Загальна характеристика ТДП.

ТДП посідає особливе місце у системі суспі­льних наук. Це пояснюється її специфічним об'єктом вивчення — дер­жавно-правові явища. Ці явища вивчаються багатьма суспільними на­уками, які досліджують їх з точки зору свого предмета. ТДП будучи самостійною галуззю юридичних наук, ви­вчає не суспільство взагалі, а саме державу і право як суспільні явища, основні й загальні закономірності та ознаки виникнення, розвитку і функціонування держави і права.
ТДП — це юридична наука, що вивчає державу і право, державно - правові явища в їх взаємозв'язку та взаємодії.
ТДП, як і будь-яка наука, що відображає сферу людської діяльності, має на меті виробити і теоретично систематизувати об'єктивні знання про дійсність, у першу чергу про державу і право, які посідають важливе місце у житті суспільства.
ТДП, вивчаючи державно-правові явища і процеси, спирається на філософські знання як на знання найвищого, теоретичного рівня, оскільки філософія вивчає загальні властивості та закономірності розвитку природи, суспільства, мислення. Філософські категорії — явище і суть, форма і зміст, аналіз і синтез, причина і наслідок, свідоме і несвідоме, право і безправ'я тощо — є початковими знаннями, які в тдп конкретизуються відповідно до державно-правових процесів.
Як і всі інші юридичні науки, тдп належить до суспільних наук і характеризується такими ознаками:
а) є загальнотеоретичною юридичною наукою;
б) являє собою систему теоретичних учень, поглядів, теорій, концепцій, взаємопов'язаних положень, доктрин та інших знань про державу і право;
в) досліджує державу і право як загальносоціальні явища;
г) має свій предмет, методи, джерела та систему дослідження;
д) її теоретичні знання повинні проходити через свідомість людини

5. об’єкт і предмет «загальної теорії держави і права»
Об'єктами юридичної науки є держава і право — фактично два об'єкти. Проте юриспруденція, як і кожна наука, має один предмет вивчення.
Вихідним для визначення поняття юриспруденції є право, що включає у себе правове поняття держави. Держава і право пізнаються і досліджуються як складові моменти єдиного об'єкта юридичної науки. В основу їх вивчення покладено один принцип і критерій юридичності, що конкретизується в окремих сферах і напрямках юридичного пізнання держави і права. Ця конкретизація присутня в усіх окремих визначеннях і характеристиках держави і права, у системі понять юридичної науки в цілому та окремих юридичних наук.
Предмет юридичної науки — об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності.
Якщо предмет юридичної науки — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елемент юридичної дійсності.

6. місце і роль тдп в системі юриспруденції

ТДП — це самостійна галузь наукових знань про державу і право. Вона досліджує загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ, розробляє і формулює основні теоретичні поняття і категорії юриспруденції, якими користуються інші юридичні науки, правотворча і правозастосовна практика.
ТДП посідає центральне місце у системі юридичних наук. Це визначається тим, що вона стосовно інших юридичних наук, є наукою:
1) загальнотеоретичною, оскільки вивчає найбільш загальні закономірності державно-правової дійсності у всіх галузях юридичних знань, розробляє основні державно-правові категорії і поняття, які розкривають сутність держави і права та є загальними для всієї юридичної науки;
2) узагальнюючою, оскільки її висновки за своєю природою є інтегративними і систематизованими знаннями, що їх накопичили окремі юридичні науки;
3) методологічною, оскільки її система підходів і методів, способів і прийомів наукового дослідження використовуються при вивченні державно-правових явищ та при вирішенні наукових проблем у межах окремих юридичних наук.
Отже, у взаємовідносинах тдп та інших юридичних наук існує своєрідна рівноправність.
ТДП та інші теоретичні юридичні науки вивчають загальні для всієї державно-правової дійсності явища, виробляють загальні для юриспруденції категорії та поняття..
Необхідність виокремлення з системи юридичних наук тдп обумовлена існуванням загальних закономірностей розвитку державно–правових явищ, незнання яких унеможливлює більш-менш глибоке вивчення предмету інших юридичних наук. Решта юридичних наук, як правило, виділяє в аналізі держави і права окремі їхні сторони та властивості. Проте цілісне системне дослідженнядержавно-правових явищ здійснює, в першу чергу, тдп. Отже, тдп — це загальнотеоретична юридична наука, що включає систему методологічних юридичних знань про державно-правову дійсність, які відображаються у свідомості людини і досліджуються у процесі виникнення, розвитку, функціонування, призначення та розгляду сутності державно-правових явищ.

7.цінність і призначення тдп

Теорія яка перевірена практикою і має науковий характер, вказує шлях державно-правового будівництва, допомагає досягти набільших успіхів у ці справі.
При допомозі теорії можна і потрібно прогнозувати розвиток державно-правових явищ. Цінність теорії полягає в тому, що вона виконує такі функції: відображає державно правові явища, аналізує і узагальнює їх, прогнозує, моделює і оцінює їх з позицій загально людських цінностей. При допомозі теорії вдалось сформувати концепцію, принципи правової жержави і громадянського суспільства, які почали реалізовуватись в нашому суспільстві.
Теорія являється методом пізнання і розвитку сучасності. Вона дає визначення основних понять і категорі правознавства, які служать методом для галузевих юридичних наук. Наприклад, правильне визначення поняття права має надзвичайно важливе значення не тільки для правознавства, але і для практики, в розвитку і функйіонуванні держави, супільства, політичної і економічної системи. Це має значення для кожної конкретної людини, оскільки загальна теорія займається розробкою концепцій прав людини.
Теорія держави і права потрібна для студентам-юристам, щоб краще зрозуміти історію держави і права. Вона дає теоретичну підготовку до вивчення окремих галузе права. Загальна теорія держави і права допомагає правильно реалізувати і застосовувати норми права, примати законні і обгрунтовані рішення. Без знання дії нормативно-правових актів в часі, просторі, по колу осіб не можна кваліфіковано приймати рішення по справі, вирішувати юридичні спори тощо.
Її вивчення необхідне для того, щоб випускники юридичних вузів могли самостійно застосовувати теоретичні знання в практичній роботі, щоб розвивати правове і діалектичне мислення. Теорія держави і права підвищує рівень професійної культури юриста і його правосвідомість.

8.Основні завдання функції теорії права та держави

Завданнями теорії права і держави як юридичної дисципліни є такі'.

- розвинути абстрактне юридичне мислення майбутнього юриста завдяки засвоєнню загально-визначальних закономірностей становлення, формування і функціонування права і держави, які є предметом цієї науки;

- здобути узагальнені систематизовані знання про структурування і розвиток правових і державних явищ та процесів, методів їх пізнання;

-оволодіти понятійно-категоріальним апаратом і вміти вільно оперувати загальною юридичною термінологією, спиратися на неї у подальшому навчанні і практиці;

- сприймати право як універсальний регулятор суспільних відносин, за допомогою якого можна розв'язувати конфлікти, досягати компромісів, реалізовувати права і свободи людини, притягувати до відповідальності у разі їх порушення;

- орієнтуватися в національному законодавстві, знати основні кодекси, закони і підзаконні акти, їх структури, суб'єктів їх видання;

- набути навичок правильно використовувати права, виконувати обов'язки, додержуватися заборон;

- розвивати уміння тлумачити приписи законів та інших нормативно-правових актів та застосовувати їх до конкретних ситуацій тощо.

Функції теорії права і держави - основні напрями її теоретичного і практичного призначення в суспільстві з метою його прогресивного перетворення. Конкретна функція - це єдність змісту, форм і методів її здійснення, що характеризується певною самостійністю, однорідністю, повторюваністю. Функції теорії права і держави та форми їх здійснення: Функції Основні форми їх здійснення   Гносеологічна) - пізнання фактів (явищ і процесів) правового і державного життя суспільства, закономірностей їх розвитку отримання інформації про право і державу, розширення знань про праводержавні явища і процеси, що виражається в усвідомленні їх ознак, функцій, принципів тощо   Онтологічна - виявлення сутності явищ і процесів правового і державного життя суспільства, об'єктивних умов їх існування Узагальнення інформації про право і державу, систематизація відомостей про здобутки юридичних наук       Аксіологічна - оцінювання фактів правового і державного життя суспільства, співвідношення права і моралі, міри гуманності Виявлення цінності права як міри справедливої свободи і рівності, правова оцінка чинного законодавства, діяльності держави Прогностична- наукове передбачення подальшого розвитку права і держави на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей Моделювання майбутньої держави, її правової системи і шляхів удосконалення кожного з ланцюгів їх структури Методологічна - створення універсальної юридичної мови), яка забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права; виступає як світоглядна філософія, що виросла з розуміння державно-правових явищ Формулювання закономірностей розвитку права і держави конкретизацією положень філософії; формування понятійного апарату, який є базовим для всіх юридичних наук; розроблення методів дослідження Ідеологічна - ідеологічний плюралізм, тобто вільний вибір Ідейної основи тлумачення права і держави, що зазвичай визначається станом розвитку демократії і ступенем сприйняття загальнолюдських цінностей Розроблення ідей, концепцій, теорій у галузі права і держави; формування правової свідомості, правової культури суб'єктів права Прикладна - проведення теоретичних узагальнень юридичної практики, внесення рекомендацій для практичного вирішення поточних завдань правового регулювання і державного будівництва, виявлення себе як певного інструмента перетворення праводержавного життя Підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, проведення наукових експертиз і консультацій щодо поданих правових актів та інша допомога юридичній прикладній діяльності, що свідчить про тісний зв'язок теорії І практики

9. Поняття, структура методології пізнання державно-правових явищ

Методологія теорії права і держави - система загальних підходів, принципів, методів, способів і засобів пізнання права і держави, реалізованих на основі знань про закономірності їхнього застосування за допомогою сукупності юридичних понять і категорій, а також вчення про теоретичні основи їхнього пізнавального використання.

Структурні елементи методологи	Характеристики
Метод	Метод є комплексом конкретних засобів і способів пізнання закономірностей виникнення, системного структурування та функціонування права і держави, тут засоби виступають як інструмент, знаряддя дм - від системи і комбінації використовуваних засобів (емпіричних і теоретичних), а також способів їх сполучення залежить спрямованість і рівень пізнавальної діяльності. Способи пізнання є системою логічних прийомів, що допомагають досягти певних результатів та задають метод, який має відповідати об'єкту дослідження, рівню пізнання і бути теоретично обґрунтованим.
Загальний підхід	Загальний підхід ще називають філософським. Однак крім загальних засобів філософського і напівнаукового плану в теорію права і держави залучаються загальні засоби інших наук, що позначають принципову загальну орієнтацію наукового пізнання, його ракурс, аспект, підхід не нормує саме пізнання, як це робить метод, проте задає відповідну програму його методологічного забезпечення Обмовимо, що загальні підходи більш характерні для наукових досліджень в галузі теорії держави і права, чим для даної науки в цілому.
Принцип	Принцип, як і загальний підхід, є ширшим за метод, слугує загальноприйнятою нормою-ідеєю професійного правового мислення найвищого авторитету і виступає основною засадою здійснення пізнання саме за такими, а не за іншими законами, тобто за законами зв'язку, єдності, сполучення, системності відповідних способів пізнання між собою Своєю незаперечністю принципи покликані забезпечити концептуальність дослідження. Кожний з загальних підходів реалізується на основі своїх принципів.