Цена 12. Другий монолог Лікаря.
Лікар. Сьогодні я хотіла поговорити з вами про страх. Страх і любов - це дві найпотужніші сили, які рухають людиною. Отже, страхи. Вони опановують нами з дитинства. Спочатку це дрібні жахи, які живуть під ліжками, або страховиська, що ховаються в шафах. Потім з'являється страх внутрішній, виснажливий - страх не впоратися, не перемогти, бути гірше інших, і саме в ньому не можна програвати! У ньому пряма загроза вашому щастю. А людині мало просто жити, їй потрібно бути щасливою.
Або хоча б не нещасною. Страх же робить людину залежною, невільною. Але ж переді мною зібралися сміливі люди. Ви подолали дуже сильний страх - страх за своє життя. Як не дико це звучить, я поважаю вас за це.
А ще більше поважаю за те, що ви залишились жити і думати. Так ... Так я про інше. Чого ж ви боїтеся тепер? Спробуйте зрозуміти ... Я-то, на своє нещастя, знаю, який найсильніший страх ... Сподіваюся, вам він невідомий ...
Сцена 13. Страхи
Лаура.Все, Чи що?
Донтвонт. Амінь!
Лаура. Господи! Біль, страхи, як нудно ...
Дівчинка.Думати треба! Думати!
Аліса . Так чого тут думати? Коли тебе викидають зі сходів, як кошеня! Єдина людина, кохана! ..А Дружина його варто, ... дивиться ...
Марта. Кошмар...
Донтвонт. Так чого ж тепер боятися, раз уже викинули?
Лаура. Як - чого боятися? Сходів багато. Всі її будуть.
Донтвонт. Тоді все дуже просто. Геть усі сходи! Живемо на м’якій землі!
Лаура. Щоб падати не боляче?
Донтвонт. Точно! Кто зі мною?
Дівчинка.Я! Це дуже правильно. Треба, щоб до природи ближче ... до землі! Я це вже чула і повірила!
Донтвонт. Так! Йдемо в ліси, будуємо велику землянку на великій поляні. Робимо ложе із моху! Будують «землянку» із стільців навколо Аліси.
Лаура. А їсти що будемо?
Марія. плоди з дерев!
Аліса. Багато що можна - гриби, ягоди. Ще орати самим можна ...
Донтвонт. Орати! Жінки в полі! Чоловіки на заготовку дров та полювання!
Дівчинка.Ні! Вбивати не будемо. Це погано! Приручати будемо.
Марта. Да! Будем доить волчиц!
Маусі. І медведиць!
Марія. Так, а білкі самі будуть сипати нам до рота горіхи!
Аліса. А ви не боїтеся, що ми набриднимо одне одному до чортиків?
Дівчинка.Ні, ми будемо любити і допомагати один одному. І разом завжди ... і захищати!
Марія (влезая к Алисе.) І не одна сволота нас не дістане !
Все скачут вокруг «землянки», выкрики. Появляется М’ячик, в ужасе размахивает веником.
М’ячик. Не можна! Пил! Не можна, дихати погано. Бруд! Тіль не зможе. Не можна.
Лаура. Про що це він?
цена 14. Поява Тіля.
Тіль. Ось ви які! Я так багато думав про вас!
М’ячик. Тіль, не треба тут
Тиль. Зачекай, М’ячик, все добре! Я - Тіль і (ужасно)дуже радий вас бачити!
Донтвонт. (Лауре). Ти що-небудь розуміеш?
Лаура. Нічого не розумію.
Тіль. Хочете, я «угадаю», хто з вас хто?
Аліса. Давай!
Тиль. Ти маленька ддівчинка, якій хочеться, щоб її помітили і покохали...
Аліса. Так…
Тіль. Ти - Маусі!
М а у с і .Ти помилився, Маусі - це я. І бачила я ваше кохання…….!
Тіль. Ти? (Долго смотрит на Мауси.)
Лаура. (Донтвонту). Божевільного взяли, чи що?
Дівчинка.Зачекайте, дійсно адже цікаво!
Тіль. Ага! Давай з тобою. Ти... ти хвилюєшся, нервуєш, турбуєшся... Скоріш за все, ти та дівчинка, яка не може просидіти у лікара больше трьох хвилин. Так, ти все шукаєш собі им’я. Хочеш, я вигадаю?
Дівчинка. Не знаю. ...Я тебе не знаю!
Т і л ь. Я - Тіль, а ти можеш бути – Жанною, Жанною Д,Арк.
Дівчинка. Жанной?
Тіль. Це, жінка, котра все могла!
Зеро(подходя.) Только почему-то ее на костре сожгли. Мир состоит из обмана...
Зеро тяжело смотрит на Тиля и отходит.
Марта. Да нет, из помощи... и ошибок.
Зеро (отмахиваясь.) Слова...
Марта. Зеро!
Марія. добре, пророк, колись звідки ясновидіння таке? Історії хвороби читав?
Тиль. Нет...
Лаура. Ти все ж не виляй! За такі речі, знаєш, що буває ?!
Донтвонт. Може, Лікарша вже випустила книгу про наші долі? Підметушилась!
Лаура. Ото ж бо вона нас все казочки просила складати.
Донтвонт. Ага! И тепер усі зачитуються новим бестселером ?
Тиль. Та ні ж!
Марія. Досить! Хто допустив тебе до архіву? Хто дозволив читати про нас? Це така підлість
Лаура. Сволота! Скрізь сволоти! (Затискають його.)
Марта. Подождите! Оставьте его, он сын Лікара! (Пауза.)
Марія. Ах, ось воно як! Чорт забирай, синку! І тепер йому все можна?
Лаура. (Марте). А ти звідки знаєш?
Донтвонт. А вона - дочка лікаря! (Выталкивает ее к Тилю).
Лаура. Чудово!
Зеро. А мы - шуты гороховые? Актёры вашего семейного театра?!
Аліса. набрали нас, щоб порозважитися, кіно подивитися?
Зеро. Проповеди нам читают!
Марта. Марія, выслушай меня!
Донтвонт. Валити звідси потрібно!
Лаура. Нікуди валити.
Марія. Ні! Я хочу розібратися. Маусі, що ти там жмешься, йди сюди.
Маусі. Самі розберіться, мені все одно..
Жанна.Мені не байдуже! Нехай пояснюють! Навіщо ми тут?
Марта. Чтоб вам стало легче...
Марія. Фігня, нам стало гірше!
Марта. Чтоб научиться жить дальше...
Марія. Чи не ви, наші вчителя ?
М а р т а . Не мы. Лікар.
Марія. Боже ти мій! Вчителька! Чому ми повинні їй вірити, коли два придурка з її відома розважаються нашими долями?
Жанна. Вірити не можна нікому. Тепер вже точно.
Марта. Хорошо. Вы здесь, чтоб захотеть жить дальше.
Марія. Ага! Лаура! Як тебе надихнули на подальше життя?
Лаура. Щось не особливо ...
Аліса. Ну, давай, бреши далі, доню!
Марта. Я ей не дочь. Она вылечила меня в свое время...
Марія. Зачить теж хвора!? І тепер взялася лікувати мене!? А якщо я цього не потребую?
Тіль(тихо). Можливо, ви тут, тому що не змогли бути там?
Л а у р а . А якщо ми і тут не зможемо? То куди нам, куди?
Аліса. Так, куди нам? На звалище ?!
Тилю становится плохо.
Марта. Прекратите, ему плохо...
Марія (орет) Нам всім погано!
М’ячик. Тихо! Не можна! Лікар! Лікар!
Марта. Лікар! Тилю плохо!
Уводят Тиля
Маусі.Марія, ти чого? Тихий хлопчик.
Марія. Ненавиджу коли з мене дупу роблять! Так даже не в цьому справа. Тихий хлопчик, а стільки шуму, наче від втратив свідомість.
Маусі.Так би і до тебе прибігли...
Марія. Кинь, Маусі кому ми потрібні?
Лаура. Донтвонт, куди його віднесли?
Донтвонт. Адже нам не важко, правда?
Лаура. Не знаю. Підемо, подивимося ...
Донтвонт. Жалість?
Лаура. Ні, щось інше. Донтвонт. Ну, підемо ... (Виходять.)
цена 15. Затемнение.
Донтвонт, М’ячик, Лаура. Заходят Лаура и Донтвонт.
Лаура.Він спить. (М'ячику). Ти знаєш, що з ним?
М’ячик. Тіль вибирається, розносить каміння ...
Лаура. Чого? Які камені?
М’ячик. М’ячик не може, Марта не може. Тільки Тіль.
Донтвонт. О, Боже!
Л а у р а . А чому ... Марта не може?
М’ячик. Марта тиха, не чути. А М'ячик рветься, маленький камінчик взяв, маленький. І теж зрушив, трошки. Тілю допоміг. Зайчик з'явився, кругленький, світлий ... Зайчик.
Донтвонт. Лаура, Зайчик всіх врятує... Ходім...
Лаура. Почекай. А де Лікарша була?
М’ячик. Лікар. Лікар далеко спочатку. Всі поснули. Марта, Тіль ... М'ячик не спав, один не спав. Зайчик пішов. Рухатися М'ячик не може, тільки лежати. А Тіль може рухати камені. Три рази зайчик приходив. Потім Тіль закрив нірку, палицею закрив. М'ячик запитує: «Навіщо?» А Тіль знову заснув надовго. І Марта спить. М'ячик один. Чорне усе.
Лаура. Як ти думаєш, Донтвонт, що за зайчик?
Донтвонт. Я думаю, світло. Схоже, їх втрьох завалило десь. (М’ячику). Ну, потім Лікарша прийшла?
М’ячик. Так, прийшла! Багато світла. А Марта плаче. Мовчить і плаче. М'ячик потім довго спав, а зараз Тіль спить. Камені важкі ... Камені !!
Тіль.(входит.) М’ячик, а де лікар?
Донтвонт. Як ти?
Тіль. Добре! Дякую. Я такий радий вам!
Донтвонт. Цікаво, чому?
Тіль. Лікар багато розповідала про вас. Ми так вас чекали з Мартой і М’ячиком. Уявляли, які ви будете. А потім мені довелося лягти в лікарню, і ви прийшли без мене. І мама почала мені писати ...
Лаура. Чому ви нас чекали, кого нас?
Тіль. Вас... кому потрібна допомога.
Донтвонт. Так, легенда темна ... А по якому принципу ви нас підбирали?
Тіль. Я не знаю.
Л а у р а . А що за дивну історію розповідала нам М'ячик.
Тіль. Про зайчиків і камні?
Донтвонт. Ось-ось...
Тіль. Вона була, ця історія. З неї все і почалось. Але це потім, гаразд...