Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу

На першому етапі історичного прогресу, що охоплює передісторію людства та його цивілізаційний розвиток аж до 15 ст., наука мала надзвичайно обмежений вплив на виробництво. Вона використовувалась переважно як засіб удосконалення безпосередніх знарядь праці. Наука в середні віки була зосереджена в монастирях і не мала впливу на техніку, виробництво. Під впливом ідей Відродження наука наближ. до практики, пориває з схоластичними традиціями.(комас, порх, друк книг) були відкриттями, що поклали початок міцному союзу науки, техніки, виробництва. Промисловий переворот відкрив другий етап історичної взаємодії в системі наука – техніка - виробництво і започаткував активне використання науки в промисловості й інших галузях суп. життя. Енгельс: ”Практична потреба рухає науку вперед значно швидше, ніж десятки університетів”. Як сфера людської діяльності наука спрямована на вироблення й теоретичну систематизацію об̀єктивних знань про дійсність , виникає з потреб пратики, підпорядкована теоретичному забезпеченню різноманітних форм людської життєдіяльності.

3.14. Соціальна структура суспільства. Поняття класів. Соціальна мобільність та соціальна стратифікація.

Соціальна структура суспільства - це сукупність щодо стійких соціальних общин

людей, певним чином взаємодіють між собою:

1) Історичні общини людей (рід, плем'я...)

2) Населення міста і села.

3) Працівники фізичної і розумової праці.

4) Класи і різні соц. шари.

5) Різні колективи людей.

6) Родина.

Соц. структура об'єктивна і багато в чому залежить від способу виробництва.

Марксистська теорія класів.

Маркс стверджував, що:

1) Існування класів зв'язане з визначеними историчними фазами розвитку виробницва.

2) Класова боротьба неминуче веде до диктатури пролетаріату.

3) Диктатура - є прехідний момент до суспільства без класів.

Основна класоутворююча ознака в марксизмі - відношення до засобів виробництва, відношення до власності.

Теорія соц. стратифікації - це сучасна теорія, що аналізує соц. структуру суспільства. По цій теорії суспільство поділяється на страти, за основу виділення яких беруть різні ознаки. Відомий нім. соціолог Макс Вебер за основу розподілу суспільства бере соц. статус. Він виділяє 3 статусних показники:

1) Рівень освіти.

2) Професія, рівень кваліфікації.

3) Рівень доходів.

Відповідно до цих показників Вебер розрізняє 3-и класи в суспільстві:

1) Вищий клас (фінанс. магнати, великі промисловці...)

2) Середній клас (сукупність людей найманої і самостійної праці, що володіють загальною самосвідомістю:

а) вищий шар середнього класу (середні підприємці)

б) середній шар

в) нижчий шар (люди із середньою спец. освітою )

3) Нижчий клас - низький рівень освіти.

Існують і маргінальні шари. Маргіналізація суспільства відбувається під впливом соц. і техноздвигів і пов'язана з розхитуванням і ламанням нормативно-ціннісних систем. Основа стабільності суспільства - середній клас. У суспільстві, розділеному на класи, існує соціал. мобільність, тобто переміщення з одних соц. шарів в ін. Вона буває горизнт. і вертикал. Суспільство порівнюють з багатоповерховим будинком, у якому рухаються 6 ліфтів: економіка, армія, політика, церква і культура, шлюб.

3.15. Особливості динаміки сучасної соціальної структури суспільства.

Опорним при дослідженні соц. структури є поняття соц. групи. Гоббс – соц. група – це сукупність певного числа людей, об’єднаних спільним інтересом чи спільною справою. Згодом поняття соц. групи набуло іншої інтерпретації: Гумплович – пов’язує соц. групи з расовими ознаками людей; Кулі: наголошував на первинності т.з. первинних груп – сім’я товариські об’єднання.

Класи виникають у процесі розкладу первіснообщинного ладу внаслідок суспільного поділу праці й появи приватної власності на основні засоби виробництва. Представники соціал-дарвіністичного напрямку пов’язують існування класів насамперед з біолог. законами, боротьбою за виживання в певних географічних умовах. Інші (Сентерс) виводять класове розшарування з відмінностей в ідеях, психології, рівня морального й інтелектуального розвитку людей.

Поряд з поняттям класів у сучасній західній філософії вживається термін “страти”. За твердженням деяких західних вчених суспільство поділяються не на класи, а на страти, поділ с-ва на вищі, середні, низькі страти (2-6-8 страт). Між стратами існує взаємодія, люди переміщуються з однієї страти в іншу – цей процес захід. теоретики називають соціальною мобільністю.

Горизонтальна мобільність – в межах однієї країни – зміна проживання, фаху.

Вертикальна мобільність – з нижніх страт у верхні і навпаки. Індустріальне сус-во містить “ліфт”, на якому можна дістатись до вищої страти. Виділяють 6 ліфтів.: економічний, політичний, армійський, церковний, науковий, шлюбний. Головна вада теорії – ігнорування суттєвої поляризації людей західного сус-ва в контексті власності.

3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/

Відомий Італійський соціальний філософ Н.Макіавеллі основу основ соціального конфлікту вбачав у матеріальному, майновому, економічному Інтересі лю­дини, яка швидше забуде й вибачить убивство батька, ніж вилучення майна. Проте життя свідчить про інше. Нехтуючи матеріальними інтересами або залишаючи їх вирішення на майбутнє, як окремі люди, так і соціальні групи з дивовижним фанатизмом відстоюють, наприклад, національні чи релігійні погляди. Згадаймо хоч би хрестові похо­ди середньовіччя або релігійні війни кінця XVI - середини ХУІІст.

Класифікації конфліктів, викладені у сучасній літературі, не охоплюють всіх їхніх проявів і розглядаються нами лише як часткове освоєння проблеми. Так, американський соц. психолог і філ. М.Дойч наводить шість типів конфлікту: дійсний - зіткнення Інтересів існує об'єктивно, усвідомлюється людь­ми І не залежить від будь-якого факту; випадковий, або умовний - залежить від випадкових обставин, що не завжди усвідомлюються учасниками (цей конфлікт легко подолати за умови усвідомлення можливої альтернативи); змішаний -причини, що сприймають конфліктуючі сторони, лише побічно пов'язані з об'єк­тивними чинниками; неправильно приписаний - конфлікт, суб'єкти або причи­ни якого визначені помилково; латентний - який має виникнути через об'єк­тивні причини, але ще не актуалізувався; хибний конфлікт - що не має об'єктив­них підстав, але виникає внаслідок хибних уявлень або непорозумінь.

Поряд із зазначеною існують й інші класифікації конфліктів - залежно від складу суб'єктів, кількості сторін, рівня насильства, ступеня гостроти та інтенсивності. У цьому зв'язку виділяють антагоністичні, неантагоністичні, основні і неосновні, реалістичні й нереалістичні, закриті та відкриті конфлікти.