Архівознавство — спеціальна галузь історичної науки, система інтегрованих знань про історію, теорію і практику архівної справи

Атрибуція — визначення достовірності, автентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення на підставі аналізу стилістичних і технологічних особливостей.

Бібліографія історична — допоміжна історична дисципліна, предметом якої є розробка прийомів і методів пошуку, бібліографічного опису, цільового добору, наукової систематизації джерел та літератури з історії, передавання здобутої інформації дослідникові або іншому споживачеві.

Боністика — спеціальна історична дисципліна, що вивчає паперові грошові знаки як історичне джерело.

Герменевтика — тлумачення тексту джерела, необхідне для розуміння і осмислення його змісту.

Гравюра — вид графіки, спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, каменю.

Графічні книжкові зображення — вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері олівцем, пензлем, вуглем або відтиснутий на папері з спеціально підготовленої форми, дошки (гравюра, офорт) чи каменю (літографія).

Джерело з історії України — носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи і суспільних відносин і відбиває той чи інший бік людської діяльності.

Джерелознавча практика — це безпосередній пошук, виявлення і вивчення конкретних груп джерел з метою визначення їхньої інформативної цінності, а також практичне використання почерпнутих відомостей в конкретних історичних дослідженнях, тобто та робота, яку виконує кожен історик, опрацьовуючи певну проблему.

Джерельна інформація — сукупність наявних у джерелі типів інформації та стійких зв'язків між ними, які забезпечують його цілісність та здатність бути основою для отримання наукового фактичного знання.

Евристика — наука, яка вивчає творчу діяльність, методи, які використовуються у відкритті нового і в навчанні.

Фальсифікація — умисне викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших явищ, подій, фактів, джерел.

Зброя — сукупність технічних пристроїв та засобів, що застосовується для ураження живої сили противника, його техніки, спорудження та інших цілей під час ведення бойових дій; озброєння.

Озброєння — комплекс матеріальних засобів активної (наступальної) чи пасивної (захисної) дії, спрямованої на допомогу власнику у ході бойових дій.

Традиція історична — усталені, успадковані від минулих поколінь звичаї, спосіб дій тощо; механізм відновлення суспільних інститутів та норм, згідно з якими підтримка останніх узаконюється самим фактом їх існування в минулому.

Джерелознавство історичне — спеціальна галузь наукових історичних знань, наука про історичні джерела; теорія й практика їх використання в історичних дослідженнях.

Історичний портрет — це блискучі характеристики руських князів, монархів, літописців, священнослужителів, полководців, дипломатів, святих, діячів культури.

Джерела історіографічні — вид джерел, що відбивають історіографічні факти, тобто факти з історії історичної науки й дають можливість вивчати суспільні умови розвитку історичної думки, процес приростання історичних знань, місце історичної науки в суспільному житті, зокрема у формуванні історичної свідомості людей.

Історичні залишки — пам'ятки матеріальної і духовної культури (законодавчі акти, грамоти, універсали, службове листування та ін.), що виникли у процесі розвитку самих подій.

Історіографія – спеціальна галузь наукових знань, що вивчає історію історичної науки.

Поняття «історіографія» застосовується у трьох значеннях:

Класифікація джерел — поділ всієї маси джерел на групи за певною суттєвою спільною ознакою, характерною для кожної групи.

Княжий літопис — історико-літературний твір у Русі в якому оповідь велася за роками, зазвичай описували ту чи іншу княжу родину, або на її замовлення якийсь проміжуток часу.

Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія).

Логічна критика — вид джерелознавчої критики, що полягає у перевірці достовірності джерела шляхом зівставлення вміщеної у ньому інформації з об'єктивною логікою розвитку історичних подій.

Мемуари — оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Дослідженням мемуарів займається спеціальна історична дисципліна — мемуаристика.

Метод – систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети. Поняття тотожне алгоритму діяльності чи технологічного процесу.

Гривня — грошова і вагова одиниця Київської Русі і Східної Європи. Використовувалася, зокрема, для вимірювання ваги срібла і золота. Золота гривня була в 12,5 разів дорожче срібної.

Нумізматика — спеціальна історична дисципліна, що вивчає монети, монетне виробництво, історію грошового обігу та техніку монетної справи, методи їх використання як джерела.

Палеографія — спеціальна історична дисципліна, шо вивчає стародавню писемність, її еволюцію, характерні особливості, зовнішні ознаки рукописних пам'яток.

Патерики — життєписи і повчання святих отців Церкви, збірники оповідань про життя християнських святих отців, людей, які з Божою поміччю зробили великий внесок у розвиток Церкви — спільноти християн нашої планети.

Право — це обумовлена ​​природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.

Привілей — виключне право, перевага.

Протограф —первісний рукопис, покладений в основу пізніших списків, копій, редакцій.

Статут Великого князівства Литовського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського.

Текстологія — історично-філологічна дисципліна, що вивчає пам'ятки писемності, твори літератури і фольклору для критичної перевірки і встановлення на підставі наявних варіантів автентичності текстів.

Теорія джерелознавства — розділ джерелознавства, який включає систему наукових знань про об'єктивно-суб'єктивний характер історичного джерела, пізнання його соціальної та гносеологічної природи.

Типологія — класифікація предметів або явиш за спільними ознаками.

Універсал — актовий документ, який доводить до загального відома певну постанову влади, її розпорядження адміністративно-політичного характеру.

Фактична критика — вид джерелознавчої критики, що передбачає перевірку повноти і достовірності джерела шляхом його зіставлення з іншими джерелами.

Фактична критика передбачає перевірку повноти інформації джерела шляхом його зіставлення з іншими джерелами. Таке зіставлення найефективніше тоді, коли історик має джерела, достовірність яких встановлено.