Коротка історія розвитку операційних систем Windows
Апаратне забезпечення ПК
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації.
Системний блок – це основна складова частина комп’ютера. Системний блок персонального комп’ютера містить корпус, в якому знаходиться блок живлення, материнська (системна, або основна) плата з центральним процесором і оперативною пам’яттю, різні накопичувачі (жорсткий диск, дисководи, приводи CD-ROM або DVD-ROM), плати розширення (графічна плата, звукова плата, мережна плата, модем), TV-тюнер, додаткові пристрої тощо
Блок живлення звичайно змонтований і поставляється разом з корпусом системного блоку, для якого він призначений.
Материнська плата – печатна плата, на якій здійснюється монтаж більшості компонентів комп’ютерної системи. Материнська плата забезпечує зв’язок між всіма пристроями ПК, за допомогою передачі сигналу від одного пристрою до іншого. На ній розміщуються мікропроцесор; оперативна пам’ять (ОЗП); набір управляючих мікросхем або чипсетів
Центральний процесор, або центральний процесорний пристрій (ЦПП) (англ. сеntral processing unit – CPU) – основна мікросхема комп’ютера, що виконує всі арифметичні і логічні операції та виконує управління всім ПК.
Оперативна пам’ять (ОЗП – пристрій, що оперативно запам’ятовує). Існує два типи внутрішньої пам’яті – пам’ять з довільним доступом (RAM – Random Access Memory) і пам’ять, доступна тільки для читання (ROM – Read Only Memory).
Накопичувач на жорстких магнітних дисках, жорсткий диск або вінчестер (англ. Hard Disk Drive, HDD) – енергонезалежний пристрій, що перезаписує і запам’ятовує комп’ютерну інформацію
Програмне забезпечення (ПЗ) являє собою сукупність програм, призначених для розв’язання завдань на комп’ютері
Програмне забезпечення можна поділити на три класи:
·системне
·прикладне
·інструментальне
Системне ПЗ призначено для управління роботою комп'ютера, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачами, надання їм допомоги в обслуговуванні комп'ютера, а також для часткової автоматизації розробки нових програм.
Системне ПЗ – це комплекс програм, багато з яких постачаються разом з комп'ютером та документацією до неї. Системне ПЗ можна розділити на три основні частини:
·операційні системи (ОС)
·системи програмування
·сервісні програми
Основними компонентами загальносистемного програмного забезпечення є операційні системи, які вирішують задачі взаємозв’язаного функціонування окремих компонентів.
Існують 4 типи операційних систем:
·операційні системи пакетної обробки: порівняно велика швидкість логічних і автоматичних операцій, але в свою чергу мала швидкість вводу і виводу, завантаженість процесора на 20 – 30%.
·операційна система з розподілом задач в часі (організовується черга вводу і виходу задач, і обслуговується до 15 користувачів, процесор завантажений на 80 – 90%).
·операційна система реального часу, використовується для керування різними процесами.
Системне програмне забезпечення здійснює управління роботою обчислювальної системи. Як правило, системні програми забезпечують взаємодію інших програм з апаратними складовими, організацію інтерфейсу користувача. Сюди відносять операційні системи, сервісні системи.
Прикладне програмне забезпечення призначене для розв’язання прикладних завдань фахової діяльності людини (тобто, прикладене до практики). Спектр таких програм надзвичайно широкий: від виробничих та наукових до навчальних та розважальних. Сюди відносять розрахункові, навчаючі, моделюючі програми, комп’ютерні ігри, тощо.
Інструментальне програмне забезпечення призначене для розробки всіх видів інформаційно-програмного забезпечення. При цьому під інформаційним забезпеченням розуміють сукупність попередньо підготовлених даних, необхідних для роботи програмного забезпечення. Наприклад, будь-яка сучасна програма має вбудовану довідку для роботи з цією програмою. Файл довідки являє собою інформаційне забезпечення.
До інструментального програмного забезпечення відносять: редактори (текстові, графічні, музичні), системи табличної обробки даних (табличні процесори), системи управління базами даних, транслятори мов програмування, інтегровані системи діловиробництва, тощо.
Операційні системи
Операційна система, ОС (англ. operating system) - базовий комплекс комп'ютерних програм, що забезпечує управління апаратними засобами комп'ютера, роботу з файлами, введення і виведення даних, а також виконання прикладних програм і утиліт.
При включенні комп'ютера операційна система завантажується в пам'ять раніше інших програм і потім служить платформою і середовищем для їх роботи. Крім вищевказаних функцій ОС може здійснювати й інші, наприклад, надання користувальницького інтерфейсу, мережна взаємодія і т.п. З 1990-х найпоширенішими операційними системами для персональних комп'ютерів і серверів є ОС сімейства Microsoft Windows і Windows NT, Mac OS і Mac OS X, системи класу UNIX, і Unix подібні (особливо GNU / Linux).
Фа́йлова систе́ма — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Також цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування.
В залежності від організації файлів на носії даних, файлові системи можуть поділятись на:
·ієрархічні файлові системи — дозволяють розміщувати файли в каталоги;
·плоскі файлові системи — не використовують каталогів;
·кластерні файлові системи — дозволяють розподіляти файли між кількома однотипними фізичними пристроями однієї машини;
·мережеві файлові системи — забезпечують механізми доступу до файлів однієї машини з інших машин мережі;
·розподілені файлові системи — забезпечують зберігання файлів шляхом їх розподілу між кількома машинами мережі.
Приклади файлових систем
·FAT 16;
·FAT 32;
·NTFS;
·Ext2;
·Ext3;
Коротка історія розвитку операційних систем Windows
В даний час найбільшого поширення набули графічні операційні системи сімейства Windows корпорації Microsoft. У 2005 році сімейство Windows відзначало своє двадцятиріччя.
Вони безперервно удосконалюються, тому кожна нова версія має додаткові можливості.
Перша версія цієї операційної системи - Windows 1.0побачила світ у листопаді 1985 року. Windows 1.0 В«вмілаВ» зовсім трохи і була швидше графічною оболонкою для MS-DOS, проте ця система дозволяла користувачу запускати кілька прог рамм одночасно. Головною незручністю при роботі з Windows 1.0 було те, що відкриті вікна не могли накладатися один на одного (щоб збільшити розміри одного вікна, доводилося зменшувати розміри знаходиться поруч).
Windows 3.1(1992 р.), Windows for Workgroups 3.11(1993 р.) - це популярні в минулому графічні операційні оболонки, що працюють під управлінням операційної системи MS DOS і використовують на нижньому рівні вбудовані функції і процедури даної ОС
Windows NT(1993 р.) - це браузерна і масштабована мережева операційна система для персональних комп'ютерів, що підтримує архітектуру В«клієнт-серверВ» і включає свою систему безпеки.
Windows 95- це багатозадачна і багатопотікове 32-бітна операційна система з графічним інтерфейсом.
Windows 98була логічним розвитком Windows 95 в бік більшої продуктивності роботи комп'ютера без додавання в нього нового обладнання. Система включає ряд програм, спільне застосування яких підвищує продуктивність комп'ютера і дозволяє більш ефективно використовувати web-ресурси мережі Інтернет
Window XP(2001 р.) стала кроком корпорації Microsoft на шляху здійснення інтеграції користувальницької ОС Windows ME і мереж ОС Windows 2000. У результаті подібної інтеграції їх сильних сторін була отримана одна з кращих операційних систем, яка знайшла новий користувальницький інтерфейс,
Window Vista (2007)-це новітня операційна система (має ядро ​​версії 6.0). На відміну від попередніх версій Vista поставляється на DVD-носіях у зв'язку з її зрослої складністю і новим В«навороченимВ» інтерфейсом (Aero)