Тема 4. Звільнення від покарання та його відбування

(2 години)

1. Поняття та кримінально-правова природа звільнення від покарання.

2. Характеристика окремих видів звільнення від покарання:

2.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України).

2.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 КК України).

2.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 КК України).

2.4. Звільнення від покарання у зв’язку з неможливістю його призначення.

3. Характеристика окремих видів звільнення від відбування покарання:

3.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

3.3. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

3.4. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

3.5. Звільнення від відбування покарання через хворобу.

3.6. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії чи помилування.

Задачі до теми:

Задача 1.

Г. був засуджений за викрадення людини за ч. 3 ст. 146 КК України до 10 років позбавлення волі. При етапуванні до кримінально-виконавчої установи він вчинив втечу. Через 7 років Г. добровільно з’явився до міліції.

Чи можливо Г. звільнити від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України?

Задача 2.

Працівника міліції Р. було засуджено за ст. 264 КК України «Недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів» до трьох років позбавлення волі. Судом було також з’ясовано, що Р., працюючи в міліції у званні старшого прапорщика, неодноразово був нагороджений грамотами та преміальними виплатами за відмінну службу. Після вчинення злочину він був звільнений з міліції, у зв’язку з чим влаштувався до дитячої спортивної школи тренером

рукопашного бою. Одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Позитивно характеризувався як за місцем роботи, так і за місцем проживання.

Чи може суд звільнити Г. від відбування покарання?

Задача 3.

С. було пред’явлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 286 КК України. Досудове слідство тривало понад один рік. За цей час С. відшкодував родичам загиблого заподіяну моральну шкоду, опікувався непрацездатними дітьми загиблого, сумлінно ставився до праці. За кермо автомобіля більше не сідав внаслідок отриманого шоку.

Чи може С. бути звільненим від покарання?

Задача 4.

В. і Н. приїхали в сусіднє село, купили вина та горілки і цілий день пиячили. Повертаючись додому і наздогнавши Н., В. вдарив його по голові малокаліберною гвинтівкою за те, що той поїхав, не зачекавши В. Коли Н. упав,

В. спробував вдарити ще раз, але йому зашкодив С. У результаті завданого удару Н. було заподіяно тяжке тілесне ушкодження і визнано інвалідом II групи. Місцевим судом В. було засуджено: за ч. 1 ст. 263 КК України – до позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 296 КК України – до обмеження волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 121 КК України і за сукупністю вчинених злочинів – до позбавлення волі на строк п’ять років. На підставі ст. 75 КК України до нього застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням. Застосовуючи таке звільнення, місцевий суд послався на те, що В. раніше не був судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, щиро розкаявся, звільнений від раніше займаної посади і що колектив за місцем роботи просив не позбавляти його волі.

Чи обґрунтований висновок місцевого суду про застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням?

Задача 5.

Л. було засуджено згідно з ч. 2 ст. 185 КК України за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, до позбавлення волі на строк два роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. Йому був встановлений іспитовий строк два роки. У період іспитового строку стало відомо, що після вчинення крадіжки, але до винесення вироку за неї, Л. вчинив грабіж. Суд засудив Л. за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років і, частково приєднавши покарання, призначене за попереднім вироком, остаточне покарання призначив у виді позбавлення волі на строк шість років.

Чи правильно вирішив суд?