Використання першоджерел в опрацюванні теми. Завдання 1.Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії
Завдання 1.Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії.
При вивченні цього питання треба звернутись до деяких особливостей античної міфології, приділяючи увагу її характерній проблематиці ( в тому числі - її відмінності від міфологічної проблематики Стародавнього Сходу).
“На початку існував лише вічний, безмежний, темний Хаос. В ньому містилося джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу - весь світ ї безсмертні боги”.
З точки зору грецької міфології світ виник чи був створений? В яких міфологічних сюжетах Стародавнього Сходу ви вже зустрічались із подібними поглядами?
“ Володарює рок над смертними і над богами. Нікому не уникнути повелінь невблаганного року. Немає такої сили, такої влади. яка могла б хоч щось змінити в тому, що призначене богам і смертним. Можна лише покірно схилитись перед роком і підкоритись йому.”
Спираючись на наведений текст, зробіть висновок, чи існувало у давніх греків на міфологічному рівні поняття про об'єктивну необхідність? Як ви вважаєте, чи вплинуло міфологічне уявлення про пануючу в світі необхідність на проблематику античної філософії?
Уважно перечитайте твердження відомого французького дослідника античної філософії:
“Перша мудрість відкриває істину настільки чудову, що досягнути її можна лише через значні зусилля… Виносячи цю таємну істину на площу, мудрість робить її предметом обговорення, дослідження, не лишаючи її, проте, утаємниченості та містичності. Мудрість та філософія заміняють традиційні ритуали посвяти у соціальну повноцінність, що перешкоджали доступ до найперших одкровень… Відбулось піднесення слова, яке в своєму вільному застосуванні – у сперечанні, дискусії, діалозі – стає найпершою політичною зброєю. Воно приносить повну відкритість як у відношенні до проявів громадянського, так і духовного життя. Останнє у письмовій формі доводиться до відому усіх громадян і стає доступною для критики… за умов рівності громадян; відбувається відмова від традицій, які більше не вважаються нерухомими та вшанованими… Основна мудрість грецьких мислителів полягала у розмірковуваннях з приводу політики і моралі.” (Ж.-П.Вернан).
Виділіть найперші особливості нового – філософського – типу мислення; оцініть роль соціальних та пізнавальних чинників у появі філософії, її значення для життя суспільства, для розвитку особистості. Які умови, на ваш погляд, повинні були сприяти формуванню філософії в Стародавній Греції?
Ознайомтесь із тим, яким чином характеризував основні етапи розвитку античної філософії видатний німецький філософ Г.Гегель:
„Перший період: від Фалеса до Арістотеля.
Цей період ми знову ділимо на три розділи:
1. Перший простягається від Фалеса до Анаксагора, від абстрактної думки, яка існує в безпосередній визначеності, до думки про саму себе визначаючу думку; тут починають з абсолютно простого, в якому далі виникають в якості спроб перші види визначення, далі доходять до Анаксагора, який визначає істину як рушійну думку, яка вже не існує в певній визначеності, а є думка, яка сама себе визначає.
2. В другий розділ входять софісти, Сократ і сократики; тут думка, яка сама себе визначає, розуміється як наявна, конкретна в мені; це - принцип суб’єктивності, хоча і не кінцевої, тому що мислення уявляється тут найближчим способом лише як абстрактний принцип, частиною же лише як випадкова суб’єктивність.
З. Третій розділ включає в себе Платона та Арістотеля, грецьку науку, в якій об’єктивна думка, ідея оформляється в ціле. Конкретна, визначаюча себе в самій собі думка являє собою у Платона ще абстрактну ідею, ідею лише в формі всезагальності, тим часом як Арістотель розуміє її як визначення самої себе, як ідею в визначенні дійсності або діяльності” (Г.-В.-Ф. Гегель).
Уважно перечитавши наведені міркування Г.Гегеля, визначте, що саме автор покладав в основу розвитку грецької філософії, зрушення в яких характеристиках філософського мислення вважав вирішальними для її еволюції. Наскільки таке розуміння прогресу мислення можна вважати виправданим? Наскільки воно дає нам повне уявлення про давню філософію?
Ознайомтесь також із періодизацією розвитку античної філософії, проведену відомим російським дослідником античності:
“1. Міфологія, яку можна назвати дорефлексивною філософією… 2. Початковий період античної філософії був тим, що звичайно іменують як її класику; це – період VI – IV ст. до н.е. 3. Ранній елінизм,… який відносять до IV – I ст. до н.е. 4. Пізній елінизм – останні століття античної філософії, тобто І – VІ ст. н.е.” (О.Ф.Лосев). З'ясуйте найвиразніші особливості такої періодизації. Чи виправданим є те, що в ній відсутні римська та олександрійська філософії? Чим би це можна було виправдати?
Завдання 2. Розвиток ідей в античній натурфілософії
“Більшість перших філософів вважала основи, що є видами матерії, єдиними основами всіх речей. З чого всі сущі речі складаються, з чого, як з першого, вони виникають і в що, як в останнє, вони переходять... - це вони вважають елементом і це основою сущих (речей). ...Але кількість і вид таких основ не всі визначають однаково. Так, Фалес, засновник філософії такого зразка, вважає, що матеріальна основа - вода , тому він і стверджував, що земля - на воді. Ймовірно, що він вивів її з того спостереження, що їжа всіх істот волога і що власне тепло народжується з води і живе за її рахунок, а те, з чого все виникає це за визначенням і є основою всіх речей” (Арістотель).
Як ви вважаєте, з якою метою Фалес шукав основу всього сущого? Чи можна вважати виправданим те, що він уявляє першооснову конкретною речовиною? Яке евристичне (перспективне в аспекті розвитку пізнання) значення мало саме запровадження ідеї першого начала? Ознайомтесь також із певними оцінками Фалеса в історії філософії:
“Тут (спостерігається) небувалий злет думки і фантазії, інтуїтивне зведення хаосу речей та предметів, подій та переживань в одну всеєдність…” (О.Ф.Лосев).
“Фалес уперше наважився відкинути повноту природного явлення та звести її до однієї простої субстанції як до того, що перебуває в усьому, не виникає та не знищується, між так як навіть боги різноманітні, мінливі та народжуються…” (С.Трубецькой).
“Беручи до уваги усю запамороченість тодішнього інтелектуального світу, ми повинні в усякому випадку визнати, що вимагалась велика розумова сміливість задля того, щоби відкинути усю повноту існування природного світу та звести її до простої субстанції… В твердженні, яке проголошує, що цією сутністю постає вода, заспокоєна дика, нескінченно строката давня фантазія, покладений край взаємній непов’язаності нескінченної кількості першопочатків…- Це є просте споглядання, в якому відсутні домішки фантазії…” (Г.Гегель).
Спробуйте оцінити та продовжити наведену тут лінію оцінок та міркувань: поясніть, в чому саме полягали новації та сміливість Фалеса, чому його твердження мали важливе значення для розвитку пізнання.
“Деталі його (Геракліта) вчення такі. Вогонь - першоелемент і всі речі обмінний еквівалент вогню - виникають з нього шляхом розрідження і згущення… Все виникає через протилежності і все тече подібно річці. Всесвіт скінчений і космос єдиний. Народжується він з вогню і знову згоряє дотла через певні періоди часу, а відбувається це згідно з долею (логосом). Одна із протилежностей, яка призводить до виникнення (космосу) називається війною та незгодою, а інші, що приводять до згоряння - згодою і миром, зміна-шляхом вгору-вниз, на якому і виникає космос.
....Цей космос, той же самий для всіх, не створив ніхто ні з богів, ні з людей, але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що мірами спалахує та мірами згасає” (Діоген Лаєртій).
Яким чином у вченні Геракліта пов’язані уявлення про першооснову з діалектичним розумінням буття як безперервного руху? Як впливають протилежності на процесування, виникнення і згоряння космосу? Згадайте, як називається таке бачення буття, що подає його як рухомого процесу, спричиненого боротьбою протилежностей? Як ви вважаєте, Геракліт був прихильником осмислення космосу як природного процесу, чи як реалізації якогось задуму? Яку пізнавальну перспективу відкривало науці вчення Геракліта? Обгрунтуйте відповідь спираючись на зміст тексту.
“Так звані піфагорійці, зайнявшись математичними науками, вперше висунули їх на перше місце у вихованні і стали вважати їх основами всіх речей. Але… в числах вони вбачали, як їм здавалось, багато рис, схожих з тим, що існує і відбувається - більше, ніж у вогні, землі і воді; наприклад, така-то властивість чисел є справедливість, а така-то - душа і розум, інша - вдача… Все останнє вочевидь уподібнювалося числам за своєю суттю, а числа посідали чільне місце у всій природі; елементи чисел вони вважали елементами всіх речей і увесь Всесвіт (визнали) гармонією і числом” (Арістотель).
Виходячи зі змісту тексту, чому Піфагор та його послідовники вважали числа світовою першоосновою? Піфагор вбачав в числі першооснову тільки речей, чи й психічних явищ також? Чи можна вважати число більш універсальним початком у порівнянні із конкретними природними стихіями? Чим відрізняється розуміння першооснови Піфагором від першооснови Фалеса, Геракліта? Якими були загальні умови застосування числа як першооснови сущого? Спробуйте чітко сформулювати значення інтелектуальних знахідок Піфагора.
“Інші ж, відкинувши подільність до нескінченності на тій підставі, що ми не можемо ділити до нескінченності і таким способом впевнитись в нескінченності ділення, говорили, що тіла складаються з неподільних і діляться до цих неподільних. Левкіп і Демокріт вважають причиною неподільності першотілець не тільки їх непроникність, але також малі розміри і відсутність їх складових частин” (Симплікій). В чому, на вашу думку, полягає сенс введення атомів – неподільних частинок, що є началами речей? Спробуйте порівняти погляди на том в античності із сучасними уявленнями про закони збереження. Чи мали такі погляди вплив на подальший розвиток науки?
“Демокріт іноді заперечує явища, що сприймаються чуттєво, і говорить, що ніщо з них не є воістину, а лише за поглядами, воістину ж існують лише атоми і порожнеча...А саме, він нам говорить: “Лише на загальну думку існує солодке, гірке, тепле, холодне, в уяві - колір, в дійсності ж існують тільки атоми і порожнеча” (Секст Емпірик).
Уважно вдумайтесь у останні тези Демокріта; як ви вважаєте, чи дають вони підстави називати його скептиком? Чи має значення для розвитку науки розведення наочно наданого та його прихованих (проте – справжніх) засад? Наведіть приклади на користь позиції Демокріта, а також – і аргументи критичного плану.
Зверніть увагу на: особливості розуміння першооснови у різних представників ранньої грецької філософії, на поступове ускладнення уявлень про першооснову світу, на певну логіку руху думки від конкретного до загального, він недиференційованого до деталізованого. Спробуйте, спираючись на наведені тексти, з’ясувати, в чому полягає спадковість і відмінність ранньої грецької філософії та міфології. Обгрунтуйте свою відповідь конкретними висловами з наведених текстів.
Завдання 4. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон та Арістотель.
Людина, її свідомість, основні сфери людської життєдіяльності - ось теми, яка входять в грецьку філософію разом із високою класикою. Поворот у проблематиці філософії здійснили мислителі, що їх називали софісти. Зверніть увагу, як ця тема подається в наступних текстах.
„… Протагор (засновник софістики) хоче, щоб людина була мірою всіх речей, а саме: для існуючих - мірою буття, для неіснуючих - небуття, при цьому “мірою” він називав критерій, а “речами” - справи; через те він стверджує, що людина - міра всіх справ, для існуючого-буття, для неіснуючого - небуття. У цьому він встановлює тільки те, що здається кожному, і, таким чином, вводить тему відносності” (Секст Емпірик)
Поясніть, як ви розумієте тезу Протагора „Людина є мірою всіх речей?” Як ви вважаєте, ця теза має позитивний, негативний чи суперечливий контекст? – Проясніть ці моменти. Що значить відносність (релятивність) у питаннях пізнання, пошуку засад людського буття?
“З тої ж когорти філософів Горгій Леонтійський поставав проводирем загону тих, хто відкидав критерій істини… У творі “Про неіснуюче або про природу” він встановлює (з цього приводу) три головні положення… Одне – перше положення – стверджує, що нічого не існує; друге – що якби щось і снувало, воно всеодно було би непізнаваним; третє – що якби воно навіть було пізнаваним, то все ж було би неможливим для повідомлення та непояснюваним для інших” (Секст Емпірик).
Якою мірою, на вашу думку, твердження Горгія виправдані? Що саме він приймає в якості критерію істинності? – Спробуйте перевести його міркування на зрозумілі вам доведення. Які зміни у світобаченні та орієнтирах людини повинні були би відбутись задля того, щоби природа – найперша та найширша реальність – раптом набула характеристики небуття, неіснуючого?
„Що хотів Сократ і чому його діяльність є поворотним пунктом у всій історії грецького духу? Ця людина хотіла зрозуміти і оцінити життя. Ось, мабуть, його фатальна місія, те призначення, без якого немислиме було б ні подальше античне життя, ні віки наступної культури.... Сократ поставив проблему життя, накинувся на життя як на проблему... Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості. Він прагнув силою духу виправити життя, свободу духу він протиставив самостійним проявам буття. І звідси - це дивне, таке несумісне зі всім попереднім, майже негрецьке, неантичне вчення про те, що чеснота є знання, що всякий бажає лише власного блага, що достатньо тільки навчити людину і вона буде доброчесною. Сократ перший прагнув зрозуміти життя” (О.Ф. Лосев).
Спробуйте визначити, які основні ідеї вчення Сократа виділяє О.Ф. Лосев у наведеному тексті? Прокоментуйте положення „Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості”. Ознайомтесь докладніше із засадами морально-етичного вчення Сократа.
“Боги, казав Сократ, вклали в нас розум, через посередництво якого ми судимо щодо предметів відчуття,… довідуємося, як досягати корисного та запобігати шкідливого… Так ось, якщо доброчинність – це дещо, що перебуває в душі, якщо до того ж вона не може не бути для нас корисною, то значить вона і є розум… Все стає корисним або шкідливим завдяки розуму або безумству” (Ксенофонт).
Визначить, де та в чому шукав Сократ коренів справжньої моральності? В чому його позиція поставала докорінно відмінною від позиції софістів? Чи свідчать наведені уривки про Сократа, що він також сповідував принцип відносності (релятивності) знання?
Найвищим досягненням античної класичної філософії є філософські системи Платона та Арістотеля. Розуміння буття як надчуттєвої ідеї запропоновано Платоном. Розглядаючи наступні тексти, зверніть увагу на зміст поняття “ідея”, взаємозалежність ідей між собою та із світом речей.
“Парменід: Скажи ось що: як випливає з твоїх слів, ти вважаєш, що існують певні ідеї, назви яких отримують інші речі, які до них прилучаються; наприклад ті, що прилучаються до подібності, стають подібними, до великості - великими, до краси - красивими, до справедливості - справедливими?
- Саме так, - відповів Сократ.
Сократ: Мені здається, Парменіде, що справа швидше іде так: ідеї перебувають у природі так, ніби у вигляді зразків, інші ж речі подібні до них і є суттю їх подібності, сама ж причетність речей ідеям полягає ні в чому іншому, як лише в уподібненні ним” (Платон).
“Сократ: Ти можеш уподібнити нашу людську природу у відношенні освіченості та неосвіченості ось якому становищу подивись-но: адже люди ніби знаходяться у підземному помешканні, подібному до печери, де упродовж всієї її довжини тягнеться широкий отвір. З малих літ у них там на ногах і на шиї кайдани, так що їм не зрушити з місця, і бачать вони лише те, що в них прямо перед очима, бо повернути голову не можуть через ті кайдани. Люди повернуті спиною до світла, що йде від вогню, який горить далеко у височині, а між вогнем та в’язнями проходить верхня дорога, огороджена - поглянь-но - невисокою стіною на зразок тієї завіси, за якою фокусники ставлять своїх помічників, коли поверх завіси показують ляльок... Уяви ж собі і те, що за цією стіною люди несуть всяке начиння, тримаючи його так, що його видно над стіною; проносять вони і статуї, і всілякі зображення живих істот, зроблені з каменю та дерева. При цьому, як буває, деякі з них розмовляють інші ж мовчать.
Главкон: Дивний ти малюєш образ і дивних в’язнів!
Сократ: Подібних до нас. Перш за все, хіба ти вважаєш, що, знаходячись у такому становищі, люди що-небудь бачать, чи то своє, чи чуже, крім тіней, що відкидаються вогнем на стіну печери, що розташована поперед них? …Такі в’язні цілком і повністю приймали б за істину тіні тих предметів, що проносять повз них” (Платон).
Ознайомившись з наведеним текстом, спробуйте відповісти на наступні питання: 1. З точки зору Платона, тіні, які в’язні бачать на стіні печери, є предметами чуттєвого спостережуваного світу чи їх ідеями? 2. Що іменував Платон кайданами, які тримають людей, не дозволяючи їм побачити світло істини та справжню картину дійсності?
Арістотель в своїй філософії іде шляхом врахування матеріальних і духовних початків буття. Кожна річ і Космос в цілому - нерозривна єдність форми і матерії. Вчення про нерозривність форми і матерії зумовлює і особливості філософських побудов Арістотеля.
“…За загальною думкою, мудрість займається першими причинами та началами. Тому людина, що має досвід, вважається мудрішою, ніж та, що послуговується лише чуттєвим сприйняттям, та людина, що володіє певним мистецтвом, - мудрішою за досвідчену, наставник – мудрішим за митця, а науки про розумоосяжне – вищими від вміння творити. Таким чином, мудрість є наукою про певні причини та начала… Але із позначеного тут знання про все із необхідністю має той, хто найбільшою мірою володіє знанням загального, бо він буде знати все, що підпадає під це загальне… Правильно також і те, що філософія називається знанням про істину” (Арістотель).
Виходячи з тексту, поясніть, яку послідовність знань та вмінь вибудовує Арістотель, наскільки таке бачення наук та вмінь є виправданим? Як трактує Арістотель предмет філософії? Як ви розумієте знання загального? Чи може науковець погодитись із таким визначенням справжнього знання?
Відомо, що Арістотель піддав критиці вчення Платона про ідеї; зверніться до тексту, в якому Арістотель радикально вирішує питання про ідею (тут – єдине) в її відношенні до сущого (речей):
“… Отже, суще та єдине є те ж саме, і природа їх та ж сама… Дійсно, тим же самим є “одна людина” і просто “людина”, “існуюча людина” і “людина”… Так що є очевидним, що єдине не є чимось іншим у порівнянні із сущим…” (Арістотель).
Яка позиція – Платона чи Арістотеля – видається вам більш виправданою з огляду на перспективи та можливості людського пізнання? Яке принципове значення для людського відношення до дійсності може мати ототожнення єдиного та сущого?
Ознайомтесь із вихідними твердженнями Арістотеля щодо складових усякого реально існуючого буття:
“…Отже, є очевидним, що те, що позначається як форма (або сутність) не виникає, а виникає складне поєднання, яке від форми отримує своє іменування. Також в усьому, що виникає, є матерія, так що одне в ньому є матерія, а інше – форма… Тому постає очевидним, що “форма як причина” не має ніякого значення, якщо існує сама по собі… Адже, говорячи про якусь річ, слід розуміти форму або річ, але ніколи не слід розуміти річ як дещо суто матеріальне, яким воно є саме по собі,… бо ж форма є сутність буття певного тіла… Матерія ж сама по собі не пізнається… Отже, із наших міркувань випливає, що мають місце… сутність буття та субстрат” (Арістотель).
Знайдіть у даному уривку ті місця, які спрямовані проти поглядів Платона. Чому Арістотель стверджує, що матерія як така не пізнається (врахуйте, що “матерія як така” – це те, що залишиться в бутті після відкидання будь-якої форми)? Як ви вважаєте, чим переважно займається логіка – формами (сутністю) чи матерією (субстратом)? Яке значення в пізнанні має дослідження форм? - Наведіть конкретні приклади того, яке значення надає пізнанню форм наука.
Спробуйте також дати відповідь на питання, що є ближчим до сутності розуму – матерія чи форма? – Обгрунтуйте свої твердження та ознайомтесь із судженнями Арістотеля на цей рахунок:
“Розум, через причетність до предметів, мислить себе самого. Бо те, що здатне приймати в себе предмет думки та сутність, є розум. А діяльним він є тоді, коли володіє предметом думки… Якщо ж казати про вищий розум, то він постає найбільш божественним у відношенні до будь-чого. Але якщо він нічого не мислить, то в чому його цінність? Він в такому випадку буде подібним до сплячого. Очевидно, що вищий розум мислить найбільш божественне. Але оскільки предмет мислення вищого розуму та він сам не постають відмінними одне від одного в усіх випадках, коли є відсутньою матерія, то ми будемо мати тут тотожність, і думка буде складати одне ціле із предметом думки… І це буде існувати на протязі вічності…” (Арістотель).
Вищий розум – це матерія чи форма? – Дайте відповідь, посилаючись на положення даного фрагменту. Знайшовши відповідь на це питання, спробуйте збагнути, що ж за Арістотелем постає першою сутністю та першим началом – матерія чи форма? Нарешті, в дусі всіх попередніх суджень Арістотеля оцініть його міркування щодо відмінностей між людьми:
“Природа влаштувала так, що фізична організація вільних людей відмінна від фізичної організації рабів: у останніх тіло є міцним, придатним для виконання фізичної праці, вільні ж тримаються прямо і для таких робіт непридатні. Проте вони придатні до політичного життя…Рабом за самою природою буває той, хто … наділений таким розумом, що лише сприймає вказівки, сам же здатністю судити не володіє… В усякому випадку є очевидним, що одні люди за своєю природою є вільними, інші – рабами, і цим останнім бути рабами і корисно, і справедливо” (Арістотель).
Проведіть порівняння даних поглядів Арістотеля із його вченням про начала світу: чому філософ віддає перевагу – явищам чуттєво-матеріальним чи інтелектуальним?
Завдання 5. Загальні риси та провідні школи пізньої античної філософії.
Вивчаючи це питання, треба звернути увагу на різноманітність та чисельність філософських шкіл та напрямків цього періоду. Зміни в суспільному житті сприяли змінам у змісті та основних завданнях філософії, зосередження уваги на проблемах етики, моралі, шляхів досягнень щастя.
Зверніть увагу, у чому полягає щастя людини в розумінні Епікура (засновника епікурійства):
“… Усілякі заняття, турботи, гнівливість, бажання благ є несумісними із блаженством, бо вони бувають при слабкості, страху, потребі в інших… Треба уважно ставитись до почуттів внутрішніх та зовнішніх, які ми маємо. Бо ж при уважному до цього відношенні, ми будемо правильно визначати причини, що викликають збентеження та страх… А незворушність (атараксія) полягає у відстороненні від усього… Треба привчати себе до думки про те, що смерть не має до нас ніякого відношення. Адже все добре і погане полягає у відчутті, а смерть позбавляє відчуттів. Таким чином, найстрашніше із бід, смерть, не має до нас ніякого відношення, оскільки коли ми існуємо, смерті ще немає, а коли смерть наявна, тоді немає нас” Епікур).
Спробуйте своїми словами описати, у чому вбачав Епікур життєві завдання людини, в чому вбачав ідеал філософського ставлення до дійсності. Зверніть увагу на те, із чим пов”язує Епікур найперші та найважливіші життєві враження, поясніть, як це співвідносилось із його розумінням пізнання, для чого зверніться до наступного фрагменту:
“Слід вважати, що лише тоді, коли дещо приходить до нас від зовнішніх предметів, ми бачимо їх форми та мислимо про них… А брехня чи похибка завжди зумовлені додатками, що приєднуються до чуттєвих вражень думкою…” (Епікур).
Чи можна в наш час прийняти такі твердження Епікура? Спробуйте висунути аргументи як на користь його погляду, так і проти. Перечитайте нижче наведені міркування римського філософа – стоїка Л.А.Сенеки:
„... Є одне благо і в ньому джерело і запорука блаженного життя: покладатися на себе... Зроби сам себе щасливим! Це тобі під силу, якщо збагнеш одне: благо лише те, в чому присутня доброчесність, а те, що причетне до зла, ганебне. Що ж є благо? Знання. Що є зло? Незнання. ... Не зробить тебе блаженним ні сила, ні краса: і те, й інше відступають перед старістю. Треба шукати чогось такого, що не підпадає… під владу, що не знає перепон. Чи можливо називати це інакше, як богом, що знайшов притулок у тілі людини? ... Благо є тільки у того, у кого є розум... У чому воно? В тому, щоб виправити і очистити душу, котра змагалася б з богами і піднялась над людські межі, вбачаючи все тільки в собі самій. Ти - розумна істота! Така душа може виявитись і у римського вершника, і у вільновідпущеника, і в раба” (Сенека).
Чи можна вважати, що погляди Сенеки тотожні поглядам Сократа? На що саме падає наголос у наведених міркуваннях філософа? Що він вважає основним в людині? На що людина повинна спиратись у житті? Для того, щоби ваші відповіді були більш грунтовними, скористайтесь також наступними уривками із творів Сенеки:
“Жити щасливо та жити згідно із природою – є те ж саме”
“Розум – це не що інше, як частина божественного духу, занурена у тіло людей”
“Той, хто думає, що рабство поширюється на всю людську особу, помиляється: її краща частина є вільною від рабства. Лише тіло є підкореним і може належати пану, дух же сам собі володар” (Сенека).
Спираючись на міркування Епікура та Сенеки визначте, що є спільного в їх міркуваннях, що – докорінно відмінного. До чого закликають людину обидва філософа? Як ви вважаєте, творчість даних філософів адресована громадському загалу, чи людському індивіду? Що ви вважаєте найціннішим у наведених судженнях філософів?
“ ...Основне ж начало скепсісу полягає, головним чином, у тому, що будь-якому положенню можна протиставити інше, рівне йому, внаслідок чого, як здається, ми приходимо до необхідності відмовитися від всіляких догм” (Секст Емпірик).
Виходячи зі змісту текста, визначить, в чому сутність концепції скептицизму? В чому полягає його позитивне значення для подальшого розвитку філософії?
Остання оригінальна філософська концепція античного світу - неоплатонізм. Серцевиною неоплатонізму є вчення про містичну еманацію (виливання) основних проявів світу з духовного першоджерела. Неоплатонізм вбачає призначення філософії у розвитку здатності людини до інтелектуального надчуттєвого споглядання, метою якого є пізнання Бога.
“Єдине є все і ніщо, бо ж начало всього не є все, але все йому належить. Бо все ніби повертається до нього… Що ж таке єдине? Воно є потенція всіх речей. Якби його не було, то не існувало би всього, що є: не існував би розум… і ця, випливаюча із сутності (його) активності – душа… Але душа створює, не перебуваючи нерухомою. В русі ж вона породжує образ. Споглядаючи те, із чого вона виникла, вона сповнюється ним і породжує чутливу та рослинну природу. Проте ніщо не відокремлене та не відрізане від попереднього… При тому ми краще існуємо, коли обернені до нього, бо там – наше благо, а бути у віддаленні від нього – значить бути самотнім та слабким. Там – істинне життя, а життя там є активність розуму… (Його активністю) породжує душа красу, справедливість, доброчинність…” (Плотін).
Спираючись на наведені судження, поясніть, що споріднює Плотіна із Платоном? Які риси міркувань Плотіна виходять на перший план: струнка системність, афористичність, ієрархія, логіка? Що зближує Плотіна із Епікуром та Сенекою? Спробуйте також визначити, чим пізня антична філософія відрізнялась від ранньої так класичної? Чому антична філософія вважається колискою європейської філософії?
Тема 4: ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ.
Мета розгляду теми:
Прослідкувати логіку переходу від натуралістичного світосприйняття до духовного; виявити провідну проблематику виявлення духовного в історичному розвитку пізнання; окреслити особливості середньовічної філософії, а також зміну в ньому акцентів в епоху європейського Відродження; з”ясувати роль середньовічної схоластики та містики у формуванні змісту сучасного філософського осмисленні дійсності.
Ключові поняття та терміни.
- теоцентризм - номіналізм
- ревеляціонізм - реалізм
- провіденціалізм - схоластика
- одкровення - містика
- ієрархія - теорія подвійної істини
План семінарського заняття
1. Радикальні зміни у світогляді при переході від античності до середньовіччя.
2. Місце філософії в духовному житті середньовіччя.
3. Роль християнської патристики у формуванні ідейних засад середньовічного світобачення.
4. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.
5. Загальні особливості духовної атмосфери в епоху Відродження. Напрями, ідеї та представники філософії Відродження.
Завдання, вправи, тести.
1. В античному світосприйнятті провідне місце належало космоцентризму, а в середньовічному – антропоцентризму.
Так Ні
2. При переході від епохи античності до європейського середньовіччя важливу роль відіграло:
а) руйнування класичного античного полісу;
б) змішування різних етносів та культур в межах Римської імперії;
в) загальна соціальна та духовна ситуація в Римській імперії, коли ніщо матеріальне не могло виконати роль надійних життєвих опор для людини;
г) втрата найперших життєвих орієнтирів;
д) загальна криза рабовласницького суспільства та формування засад феодального суспільства.
Проаналізуйте наведені варіанти можливої відповіді на питання, дайте оцінку кожного із запропонованих варіантів відповіді, виділіть та сформулюйте їх виправдані моменти та спробуйте на основі таких дій визначитися із правильною відповіддю на питання.
3. З позиції християнського світобачення спасіння душі поставало найпершим життєвим завданням людини внаслідок того, що:
а) душа розглядалась як найперша складова людини, гідна вічного життя;
б) душа розглядалась як основа людської індивідуальності, тому її збереження було умовою збереження індивідуальності;
в) душа поставала частинкою чистого буття, тому збереження її чистоти дорівнювало збереженню сили та потенціалу божественного світла;
г) душа була дарунком Бога, а її збереження свідчило про людську вдячність;
д) людина перебувала в особистому діалозі із Богом і повинна була дбати про свою позицію в даному діалозі.
4. В епоху європейського середньовіччя природне, тілесне, матеріальне розглядалось:
а) як вороже духовному:
б) як єдино можливе виявлення духовного;
в) як необхідна складова створеного світу та людини;
г) як таке створене, що мало власну внутрішню необхідність;
д) як продукт дії диявола.
5. Назвіть та поясніть ті аспекти, за якими:
а) філософія та релігія постають схожими, спорідненими явищами;
б) філософія та релігія постають несумісними;
в) між філософією та релігією можливі взаємодія та співробітництво;
г) проявляються очевидні впливи релігії на філософію, а філософії – на релігію.
Обгрунтуйте свої твердження, спробуйте навести конкретні історичні приклади щодо основних пунктів завдання.
6. Оберіть правильний варіант формулювання, що виражає місце філософії в духовному житті середньовіччя:
а) теологія є прислужницею філософії;
б) філософія є прислужницею релігії;
в) філософія є проводирем теології;
г) теологія є всебічним виправданням філософії;
д) філософія є прислужницею теології.
7. Антична філософія у окресленні найперших засад світу була плюралістичною, тобто давала різні варіанти розуміння таких засад. Християнська філософія була принципово моністична, тобто уся вона зводила всі прояви світу до одного єдиного начала. Спробуйте докладно пояснити, які недоліки та переваги мала кожна із зазначених позицій. Що є більше прийнятним для сучасної філософії – плюралізм вихідних положень чи монізм? – Обгрунтуйте свої твердження.
8. Хто із нижче зазначених християнських філософів входив у когорту “великих каппадокійців”?
а) Альберт Великий;
б) Григорій Великий;
в) Іоан Златовуст;
г) Григорій Назіанзін (Богослов);
д) Ієронім Стридонський.
9. Кого із зазначених середньовічних філософів називають “батьком середньовічної схоластики” й чому?
а) Августина Блаженого;
б) Василія Великого;
в) Псевдо-Діонісія Ареопагіта;
г) Северина Боеція;
д) Флавія Кассіодора.
10. Оберіть варіант правильної відповіді: а) патристика – це є пізній, зрілий етап розвитку християнської апологетики; б) апологетика – це є ранній етап розвитку патристики.
11. В підгрунті поділу розвиненої середньовічної філософії на схоластику та містику лежить проблема:
а) співвідношення розуму та віри у питаннях богопізнання;
б) співвідношення логіки та інтуїції в індивідуальному містичному досвіді;
в) співвідношення стихійної та спеціально набутої освіти;
г) співвідношення довільного вибору життєвих орієнтирів та орієнтирів, санкціонованих церквою;
д) співвідношення свободи волі та наперед визначення Богом людської долі.
12. “Золоте століття схоластики” – це:
а) ХІ ст.
б) ХІІ ст.
в) ХІІІ ст.
г) ХIV ст.
д) Х ст.
13. Виявіть підпункти, що не повинні фігурувати в окресленнях характеристик названих нижче течіях розвиненої схоластики:
НОМІНАЛІЗМ РЕАЛІЗМ
- реально існують окремі речі; - реально існують лише загальні ідеї;
- загальні ідеї – це лише імена речей; - речі – це лише втілення ідей;
- загальні поняття створює людина; - окремі речі створює людина;
- загальні поняття існують в розумі Бога; - загальні поняття не існують реально.
14. Виберіть правильний варіант формулювання змісту так званої “теорії подвійної істини”: а) існує два роди істини – істини людського розуму та істини божественного одкровення; ці істини існують автономно, тобто самостійно, лише де – ніде вступаючи у взаємодію; б) існує два роди істин, що подані у Святому письмі – істини відкриті, прямі, доступні та істини приховані, утаємничені.
15. “Не слід збільшувати сутності без потреби… Там, де щось можна пояснити простіше, а не складніше, перевагу слід надати простому поясненню”. – Це є формулювання:
а) вихідного принципу середньовічної екзегетики;
б) принципу під назвою “бритва Оккама”;
в) принципу симфонії розуму та віри Фоми Аквінського;
г) одного із аргументів Іустина Філософа;
д) позиції, проголошеної Тертуліаном.
16. Спробуйте пояснити, чому та в чому саме схоластика відіграла позитивну роль у формуванні засад новоєвропейської науки. Для таких пояснень використайте тези – підказки, наведені нижче (ті, які ви вважаєте правильними):
а) схоластика сприяла подальшому розвитку логіки:
б) схоластика не ставилась вороже до інтелектуальних новацій;
в) схоластика не лише проголошувала певні тези, а й вимагала їх обговорення та доведення;
г) схоластика вперше подавала світ як систему взаємодіючих сил;
д) схоластика підпорядковувала пізнання найпершим догматам християнської релігії.
17. За найпершими світоглядними орієнтирами епоха європейського Відродження була:
а) епохою християнського світобачення;
б) епохою світського, атеїстичного світобачення;
в) епохою наукового емпіричного світосприйняття;
г) епохою панування релігії в усіх сферах суспільного життя;
д) епохою панування мислення “здорового глузду”.
18. Із наведених нижче варіантів оберіть правильні: “Характерними ознаками гуманізму слід вважати”:
а) опору на факти та ясну логіку;
б) піднесення значущості земного життя людини та її самовдосконалення як особистості;
в) висування на перший план освіти та моральних засад людського життя;
г) наголос на тому, що людина є перш за все творчою істотою;
д) сповідування принципу співвідношення макрокосму та мікрокосму.
19. Розвиток концепції єдиної світової душі, загальної світової симпатії та гармонії було на першому плані в концепціях:
а) гуманізму;
б) натурфілософії;
в) ренесансного неоплатонізму;
г) неосхоластики;
д) неотомізму.
20. Тезу про те, що книга природи написана перш за все мовою математики, висував та розвивав:
а) Джордано Бруно;
б) Марсіліо Фічіно;
в) Бернардіно Телезіо;
г) Галілео Галілей;
д) Йоган Кеплер.