Основні якісні ознаки каракулевих шкурок
Основні якісні ознаки каракулевих шкурок.
Якість шкурок каракулево-смушкової сировини і напівфабрикату залежить від багатьох ознак: густоти, м’якості (шовковистості), блиску, кольору, висоти волосяного покриву, характеру завитків і малюнка, товщини, щільності шкіряної тканини, розміру і ваги, а також від наявності або відсутності дефектів.
Завитки і властивості волосяного покриву.
Характер завитків і ступінь їх поширення по площі шкурки – головні ознаки її якості. Тільки при наявності цінних типів завитків і при найбільшій ступіні їх поширення по площі шкурки набувають значення інші властивості волосяного покриву: густота, шовковистість, блиск та ін.
Завиткам каракулевих шкурок властива виняткова різноманітність по розміру, формі, пружності, щільності та ін. ознакам. Ця різноманітність характерна не тільки для окремих шкур, але в тій або іншім ступені виражена на різних частинах однієї і тієї ж шкурки.
Вся величезна різноманітність завитків класифікується в основному по формі (типам) і розмірам.
Вальок і боб найбільш цінні по формі завитки, властиві кращім каракулевим шкуркам. Вони утворені двома типами волос з різним характером зігнутості: одна частина їх має серпоподібну зігнутість і утворює внутрішню частину завитка, а інша, по формі наближена до замкненого кола, утворює зовнішню частину.
Важливими факторами, які визначають красу і цінність шкурки, є довжина вальків, їх ширина і ступінь розвитку шва – відстань між сусідніми завитками, чим вальки довше і чим рельєфній вони віддаляються один від другого, тим більш шкірка цінна. По довжині вальки прийнято ділити на довгі – 40 мм і більше, середні – від 20 до 40 мм і короткі – від 12 до 20 мм. Завитки валькуватої форми, але довжиною менш 12 мм, називаються бобом.
По ширині хвилюваті і бобасті завитки діляться на три групи: широкі – 8 мм і більше, середні – 4 – 8 мм і вузькі – до 4 мм, чим ширше валик, тим він вище, і як правило, тим з більш товстою шкіряною тканиною поєднується. Шкуркам, які мають валькуваті завитки, але тонку шкіряну тканину властиві вузькі вальки. Середні по ширині вальки поєднуються з середньою по товщині шкіряною тканиною і відповідають кращому сорту каракулю.
Валькуваті і бобасті завитки діляться і по висоті – висота більше ширини, середні – висота і ширина одинакові, низькі або плоскі – висота менш ширини.
Гривки – завитки менш цінні ніж вальки. Цей вид завитка утворюється волосками, які розходяться по обидві сторони від середньої поздовжньої лінії завитка. Гривки також діляться на вузькі, середні і широкі, а по висоті – на плоскі і високі. Широким, крупним гривкам властивий склоподібний блиск і блакитний волос. Для вузьких гривок часто характерна велика довжина. Поєднання вальків і вузьких гривок створює досить гарний малюнок на шкурі.
Кільце – утворюють зігнуті кіски волосків, які формують в верхній частині завитка своєрідне кільце (приплюснуту спіраль), яке лежить паралельно поверхні шкури.
Кільце також буває крупним, середнім і дрібним. Найбільш цінним є крупно кільцевий завиток.
Штопор – це тип завитка, у якого верхня частина створена волосками закрученими в вигляді спіралі. Штопор характерний для низькосортних шкурок з перерослим волосяним покривом.
Горошок – утворюється пучками волосків, у яких на закручених кінцях кісок є дрібні клубочки.
Равлики – завиток малоцінний, зі слабим блиском. Цей тип завитка завдяки своїй пухкості і негарній формі визнається цінним типом завитка. Кіски його закручені подібно черепашці – у основі волос вони утворюють спіраль із досить великим діаметром, а до кінця волос діаметр спіралі поступово зменшується.
Муаровий малюнок – іноді шкурки каракулю мають плоский волосяний покрив без чітко виражених завитків, але з гарним
муаровим малюнком. Такі шкурки схожі на каракульчу, але відрізняються більш великими розмірами і більшою довжиною волос. В таких випадках, коли муаровий малюнок добре розвинутий, шкурки отримують високу оцінку.
Ласи – частини, покриті гладеньким без завитків і муарового малюнка волоссям. Ласи бувають низькі і високі.
Низькі ласи утворені коротким, прямим, щільно прилеглим до шкури волоссям. Подібні ласи спостерігаються в пахах шкури. Високі ласи складаються з більш довгих, які підіймаються над шкурою, прямих або злегка зігнутих волосків. Ці ласи часто бувають розташовані між оформленими завитками, порушуючи красу їх малюнка.
Деформовані завитки не мають визначеної форми і різких контурів, тому що у волосків якими вони утворені нема упорядкованого напрямку. Вони зігнуті в різному ступені, часто хаотично переплетені і мають схожість з повстю.
На задній половині шкурки деформація завитків спостерігається значно частіше, ніж на передній. Часті випадки, коли деформовані завитки розташовані тільки на одній (частіше лівій) стороні шкурки. Присутність деформованих завитків сильно знижує цінність шкурки каракулю.
Фігурність важливий показник якості каракулевих шкурок. Більш за все цінуються шкурки, у яких більша частина площі покрита гарними, рельєфними і щільними валькуватими завитками. Але такі шкурки зустрічаються рідко. У більшості з них один тип завитків межуються з іншим, не таким цінним, наприклад, вальки з бобами і гривками. У деяких екземплярах серед валькуватих зустрічаються ласи або деформовані завитки і т.д.
Розподіл по площі завитків і менш цінних типів підпорядковується такими закономірностями: як правило, кращими завитками покрита огузочна частина, а по формі, так і по рельєфу і поверхні, аналогічне зниження якості завитків спостерігається в напрямку від хребтової зони до поли.
Ступінь прояви цієї закономірності у різних шкурок різна: в одній, по всій площі або на більшій її частині переважає вальок, який в області шиї і ближче до полів починає переметуватися з бобастими завитками при незначному знижені щільності в зоні загривка і шиї. У інших шкурок валькуватий завиток на огузку в напрямі шиї до боків досить швидко починає чергуватися з бобастими, а далі з кільцем, на боках іноді з’являються ласи або малоцінні завитки.
Таким чином, на шкурках утворюються малюнки різної цінності і краси.
Для встановлення порівняльної товарної цінності і краси шкурок по малюнку визначають фігурність або ступінь поширення найбільш цінних типів завитків на площі данної шкури. Цей показник прийнято позначати дробом:3/3, 2/3, 1/3.
Оцінку фігурності 3/3 одержує шкірка, вся площа якої, окрім паху лап, покрита цінними завитками.
Оцінку фігурності 2/3 дають шкуркам, у яких цінними завитками вкрита тільки область огузка, хребта і частини боків.
Якщо цінні завитки мають місце тільки на хребті, фігурність такої шкурки оцінюється 1/3.
Тип, форма і ступінь поширення цінних завитків на площі – важливі, але не єдині показники, які визначають її якість.
Кращі шкурки повинні мати шовковистий, густий, блискучій волосяний покрив, щільні завитки. Тільки поєднання цих властивостей з доброю фігурністю дозволяє дати шкурці високу оцінку.
Густота волосяного покриву у високоякісних шкурок завжди вище, ніж у шкурок низьких сортів. Наприклад середня цільність волос на 1 см у шкурок доброї якості близько 3 тис., у поганої 1860, т.ч. густота каракулевих шкурок низької якості складає всього 63% від густоти шкур доброї якості.
Найбільш густий волосяний покрив у каракулевих шкурок на огузку і хребті.
Щільність (пружність) характеризує здібність протистояти стислості, тисненню без порушення форми завитків.
Найбільша пружність властива цінним завиткам, кільцеподібні і горошкоподібні завитки мають низьку пружність.
Пружність завитків в основному змінюється в залежності від висоти волосяного покриву. Чим вище останній, тим більш пухкі і менш пружні завитки. Як правило, завитки чорного каракулю більш пружні по зрівнянню з завитками сірого каракулю.
Висота волосяного покриву в першу чергу залежить від віку ягняти. Найбільш коротке волосся у голяка, а найбільш довге у яхобаба. В межах одного віку і кольору волосяний покрив нижче у шкур з бобистими і хвилеподібними завитками, аніж у шкур з кільцеподібними, штопороподібними завитками. Волосяний покрив кольорових і особливо сірих каракулевих шкурок вище, аніж у чорних.
Блиск волосяного покриву цінна якість гарного каракулю. Однак блиск не повинен бути сильним і склоподібним тому, що шкурки з добре вираженим склоподібним блиском ціняться нижче. У шкурках ціниться благородний, не дуже різкий блиск.
Шовковистість (м’якість). Добра шовковистість характерна для найбільш цінних шкурок каракулю. Вона поєднується з не грубим волоссям, його відносною ніжністю та високоякісними завитками. Однак надмірна м’якість призводить до досить швидкої втрати форми завитків по шовковистості, яка визначається на практиці органолептично, каракулеві шкурки прийнято поділяти на шовковисті, недостатньо шовковисті, мало шовковисті та грубі.
Розмір, вага шкурок і товщина шкіряної тканини.
Для промислового використання розмір шкури має велике значення тому, що з однакової кількості шкурок при розкрою більшу площу одержують із крупних шкурок. Окрім цього крупні шкурки зручніше для кушнірського виробництва і коефіцієнт використання цієї площі вище.
Розмір шкурки залежить перш за все від віку ягняти, а також від кількості ягнят в приплоді, від корму і молочності овець в період ношення і в перші дні життя ягняти. Розмір шкурки іноді являється одним з критеріїв якості каракулю.
Шкурки каракулю поділяються на нормальні, площиною більше 750 см2 і недомірки до 750 см2 . розмір шкурки зв’заний з товщиною шкіряної тканини: Шкурки менше 450 см2 не допускаються. Як правило, шкурки з більш товстою шкіряною тканиною по середньому розміру крупніші ніж шкурки, які мають більш тонку шкіряну тканину.
Вага шкурки залежить від розміру шкурки, товщини шкіряної тканини, густоти і рослості волосся..
При інших рівних умовах шкурки меншої ваги більш бажані тому, що з них виробляється більш легкий напівфабрикат, виробі з якого мають меншу вагу.
В останні роки полегшення ваги хутрових виробів як за кордоном так і в нашій країні є однією з важливих проблем.