Основні розділи мовознавства. сучасні напрями мовознавства

Мовознавство як наука

Мовознавство – наука про природну людську мову загалом і мови світу як її представником. На земній кулі існує понад п’ять тисяч мов. Кожен етнос розмовляє власною мовою.

Кожна мова є надбанням певного народу. Вона не тільки найпотужніший засіб спілкування, знаряддя думки (мислення), а й дух народу, його історія і водночас необхідна умова існування не лише культури народу, а і його самого.Мова є засобом духовного формування особистості. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поколінь, неповторний менталітет етносу, його духовного надбання. Вона допомагає краще зрозуміти людину в її минулому і сьогоденні. Мова, крім цього, є важливим державотворчим чинником, засобом консолідації народу. Саме тому кожен свідомий етнос дбайливо ставиться до рідної мови, оберігає її.

Винекнення мовознавства, як і будь-якої іншої науки,зумовили практичні потреби ( навчання грамоти, оволодіння культурою усного та писемного мовлення, вивчення іноземних мов тощо). Згодом воно розвинулось в розгалужену систему дисциплін.

Поняття „мовознавство" осмислюється на основі трьох взаємодоповнюваних дефініцій.
Мовознавство – наука про мову взагалі та окремі мови світу як її індивідуальні представники.
Мовознавство – наука про мову, її природу й функції, її внутрішню структуру, закономірності існування та розвитку, а також реалізацію цих загальних рис у конкретних мовах.
Мовознавство – це теоретичне знання мови.
Теоретичне знання мови – наука про те, як володіти мовою, як відчувати мову, як бачити й проводити в ній паралелі, асоціації, закономірності.
Бути мовознавцем – вміти мислити й бачити глобально, бути здатним проводити асоціації, паралелі, закономірності як у системі однієї мови, так і між різними мовами.

Проблеми сутності мови, її функцій, структури і розвитку є дуже важливим, оскільки мова є необхідною умовою мислення, існування й поступу суспільства. Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини.

Мовознавство- одна з найдавніших і най розгалуженіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподіляються між двома підрозділами цієї науки- конкретними (частковими) і загальним мовознавством.

Конкретне мовознавство вивчає окремі мови (конкретні) мови, як, наприклад (українську, польську, англійську, китайську або групи споріднених мов (славянські,романські, германські тощо). Кожна мова має своєрідну структуру, власні норми, неповторну історію. Так зокрема в кожній мові є специфічні звуки, морфеми, слова, синтаксичні конструкції.Окремі мови різняться ступенем унормованості, стилістичною диференціацією мовних засобів, багатством словника тощо, що зумовлено різними історичними і суспільними чинниками.

Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов. До них належать суть мови, її природа, походження, закони розвитку, зв'язок із мисленням, культурою тощо. Воно вивчає також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. Отже предметом загального мовознавства, з одного боку є мова, як засіб людського спілкування, а з іншого- загальні особливості всіх мов(тобто воно є ніби узагальненням конкретних мовознавств).

Загальне мовознавство створює лінгвістичну теорію, тому його часто називають теоретичним.Тереотичне мовознавство протиставляється прикладному.

Прикладне мовознавствовивчає застосування мовознавчої теорії на практиці ( у викладанні рідної та іноземної мов, у практиці перекладу, при створенні алфавітів для безписемних мов, для удосконалення правопису, навчання письма, читання, культури мови тощо).

У межах загального мовознавства виділяють зіставне (типологічне ) мовознавство, яке шляхом зіставного вивчення мов виявляє в їх структурі спільні й відмінні риси.

Основні розділи мовознавства. Сучасні напрями мовознавства

Мовознавство, або лінгвістика (від лат. lingua – мова), – це наука про мову як суспільне явище, що служить засобом взаємин між людьми, знаряддям творення й вираження думок, тобто як явище загальнолюдське. Мовознавство – це наукова дисципліна, що займається дослідженням природи мови, її структури, функціонування та розвитку. Предметом мовознавства є мова у всіх формах її прояву.

Мова на сучасному етапі розвитку науки розглядається як складна багаторівнева знакова система, що використовується людьми в цілях спілкування (обмін інформацією, волевиявлення), фіксації та збереження інформації.

На земній кулі існує понад п’ять тисяч мов. Кожен етнос розмовляє власною мовою. Однак можна стверджувати, що люди світу розмовляють єдиною мовою, бо всі мови мають дуже багато спільного. Так, зокрема, у всіх мовах для вираження думки використовують звуки, зі звуків будують слова, а зі слів – речення. Спільні ознаки, властиві всім мовам світу, називають універсаліями (від лат. universalis “загальний”).

Залежно від проблем і мети вивчення мовного матеріалу мовознавство поділяється на загальне і часткове.

Загальне мовознавство – це теорія науки про мову, що спирається на філософське розуміння природи і суті мови. Воно вивчає різні мови світу в їхньому давньому і сучасному стані для з’ясування загальнолюдських властивостей мовного процесу. Загальне мовознавство вивчає: 1) проблему предмета лінгвістики; 2) проблему місця мовознавства в системі наук; 3) методи проведення лінгвістичного дослідження; 4) проблему класифікації існуючих мов світу; 5) систему та структуру мови.

Часткове (конкретнее) мовознавство – це наука про конкретну мову (російську, українську, англійську, німецьку та ін.), які використовуються як засіб спілкування.

Прикладне мовознавство- вивчає застосування мовнознавчої теорії на практиці (у викладені рідної та іноземної мов, у практиці перекладу, при створені алфавіту для безписемних мов, для удосконалення правопису,навчання письма, читання. Культури мови, для уніфікування термінології, забезпечення спілкування людини з комп’ютером природною мовою тощо.

У межах загального мовознавства виділяють зіставне (типологічне) мовознавство, яке шляхом зіставного вивчення мов виявляє в їх структурі спільні й відмінні риси.

Внутрішнє членування мови, що виявляється у розрізненні мовних рівнів, служить підставою для виділення відповідних розділів мовознавства, для яких ці рівні виступають предметом дослідження. Такими розділами є фонетика, лексикологія та граматика.

Вивчення звукового складу мови і всього того, що пов’язане зі звуковим вираженням змісту в мові, є предметом фонетики.

Лексикологія – це розділ мовознавства, що вивчає лексику, тобто словниковий склад мови. Семасіологія та ономасіологія, етимологія, фразеологія, ономастика та лексикографія є підрозділами лексикології. Лексикографія займається питаннями складання словників.

Граматика– це галузь мовознавчої науки, яка вивчає будову мови. Граматика складається з двох розділів: морфологія та синтаксис.

Кожен з розділів мовознавства може розглядати мовний матеріал у загальному та частковому плані, на підставі чого виділяють: загальну і часткову фонетику, загальну і часткову лексикологію, загальну і часткову граматику.

Приватні розділи мовознавства.
Фонетика орієнтована на звуковий рівень безпосереднього доступну для людського сприйняття звукоу. . Її предметом є звуки мови в усьому їх різноманітті. Звуки мови вивчає також фонологія, але з функціональної та системної точок зору. В якості вихідної одиниці та об'єкта досліджень фонології виділяється фонема. Вводиться особливий морфологічний рівень і досліджує його морфологічна дисципліна - морфонологія - вивчення фонологічного складу морфологічної одиниці мови.
Граматика - розділ М/З, досліджує слова, морфеми, морфи. У граматиці виділяються морфологія і синтаксис.У м/з орфологіі в якості особливих розділів М/З виділяються словотвір, що має справу з дериваційними значеннями, і словозміна.
Синтаксис - вивчає сукупність граматичних правил мови, сполучуваність і порядок розташування слів усередині. Словником мови займаються декілька розділів М/З: семантика і прилеглі до неї розділи М/З (фразеологія, семантичний синтаксис).

Лексична семантика - займається дослідженням таких значень слів, які не є граматичними. Семантика - наука, що вивчає значення слів.
Фразеологія - досліджує невільні лексичні поєднання.
Лексикологія - досліджує словник (лексику) мови.
Лексикографія - написання слова і опис слова. Наука про складання словників.
Ономатологія - дослідження термінів у різних галузях практичної і наукового життя.
Семасіології розділ мовознавства, що займається лексичною семантикою тобто значеннями тих мовних одиниць, які використовуються для називання окремих предметів і явищ дійсності. Вивчає значення слова від слова. Ономасиология - вивчає розвиток слова від предмета.
Ономастика - наука про імена власних. Антропоніміка розділ ономастики, що вивчає власні імена людей, походження, зміна цих імен, географічне поширення та соціальне функціонування, структуру і розвиток антропонимических систем. Топоніміка складова частина ономастики, що вивчає географічні назви (топоніми), їх значення, структуру , походження і ареал розповсюдження.
Соціолінгвістика - стан мови і суспільства. Прагмалінгвістика - функціонування мови в різних ситуаціях спілкування. Психолінгвістика - психологічні механізми породження мовлення. Паралінгвістика - - жести і міміка.

Етнолінгвістики - мову у зв'язку з історією, культурою народу.

Основні розділи мовознавства: