Ред.] Філософсько-літературознавчі праці

Біографія

Оксана Забужко закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. В 1992 Оксана Забужко викладала україністику в університеті Пенн-Стейт як запрошений письменник. В 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.

Була членом КПРС.

16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.^[1]

Ред.] Творча діяльність

«Польові дослідження з українського сексу», 1996

Обкладинка книги Оксани Забужко Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Видавництво «Факт», 2007

В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором – загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників.^{[Джерело?]} Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.

Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород - премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.

Оксана Забужко - одна з небагатьох український письменників, які живуть на гонорари від написаних книг.^{[Джерело?]} Хоча, значна частка доходу - все ж таки від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змогли завоювати європейські країни, а також знайшли своїх прихильників у США. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній". Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 "Найбільш впливових людей в Україні", до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1.

Ред.] Твори

Ред.] Поезія

• Травневий іній (1985)
• Диригент останньої свічки (1990)
• Автостоп (1994)
• Kingdom of Fallen Statues (1996)
• Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998 (2000)
• Друга спроба: Вибране (2005)

Ред.] Проза

• Інопланетянка (1992)
• Польові дослідження з українського сексу (1996)
• Казка про калинову сопілку (2000)
• Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003)
• Музей Покинутих Секретів (2009)

ред.] Філософсько-літературознавчі праці

• Дві культури (1990)
• Шевченків міф України (1997)
• Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)
• Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)
• Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992-2002 (2011)

Ред.] Публіцистика