Силікотуберкульоз
це ускладнення силікозу туберкульозом.
Туберкульоз найчастіше приєднується до силікозу легень. У І стадії силікоз ускладнюється туберкульозом у 10-20% випадків, у ІІ стадії – у 20-60% і у ІІІ – у 60-80%.
| Патогенез | Туберкульоз у хворих на силікоз виникає в результаті: - ендогенної реактивації залишкових змін у легенях або у внутрігрудних лімфатичних вузлах; - екзогенній суперінфекції. |
| Фактори, що сприяють виникненню туберкульозу: ступінь запиленості легень, поширеність силікозу. | |
| Форми ТБ | У хворих на силікоз виявляють дисеміновану, вогнищеву, інфільтративну, фіброзно-кавернозну форми ТБ. |
| Пато-морфологія | У легенях спочатку виникають вогнища, потім інфільтрати й навіть каверни. Крім характерних туберкульозних змін у легенях наявні силікотуберкульозні утворення, які складаються з казеозного некрозу, специфічної грануляційної тканини, колагенових волокон, силікотичних гранульом, вугільного пилу. В цих утвореннях наявні кристали двоокису кремнію та МБТ. |
| Клініка | Клінічні ознаки туберкульозу (симптоми інтоксикації) з’являються при прогресуванні специфічного процесу (утворення інфільтратів, каверн) – слабість, стійка субфебрильна температури тіла, підвищена пітливість, втрата апетиту, зниження маси тіла. При цьому посилюються бронхолегеневі симптоми, характерні для силікозу. |
| Рентгено-логічно | Дисемінований ТБ – на фоні силікозу у верхніх відділах легень наявні поліморфні вогнища без чітких контурів, схильні до злиття. Вогнищевий ТБ - поряд із силікозними змінами, переважно у верхніх відділах легень, виявляються малі або середньої величини вогнища з нечіткими контурами. Інфільтративний ТБ – частіше локалізується у 2-му і 6-му сегментах, асиметрично. Представлений округлими, хмароподібними тінями, перисцисуритом, рідше – лобітом. Вогнищеві та інфільтративні зміни мають нечіткі контури і менш інтенсивні, ніж силікотичні. Фіброзно-кавернозний – наявність каверни . У ІІ стадії силікозу зовнішній контур каверни зливається із силікотичними конгломератами. На всіх стадіях силікотуберкульозу виявляють звапнення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів – симптом “яєчної шкарлупи”. |
| Атипові форми силікотубер-кульозу | - Силікотуберкульозний бронхоаденіт. - Вузловий силіотуберкульоз. - Силікутуберкульома. - Масивний силікотуберкульоз. |
| Лікування | Хворим на силікотуберкульоз призначають антимікобактеріальну терапію і застосовують методи, спрямовані на ліквідацію або стабілізацію неспецифічного бронхіту. У тяжких випадках силікотуберкульозу протитуберкульозні препарати призначають у сполученні із глюкокортикоїдами. Основний курс протитуберкульозної терапії має бути тривалішим внаслідок того, що силікотичні зміни порушують васкулярізацію легень і утруднюють проникненні протитуберкульозних препаратів у ділянки ураження. |