Основні етапи розвитку СІД.

1) Найдавніший період (первісний). В цей період розвиваються науки, пов'язані з практичними потребами людини ¾ астрономія, математика, географія, медицина, хімія, які були необхідні для розвитку землеробства, мореплавання, металургії, будівництва. В їх рамки входили поняття про календарі, міри відстані, ваги, вартості, системи обчислення і т.д.

2) Період античності. В цей період складаються історико-географічні описи, матеріалом для яких служили міфи, народні перекази, розповіді і записи мандрівників. Про розвиток історико-географічної літератури свідчать 9 книг Геродота (V в. до н. е.). Його праця стала класичним пам'ятником історичної науки. Разом з чисто історичним матеріалом, в книгах міститься опис багатьох країн, які були відомі грекам, інформація про їх свята, обряди, грошові системи, системи обчислення часу і т.д. Всі ці дані використовуються сучасними ученими, які вивчають історію Північного Причорномор'я.

3) Період середньовіччя (5 – 15 вв.). В цей час відбувається відособлення історичної науки і географії. Однією з найдавніших наук була астрономія, яка крім вивчення небесних тіл займалася вимірюванням часу, що стало предметом дослідження астрономічної хронології. На її основі виникла СІД ¾ хронологія. Обидві ці дисципліни тісно зв'язано між собою. Хронологія займається складанням календарних систем і систем літочислення. Без цих дисциплін були неможливі історичні описи тих або інших подій. В Київській Русі інтерес до хронології виник у зв'язку з необхідністю послідовного викладу подій в літописах, а також обчислення свят. Також вивчалися астрономічні основи вимірювання часу, існуючі системи літочислення і календарі.

4) Пізнє середньовіччя. Цей період характеризується зростанням інтересу до традиційних історичних дисциплін і їх відгалужень. В кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. з’явився інтерес до історичної хронології в Україні, що було значною мірою обумовлене загостренням національно-визвольної боротьби.

Починають складатися такі СІД, як метрологія, геральдика, сфрагістика, генеалогія, нумізматика. Ще до н.е. у різних народів виникають системи мір, пов'язані з господарською діяльністю, розвитком будівництва, мореплаванням, торгівлею. Тоді ж в деяких східних країнах з'являються символічні знаки ¾ прообрази майбутніх гербів і печаток. Складаються перші родоводи царів, Богів, міфологічних героїв. У міру подальшого розвитку суспільства виникає потреба не тільки в створенні тих або інших мір, символів, карт, але і їх описі, а також виробленні певних правил їх вивчення, систематизації, співвідношення один з одним. Розвиток писемності супроводжувався становленням різних видів письма, інтенсивним розвитком науки, літератури, діловодства. Йшов процес первинного накопичення інформації, що стала надалі основою для розвитку СІД.

5) Період нової історії (ХVІІІ – ХІХ вв.). Цей період характеризується виникненням крупних феодальних архівів, що вимагало вироблення певних прийомів зберігання, систематизації, вивчення і використовування документів. Вже в середині ХVІІІ в. був складений «Опис Царського архіву» ¾ один з самих ранніх описів документів в Росії.

У першій половині ХІХ в. у Франції працювала плеяда талановитих істориків. Предметом їх дослідження став величезний пласт джерел, які дозволяли відтворити і вивчити історію середньовіччя. Але фр. дослідники не ставили перед собою задачу теоретично осмислити принципи власного підходу до вивчення і викладу історії.

У другій половині ХІХ в. поглиблюється розробка проблем теоретичного джерелознавства і спеціальних історичних дисциплін. До кінця ХІХ ст. в Західній Європі джерелознавство оформилося в окрему історичну дисципліну. Але процес його розвитку на цьому етапі не завершився. Багато питань методики і методології залишилися спірними, що знайшло відображення в працях істориків ХХ в.

6) Розвиток СІД в ХХ ст.

У ХХ ст. розробці спеціальних історичних дисциплін сприяло створення навчальних посібників з цих дисциплін. В роботах М.Тихомирова, Б.Рибакова, Е.Каменцевої, В.Никонова, Н.Соболевої та простежується глибокий історичний підхід, переосмислення цілей і задач, вдосконалення методик метрології, сфрагістики, геральдики, нумізматики і ін. СІД.

У цих роботах об'єкти і явища, якими займаються окремі спеціальні історичні дисципліни, розглядалися в тісному зв'язку з соціально-політичним і економічним розвитком країни. Так, вивчення печаток допомогло відтворити історію стародавніх державних інститутів. Використання монетного кладу дозволило представити розвиток економіки, формування монетних систем. Метрологія зробила внесок в реконструкцію земельних відносин. Генеалогічні відомості дали матеріал про формування соціальних груп населення.

Об'єкти вивчення СІД стали більш різноманітними. В палеографії з'явився новий об'єкт вивчення — берестяні грамоти, в сфрагістиці — печатки, які збереглися окремо від документів, в нумізматиці — монетні клади як комплексне джерело. Герб стали розуміти як джерело, яке розкриває долі його власників.

Удосконалилися методики і технічні прийоми спеціальних історичних дисциплін:

1) У нумізматиці розроблена методика поштемпельного аналізу монет. Вона полягає в порівнянні кожної з монет кладу між собою і виділенні ідентичних груп монет, тобто виготовлених за допомогою одних і тих же штемпелів. Завдяки цьому методу вдається датувати монети, на яких відсутній рік випуску, визначити їх тип і місце чеканки.

2) Якщо у минулому в палеографії для прочитання пошкоджених текстів користувалися хімічними реактивами, то тепер користуються нешкідливим для рукописів способом читання за допомогою фотографії і ультрафіолетового опромінювання.

3) В галузі хронології були вдосконалені і спрощені формули для перекладу і перевірки дат.

4) Використовуються дані і методики далеких від історії галузей знань: астрономії, дендрохронології (вивчає вік дерев по числу річних кілець), орнітології.

На базі традиційних історичних дисциплін з'явилися нові. З палеографії виділилася кодикологія, яка вивчає рукописні книги. З палеографії виділилася берестологія (вивчає берестяні грамоти), а з нумізматики — фалеристика (вивчає нагородні знаки) і боністика (вивчає паперові грошові знаки).

3. Практичне значення СІД.

Для глибокого вивчення історичного джерела (встановлення його достовірності, часу і місця складання, авторства) необхідне оволодіння прийомами і методами спеціальних історичних дисциплін. Особливо велике значення для історика ці навики мають в роботі з архівними матеріалами, які вимагають їх обробки методами палеографії, хронології, метрології, сфрагістики і ін. СІД.

Знання СІД необхідне також архівним працівникам, які обробляють архівні фонди і приводять їх в такий стан, щоб можна було легко відшукати необхідні матеріали і зручно користуватися ними. Навики читання текстів, володіння термінологією установ (колегій, міністерств) допомагають архівістам поєднати розрізнені джерела у єдині фонди, які належать або якійсь конкретній особі, або установі.

Використання прийомів СІД необхідне в роботі з опублікованими матеріалами. В публікаціях часто згадуються старі грошові одиниці, дається опис монет, печаток, гербів, обробка яких вимагає володіння прийомами СІД.

Матеріали спеціальних історичних дисциплін можуть бути використані і в школі — в першу чергу на уроках історії. Демонстрація типів письма, прикрас книг зробить більш зрозумілим пояснення питань культури і її найважливішої області — писемності. Знання метрології допоможе розкрити зміст старих мір, перекласти їх на сучасну метричну систему і більш глибоко розкрити тиск фіскального гніту. Переклад дат на нове літочислення і новий стиль більш наглядно розкриє суть календарних перетворень в країні. Звернення до додаткового матеріалу у виді зображень і написів на монетах активізує засвоєння курсу вітчизняної історії. Вживання фактичного матеріалу і методик СІД необхідне і в створенні експозиції шкільного музею, краєзнавчій і екскурсійній роботі, у факультативних заняттях і заняттях історичних шкільних кружків.