Відбивання та поглинання радіації земною поверхнею. Альбедо поверхонь

Сумарна радіація при надходженні до земної поверхні у більшос­ті засвоюється в горішньому тонкому поверхневому шарі ґрунту або води і перетворюється на тепло, а частково відбивається (віддзерка­люється). Відношення кількості відбитої даною поверхнею радіації до, сумарної радіації, яке виражене у частках одиниці або відсотках, називається альбедо або відбивною здатністю.

R – потік відбитої короткохвильової радіації

Q – сумарна сонячна радіація

Альбедо залежить від: кольору поверхні, вологості, шорсткості, наявності та типу рослинного покриву, наявності снігового або льодового покриву.

Темні і шорсткі поверхні ґрунту поглинають краще сонячну радіацію ніж світлі і гладкі. В середньому на суходолі альбедо змінюється від 10-30%

Існують виключення:

§ Альбедо снігового покриву змінюється від 30 до 90%.

§ Темні відкриті та виорані грунти А=5-10%

§ Піщані пустелі А=40-45%

Альбедо водних поверхонь

Величина розсіяної радіації 8-10% незалежно від періоду доби.

Для прямої сонячної радіацї Альбедо водної поверхні залежить від висоти і кута падіння сонячних променів. Аль­бедо водних поверхонь (океанів) менше, ніж альбедо суші: його се­редні значення коливаються між 6% в екваторіальный зоні (20° пд.ш. - 20° пн.ш.) і 15-20% на широті 60-70°.

Знаючи альбедо поверхні і сумарну радіацію, можна визначити кількість короткохвильової радіації, що вбирається даною поверх­нею. Коефіцієнт (1 - А) є коефіцієнтом поглинання (засвоєння) ко­роткохвильової радіації, що вбирається даною поверхнею. Різниця між сумарною та відбитою радіацією називається поглиненою (уві­браною, засвоєною) радіацією (залишковою сонячною радіацією) або балансом короткохвильової радіаці.

B_k = Q-R_k a6o B_k = Q(1-A).

Географічний розподіл сумарної сонячної радіації

Розподіл сон. Радіації не є цілком зональним :ізолінії потоку радіації на картах не співпадають з шир. Смугами. Ізб.відхилення пояснюється тим , що на розподіл радіації по земній кулі впливають прозорість атмосф. І хмарність.

Річна к-ть сумарної радіації особливо велика в безхмарних троп. Пустелях і найб. В півнАфриці.Проте над при екваторіальними широтами з їх більшою хмарністю, показники нижчі.До більш високих широт показники сум. Радіації зменш.

Над океанами суми радіацій нижчі, ніж над сушею.

В грудні найб. Суми радіан. Спостерігаються в путелях пд. Півкулі. Але в хмарних районах біля екватора вони знижені. В зимовій півн. Пік. Радіація зменш на пн, і на пн полюсі = 0. В літній пд.. півкулі вона зменш на пд. До 60 широт, а біля берегів Антарк. Збільшується.

У червні найб суми радіан. Спостерігаються над пн-сх Африкою, Аравією, Іран. Нагір ям.В літ. Пн. Пік,суми радіан. Зменш. Від субтропіків до півн повільно, а півн 50 широт зростають. В зимов. Пд. Півкулі вони швидко зменшна пд., до 0

Не вся сум. Радіація поглин. Земною поверх. Вона відбивається, і втрачається, від 5 -20%сум. Радіації. В пустелях і обл. з сніговим покривом втрачається ще більше.