РОЗВ’ЯЗОК ЗАДАЧ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Самостiйна робота над навчальним матеріалом є головним видом роботи не тiльки студента-заочника, але й кожного, хто бажає поглибити свої знання в будь-якiй областi людських знань. В умовах бурхливого нагромадження iнформацiї цей вид надбання знань завжди буде основним.
При вивченнi курсу фiзики пропонується вести конспект, який би вміщував фiзичнi закони, основнi формули, коротке викладення матерiалу, визначення фiзичних величин, одиниць їх вимiрювання, рисунки i короткi виводи формул. Конспект використовують при повторнiй та наступнiй проробцi матерiалу. Матерiал вважається засвоєним, якщо студент може дати вiдповiдь на поставлене питання в межах конспекту, який допоможе при швидкому повтореннi матерiалу, тодi як пiдручник потребує бiльш тривалого часу.
Ньютон говорив, що при вивченнi наук приклади часто бувають бiльш повчальнi, анiж правила. Тому розв’язання задач є однiєю з най-необхiднiших умов засвоєння курсу фізики. Розв’язання задач ставить за мету кiлькiсний аналiз фiзичних явищ, закрiплення матерiалу, практичне знайомство з основними спiввiдношеннями мiж фiзичними величинами.
В курсi фiзики велика рiзноманiтнiсть типiв задач і, як наслідок, методів їх розв'язання. Пошук pацioнального методу розв’язання конкретної задачi є творчим процесом, часто на рiвнi наукового дослiдження. Всю роботу при розв’язаннi задач можна систематизувати i тим оптимізувати творчий процес.
Беручись за розв’язання задачі, перш за все вивчають за пiдручником або конспектом лекцiй вiдповiдний роздiл, знайомляться з одиницями вимірювання фiзичних величин в Мiжнароднiй системi одиниць.
Традицiйно вважається найбiльш зручною формою запису умови задачi i даних величин, якщо вони записуються стовпцем i зведенi до однiєї системи одиниць вимiрювань (SI).
Для визначення шуканих величин рекомендується застосовувати будь-який iз методiв або їx сполучення: алгебраїчний, геометричний або графiчний.
Зауважимо, що правильно складена схема або рисунок задачi часто мають вирiшальне значення, тому що вони набагато полегшують обмірковування умови задачi. Запам’ятайте: ощадження чаcy на виконання рисунку цiлком компенсується при розв’язаннi задачi.
При обмірковуванні задачi рекомендується записувати спiввiдношення, що зв’язують шуканi i заданi величини. Якщо Ви не потребуєте записів деяких формул, то це означає, що цi спiввiдношення Вами засвоєні.
Система записаних i засвоєних Вами формул, за допомогою яких можна знайти всi невiдомi величини, утворює схему розв’язку даної задачi.
Обчислення шуканої величини рекомендується робити за кiнцевою формулою, в яку пiдставляють вiдомi величини, вимiрянi в одиницях SІ.
Обчислення фiзичних величин потрiбно супроводжувати обов’язковим розрахунком їх розмiрностей. Збіжність обчисленої розмiрностi з вiдомою заздалегiдь не є гарантiєю правильного розв’язку задачі, але незбіжність розрахованої розмiрностi з вiдомою заздалегiдь може бути критерiєм неправильного розв’язку задачi.
Сучаснi засоби обчислювальної техники дозволяють оперувати бага-тозначними числами, що може спричинити iлюзiї, що шукану величину можна визначити як завгодно точно. Проте це не так. При обчисленнях потрiбно обмежувати кiлькiсть значущих цифр, що входять до одержаної розрахункової формули. В умовi задаються вихiднi данi, що є наближеними. Наближенiсть фiзичної величини виражається завданням скiнченного числа значущих цифр у числi, яке характеризує дану величину з кiлькiсного боку. Наприклад, завдання прискорення вiльного падiння числом g = 9,81 м/c2 свiдчить про наближення цього числа у другому знаку пiсля десяткової коми. Справдi величина може бути у промiжку вiд 9,806 до 9,814 м/с2. Остання цифра в числi завжди округлюється, якщо число не цiле. У зв’язку з цим будь-якi арифметичнi onepaцiї з сукупнiстю наближених чисел завжди призводять до числа, кiлькiсть точних значущих цифр у якого не бiльше, нiж у вихiдного числа з найменшою кiлькiстю значущих цифр.
Правила виконання контрольних робiт та самостiйних завдань
Виконання робiт студент має розпочинати тiльки пiсля вивчення вiдповiдного матерiалу i уважного розгляду прикладiв розв’язання задач, якi подаються в даному матеріалі.
Роботу виконують в учнiвському зошитi, на обкладинцi якого вказують прiзвище, iнiцiали, факультет, номер завдання (роботи), група, факультет.
3адачам дають тi номери, пiд якими вони поданi в даному збiрнику. Умови задач потрiбно переписати повнiстю, а потiм подати скорочений запис. Для зауважень рецензента залишають береги у 3-4 см. Потрiбнi табличнi величини використовують з додатку в цьому збірнику.
Розв'язок задач обов'язково супроводжують поясненнями, якi виявляють значення вживаних формул, та рисунками.
Oбов'язковий розрахунок розмiрностей фiзичних величин.
Якщо робота не зарахована, її переробляють з урахуванням зауважень. Повторно роботу подають разом з незарахованою. Якщо в зошитi досить мiсця, то повторна робота має бути подана в тому ж зошитi, що i незалiкована, достатньо виправити тiльки невiрно розв'язанi задачi.
Студенти рiзних факультетiв вибирають задачі в залежностi вiд того, скiльки poбiт виконується на даному факультетi.