Методичні особливості вивчення курсу

Жодний з курсів шкільної географії не може вступити в конкуренцію з географією материків і океанів за можливостями використання різних нетрадиційних форм організації навчання: це й уроки-подорожі, прес-конференції, відеоуроки, сюжетно-кольорові ігри, уроки-практикуми з широким застосуванням групових форм роботи — вікторини, гра "Що? Де? Коли?", брейн-ринг тощо. Саме ці нові форми роботи значно підсилюють мотивацію навчання — спонукають школярів до пошукової діяльності, залучають до роботи додаткові джерела інформації: довідники, художню і науково-популярну літературу, періодичну пресу, колекції марок, наклейок-стікерсів, значків, листівок, іграшок тощо. А головне — формують позитивне ставлення до предмета, без якого опанувати потрібний обсяг знань неможливо. Тільки нетрадиційні форми роботи здатні у повній мірі розкрити творчі здібності школярів та їхні організаторські можливості.

Широке використання нестандартних форм організації навчання дозволяє застосовувати модель великих смислових блоків, яка має певні переваги над традиційною моделлю комбінованих уроків.

Дана модель дозволяє багато раз у різних навчальних ситуаціях повторити матеріал. За рахунок економії часу на вивчення нового матеріалу вивільняються уроки для нетрадиційних форм роботи, виконання практичних робіт, узагальнення, систематизації і корекції знань.

При використанні моделі великих блоків, учитель розподіляє час на вивчення кожної великої теми чи розділу на чотири етапи:

I етап — вивчення нового матеріалу, на який в 7 класі доречно відвести від 30 до 50 % навчального часу;

IIетап — вдосконалення знань, умінь і навичок — 20-25 % часу, що виділено на вивчення теми чи розділу;

III етап — застосування набутих знань на практиці, на це доцільно відвести 1-2 уроки при вивченні перших материків і 2-3 уроки — решти;

IVетап — корекція і контроль знань (1-2 уроки), уроки узагальнення і систематизації знань, заліки.

В навчальному процесі доцільно широко застосовуватиОпорно-інформаційні схемищо відображать причинно-наслідкові зв'язки у навчальному матеріалі. Основними рисами ОІС є опорність, інформаційність і схематичність. Опорність характеризується тим, що після вивчення нового матеріалу маємо складений у логічній послідовності з використанням умовних позначень і скорочень конспект, за допомогою якого можна швидко пригадати і повторити великий обсяг інформації. Інформаційність означає, що дана схема є носієм певної частини навчальної інформації з конкретного питання. Схематичність відповідно окреслює наявні зв'язки і залежності та відображає послідовність вивчення матеріалу. При складанні ОІС користуються такими принципами: 1) загальний принцип побудови наукового знання: чітка система понять є основою наукової теорії, а факти і приклади — більш варіативні; 2) певна система умовних позначень, яка має бути досить простою, зрозумілою школярам; Картосхемиє важливим засобом схематичної наочності саме у курсі "Географія материків і океанів". Адже більша частина матеріалу, що вивчається, прив'язана до конкретної території. Тому саме картосхема дає змогу прослідкувати причинно-наслідкові зв'язки і разом з тим засвоїти розміщення певних природних об'єктів чи явищ. Слід мати на увазі, що картосхеми не дублюють карту настінну чи в атласі. Вони містять, з одного боку, лише ті фактичні дані, що вимагаються програмою, по-друге, при їх складанні не потрібна точність нанесення інформації, по-третє, на них використовується, як і при побудові СЛС чи ОІС, система умовних позначень. У 7 класі найчастіше будемо користуватися такими групами умовних значків, як "кліматична формула" і "формула джерела живлення, режиму, і господарського використання річки". Наведемо приклади цих формул.

Кліматична формула, що характеризує особливості субекваторіального кліматичного поясу має такий вигляд:

З. – ТПМ - рВ +24° Ф

\ / \ / \

Іс=180ккал Аі°=4 К=1

/ \ / \„,/

Л. – ЕПМ - рН +28° 1500 мм

Формула означає: зимою в субекваторіальному поясі переважають тропічні повітряні маси з високим тиском, влітку_:— екваторіальні повітряні маси, тиск низький, річна кількість сумарної сонячної радіації становить 180 ккал/см² на рік, середньосічнева температура повітря становить +24 °С, середньолипнева +28 °С, тому річна амплітуда температур дорівнює 4°; опади розподіляються нерівномірно, зима (коли панують тропічні повітряні маси і тиск високий) — суха. Цей період називають сухим сезоном. Літо (під час панування екваторіальних повітряних мас при низькому тиску) — вологе, випадає 1500 мм опадів. Це — сезон дощів. Протягом року зволоження в цілому достатнє.

Отже, графічно записаний рядок знаків, що легко сприймаються школярами, містить великий обсяг інформації. Послідовність застосування формули показує логіку висвітлення питання про особливості клімату певного поясу.

Розглянемо формулу джерела живлення, режиму і господарського використання річки на прикладі Інду.

Записи означають: Інд має змішане живлення з переважанням дощового і льодовикового. Повінь на річці настає влітку, межень — зимою. В господарстві Інд використовується для судноплавства, зрошення полів, рибальства. Проста, зрозуміла система значків дозволяє записати коротко певний обсяг інформації, який графічно сприймається легше, ніж у вигляді тексту.

Картосхеми зручно використовувати під час вивчення таких питань програми: фізико-географічне положення материка, будова земної кори, рельєф і корисні копалини, клімат і внутрішні води; СЛС і ОІС — при розгляді загальних географічних закономірностей, вивченні природних зон, населення і політичної карти.

Доцільно не малювати готову СЛС, ОІС чи картосхему на дошці. Це ускладнить її сприйняття школярами. Варіантів їх заповнення може бути декілька. По-перше, заповнення схеми іде паралельно: вчителем на дошці, учнями в зошитах чи на контурних картах. Обов'язково під час такої роботи влаштовують обговорення матеріалу, а будь-який елемент схеми наноситься як короткий висновок до бесіди.

По-друге, вчитель на дошці заздалегідь може накреслити "каркас" схеми із нанесенням стрілок взаємозалежностей. "Комірки" заповнюються паралельно з поясненням чи обговоренням: вчителем на дошці, учнями — в зошитах чи на контурних картах. Такий варіант найбільш зручний. З одного боку, він відразу дає уявлення про розміри схеми і учні не питатимуть, як, дрібно чи крупно слід писати. З іншого боку, цей варіант роботи менше прив'язує вчителя до дошки: деякі графи він зможе заповнити, як приклад, а деякі лише продиктувати чи запропонувати зробити це учням самостійно чи під диктування однокласників.

І, нарешті, найзручнішим варіантом роботи зі складання картосхеми було б застосування комп’ютерної презентації методом поетапної побудови схеми.

Аналізувати кліматичні діаграми, результат запишемо у таблицю, а потім, порівнявши її з даними "кліматичних формул", визначимо, для якого типу клімату побудована кожна з них.

Таблиця. Аналіз кліматичнихдіаграм різних частин Африки

Номер кліматичної діаграми	Середнії0	Річна амплітуда темперутур (А1°)	Півкуля	Опади	Тип клімату (кліма­тичний пояс і область)
	січня	липня			річна кількість, мм	сезонність випадання
1.	+ 11 °С	+24 °С	ІЗ	Північна		Зимовий максимум	Субтропічний середземноморський

Першу діаграму вчитель розшифровує сам. Учні уважно слухають, а дані аналізу записують у таблицю. Інші діаграми підручника пропонується розшифрувати самим учням. Другу діаграму аналізує вголос один з учнів, а дані записують у таблицю всі. Після такого тренування решту діаграм діти аналізують самостійно. Потім результати звіряються: знаходяться типові помилки і недоліки. На останньому етапі уроку вчитель роздає картки з кліматичними діаграмами (по дві кожному учневі) і пропонує їх проаналізувати, записавши результати в таблицю. По закінченні роботи таблиці збираються, а роботи оцінюються.

Аналіз кліматичних діаграм проходить через всі теми курсу, тому вміння закріплюються протягом усього року.

Іншим варіантом робіт з кліматичними діаграмами є їх аналіз для з'ясування особливостей клімату різних частин материка в межах одного кліматичного поясу.

теми "Визначення особливостей кліматів субтропічного поясу Північної Америки на основі аналізу кліматичних карт ідіаграм".Таблиця. Особливості типів клімату субтропічного поясу Північної Америки

Тил клімату	Географічне положення території	Температура (1°)	Річна амплітуда температур (АІ°)	Опади	Кліматотвірні чинники, що визначають особливості клімату
		січня	липня		річна кількість, мм	сезонність випадання
Морський	Південно-східне узбережжя материка	+8 °С	+25 °С			неоднаковий розподіл	Близькість до Атлантичного! океану з теплою течією Гольфстрім, а також дія постійного вітру північно-східного пасату, шо дме з океану, визначають невеликі річні амплітуди температур і рівномірний розподіл великої кількості опадів протягом року
Континентальний
Середземноморський						!