Основні поняття: Веди, сутри, буддизм, нірвана, самадха, самсара, йога, джива і аджива.

Ознайомити учнів з основними філософськими вченнями Індії, показавши тісний зв'язок філософії та міфології, класовий характер філософії та її ідеалістичну та матеріалістичну спрямованість.

ПЛАН

Особливості східної філософії.

Етапи розвитку індійської філософії.

Філософські школи стародавньої Індії.

ЛІТЕРАТУРА

Бичко І. "Філософія", ст..37-44.

Надольний І. "Філософія", ст..25-28.

Старовойт та ін. "Філософія", ст..8-11.

Основні поняття: Веди, сутри, буддизм, нірвана, самадха, самсара, йога, джива і аджива.

1. Особливості східної філософії.

В людській історії склались два типи культури (західна і східна).

- а, отже, і два типи філософії;

- особливість східної (Індія і Китай):

а) індивід підпорядковується колективу (тобто є культ спільності);

б) ірраціоналістичний (містичний, ненауковий) погляд на природу
(а тому й філософія містична);

в) головну увагу філософія звертає на вдосконалення людини, а не на
вдосконалення світу, який розглядається як світопорядок з духами
(кармою, ідеями);

г) склалась філософія в момент розпаду первіснообщинного ладу,
коли рабовласницький тільки зароджувався, тому філософія є
релігійно-міфічною і в ній переважають ідеалістичні, а не
матеріалістичні школи.

- Обидві філософії (індійська і китайська) виникли в VI ст. до н.е. бо тут склались всі корені філософії (згадати першу лекцію).

2. Етапи розвитку індійської філософії.

Мають такі періоди:

І ведичний - "книги", "знання". Для цього періоду характерне обожнювання природи, вірили, що світ складається з особливого духу - брахмани (це щось, що оточує людину);

(і є закон "карма" - який всім необхідно виконувати ).

Все це записано в ведах - це міфічний період індійської філософії.

ІІ епічний : коли на основі брахманізму виникли перші релігійні форми -буддизм, віра в бога Брахму.

ІІІ період філософських сутр : тобто висловлювань - ще вони були окремі, не з'єднані в єдину філософію.

3. Філософські школи Стародавньої Індії.

Найбільш ранньою філософією Індії є буддизм:

- виник в VI ст. до н.е. Є одночасно і релігійним, і філософським, і
психологічним вченням:

- засновником є царевич Гаутама, якого за стан нірвани прозвали Буддою
(просвітленим):

- основні ідеї Буддизму викладені в книзі "Тіпітака" ("Три корзини законів").

Центральним в буддизмі є 4 благородні істини:

1. Існування людини пов'язане з стражданнями.

2. Причиною страждань є прагнення до життя, насолоди.

3. Звільнитись від страждань можна "нірваною".

4. Дотримуватись треба 8 істин: правильно говорити, правильно
думати, правильно діяти, правильно жити, правильно вірити,
споглядати, мати і ціль і волю.

- Як релігія, буддизм - це віра в Будду (це людина, а не дух);

- як психологічне вчення: це стан нірвани (її мета припинити самсару);

- головний ідеал буддизму: любов до всього живого (бо вірили в самсару -
перевтілення душі) і утримання від зла і насилля;

- є зачатки матеріального бачення світу: світ безкінечний, змінний, рухається.

ІІ Локаята: "чарвака" – це школа простих людей, яка виникла як опозиція до брахманізму. Не вірять в душу і перевтілення. Якби існувала б Самара, то душа пам’ятала б про те, що було. Якщо помирає людина, то помирає і тіло і душа.

Локаята - вчення про суспільство.

Чарвака - чар- 4, вака- слова: вірили, що все в світі складається з 4

матеріальних елементів: вогню, повітря, води, землі;

- розум, душа, любов - це теж комбінація 4 елементів, які то об'єднуються, то
розпадаються.

ІІІ Джайнізм: це релігійно-філософське вчення VI ст. до н.е., яке все в світі поділяє на 2 інстанції: дживу - душа і адживу - не душа, тобто матерія. Аджива: безкінечна, рухлива, і не є результатом творіння бога, Дживи - єдиної немає, є безліч джив (і у кожної дживи є своя аджива).

Дживи ніким не створені, вони завжди були, наділені свідомістю; є тонка матерія, що з'єднує дживу і адживу. Джайнізм вважає мирське життя великим злом. Тому ченцям забороняли брати в руки зброю, не можна займатись землеробством.

Засновником джайнізму як релігії є Махавіра:. теж проповідував непротивлення насиллю. Щоб не завдати шкоди навіть комашці, джайни пили воду через ситечко, прикривали рот марлею, замітали перед собою слід мітлою, не чистили зуби, не розпалювали багаття, не їли сирих овочів. Проповідували суворий аскетизм. На їх думку, світ впорядкований, ніким не створений, не може бути знищений. В 28 років залишив батьківський дім і 12 років жив пустельником.

IV Йога: це ідеалістичне вчення, виникло в II ст. до н.е., в перекладі означає "з'єднання".

- Йога вчить, що найвище блаженство, в повному звільнені людини від
впливу зовнішнього світу і концентрації думки на чомусь одному;

- це самадха - зосередження - коли згасають всі бажання, а думка
концентрується на чомусь одному;

- порушується зв'язок із світом і з'являється інтуїтивне бачення світу.

- Щоб досягти такого стану потрібно:

а) утримуватись від насильства над всім живим;

б) забезпечення найдоцільнішого положення тіла;

в) регуляція дихання;

г) концентрація думки на чомусь одному;

- Його корисна з фізичної точки зору ; шкідлива з точки зору невралгії.
В індійській філософії є ще: філософія ньяя, санкх'я, міманса.

Міманса: це матеріалістична філософія, яка заперечує утворення світу Богом, каже, що утворене поєднанням 9 речей (4+ ефір, душа, розум, час, простір).

Питання для бесіди:

- на прикладі етапів розвитку індійської філософії доведіть, що вона пройшла
загальновизнаний шлях розвитку:

міфи -> релігія -> філософія;

- покажіть, що буддизм не лише релігія, але й філософське та психологічне
вчення;

- чому даосизм називають ідеалістично-матеріалістичною школою?

- чим пояснити той факт, що в індійській філософії значна роль відводиться
кармі, жень, дао?

- чому йогою небезпечно займатись самотужки?