Визначення понять, що становлять термінологічний

Апарат дослідження

Процес творення слів називають деривацією. Механізм словотвору діє без перепочинку, без відпусток, виготовляючи нові слова. Словотвір – справжній “вічний двигун”. Чимало слів утворено шляхом деривації. І для їх утворення мова має у своєму розпорядженні значеннєві морфеми.

Найбільш повне визначення деривації дає О. С. Кубрякова, зазначивши, що це “процес утворення або результат утворення в мові будь-якого вторинного знака, який можна пояснити за допомогою певних правил”. Вторинні (секондарні) мовні знаки завжди утворюються на базі вже існуючих у мові вихідних знаків. С. М. Єнікєєва зазначає, що деривація – це “процес творення всіх похідних лінгвальних одиниць, починаючи з фонетичних дериватів і закінчуючи текстом”. Отже, дериват є основною одиницею словотвору, що виникла в результаті останього вербокреативного акту і корелятивна твірній основі зазначеного словотвірного акту. Однак термін дериват не обмежується позначенням словотвірних процесів і має широке застосування в лінгвістиці, тому що дериваційні процеси відбуваються на всіх рівнях мови. Ми приймаємо думку С. М. Єнікєєвої, що у разі словотворення відбувається вербокреація, яка визначає процеси та результати формування похідних лексичних одиниць, які здійснюються шляхом утворення абсолютно нових мовних знаків. Важливою характеристикою деривата є словотвірна структура, що розподіляє слова на елементи, що беруть участь у творенні слова.

У складі будь-якої мови з високорозвиненою словотвірною системою похідні слова становлять основний масив. Це стосується й англійської мови. Семантика похідних слів відбиває тенденцію до збагачення мовного матеріалу.

Похідні одиниці є результатом словотвірного акту внаслідок семантичних і дериваційних трансформацій вихідних слів. Структура і значення похідних слів виводяться шляхом поєднання значень складників похідного, що визначають його дериваційну структуру.

Для осмислення похідних слів суттєвим та вагомим залишається поняття мотивації, яке виникло під час вирішення проблем словотворення, у процесі виявлення формальної та семантичної еквівалентності між вихідними та похідними одиницями. Поняття мотивацій виникло на теренах словотвору, яке тлумачилось у річищі формальної та семантичної кореляції вихідних та похідних одиниць. Дослідження мотиваційних змін уможливлює осмислення етимологічних витоків одиниць мови, їх еволюційних процесів.

Комплексний підхід до денумеральних утворень є надзвичайно цінним для розпізнання взаємодії феноменів, їх взаємозалежності на діасинхронічному векторі.

Мотивація передбачає семантизацію слова засобами поверхневої структури – звуками, морфемами, семантичними зсувами, що обумовлює появу типів мотивації – фонетичної, морфологічної та семантичної (див. табл. 4). Співвідношення мотивованих та немотивованих слів у різних мовних структурах представлене по-різному, що логічно залежить від структури мови – аналітичної чи синтаксичної.

Таблиця 4 – Кількісне співвідношення мотивованих та немотивованих слів

Мова	Мотиво-вані слова	Немотиво- вані слова	Співвідношення мотивованих і немотивованих слів
Англійська			1 : 1.38
Українська			1 : 0.57
Російська			1: 0.66

В англійській мові на десять мотивованих слів доводиться майже 14 немотивованих слів, в українській та російській мовах мотивовані слова трапляються частіше.

Домінантними словами у дефініції словотвору є процес, результат або явище. Словотворча мотивація – це особливий процес деривації та спосіб функціонування слова. Поєднання структурного та семантичного критеріїв вважаємо правомірним для осмислення денумеральних утворень. Згідно із синтаксичним критерієм дериваційна мотивація вивчається на базі генотипів вихідних одиниць – слів, словосполучень, речень, що мотивують появу ДУ.

Дериваційні інновації препарують постійний інтерес лінгвістичних студій до словотвору, до реєстрації неологізмів, до створення інвентарю, осмислення віртуальних та реальних способів поповнення лексичного фонду, до активізації словотворення, фразотворення та формотворення. Тенденції комбінаторики мовних одиниць, їх представлення є вагомими для формування вільних синтаксичних одиниць (two-storeyed building) та зв’язаних одиниць (between, alone), модельованих та немодельованих утворень. Загальна модель денумеральних слів – Num + словотворчий формант = DeNum. Вихідні одиниці денумеральних утворень реалізують свої словотворчі можливості за моделями іманентної системи мови, при цьому моделі залишаються спільними, але їх представленість, лексична наповненість у текстах є варіабельними. Інновативним конструюванням притаманні категоріальне значення, структурно-семантичні відношення вихідних та похідних одиниць із відповідними словотвірними формантами.

Роль словотвору полягає у виконанні трансформаційної функції перетворення вихідних одиниць різних рівнів мови на одиниці лексичного рівня. Словотвір англійської мови є трансрівнем мовної суперсистеми, що має структурну організацію й містить у своєму складі словотворчі засоби, словотвірні моделі, механізми та категорії.

Під терміном “похідне” розуміємо афіксальні утворення, складні слова та інші типи вторинних, секондарних словотвірних конструювань. Це такі утворення, що зберігають формальні та семантичні ознаки вторинності. Визначальними рисами деривата є його секондарний характер і залежність від твірної основи – як непохідної, так і похідної. Дериват виникає як результат вербокреативного акту, в якому твірна основа включається у словотвірний акт. Дериват, за С. М. Єнікєєвою, є “результатом дії механізмів словотвірної системи, вінцем вербокреативного акту, у процесі здійснення якого елементарні, твірні, лінгвальні одиниці трансформуються за існуючими в даній мові правилами”. Виходячи з цього, ми не розглядаємо дериват як елементарний конституент словотвору, тому що він сам утворюється на базі твірних лінгвальних одиниць. Отже, секондарні, вторинні мовні знаки утворюються на базі вихідного знака, його творення відбувається за певними правилами у мові.

Дериват утворюється на базі твірних лінгвальних одиниць. Важливою характеристикою деривата є словотвірна структура, під якою розуміють поділ слова на елементи, які беруть участь у творенні даного слова. О. П. Соболєва відмічає, що розуміння словотвірної структури потрібно розглядати як співвідношення вихідної та похідної одиниць, під словотвірною структурою слід розуміти деривативні кроки, які необхідні для утворення похідного слова. Отже, словотвірний крок та словотвірна структура є етапами словотвірного рівня.

Похідне слово, незалежно від того, чи воно є афіксальним, чи композитою, твориться за певними правилами та схемою. Такою схемою є словотвірна модель, яку розглядають “як типову структуру, що має узагальнений зміст і здатна наповнюватися різним лексичним матеріалом (тобто різними лексичними основами) за наявності певних закономірностей сполучання її елементів один з одним”.

Дериват – представник цілого класу найменувань, які утворені за певними моделями. Похідне слово характеризується єдністю трьох елементів: 1) частини мови твірного слова; 2) семантичної кореляції між твірним словом та похідним; 3) формального співвідношення між похідними та твірними словами (однаковість способу словотворення, а для афіксальних способів тотожність афікса).

Похідне слово відрізняється від інших мовних номінацій як у плані вираження, так і у плані змісту, способом реалізації основної для нього номінативно-репрезентативної функції. Зважаючи на подвійну співвіднесеність – із позамовною дійсністю і системою мови, похідні слова реалізують потенціал словотвірної системи у вигляді конкретних структур, що є комбінаціями словотворчих засобів, які відображають певні лексичні й словотвірні відношення. Властивість подвійної референції є вагомим для поглиблення уявлень про семантику похідного слова. Власне лексичне значення дозволяє розглядати дериват як самостійну одиницю, а наявність референтного значення – як вторинну одиницю номінації. Похідні слова актом свого творення стають фактом мовної системи, носієм словотвірного і категоріального значень, які презентуються формально вираженою ономасіологічною структурою, демонструючи віднесеність до певного мовного класу, семантичних категорій через способи і заходи словотвірної системи сучасної англійської мови.

Лексичне значення похідного слова ґрунтується на значенні твірного слова, визначається як мовними, так і позамовними чинниками. Специфіка лексичного значення похідного слова пов’язана з морфологічною й словотвірною структурою, а також формально-семантичними ознаками. Похідна одиниця в результаті словотворчого акту оформлена за певними правилами словотвірної системи та набуває лексичного значення, відмітного від мотивувального слова. Лексичне значення похідного слова становить сукупність компонентів: денотативного, сигніфікативного, емотивно-конотативного, реляційного, прагматичного та морфолого-словотвірного. Наявність морфолого-словотвірного компонента є невід’ємною ознакою лексичного значення похідного слова. Саме він модифікує сигніфікативний компонент, надає додаткових конотативних і емотивних відтінків, взаємодіє з прагматичним компонентом, окреслюючи прагматичний потенціал похідного слова і його значущість у процесі комунікації.

Значення, яке виникає в похідному слові внаслідок поєднання мотивувальної основи з формантом, є словотвірним значенням, яке потрібно розуміти як семантичну різницю між мотивувальним і мотивованим, що виражене словотворчим формантом і регулярно відтворюється у межах певного словотвірного типу. Словотвірне значення є узагальненим для сукупності мотивованих слів з одним і тим самим формантом, яке відрізняє ці слова від слів, що їх мотивують.

Дериваційний компонент ДУ є базовим у процесі переорієнтації номінативних одиниць сучасної англійської мови. Вихідним та похідним одиницям притаманна спільна сема числа, яка повністю не зникає (повнозначні слова), а інколи є фоном (службові слова). Таким чином, новоутворені денумеративи змінюють свої функціональні або граматичні та лексичні характеристики. Цей процес носить діасинхронічний характер. Функціональна зміна слів передбачає перехід мовної одиниці в нову якість. Основні моделі функціональної зміни проявляються у таких векторах:

· морфема → лексема (-teen → her teens);

· лексема → морфема (some → thirtysome);

· лексема → речення (five → give me five);

· словосполучення → складне слово (car with four wheels → four-wheel car).