Вимоги до процесуальних документів
Усі кримінально-процесуальні документи мають відповідати певним загальним вимогам.
1) Законність складання документа. Будь-який процесуальний документ має відповідати вимогам закону: складатися уповноваженою на те особою; за наявності передбачених законом підстав, виконуватися та засвідчуватися відповідно до вимог закону. Якщо в процесуальних нормах права закріплені обов'язкові реквізити документа, вони мають бути до нього включені. Документ мас відповідати вимогам закону як за формою, так і за змістом. Сам кримінально-процесуальний закон при цьому має містити оптимальні вимоги, які забезпечують як швидкість дій посадових осіб правоохоронних органів, так і результативність складених документів.
2) Об'єктивність. Кожний документ має відповідати за своїм змістом фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, та ґрунтуватися на встановлених фактах. Сформульовані в ньому висновки мають відповідати об'єктивній дійсності.
Встановлення об'єктивної істини – основна умова правосуддя та головна передумова законності і об'єктивності рішень, що приймаються.
3) Логічність. У процесуальному документі всі судження мають бути доведені, а висновки — мотивовані та логічно переконливі.
Теза – стрижень будь-яких висновків та суджень, головна думка, істинність якої необхідно ретельно перевіряти та скрупульозно доводити. Теза – це положення, судження, істинність та правдивість якого треба довести, обґрунтувати у процесі аргументації. Аргументація – це доведення за допомогою аргументів.
Аргумент є істинним судженням, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюється істинність тези; це доказ (встановлені факти, достовірні положення, аксіоми), який наводиться для обґрунтування, підтвердження якогось судження, положення, посилання, за допомогою якої обґрунтовують тезу.
Викладені в процесуальних та інших юридичних документах судження, висновки, твердження мають відповідати законам формальної логіки, а саме:
1)будь-яка думка має бути точно сформульована та маги стійкий, незмінний зміст, бути тотожною собі;
2)вона не повинна суперечити іншим судженням, оскільки два несумісних судження не можуть бути одночасно істинними, одне з них неодмінно неправильне;
3)два взаємовиключних судження не можуть бути одночасно істинними або неправильними. Одне з них неодмінно істинне, друге — неправильне;
4)достатньою підставою будь-якої думки може бути інше, вже доведене, перевірене та визнане істинним судження, із якого за необхідністю походить істинність цієї думки.
Логічність допомагає позбутися як помилок, так і опусів, які можуть навіть важливе перетворити в комічне. Наприклад, з протоколу огляду місця події: «На столі стояли дві пляшки — одна наполовину випита, а інша — наполовину недопита»; «рядом лежали два ґудзика — один жіночий, а другий голубий»; із протоколу допиту: «Тоді на обочині я побачив машину, за кермом якої була жінка років сорока. Вона лежала вверх дном і сильно диміла»; із характеристики: «Обвинувачений в биту скромний, мав на утриманні тещу. Інших аморальних проявів за ним не замічалось».
Юридичний документ має бути максимально раціональним, зрозумілим і доцільним — мінімум слів, максимум інформації.
4) Повнота інформації – всі необхідні складники думки мають у тексті своє словесне вираження у такому достатньому і реально можливому обсязі і формі, щоб нічого не треба було досмислювати.
5) Ясність і точність мови та свобода від суперечностей. Документ має бути викладений зрозумілою, простою мовою з доцільною термінологією. Юридичний документ повинен бути викладений у суворій логічній послідовності з тим, щоб не було логічних протиріч або неочікуваних, не виведених з тексту документа висновків.