Проблема буття у філософії. Людське усвідомлення об’єктивної і суспільної реальності.

План

I. Людські виміри проблеми буття.

II. Рівні та форми виявлення буття.

III. Філософське розуміння характеристик буття.

І.

Проблема буття – вічне питання.

Найрізноманітніші підходи до визначення буття окреслили русла деяких наскрізних в історії і культурі тем:

· Життя і смерті або буття і небуття, або що ж буде після життя і де межа між буттям і небуттям?

· Скороминучості буття та його стабільності. Тут існує два основних підходи, початки яких знаходимо у давній філософії:

1. Справжнє буття незмінне, бо зміни є лише удаваністю, ілюзією (Парменід).

2. Сталого буття немає, оскільки все тече і змінюється, а зміни ці відбуваються за законом саморозвитку (Геракліт з Ефесу, Гегель).

· Структура буття:

1. матеріалісти визначають буття як матеріальний світ, об’єктивну реальність, що існує незалежно від нашої свідомості;

2. ідеалісти – буття абсолютно ізольовано від матеріального, а тому і світ людини набуває статусу ідеального.

Основна ідея щодо структури буття сьогодні така: буття є органічною єдністю матеріального та ідеального, або сущого та суттєвого, або об’єктивного та суб’єктивного, в якому явища і процеси мають глибокі інколи неявні зв’язки .

Названі теми розкривають людські виміри буття як універсальної цінності, яка є тим останнім до чого зводяться усі здобуті знання та міркування. Ця універсальна цінність - як буття, є складно організованою, ієрархічно побудованою та енергійно самоконцентрованою системою. Суперечність цієї системи виявляється в тому, що вона є множиною і єдиною (загальним та одиничним водночас), перервною і неперервною, скінченою та нескінченною, такою, що у з’явленнях набуває форми просторово – часових співвідношень.

ІІ.

Рівні буття: Буття людини, буття світу що містить людину, буття світу взагалі.

Буття світу

Незмінне (макрокосмосом).

Буття людини

	Змінне під впливом психічних змін, що диктуються свідомістю та підсвідомістю людини. (мікрокосмос).

Форми буття:

· неорганічні процеси, нежива природа.

· Органічні процеси, жива природа.

· Світ людського буття (культура світ символів тощо тут слід зазначити, що сама людина сучасною філософією визначається як поєднання трьох сфер: біологічної, духовної, соціальної).

ІІІ.

Найпоширеніша класифікація філософських позицій розуміння вихідних характеристик буття:

· Монізм – розуміння буття як єдиного у своїй основі;

· Дуалізм – визнання двох коренів буття – матеріального і духовного;

· Плюралізм – розуміння буття як абстракції від реально існуючої множини речей, якостей і процесів.

· Субстанціалізм – визнання того, що за поверхнею явищ лежить глибинна внутрішня сутність;

· Реїзм – позиція, згідно з якою немає сутностей поза речами;

· Організм – позиція, згідно з якою будова світу подібна до організму;

· Механіцизм – позиція згідно з якою елементи світобудови пов’язані суто зовнішньо, тобто механічно;

· Динамізм (діалектизм) – коли світ постає рухливим.

· Статичність – світ у своїй основі незмінний.

Уся окреслена гама понять, позицій аспектів буття, вимагає залучення категорій співвідношення буття:

· реальність (те що є незалежно від свідомості);

· дійсність (реальність діє саме у певний час);

· існування (існувати, значить перебувати у зв’язках);

· суще (набувати конкретного окреслення, визначення);

· сутність (внутрішня сталість вихідних характеристик явищ або речей);

Тема№8