Тема. Методика вивчення елементів лексикології. Робота над переносним значенням слів, з багатозначними словами

Методика навчання української мови

31 група сп. «Початкова освіта»

Викладач Т.В.Яковенко

Інструкція до виконання дистанційних завдань

1. Уважно прочитайте теоретичний матеріал. Зробіть короткий конспект за темою.

2. Дайте письмові відповіді на запитання та завдання для самоконтролю.

3. Виконайте письмово запропоновані завдання за вказаними підручниками.

Дистанційне заняття № 1

Тема. Методика вивчення елементів лексикології. Робота над переносним значенням слів, з багатозначними словами

Література. 1.Методика навчання української мови в початковій школі: Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. М.С.Вашуленка. – К.:Літера ЛТД, 2010. – С. 135-141.

На процес удосконалення мовленнєвого розвитку школярів найпоміт­ніший вплив мають знання елементів лексики та їх використання. Методи­ка вивчення лексики спирається на лінгвістичне положення про єдність мови і мовлення.

Метою опрацювання лексики в школі є збагачення словника учнів, розвиток зв'язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення розуміння значення й сфери вживання відомих слів.

Нові програми з української мови для чотирирічної школи спрямовані на те, щоб учні практично оволодівали найважливішими лексикологічни­ми поняттями, що означає не тільки розуміння їх суті, але й вироблення умінь правильно застосовувати їх у мовленні.

Як самостійний розділ науки про мову лексика в початкових класах не вивчається. Учнями засвоюються в практичному плані лише деякі відомості (пряме і переносне значення слова, багатозначність, синонімія та антонімія). Знання, які набувають учні, мають стати лише основою для подальшого удо­сконалення засобів вираження думок в усному й писемному мовленні.

Будь-яке висловлювання створюється зі слів (та їх сполучення), ужи­тих у певній послідовності відповідно до задуму і пов'язаних між собою граматично (за допомогою закінчень, прийменників і інших засобів). Чим багатший словник у людини, тим у неї більші можливості добору й вдалого оформлення думки. Тому обсяг словника, його рух розглядаються в мето­диці як важлива умова успішного розвитку мовлення.

Засвоєння лексичного запасу мови не може відбуватись стихійно. Од­ним з важливих завдань розвитку мовлення в школі є систематична слов­никова робота, виділення головних її напрямків, керівництво процесами збагачення словника школярів. Методика словникової роботи має зосере­джуватися на чотирьох основних напрямках:

- забезпечення словника, засвоєння нових*слів, а також нових зна­чень слів, які вже є в словниковому запасі учнів;

- уточнення словника - уточнення значення слів через введення їх у контекст, зіставляння, виявлення значеннєвих відмінностей між синоні­мами, робота з антонімами, аналіз багатозначних слів, переносних значень слів та інш.;

- активізація словника (збагачення активного словника учнів);

- вилучення з дитячого мовлення нелітературних слів (діалект­них, просторічних, русизмів, жаргонізмів тощо).

У словниковій роботі треба пам'ятати про дві її частини: 1) ознайом­лення з лексичною системою мови - вивчення нових слів, уточнення зна­чення відомих, з'ясування багатозначності, синонімії, антонімії та інш.; 2) навчання використовувати лексичні засоби мови в мовленні - добір най­більш точного, яскравого слова, попередження та усунення лексичних огріхів. У першому напрямку важливим завданням є збагачення та систе­матизація потенційного словникового запасу дітей; а другий напрямок сприяє удосконаленню їх мовленнєвої практики, підвищенню точності, багатства та виразності висловлювань. Пояснення значення слова, добір синонімів до окремих слів - це мовні вправи, а добір з синонімічного ряду, найбільш вдалого для запропонованого контексту, заміна в тексті менш точного або слова, що повторюється, другим і т.п. - мовленнєві вправи.

Означені напрямки словникової роботи можливі в початкових класах лише на практичній основі, з опорою на текст, без теоретичних відомостей.

Роботою над уточненням і розширенням словника передбачається:

- лексичний та лексико-стилістичний аналізи мови текстів, що вивчаються на уроці: виявлення незнайомих слів і висловів, уточнення від­тінків значень окремих слів і висловів, ужитих у переносному значенні, добір синонімів, антонімів, визначення їх смислових відтінків, аналіз зо­бражувальних засобів мови.

- з'ясування значення слів через використання різних способів семантизації: показ предмета чи дії, демонстрування малюнків, ілюстра­цій, слайдів із зображенням предметів, добір синонімів, антонімів, введення нового слова у контекст тощо.

- використання завдань на добір слів з певними завданнями: прикметників для опису предметів, слів для характеристики людини, опису її зовнішності тощо.

- введення поданих слів у речення чи тексти: складання речень за опорними словами, заміна слів у реченні відповідними синонімами чи ан­тонімами тощо.

Відомо багато джерел поповнення словника: спостереження за навко­лишньою дійсністю (за природними явищами, за життям і працею дорослих, екскурсії, радіо- та телепередачі, різноманітний ілюстративний матері­ал, дитячі книги, журнали, газети). Особливо важливим для збагачення сло­вникового запасу учнів є навчальні книги - підручники, довідкова літера­тура. Опора на їхню лексику забезпечує реалізацію міжпредметних зв'язків. У підручниках з української мови для початкових класів проблема збагачення словникового запасу реалізується через ознайомлення з лекси­кологічними поняттями та через комплексні вправи лексичного та лексико-граматичного спрямування.

Активізацією в методиці називають переведення слів з пасивного словника в активний, тобто вживання нових слів у власній мовленнєвій практиці - у бесіді, в утворених реченнях, у переказі, в письмових перека­зах та творах. Кінцева мета словникової роботи полягає в активізації мак­симальної кількості засвоюваних слів, навчити учнів правильно вживати їх у мовленні, добирати необхідне слово.

Форми активізації словника:

- творення словосполучень із заданими словами;

- творення речень з даними словами;

- переказ прочитаного з використанням лексики оповідання;

- твори за спостереженнями, за картиною та інші.

Вивчення елементів лексики в початкових класах починається з озна­йомлення із значенням слова. У методиці відомі різні способи систематиза­ції слів.

Аналіз досвіду роботи вчителів та вивчення методичної літератури свідчать, що ознайомлення учнів із значенням незрозумілих слів і виразів можна здійснювати такими способами (семантизація слів):

- включити слово в словосполучення або речення - скажи це слово з іншим словом: конвалія - біла конвалія; прилавок - Біля прилавка сто­їть продавець;

- розібрати слова за будовою (нагрудні кишені, припічок - при печі);

- наочна семантизація (демонструються предмети, явища, дії, які можна показати на малюнку або в натурі);

- тлумачення слова (кореспондент - автор повідомлення в газеті, журналі);

- дібрати синоніми (синонімічний ряд);

- дібрати антонім (високо - низько, більше - менше).

Найбільш поширеним способом пояснення слів є добір синонімів. Саме добір синонімів допомагає учневі під час переказу у творенні власних текстів.

Іноді можна знаходити в тексті синонімічні пари, добирати синоні­мічні ряди (записуємо на дошці). Ці слова учні пізніше використовують у мовленні на уроці («розповісти, вживаючи зазначені слова»).

Однак заміна вжитих у тексті слів відомими, стилістично нейтраль­ними, знижує сприйняття образної картини. Щоб уникнути цієї помилки в поясненні значення слова, необхідно добирати декілька синонімів, аналізу­вати їх. Чим більший в учня активний запас слів, тим швидше він відшуковує потрібні синоніми.

Доцільною є робота з контекстуальними синонімами. Цей термін не повідомляємо учням, а відшуковуємо в тексті слова, які відносились би до одного й того ж явища і які допомагали б уникнути повторення однакових слів. Контекстуальні синоніми - це слова, що зближуються своїм значен­ням в умовах контексту. їх діти записують на дошці і в зошитах, далі ці слова стають опорними для переказу. Засвоєння контекстуальних синонімів допомагає дітям урізноманітнити своє мовлення.

Розширенню і активізації словника учнів сприяють спостереження за багатозначністю слів. У цій роботі передбачається усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень: велетень - 1. Людина величезного зросту і сили. 2. Істота чи предмет, які за своїми розмірами переважають інші подібні істоти чи предмети. 3. Той, хто робить або зро­бив щось надзвичайне, таке, що вимагає великої праці, здібностей.

У роботі над багатозначністю слів корисні вправи на порівняння зна­чень: байка - м'яка ворсиста бавовняна тканина; байка - коротке алегорич­не повчальне оповідання.

Розширенню та збагаченню словникового запасу учнів сприяє скла­дання тематичних словників на основі тексту або після закінчення ви­вчення теми: «зимовий словник» - чарівниця зима, мороз, сніжинки, сніго-вик, сніжний, пороша, наст, завірюха тощо. Далі діти складають оповідання з цими словами (опорні).

Ознайомлення учнів з антонімами розпочинається в період навчання грамоти. Діти усвідомлюють, що окремі слова мають протилежне значення, вчаться вживати їх у мовленні (солодкий - гіркий).

Практика роботи свідчить, що школярі краще сприймають і усвідом­люють значення антонімів, ніж синонімів. Опрацювання антонімів має передусім практично-мовленнєве значення. Завдання його - показати, що використання антонімів у мовленні робить його виразним, допомагає зма­лювати контрастні за значенням предмети, надаючи їм протилежних харак­теристик. Доцільно показати, що антоніми можуть бути: однокореневими, (утвореними за допомогою префіксів: хмарне - безхмарне), різнокореневі (вгорі - унизу), створеними додаванням до слова частки не (світлий - не­світлий, друг - недруг).

Завдання учителя - навчити учнів розрізняти пряме і переносне зна­чення слова, уживати слова у мовленні. Ознайомлення розпочинається зі спостереження над спеціально дібраними текстами, реченнями (1, 2 класи).

Далі діти самі відшуковують у реченнях, текстах слова з переносним зна­ченням, пропонуються вправи на заміну прямого значення слів синоніміч­ними словами або виразами.

Система в словниковій роботі полягає в тому, щоб слово було прави­льно учнем сприйнято в тексті, щоб учень зрозумів всі його відтінки, а далі, щоб воно увійшло в активний словник учня та застосовувалось у потрібних випадках мовлення у власних висловлюваннях.

У методиці нерідко не розділяються терміни «лексична робота» і «словникова». Іноді ці поняття вживають як синоніми. Однак їх розмежу­вання важливе, оскільки від цього залежить визначення змісту роботи над словом і використання відповідних вправ.

Словникова робота - це операції над словом: визначення звукового складу, правопис його, складання речень за опорними словами, дописуван­ня відповідних слів, все це такі завдання, які не потребують з'ясування лек­сичного значення слова.

Лексична робота - це збагачення словникового запасу й уточнення зна­чень відомих учням слів, активізація словника, тобто формування вмінь вжи­вати слова й словосполучення в мовленнєвій практиці. Основними уміннями, якими учні, оволодівають у результаті правильно організованої лексичної роботи на уроці - оволодіння словниковим запасом у межах засвоюваної те­ми і вміння застосовувати його відповідно до ситуації спілкування, правиль­но сприймати і відтворювати - вимовляти, читати і записувати слова.

У словниковій роботі виділяємо дві складові частини: 1) ознайомлен­ня з лексичною системою мови - вивчення нових слів, уточнення значення відомих, з'ясування багатозначності, синонімії, антонімії; 2) друга сприяє удосконаленню мовленнєвої практики, підвищенню точності, багатству та виразності висловлювань учнів.

Мовлення дітей формується за умови всебічного систематичного впливу на нього. Недостатньо працювати над мовленням лише на уроках мови, треба працювати над мовленням і на уроках з інших предметів: на уроках математики діти засвоюють умову задачі, ставлять запитання під час її розв'язання, самі будують задачі, міркують упродовж розв'язання задачі. Все це вправи для розвитку мовлення. На уроках природознавства, географії, історії учні слухають розповідь учителя, розповідають самі, від­повідають на запитання, засвоюють нову термінологію. Це теж шляхи фо­рмування дитячого мовлення. Отже, актуальною у формуванні мовлення є інтеграція мовленнєвої діяльності, реалізація міжпредметних зв'язків у процесі навчання.

Запитання і завдання:

- З'ясуйте значення і місце лексики в шкільному курсі української мови.

- Про що учні дізнаються, виконуючи лексичні вправи? Які вміння формуються?

- Визначте поняття «словникова» і «лексична» робота. Назвіть скла­дові частини словникової роботи. Мотивуйте.

Дистанційне заняття № 2