Попрацюйте над такими тестами.
Тема: Філософія – сфера людської культури
План
1. Філософія - це любов
2. Філософія як тип світогляду
3. Філософія як наука
Починаючи свій шлях осягнення філософії, відкрийте свій зошит з назвою «Моя Філософія» і запишіть відповіді на два перших запитання:
1. Філософія це...
2. Чому Я хочу вивчати філософію?
Можете замінити слово «хочу» словом «повинен»; хоча самі знаєте, що хотіти завжди краще. Людина підвладна перевести «повинен» в «хочу» і годі будь-яку важку справу робити буде радісно.
Визначень філософії нескінченна безліч. Ваше визначення буде +1. Ми зупинимося на декількох визначеннях.
1. Філософія - це любов!
Яка це любов? Що за дурниця, визначати поняття через інше ще більш багатозначне і невизначене...Якщо це любов - то яка? - чую я відразу хор заперечень...
Спробую на них відповісти.
Етимологічно слово «філософія» відбулося від 2-х грецьких коренів:
Рhіlео - любов, люблю
Sорfiа - мудрість
і в дослівному перекладі означає: Любов до Мудрості або Любов до Істини
Як Ви думаете, чому не просто - Мудрість, а Любов до Мудрості. Яка особлива риса закладена в цих двох словах?
І якщо любов це один зі способів відношення людини до світу (або частини світу) і до самого себе, то філософія містить у собі моральну, естетичну і інтелектуальну складову цього відношення.
У Людвіга Фейєрбаха є цікаве порівняння релігії і філософії: "Релігія - це перша любов, юнацька любов, та любов, яка думає, що вона пізнанням втрачає свій предмет. Навпаки, філософія - подружня любов, любов чоловіка, яка доставляє йому володіння і насолоду своїм предметом, але тому також руйнує всю принадність ілюзій, які пов'язані з таємничістю першої любові"[1].
Визначення філософії як інтелектуального Еросу (інтелектуальної любові) властиве багатьом філософам і виникає із слів: від грецького Рhіlео - люблю і Sорfiа - мудрість) - любов до мудрості (любомудріє) або любов до істини. "Філософія, любов розуму, - пише С. Трубецький, - направляється в дійсності на істину не емпіричну, але загальну, всесвітню. Філософ шукає цю загальну мудрість, цю Софію і любить її в рамках своєї системи"[2].
Філософія виникла приблизно три тисячі років тому відразу в декількох вогнищах людської цивілізації. У той час людина досягла певного рівня самолюбові, бажання пізнати саму себе, відокремити себе від навколишнього світу, у чомусь підняти себе над світом.
Допитливий і критично настроєний співрозмовник відразу запитає: «Що, людина тільки три тисячі років тому почала пізнавати себе? А що вона робила інші п'ять мільйонів років? Або, не вдаючись в історію пітекантропів, згадаємо, що біологічна еволюція людини закінчилася 40-35 тисяч років тому; тобто Hотe sapiens - (людина розумна) живе на Землі вже як мінімум 40-35 тисяч років»?
Цілком правильно мислите, шановний співрозмовник. 1 тут ми перейдемо до наступного визначення.
Філософія - це світогляд
Що таке світогляд?
У відповіді на це запитання намалюйте у своєму зошиті три сонечка (дуже важливо виконати цю інтелектуальну вправу в строгій послідовності і спонтанно, витягаючи поняття і образи з підсвідомості).
А тепер давайте проаналізуємо структуру Вашого світогляду. Ці три сонечка (Дивись схему 1) і є кістяк Вашого світогляду, тому що світогляд це система поглядів на світ і місце в ньому людини, відношення людини до навколишньої дійсності і до самого себе. У світогляді фіксується пізнавальне відношення людини до світу (світорозуміння, світогляд) і емоційно-ціннісне відношення (світовідчування, світосприймання). Інакше кажучи, світогляд - це знання про світ і людину, а також переконання, ідеали, принципи людини, її ціннісні орієнтації.
ЛЮДИНА
\ у
/ " С Ми4
Схема 1. Образ світогляду
Світоглядне знання, як правило, емоційно пофарбоване; тому що людина не може байдуже вирішувати проблеми, які стосуються її саму (наприклад, що є людська душа? смертна вона чи безсмертна? в чому сенс життя? і т.п.).
Проаналізуйте, яке у Вас світовідчування і світорозуміння. Що в Ваших сонечках вказує на такі складові світо/ляду як знання, емоції, принципи, переконання, система цінностей. Як Ви оцінюєте: де у Вас повсякденний, а де теоретичний рівень світорозуміння ? Що в Ваших схемах вказує на зв'язок Вашого світогляду з міфологією, релігією, філософією?
Структура світогляду
світобачення
< знання, принципи, переконання, ціннісні орієнтації, емоції
світовідчування
Схема 2. Структура світогляду
Залежно від того, які методи використовуються в пізнанні світу і наскільки глибоко суб'єкт, який пізнає, проникає в сутність світу, виділяються рівні світогляду: буденно- життєвий (стихійні, несистематизовані уявлення про світ і людину, здоровий глузд) і теоретичний, науковий (пізнання світу і людини на рівні законів - істотних зв'язків, - систематизоване знання). Філософію звичайно пов'язують з теоретичним рівнем світогляду, так як вона являє собою систематизоване, логічно обгрунтоване знання. Філософія не просто висловлює судження про що-небудь, а і розгортає його в логіч- но-обгрунтовану систему. Однак існує і так звана життєва мудрість, здатність людини вирішувати універсальні загальні проблеми. От чому іноді стверджують, що кожна людина - філософ або філософом називають людину, схильну до загальних міркувань, до узагальнених висновків.
Для розуміння специфіки філософського світогляду порівняємо його з такими історичними типами світогляду як міфологія і релігія.
Міфологія - цілісне світорозуміння, в якому різні уявлення зв'язані в єдину образну картину світу, яка об'єднує у собі реальність і фантазію, природне і надприродне, знання і віру, думку і емоції. У міфологічному світогляді структура космосу, сутність людини, добро і зло, прекрасне і потворне виражені в конкретних образах, які часто є метафорами і символами. Наприклад, у слов'янській міфології, дерево - це образ світу. Дерево поєднує три головних "поверхи" світобудови: небо, землю і пекло. У "Вечорах на хуторі біля Диканьки" М.В.Гоголь пише: "Є десь, у далекій землі, таке дерево, яке шумить вершиною в самому небі, і бог сходить по ньому на землю в ніч перед світлим святом"[3].
Конкретнообразне міфологічне подання про світ було безпосередньо включене в сферу практичної життєдіяльності людини (єдність обряду і міфу в первісній культурі). Міфологія - це нерозчленована єдність релігійних вірувань (наприклад, анімізм[4], фетишизм1 ), зачатків наукових знань, моральних принципів (життя і діяльність героя у міфі було моделлю поводження людей, моральною повинністю або забороною), форм естетичного засвоєння світу (казка, героїчний епос, легенда, історичний переказ). Пізніше, коли окремі сфери культури, мораль, релігія, мистецтво, наука, знайшли своє відносно самостійне існування, міф все-таки залишився в духовній культурі, як специфічна мова в мистецтві, а також форма ідеології (політичний, соціальний міф). Якщо міфологія - це образне знання про світ, звернене до почуттів і емоцій людини, то філософія - це раціональне обґрунтоване знання, звернене до розуму.
Релігія - це історичний тип світогляду, в основі якого віра в існування надприродних сил і в їх головну роль у світобудові і житті людей.
Релігія, яка виникла в кам'яному віці 50-40 тисяч років тому, тривалий період залишалася пануючим світоглядом. Пропонуючи специфічні варіанти відповідей на складні світоглядні питання, вона і зараз існує і розвивається поряд з філософією і наукою. Філософія у своєму історичному розвитку то, зближалась (майже зливаючись) з релігією (середньовічна філософія - богослов'я, теологія), то віддалялася і протистояла їй (атеїзм). Історичний приклад: в 1770 році прокурор Паризького парламенту Сегьє, вимагаючи офіційного осуду і спалення книги "Системи природи" П. Гольбаха заявив, що філософи зробилися наставниками людському роду. Свобода мислити - от їхній вигук і цей вигук чується з одного краю світу до іншого. Однією рукою вони прагнуть похитнути престол, а іншою хочуть перекинути вівтар.
Якщо релігія опирається на віру, то філософія в пошуку відповідей на ті ж світоглядні питання опирається на розум.
Філософія, як тип світогляду, інтерпретує основне питання будь-якого світогляду - питання про відношення людини і світу (дивись схему 3).
Основне питання філософії виникає із самопізнання, само- рефлексії людини. Куди повинна була подивитися людина, щоб задатися запитанням про співвідношення матеріального і духовного? Очевидно, що вона подивилася вглиб себе і помітила, що є носієм двох сутностей - матеріальної і духовної - душі і тіла. "Звідки взялися в мені ці дві сутності? - задає собі людина наступне питання - "Тіло те саме що природа, а душа?" Звідси і пішла філософія. Тому основне питання філософії можна визначити і як головне, і як вихідне, а філософію, як один зі способів самопізнання людини, самоствердження її у світі. В основному питанні фіксуються різні аспекти відносин матеріального і духовного. Два перших аспекти називаються першою і другою сторонами основного питання. Залежно від відповіді па питання: що первинно: матерія або свідомість? всі філософи відносяться до одного із трьох напрямків:
- матеріалізм філософи, які обґрунтовують первинність матеріальної сутності світу; увесь світ матерія, яка рухається; свідомість залежить від матерії і не може існувати без її;
ідеалізм - філософія, що обґрунтовує первинність духовної сутності світу; виділяється об'єктивний ідеалізм - визнання первинним світового, об'єктивно - (незалежно) - існуючого духовного початку (бог, дух, "абсолютна ідея", "світовий розум") і суб'єктивний ідеалізм, що стверджує, що первинне - свідомість окремої людини (суб'єкта);
- дуалізм - філософія, яка обґрунтовує рівноправну єдність у світі двох початків - матерії і духу.
Слід зазначити, що первинність у філософії розуміється у двох аспектах:
1) первинно те, що з'явилося раніше (або існувало завжди), наприклад, у матеріалізмі - матерія нескінченна, несотворима, незнищувана; в ідеалізмі цією ж якістю володіє дух, свідомість;
2) первинно те, що важніше, головніше; те, що визначає, від чого залежить все інше; так в ідеалізмі дух може існувати сам по собі і маючи нескінченний творчий потенціал, на певному етапі розвитку створює матерію (природу).
Схема З
ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ СВІТОГЛЯДУ♦
Людина •«--------------- * Світ
Основне питання філософії -
питання про співвідношення матеріального і духовного у світі
Перша сторона Друга сторона
Що первинне: матерія Чи пізнаваний світ?
чи свідомість (співвідношення об'єкта ісуб'єкта пізнання)
/ | \
матеріалізм дцалізм ідеалізм гносеологічний агностицизм
оптимізм
В історії філософії виділяються три основні форми матеріалізму:
стихійний, наївний матеріалізм (дивись розділ "Антична філософія");
> метафізичний, механічний матеріалізм розглядає першооснову світу - матерію, як пасивне начало, яке приводиться в рух якою-небудь зовнішньою силою;
> діалектичний матеріалізм трактує матерію як активну першооснову світу (саморух матерії - істотна властивість буття).
Друга сторона основного питання філософії фіксує пізнавальне відношення людини до світу. На питання: "чи можна пізнати світ?" - більшість філософів відповідають ствердно. Вони трактують пізнання як процес відбиття суб'єкта об'єктом - гносеологічний оптимізм (від лат. gnosis - знання, пізнання). Протилежна позиція - агностицизм (gnosis - знання; а - префікс "ні", дослівно - незнання) - напрямок у філософії, які заперечує пізнаванність світу. В агностицизмі абсолютизується активність суб'єкта у пізнанні, отже, знання залежить не стільки від об'єкта, скільки від суб'єкта.
Тут схематично позначені лише основні філософські напрямки. Реальний філософський процес значно різноманітніший і багатший цієї схеми. Усередині кожного з напрямків існує розмаїтість шкіл, вчень, варіантів вирішення тих або інших проблем; є філософи, які у своєму розвитку еволюціонізувалися від одного напрямку до іншого; відомі також філософські школи, які заперечують світоглядні проблеми (позитивізм, наприклад) і тому не вписуються в наведену схему.
Застосовуючи метод підіймання від абстрактного до теоретично-конкретного ми надалі наповнимо цю абстрактну схему конкретно-історичним змістом.
Отже, філософія - це теоретично сформульований світогляд, один зі способів духовного освоєння людиною світу. В філософії, як у світогляді завжди, явно або неявно, присутня людина. Філософія вивчає Світ, Космос, для того щоб розуміти в них місце Людини. Спрямованість до людини, гуманістичний пафос філософії полягає в тому, що вона
покликана відповісти на смисложиттєві питання людини, 6 Чен*прі філософських теоретичних узагальнень, пошуків стоїть людина. Філософія служить способом самопізнання і духовного розвитку людини і людства.
Проведемо інтелектуальний експеримент. Закрийте книгу і запишіть у свій словник, (він може бути наприкінці зошита, а може складатися по ходу) визначення таких термінів:
(Словник): світогляд, міфологія, релігія, філософія, основне питання філософії, матеріалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний матеріалізм, ідеалізм, суб'єктивний ідеалізм, об'єктивний ідеалізм, дуалізм, монізм, плюралізм, агностицизм.
Зрівняєте Ваші визначення з тими, які Ви читали в підручнику (можна взяти інший підручник або словник). Якщо за змістом більше 50% визначень вірні - то Ви попрацювали на ВІДМІННО! Ви почади шлях осягнення філософії. Я Вас поздоровляю і пропоную перейти до наступного інтелектуального випробування.
Попрацюйте над такими тестами.
Тест 1.
Виділіть правильне визначення:
a) Матеріалізм - це визнання того, що увесь світ, всі тіла і предмети складаються з однакових часток (атомів, електронів і т.п.).
b) Матеріалізм - це принцип життя, що полягає у визнанні при мата, матеріальних благ для життя людини.
c) Матеріалізм - це філософський напрямок, що затверджує первинність природи, матерії і вторинність свідомості.
d) Матеріалізм - це практично здоровий погляд на речі, відмова під ілюзорних, далеких від життя міркувань і т.п.
Тест 2.
Виділіть правильне визначення:
а) Ідеалізм це прагнення обгрунтувати значення ідеалів життя. Прагнення людини до досконалості.
І2
b) Ідеалізм - це визнання ідей, свідомості за первинне, що визначає, за все матеріальне.
c) Ідеалізм - це твердження, що ідеї, думки існують реально.
сі) Ідеалізм - це ілюзорні, далекі від життя міркування,
спроба забути про "прозу" життя і т.п.
Тест 3.
До якого філософського напрямку можна віднести тезу: "Буття не пов'язане з матеріальними особливостями емпіричного існування, оскільки акт існування здійснюється і може здійснюватися без матерії"?
a) Суб'єктивний ідеалізм.
b) Об'єктивний ідеалізм.
c) Дуалізм.
d) Метафізичний матеріалізм.
е) Діалектичний матеріалізм.
Тест 4.
До якого філософського напрямку відноситься наступне міркування? "Об'єкт і відчуття те саме... і не можуть тому бути абстрагованими одне від іншого "?
a) Діалектичний матеріалізм.
b) Метафізичний матеріалізм.
c) Об'єктивний ідеалізм.
d) Суб'єктивний ідеалізм.
е) Дуалізм.
Тест 5.
До якого філософського напрямку відноситься наступне вирішення основного питання філософії: "Об'єктивний світ і його закони є визначальним початком у відношенні до думок людей, наукових теорій"?
a)Об'єктивний ідеалізм.
b)Суб'єктивний ідеалізм.
c)Дуалізм.
d) Матеріалізм.
13Тест 6.
До якого філософського напрямку відноситься наступне висловлення філософа: "Дух і природа, мислення і буття суть дві нескінченних сторони ідеї, яка може істинно виступити лише тоді, коли її сторони вловлюються окремо в їх абстрактності і цілісності"?
a) Діалектичний матеріалізм.
b) Метафізичний матеріалізм.
c) Дуалізм.
d) Об'єктивний ідеалізм.
е) Суб'єктивний ідеалізм.
Тест 7.
До якого філософського напрямку відноситься наступне висловлення: "Світ, єдиний із усього, не створений ні ким з богів і ніким з людей, а був, є і буде вічно живим вогнем..."?
a) Об'єктивний ідеалізм.
b) Суб'єктивний ідеалізм.
c) Дуалізм.
d) Матеріалізм.
Тест 8.
Який варіант вирішення основного питання фічософії тут представлений: "... Речі, які я сприймаю, суть мої власні подання, і ніяке подання не може існувати інакше, як у розумі"?
a) Об'єктивний ідеалізм.
b) Суб'єктивний ідеалізм.
c) Дуалізм.
d) Метафізичний матеріалізм.
е) Діалектичний матеріалізм.
Тест 9.
До якого філософського напрямку можна віднести наступну тезу: "Сама по собі матерія являє собою пасивний початок; вона володіє тільки силою інерції; от чому щораз, як ми бачимо, що вона рухається, можна зробити висновок, що її рух виникає з іншого начала..."?
Об'єктивний ідеалізм.
Суб'єктивний ідеалізм.
Дуалізм.
й) Метафізичний матеріалізм.
е) Діалектичний матеріалізм.
Тест 10.
Який з філософських напрямків відображено в поетичному тексті Вольтера:
Отож він - промінь, що з неба до нас іде, Перед чиїм сяйвом юрба благоговіє! Отож той дух, що нас переживе!
Він разом з почуттями породжений, росте, слабшає... На жаль, він з ними і умре.
a) Об'єктивний ідеалізм.
b) Суб'єктивний ідеалізм.
c) Дуалізм.
сі) Матеріалізм.
Тест 11.
До якого філософського напрямку відноситься таке міркування філософа: "Поняття, що не мають ніякої підстави в природі, можна порівняти з північними лісами, де дерева не мають коріння. Досить пориву вітру, досить незначного факту, щоб перекинути весь цей ліс дерев і ідей"?
a) Об'єктивний ідеалізм.
b) Суб'єктивний ідеалізм.
c) Дуалізм.
d) Матеріалізм.
Тест 12.
До якого напрямку у філософії можна віднести автора цих рядків: Ваш світ - хоч він і блищить красою, - Але коли завгодно вам, зліплю і я такий: Матерії шматок... і я, сумнівів немає, Створю стихії всі, тварин, вихрі, світло, - Довідатися б тільки мені руху закон.
a) Об'єктивний ідеалізм.
b) Суб'єктивний ідеалізм.
c) Дуалізм.
d) Матеріалізм.
Які відповіді правильні? Це Вам вирішувати. Не хочу принижувати Вас підказками наприкінці книги; тим більше, що лінь наша - це одна з головних спокус і пороків, з якими важко боротися (по собі знаю).
Давайте поміркуємо разом над двома завданнями, в яких частіше інших роблять помилки. Порівняйте свої міркування з моїми. Сходяться - добре! А не сходяться - ще краще! Значить у Вас критичне (нестандартне) мислення.
Тест 4.
З яким філософським напрямком пов 'язане наступне міркування? "Об'єкт і відчуття те саме... і не можуть тому бути абстраговані одне від іншого "?
a) Діалектичний матеріалізм.
b) Метафізичний матеріалізм.
c) Об'єктивний ідеалізм.
d) Суб'єктивний ідеалізм.
е) Дуалізм.
Часто позначають це висловлення як дуалізм. Насправді ж зведення об'єкта (об'єктивного світу) до відчуття (частини свідомості) характерно для суб'єктивного ідеалізму. Дуалісти, виділяючи дві сутності, першооснови буття (матерію і дух) не зводять одне до іншому, навпроти стверджують, що вони взаємопов'язані, але незалежні одна від іншої. Правильна відповідь - й) Суб'єктивний ідеалізм.
Тест 10.
Який .і філософських напрямків відображено в наступному поетичному тексті Вольтера:
Отож він - промінь, що і неба до нас іде,
Перед чиїм сяйвом юрба благоговіє!
Отож той дух, що нас переживе!
Він разом з почуттями породжений, росте, слабшає...
На жаль, він з ними і умре.
a) Об'єктивний ідеалізм.
b) Суб'єктивний ідеалізм.
c) Дуалізм.
d) Матеріалізм.
Тут є історична підказка: Вольтер (справжнє ім'я Франсуа Марі Аруе, 1694-1778) - філософ, письменник, публіцист; в художній формі критикував феодальні відносини, деспотичну форму правління, феодально-клерикальний світогляд. В "Філософських листах", "Трактаті про метафізику"; "Філософському словнику" виступав як деїст, у той же час. висловлював ідею про вічність і нестворення матерії, її об'єктивне існуванні і вічний рух. Дуже вплинув на французьких матеріалістів XVIII століття.
У перших трьох рядках Вольтер саркастично переказує думки релігійної філософії, а у двох останніх стверджує свою думку матеріаліста і атеїста: «На жаль, він (дух) з ними і умре». Отже, це матеріалізм (правильна відповідь - сі))
1ще одне завдання для найвдумливіших, творчих і серйозно настроєних читачів.
Зробіть самоаналіз за такою схемою:
Із двох сущностей, з яких складаюсь я:
а) Первинне тіло
6) Первинна душа
і і
2Приведіть 5 або більше 2
3аргументів будь-якого з Аналогічно
4характеру 4
5 5
Хто Ви більше після цього матеріаліст чи ідеаліст? Поверніться тепер до запитань, які ми задали собі на самому початку нашого діалогу. Зрозуміло тепер, чому філософія не сама Мудрість, а шлях до неї і шлях цей ііег.кінченпмй, як нескінченне пізнання Світу - Макрокосмосу і Людини Мікрокосмосу ?
Отже, ми розмірковували над двома визначеннями філософії:
- філософія - це любов;
- філософія - це світогляд.
Звернемося ще до одного, який найчастіше зустрічається в сучасній культурі: філософія - це наука.
3. Філософія як наука
Філософія як теоретично сформульований світогляд завжди була близька до такої сфери культури як наука. Філософія зближається з наукою і по методах пізнання, і по способі побудови знання як теорії.
В цьому питанні охарактеризуємо дві проблеми:
1. Специфіка філософії як науки.
2. Взаємозв'язок філософії з іншими науками.
1. Специфіку будь-якої науки визначають по її предмету, методу і мові
1.1. Що є предметом філософії?
На цей, як і на багато інших питань, у філософії немає однозначної відповіді. По-перше, тому, що предмет філософії змінювався в її історичному розвитку, і, по-друге, у різних філософських напрямках по-різному визначається предмет.
Розглядаючи історичний аспект, можна виділити три основних етапи в розвитку предмета філософії.
Перший етап - давня філософія, як сукупна мудрість людства, містила в собі зачатки всіх наукових знань, отже, її предметом були загальні і конкретні закони буття, відомі в той час. Філософ - мудрець був тоді і математиком, і астрономом, і лікарем, і істориком. Звідти і вульгарне визначення філософії як "цариці наук" або "науки наук".
Другий етап процес диференціації науки і розпредмечування філософії. Від філософії поступово відгалужувалися і оформлялися у самостійні науки різні області знання, "несучи" із собою частину її предмета. Схематично всю область дослідження науки можна представити у вигляді великого пирога, розділеного на частини (дивись схему 3).
Схема 3. Процес диференціації науки і розпредмечування філософії |
В XIX столітті проблема розпредмечування філософського знання була усвідомлена і знову в філософії почалися пошуки її предмета.
Третій етап - (ХІХ-ХХ ст.) характерний різноманітними точками зору на предмет філософії і її статус в системі наукового знання. Тут приведемо лише деякі (багато в чому протилежні) точки зору:
а) Позитивізм вважає предметом філософії аналіз мови науки, зводячи функції філософії до логіки і методології науки (докладніше про це дивіться в темі "Філософія XX століття").
б) Діалектичний матеріалізм визначає філософію як науку про найзагальніші закони буття. Будь-яка наука серед нескінченного різноманіття зв'язків навколишнього світу виділяє і вивчає закони. Закон - це істотний, загальний, необхідний, повторюваний зв'язок між явищами і процесами. Однак у світі існують закони різного ступеня спільності. Філософію, на відміну від інших наук, цікавлять найзагальніші, універсальні зв'язки буття. Відомий американський фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов представляє роль і місце філософії в сучасному науковому знанні в наступному образі. Сучасну науку, стверджує він, можна представити у вигляді великого саду розділеного на окремі ділянки. Кожний хазяїн освоює свою ділянку, знає в ній все до дрібних подробиць, але йому не цікаво, що робиться на ділянці сусіда. Так часто буває, коли фахівці навіть суміжних галузей науки не розуміють один одного, в силу вузької спеціалізації і особливості формалізованої мови тієї або іншої дисципліни. В такій ситуації ще більш необхідний узагальнюючий погляд з висоти або з боку. У цьому і полягає методологічна функція філософії.
в) Ірраціоналістичний напрямок у філософії вважає, що предмета у філософії зовсім немає, тому що вона не наука, а "... мистецтво пізнання в свободі через творчість ідей, які противляться світовий даності і необхідності і проникають у позамежну сутність світу"'. Протиставляючи філософію науці, М.Бердяєв далі пише, що в науці є гірка нужда людини; в філософії - розкіш, надлишок духовних сил. Філософія не менш життєва, чим наука, але ця життєвість творчості пізнання, яке переходить межі даного, а не життєвість пристосування пізнання до даного для самозбереження в ньому... В філософії є щось святкове і для утилітаристів буднів настільки ж марне, як і в мистецтві.
Філософія вивчає універсальні, загальні зв'язки, проте, структурує свій об'єкт; тому традиційно в філософському знанні виділяються наступні напрямки або розділи:
Онтологія - вчення про буття;
Антропологія - вчення про людину;
Гносеологія - теорія пізнання;
Логіка наука про закономірності абстрактного мислення;
Методологія наука про методи пізнання і межі їх застосування;
Аксіологія вчення про цінності;
Соціологія - наука про загальні закони розвитку суспільства;
Етика - філософська теорія моралі і моральності;
Естетика - наука про закономірності існування і створення прекрасного у світі.
Див Бредяєв II.А. Смысл творчества. М : ГІравда, 1989. - С.269
На різних етапах розвитку філософії і в різних філософських школах на перший план висуваються ті або інші проблеми. Це залежить від потреб суспільної практики і науки, а також від філософських традицій.
1.2. В чому ж специфіка філософських питань осягнення істини? Метод - шлях, спосіб дослідження, пізнання, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Філософський метод являє собою загальний підхід до вивчення дійсності. В залежності від методологічної традиції виділяються основні типи філософствування: метафізичний і діалектичний; раціоналізм і ірраціоналізм.
ТИПИ ФІЛОСОФСТВУВАННЯ:
МЕТАФІЗИЧНИЙ
Підхід до вивчення світу, як це раз і назавжди даного, вивчення об'єкта в статичному стані. Мислення засноване на формальнологічному законі виключеного третього: чи так, чи ні - третього не дано: тяжіє до побудови однозначної, статичної, умоглядної картин и світу.
ДІАЛЕКТИ ЧНИЙ
Підхід до вивчення світу як процесу (вивчається динаміка об'єкта). Діалектичне мислення, вивчаючи рухливі зв'язки світу, перехід одного в інше допускає єдність протилежностей (і є, і немає - одночасно). В діалектиці картина світу оживає.
РАЦІОНАЛІЗМ
Філософія в пізнанні світу опирається на розум (ratio), використовуючи форми і методи абстрактного мислення: поняття, судження, висновок, гіпотеза, теорія, індукція, аналіз, синтез і т.п.
ІРРАЦІОНАЛІЗМ
Філософія в пізнанні позамежної сутності світу опирається не на розум, а користується надра- ціональними (ірраціональними) способами осягнення істини: любов до істини, інтуїція, медитація, безпосередній зв'язок з космосом, екстрасенсорика і т.п.
Термін «метафізика» у філософії вживається в двох значеннях: І) «метафізика» як синонім «філософія» Аристотель всі науки ділив на дні групи: фізика наука про природу; метафізика (над фішкою) наука про людину: 2) метафізика як протилежний діалектиці метол пізнання.
Евристична сила філософських методів проявляється в тому, що вони можуть бути використані в пізнанні будь-якої сфери буття. В історії науки і філософії безліч прикладів того, як філософи, користуючись винятково силою свого мислення, робили відкриття, які на багато століть випереджали їх експериментальне підтвердження в природознавстві. Так в V столітті до нашої ери Демокріт відкрив атоми і тільки через 24 століття природознавство експериментально підтвердило їх існування. Німецький філософ Іммануїл Кант, не будучи ні фізиком, ні астрономом, висунув першу в історії науки космогенну гіпотезу про утворення планетної системи з первісної "туманності", тобто з величезної хмари дифузійної речовини. Вихід із кризи фізики на початку XX століття був запропонований філософом В.І. Леніним, який користуючись діалектичним методом і розширивши кордони пізнання, пояснив філософський і фізичний зміст нових відкриттів в науці (докладніше про це дивися в темі "Онтологічні проблеми у філософії").
1.3. Особливість мови філософії полягає в тому, що на відміну від інших (зокрема природничих) наук вона практично не звертається до формалізованої мови, а користується природною мовою. Це дозволяє їй "проникати" в інші сфери культури і через них, через науку, мистецтво, мораль, впливати на життя людини, її свідомість. Філософія утворює і визначає самі загальні, абстрактні поняття - категорії: світ, космос, буття, людина, закон, сутність, причина, рух, пізнання, свідомість і т.п. і тому є необхідною умовою формування розвиненого теоретичного мислення.
Тому хто починає вивчати філософію, вона являється у вигляді "знайомої незнайомки". З одного боку, людина завжди користується загальними поняттями (вони знайомі їй і до вивчення філософії), а з іншого боку, спочатку представляється важким оперувати настільки абстрактними поняттями, не (вертаючись до конкретних образів. У мові філософії велику роль грає не тільки логічна структура, але і стиль. В цьому філософія зближається з мистецтвом. Філософія - це стиль, тому індійська, китайська, німецька, французька, російська, українська філософії відрізняються одна від одної. Говорять, що на пропозицію викласти свої погляди в популярному виданні французькою мовою, Гегель - німецький філософ діалектик, відповів з гордістю, що його філософія не викладається ні коротко, ні популярно, тим більше французькою мовою.
Спроби формалізувати філософію, представити її у вигляді загальної для всіх логічної структури (Р.Декарт, Б.Спіноза, сучасний позитивізм) не увінчалися успіхом. Філософія була і залишилася загальним умоглядним міркуванням про корінні проблеми людського буття.
Яке місце займає філософія в системі наукового знання? Як вона пов'язана з іншими науками?
Обговорюється три статуси філософії:
Над наукою, як компас; свідомо прийнятий "азимут" того, в системі яких філолофсько-теоретичних категорій і ціннісних установок будувати науку.
Під наукою, як істотний системосгворюючий елемент фундаменту наукової діяльності, як система категорій культури, частиною якої є філософія.
В науці, як непереборний компонент, як прагматичний аспект самої наукової діяльності, коли в вирішенні наукових завдань беруть участь категорії і методи науки і філософії. А.Ейнштейн, наприклад, стверджував, що наука без теорії пізнання (наскільки це взагалі мислимо) стає примітивної і плутаною.
В конкретних науках, особливо у представників природничих і технічних наук час від часу виникає скептичне відношення до філософії, неприйняття чисто умоглядних міркувань, заперечення всякої діяльності, що не дає безпосередніх практичних результатів (відома суперечка "фізиків" і "ліриків"). Туї пригадується образ створений Ф.Беконом (англійський філософ XVI- XVII ст.), де він порівнює філософію зі шлунком: ... мов, якось різні частини тіла подумали і прийшли до висновку, що давно настав час припинити всякі справи із цим паразитом - шлунком; треба б його відключити від загального зв'язку - адже від нього користі мало: сидить і жере собі результати нашої праці. Вирішили і відключили. Пройшов час і всі частини організму стали втрачати свої функції (ноги перестали ходити, руки - обмацувати і діставати, очі - бачити, вуха - чути і т.н.). Тоді вони, бачачи, що справи погані, знову пішли на зв'язок і дружбу зі шлунком.