., 1999. — С. 188-205.

8. Крекотень В. Оповідання Антонія Радивиловського: з історії української новелістики ХVІІ ст.; легенди, анекдоти, фацеції, міфи, казки, байки, диспути, параболи. – К., 1983.

9. Крекотень В. Українська барокова проза // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.331-443.

10. Крекотень В. Українська ораторська проза другої половини ХVІІ ст. як об’єкт літературознавчого вивчення // Крекотень В. Вибрані праці. — К., 1999. — С.141-187.

11. Міяковський М. Антоній Радивиловський — південноруський проповідник ХVІІ ст. // Матеріали… — Т.1. — С.353-356.

12. Маслов С. Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность. – К., 1984. — С.54-119, 138-171.

13. Мостова Л. Світсько-риторичний тип мислення в ораторсько-проповідницькій прозі ІІ пол. ХVІІ ст. // Літературознавство. — Кн. 1. Доповіді й повідомлення. — К., 2000. — С.57-62.

14. Пачовський Т. «Книга Житій Святих» Дмитра Тупталенка-Ростовського // Дмитро Туптало у світі українського бароко: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — С.221-265.

15. Савченко І. «Руно орошенное» Димитрія Туптала: до проблеми формування творчої лабораторії письменника // Сучасний погляд на літературу: Зб. наук. праць. – Вип. 1. – К., 1999. – С.8-13.

16. Савченко І. Композиція житійного оповідання у Четьях-Мінеях Димитрія Ростовського (Туптала) (на матеріалі Житія Симеона Столпника) // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. – Вип. 2. – К., 1999. – С.63-74.

17. Сумцов М. Лазар Баранович // Матеріали… — Т.1. — С.345-347.

18. Сумцов М. Іоанникій Галятовський. Огляд змісту проповідей Іоаникія Галятовського // Там само. — Т.1. — С.347-352.

19. Чижевський Д. Історія... – С.281-285.

20. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. – К., 2004. – С.322-326, 361-367.

21. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.164-171, 219-235.

Поміркуйте над висловлюваннями: