Хореографічні методи побудови з’єднань та комбінацій в оздоровчій аеробіці

ХОРЕОГРАФІЯ В АЕРОБІЦІ

План вивчення теми

1. Хореографія в аеробіці.

2. Хореографічні методи побудови з’єднань І комбінацій в оздоровчій аеробіці.

Рекомендована література:

1. Виес Ю. Б. Фитнес для всех / Ю. Б. Виес. – Минск : Книжный дом, 2006. – 512 с.

2. Давыдов В. Ю. Методика преподавания оздоровительной аэробики : учеб. пособ. / В. Ю. Давыдов, Т. Г. Коваленко, Г. О. Краснова. – Волгоград: Изд-во Волгогр. гос. ун-та, 2004. – 124 с.

3. Горцев Г. Ничего лишнего : аэробика, фитнес, шейпинг / Г. Гроцев. – Ростов н/Д : «Феникс», 2004. – 256 с.

4. Закарьян Г. Х. Фитнесс – путь к совершенству / Л. Х. Закарьян, А. Л. Савенко. – Ростов н/Д : «Феникс», 2001. – 160 с.

5. Крючек Е. С. Аэробика. Содержание и методика проведения оздоровительных занятий : учеб.-метод. пособ. / Е. С. Крючек. – М.: Терра-Спорт, Олимпия-Пресс, 2001. – 64 с.

6. Несторова Т. В. Теория и методика преподавания аэробики : метод. материалы / Т. В. Несторова, Н. А. Овчинникова. – К. : УГУФВС, 1998. – 33 с.

7. Синиця С. В. Аналіз системи підготовки майбутніх фахівців з оздоровчої аеробіки / С. В. Синиця // Слобожанський науково-спортивний вісник. – 2008. – № 1–2. – С. 9–12.

8. Хоули Э. Оздоровительный фитнес / Э. Хоули, Б. Д. Френке. – К. : Олимпийская лит-ра, 2000. – 368 с.

9.

Хореографія в аеробіці

Хореографія в аеробіці є одним з головних компонентів варіювання і «окраси» рухів оздоровчих занять. Зміст аеробіки включає в себе та продовжує постійний пошук різних танцювальних систем і рухів: класичного (балетного) танцю, танців різних народів світу (самба, сальса, танго, афро-джаз, бейлі данс, гопак, полька, сиртакі, тарантела), побутових (історичних) танців, бальних танців, джазових танців, танців сучасних напрямків (фанк, хіп-хоп, техно-данс, брейк-данс) тощо. На сьогодні хореографія посідає вагоме місце не лише в класичній (базовій) і танцювальній програмі аеробіки, а й у таких видах, як аква-аеробіка (акваджогінг), стретчинг, пілатес, аеробіка з використанням різного знаряддя (степ-аеробіка, фітбол), у циклічних видах аеробіки (сайкл, аеробіка зі скакалкою, кросробіка).

Значним доповненням і головним засобом хореографії виступає музичний супровід занять з його багатогранними властивостями. Виконання різних хореографічних рухів, у тому числі і вправ аеробіки, неможливе без використання музики, тому що музика сприяє ритмічності рухів, визначає темп виконання, а головне – постійно підтримує емоційний фон занять.

Хореографія має важливе значення на заняттях з оздоровчої аеробіки як фактор, що забезпечує інтенсивність навантаження. Її зміст повинен відповідати рівню вибраного заняття. Основою хореографії в аеробіці є її ієрархічна структура, тобто послідовність вивчення окремих компонентів: елементів, різновидів елементів, з’єднань, комбінацій (рис. 1).

	Комбінації
	З’єднання
	Різновиди елементів
Елементи

Рис.1. Ієрархічна структура хореографії в аеробіці

Елемент – це найменший повністю закінчений відрізок рухової дії, який у своїй структурі має початок, основну дію та завершення.

Різновиди елементів – дії, які дозволяють виділити кілька шляхів створення елементів, за допомогою яких можна урізноманітнити засоби та змінити інтенсивність занять:

- вертикальне переміщення загального центру тяжіння (виконуються присідання, пружинні рухи стопами);

- горизонтальне переміщення тіла (виконуються переміщення вперед, назад, у різні сторони, по діагоналі, дугою);

- зміна площини виконання руху (виконуються переміщення у фронтальній, горизонтальній і сагітальній площинах);

- виконання рухів руками, ногами, тулубом. Паралельно зростає координаційна складність рухів і їхнє фізіологічне навантаження, особливо при виконанні рухів руками з великою амплітудою;

- повороти тіла в поєднанні зі звичайним кроком.

З’єднання – певна кількість елементів, які без перешкод поєднуються в одне ціле. При створенні з’єднань, за допомогою певних правил, слід знаходити логічний перехід від одного руху до іншого:

- кінцева фаза першого руху повинна співпадати з початком наступного;

- перехід від одного елементу до іншого виконують з вільної ноги;

- початкову фазу руху виконують у площині, в якій завершується попередній рух.

Декілька з’єднань визначають комбінацію, яка має складну структуру та побудована за допомогою специфічних методів.

Хореографічні методи побудови з’єднань та комбінацій в оздоровчій аеробіці

Існує певна стратегія навчання і ускладнення аеробних програм у співвідношенні з руховим досвідом, фізичною підготовленістю та віком тих, хто займається, тому тренер повинен уміти широко застосовувати хореографічні (специфічні) методи, які забезпечать різноманіття аеробних рухів. У своїй практичній діяльності майбутньому фахівцеві слід пам’ятати, що методи мають різну структуру та призначення, тому для полегшення навчання доцільно поділити їх за рівнем складності на прості, середні та складні.

Прості:

1. Метод хореографії класу. Передбачає проведення заняття за раніше підготовленою ліцензійною програмою під спеціальний музичний супровід. Цей тип хореографії більше використовують у силових видах аеробіки (фітнесу), наприклад: в інтервальному тренуванні, памп-аеробіці тощо. Особливість методу полягає у виконанні комплексів вправ під попередньо підібрані різні за характером і темпом музичні фонограми.

Метод хореографії класу забезпечує чіткість проведення занять. Проте часто при застосуванні цього методу фахівці, які придбали музичний супровід, використовують уже готові комплекси вправ (відкритті заняття, відеоматеріал). Такий підхід позбавляє тренера творчого мислення, але в той же час відвідувачі чітко бачать усі частини та блоки заняття.

2. Метод довільної хореографії («фрістайл»). Характеризується тим, що фахівець конструює програму безпосередньо під час проведення заняття. Вправи підбирає дещо спонтанно, широко імпровізує з нескладними базовими кроками під музичний супровід.

Хоча цей метод є довільним, він усе ж таки повинен мати певну структуру: темп музики в підготовчій та в основній частині занять слід поступово підвищувати (до першої заминки). Адже його зниження перешкоджає підвищенню інтенсивності заняття. Усі рухи обов’язково виконують з однаковою тривалістю, тобто, якщо перша вправа виконується за одну музичну фразу на 8 рахунків, то наступні також.

Середні за складністю:

1. Метод лінійної прогресії. Передбачає почергове розучування рухів ніг з подальшим їх доповненням. При цьому наступний крок не розучують до тих пір, поки попередній не буде логічно завершений, тобто додають рухи руками, змінюючи амплітуду рухів, темп виконання, напрямок пересування тощо (рис. 2). Робота рук має важливе значення, вона підвищує інтенсивність на 15 %.

Робота рук, темп виконання, напрямок пересування

А Б В Г Д Е …

*Літерами позначено окремі базові кроки аеробіки (на вісім рахунків)

Рис. 2. Схема розучування вправ за допомоги методу лінійної прогресії

Цей метод доцільно застосовувати на заняттях із початківцями. Він позитивно впливає на серцево-судинну та дихальну системи, підтримує на достатньому рівні аеробне навантаження.

3. Метод «від голови до хвоста». Полягає в послідовному виконанні вправ, з постійним поверненням до попередньої вправи (рис. 3). Аналізований метод сприяє тренуванню рухової пам’яті людини, розвиток якої є необхідною умовою для опанування наступних, більш складних методик.

А + Б Б + В В + Г

A + Б + В Б + В + Г В + Г + …

Літерами позначено окремі базові кроки аеробіки (на 8 рахунків)

Рис. 3. Схема розучування вправ за допомогою довільного методу

3. Метод складання (круговий метод). Передбачає розучування вправ з постійним поверненням до виконання першої. Спочатку розучують першу та другу вправу, згодом їх поєднують у суцільну зв’язку. Усі наступні вправи розучують так само, як і попередні, з обов’язковим приєднанням їх до першої групи вправ, створюючи при цьому одну велику зв’язку (рис. 4).

А + Б + В + Г

Літерами позначено окремі базові кроки аеробіки (на 8 рахунків)

Рис. 4. Схема розучування вправ за допомогою кругового методу

Цю методику краще застосовувати тоді, коли вже вивчені базові кроки аеробіки. Це допоможе зосередити увагу не на розучуванні вправ, а на правильності їхнього з’єднання.

4. Метод «зигзаг». Характеризується з’єднанням уже вивчених вправ комбінації, але у своєрідній послідовності. Використовується при побудові композицій, тому його застосовують тільки тоді, коли ті, хто займаються, попередньо оволоділи базовими елементами та з’єднаннями. Цей метод підвищує вимоги до координації рухів та концентрації уваги (рис. 5).

А Б А + Б В А + В + Б + В + А …

Літерами позначено окремі базові кроки аеробіки (на 8 рахунків)

Рис. 5. Схема розучування вправ за допомоги методу «зигзаг»

5. Метод музичної інтерпретації. Полягає у вивченні окремої вправи або комплексу вправ з подальшою варіацією залежно від характеру музичного твору. Спочатку конструюють окрему вправу, яка потім варіює відповідно до зміни музики. Найкраще для виконання багатьох вправ підходить музичний розмір 2/4 або 4/4, при цьому початок та кінець вправи збігається з музичним тактом або фразою. Важливо скомпонувати підібрані вправи з тематикою музики.

Метод музичної інтерпретації підвищує цікавість та емоційність занять, але він може бути нераціональним для тих осіб, які люблять класичні заняття оздоровчої аеробіки.

6. Метод ритмічних варіацій. Своєрідно «прикрашає» вивчені раніше рухи без зміни їхньої структури. Розучують окремі вправи з подальшим поєднанням їх у зв’язки. Потім їм надають різних варіацій: збільшують амплітуду рухів, змінюють напрямок пересувань, застосовують різні сюжетно-рольові перетворення з імітацією різної діяльності людей і поведінки тварин, оплесками, підстрибуваннями, навіть вигуками.

Застосовуючи метод ритмічних варіацій, слід пам’ятати, що при різних перетвореннях рухів їхня структура не змінюється. Хоча цей метод забезпечує високу емоційність занять, слід акцентувати увагу на техніці виконання рухів.

Складні:

1. Метод ускладнення (модифікацій, бейс хореографії). Характеризується поступовим ускладненням структури руху та логічним вибором вправ різної координаційної складності з врахуванням їхньої доступності для тих, хто займається. Ускладнення простих за технікою вправ здійснюють за рахунок різних прийомів:

- побудови нескладних базових вправ на вісім рахунків (на 1 фразу); також допускають розучування вправ частинами, з подальшим їх об’єднанням в одне ціле;

- додавання нових рухів у раніше вивчені комбінації;

- зміни техніки виконання рухів;

- зміни темпів рухів;

- зміни ритмів рухів;

- зміни напрямку рухів;

- зміни амплітуди рухів.

Позитивним у методі ускладнення є те, що кожен з відвідувачів може зупинитися на своєму рівні складності. Паралельно тренер має можливість легко виправляти помилки за рахунок коротких зв’язок.

Для відвідувачів, які не люблять модифікацій координаційної складності рухів, цей метод не підходить.

2. Метод збігу. Зовні схожий з методом складання, у якому чітко видно ідею формування простого руху, з переходом у подальші його різноманітні варіанти. З іншого боку, метод збігу застосовують для виконання сюжетно-рольових вправ під музику. Його широко використовують на заняттях з дітьми, де вправи, для кращого запам’ятовування, мають різні назви («маятник», «зайчик», «боксер» тощо).

3. Метод блокової хореографії. Передбачає об’єднання раніше розучених вправ у хореографічні з’єднання. Зазвичай використовують серії рухів протягом однієї музичної фрази на 8 рахунків. Чотири такі фрази, об’єднані в одне ціле, називають блоком. Таких блоків, поєднаних між собою, може бути кілька (рис. 6).

А + Б =АБ В + Г = ВГ АБ + ВГ …

Літерами позначено окремі базові кроки аеробіки (на 8 рахунків)

Рис. 6. Схема розучування вправ за допомогою методу блокової хореографії

Позитивним аспектом методу блокової хореографії є чіткість структури заняття. Крім цього вправи краще запам’ятовують саме через «блочність», що підвищує щільність та цікавість заняття. Негативним є те, що чим довша танцювальна комбінація та концентрація тих, хто займається, на запам’ятовування блоків, тим менше приділяється уваги техніці виконання рухів.

4. Метод поділу блоків. Цей метод є різновидом блокової хореографії. Він полягає у зміні структури раніше вивченої комбінації. Застосовують для тих осіб, які мають великий руховий досвід. Його зміст полягає у зміні структури комбінації, яка складається з декількох блоків, після її вивчення. За наявності двох блоків цей метод буде мати структуру, яка визначена на рис. 7. Якщо блоків існує більше ніж два, то схема буде складнішою (рис. 8.)

5. Метод поділу в середині блоку схожий з попереднім методом. Зміст цього методу становить логічна зміна чергування рухів раніше вивченої комбінації (рис. 9).

(А + Б = АБ В + Г = ВГ АБ + ВГ –метод блоку)

А + В = АВ Б + Г = БГ АВ + БГ –метод поділу блоків

Літерами позначено окремі базові кроки аеробіки (на 8 рахунків)

Рис. 7. Схема розучування вправ за допомогою методу поділу блоків (два блоки)

Метод блоку: Метод поділу блоків:

А Б А Б

В Г В Г

Д Е А … Д Е

Літерами позначено окремі блоки комплексу вправ оздоровчої аеробіки

Рис. 8. Схема розучування вправ за допомогою методу поділу блоків (більше двох блоків)

Блок на 32 рахунки:

А + Б + В + Г А + В + Б + Г

Літерами позначено окремі базові кроки аеробіки (на 8 рахунків)

Рис. 9. Схема розучування вправ за допомогою методу поділу в середині блоку

Наприклад:

1–8 – Grape wine вправо, вліво

9–16 – V-step з правої

1–4 – Grape wine вправо, 5–8 – V-step з лівої

9–12 – Grape wine вліво, 13–16 – V-step з правої

6. Метод заміни в середині блоку. Передбачає заміну однієї вправи комплексу іншою, попередньо розученою. Застосовується для ускладнення та урізноманітнення танцювальних комбінацій. Використання цього методу потребує певних вимог щодо рухової пам’яті, технічної підготовленості та координації рухів тих, хто займається. За допомогою методу заміни в середині блоку фахівець вносить у заняття момент несподіванки (рис. 10).

Блок на 32 рахунки:

А + Б + В + Г А + Д + В + Г

Літерами позначено окремі базові кроки аеробіки (на 8 рахунків)

Рис. 10. Схема розучування вправ за допомогою методу заміни в середині блоку

7. Метод «Каліфорнійський стиль» є комплексом вимог щодо попередніх хореографічних методів. Поєднує у собі метод ускладнення, метод музичної інтерпретації та метод ритмічних варіацій, характеризується тим, що комплекс виконують з переміщеннями у різні напрямки. При цьому всі вправи необхідно чітко поєднувати з музичним супроводом занять.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте принципи побудови хореографії в аеробіці.

2. Проаналізуйте метод довільної хореографії в аеробіці.

3. Перерахуйте кількість методик структурної хореографії.