Вступне слово
Історія західної філософії
В контексті вчень про етику обов’язку, державу і право
(античність – друга половина XIX століття)
Навчальний посібник
ББК 87я73
Рецензенти:
Бандура О.О – доктор філософських наук, доцент, професор кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ;
Тарароєв Я.В. – доктор філософських наук, професор, професор кафедри теорії культури та філософії науки філософського факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна;
Бостан С.К. – доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії та історії держави і права Класичного приватного університету ім. В. Сташиса.
Укладачі:
Кузьменко В.В. – завідувач кафедри філософії та політології ДДУВС, доктор філософських наук, професор;
Наливайко Л.Р. – завідувач кафедри загальноправових дисциплін ДДУВС, доктор юридичних наук, професор;
Обушенко О.М. - начальник кафедри цивільного права та процесу ДДУВС, кандидат юридичних наук, доцент;
Савіщенко В.М. - директор навчально-наукового інституту права та безпеки ДДУВС, кандидат педагогічних наук, доцент;
Антіпова О.П.– науковий співробітник відділу організації наукової роботи та редакційно-видавничої діяльності ДДУВС, кандидат філософських наук.
Історія Західної філософії в контексті вчень про етику обов’язку, державу і право (Античність – друга половина ХІХ століття): навчальний посібник / За заг. ред. В.В. Кузьменка. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2013. – ___ с.
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист МОНМС України від 27.12.2012 № 1/11-20157).
У навчальному посібнику розкривається хід історії Західної філософської думки в контексті вчень про етику обов’язку, державу і право, починаючи з періоду Античності до другої половини ХІХ століття. Особливу увагу приділено деонтологічному характеру філософського дискурсу як умові формування світогляду майбутнього правознавця.
Навчальний посібник розраховано на аспірантів, курсантів, студентів і слухачів юридичних вузів, а також усіх, хто цікавиться етичними та державно-правовими проблемами філософії.
Зміст
| Вступне слово ………………………………………………... | |
| Сутність філософії, її предмет і функції ……………..... | |
| Предмет філософії. Причини зміни уявлень про предмет філософії …… | |
| Зміст філософії та її функції …………………………………….………...... | |
| Структура філософського знання ………………………………………… | |
| Антична філософія ………………………………………………... | |
| Розвиток ідей у натурфілософських («фізичних») школах Стародавньої Греції …………………………………………………………. | |
| Сократ, софісти ……………………………………………………………… | |
| Період високої класики античної філософії ……... | |
| Основні ідеї філософського вчення Платона …………………………… | |
| Роль діалогу у вченні Платона ……………………………………………. | |
| Деонтологічний аспект вчення Платона як пошук змісту категорії «справедливість» …………………………………………………………… | |
| Філософська система Арістотеля як антична програма побудови наукового знання …………………………………………………………… | |
| Загальні відомості про життя Арістотеля ………………………………….. | |
| Філософська спадщина Арістотеля …………………………………………. | |
| Деонтологічний аспект філософської системи Арістотеля ……………….. | |
| Деонтологічний характер етичних філософських вчень стоїків та Епікура ……………………………………………………………………….. | |
| Етика стоїків …………………………………………………………………. | |
| Етика Епікура ………………………………………………………………… | |
| Неоплатонізм ………………………………………………………………..... | |
| Середньовічна філософія ……………………………........ | |
| Середньовічна філософія як синтез християнського вчення й античної філософії ……………………………………………………..…… | |
| Природа та людина як творіння Бога …………………………………......... | |
| Синтез християнського одкровення й античної філософії …………...…… | |
| Сутність та існування …………………………………………………..…..... | |
| Полеміка реалізму і номіналізму ……………………………………………. | |
| Філософські погляди Августина Аврелія в контексті середньовічної християнської культури ……………………………………………………. | |
| Три етапи в творчості Августина Аврелія ………………………………….. | |
| Онтологія Августина як його вчення про Бога …………………………….. | |
| Бог, світ і людина як об’єкти пізнавальної діяльності в творчості Августина Аврелія …………………………………………………………… | |
| Антропологія Августина Блаженного ………………………………………. | |
| Деонтологічний аспект філософського вчення Августина Аврелія ……… | |
| Середньовічна філософія та схоластика ………………………………… | |
| Загальна характеристика схоластики ………………………………………. | |
| Освіта в середньовічній культурі та її зв’язок із релігією ………………… | |
| Періодизація схоластики …………………………………………………..... | |
| Початок схоластики ………………………………………………………….. | |
| Реалізм і номіналізм від IX до кінця XI століття …………………………... | |
| Філософія арабів та євреїв середніх віків як чинник поширення арістотелевської філософії в Європі ………………………………………... | |
| Розвиток арістотелізму в період схоластики ……......... | |
| Філософсько-теологічне вчення Фоми Аквінського …………………… | |
| Аналіз твору «Сума проти язичників» ……………………………………… | |
| Аналіз твору Сума теології ………………………………………………...... | |
| Деонтологічний аспект філософсько-теологічної концепції Фоми Аквінського …………………………………………………………………… | |
| Філософія епохи Відродження …………………………. | |
| Історичні передумови Відродження ………………………………………... | |
| Причини виникнення Ренесансу ……………………………………………. | |
| Найбільш значущі напрями філософського та наукового пошуку епохи Відродження і персоналії що їх відтворили ……………………………….. | |
| Данте Аліг’єрі – перший мислитель епохи Відродження …………………. | |
| Франческо Петрарка – предтеча філософії епохи Відродження …..……… | |
| Ренесансний гуманізм ……………………………………………………….. | |
| Лоренцо Валла – філософ і лінгвіст ………………………………..………. | |
| Флорентійська платонівська Академія ……………………………………... | |
| Георгій Геміст Пліфон та його філософсько-релігійна спадщина …….….. | |
| Марсиліо Фічино: філософія як сестра релігії ………………………….…. | |
| Піко делла Мірандола – лідер Флорентійської платонівської академії ….. | |
| Микола Кузанський: співпадіння максимуму та мінімуму ……………….. | |
| Нікколо Макіавеллі: політика як продовження моралі ……………………. | |
| П’єтро Помпонацці та його трактовка душі ………………………………... | |
| Філософія відродження на півночі Європи ………………………………. | |
| Еразм Роттердамський і його вчення про людину ………………………… | |
| Мартін Лютер – засновник Реформації …………………………………….. | |
| Мішель Монтень і його антисхоластична позиція ………………………… | |
| Джордано Бруно: пантеїстичні і природонаукові переконання …............... | |
| Деонтологічний аспект філософських вчень Відродження та Реформації …………………………………………………………………… | |
| Марсілій Падуанський та його погляди на обов’язки громадян у державі . | |
| Деонтодогічний аспект творчості Нікколо Макіавеллі …………………… | |
| Франческо Гвіччардіні – політичний мислитель пізнього Відродження … | |
| Жан Боден і розвиток нової світської політико-правової теорії ………….. | |
| Філософія нового часу …………………………………… | |
| Загальна характеристика філософії Нового часу …………………………... | |
| Творчість Галілео Галілея – засновника природничо-наукових і філософських поглядів Нового часу …………………………………….. | |
| Френсіс Бекон – родоначальник наукового мислення Нового часу … | |
| Р. Декарт – основоположник перевороту в філософії і науці Нового часу …………………………………………………………………………… | |
| Картезіанство ………………………………………………………………… | |
| Філософська та наукова спадщина Блеза Паскаля …………………… | |
| Життя і творчість Блеза Паскаля …………………………………………… | |
| Філософські погляди Блеза Паскаля ……………………………………….. | |
| Філософські погляди Бенедикта Спінози – засновника раціоналістичної етики …………………………………………………….. | |
| Деонтологічний аспект філософської творчості Бенедикта Спінози …….. | |
| Філософська спадщина представників англійського емпіризму XVII століття Томаса Гоббса та Джона Локка ………………………………... | |
| Філософська творчість Томаса Гоббса …………………………………... | |
| Деонтологічний аспект філософського вчення Томаса Гоббса …………… | |
| Філософська творчість Джона Локка ………………………..…………… | |
| Деонтологічний аспект філософського вчення Джона Локка …………….. | |
| Готфрід Вільгельм Лейбніц як учений і філософ ……………...………….. | |
| Філософська система Джорджа Берклі …………………………………... | |
| Філософська спадщина Давида Юма ……………………………………. | |
| Французька Просвіта ………………………………………. | |
| Філософські ідеї попередника Просвіти П’єра Бейля …………………... | |
| Філософські погляди попередника Просвіти Жана Мельє …….……… | |
| Філософські ідеї просвітника старшого покоління Шарля Луї Монтеск’є ………………………………………………………. | |
| Деонтологічний аспект творчості Шарля Луї Монтеск’є …………………. | |
| Вольтер – перший мислителель, що вжив поняття «просвіта» ………... | |
| Деонтологічний аспект творчості Вольтера ………………………………... | |
| Жан-Жак Руссо – суперечливий представник французької Просвіти ... | |
| Деонтологічний аспект творчості Ж.-Ж. Руссо ……………………………. | |
| Французькі матеріалісти Д. Дідро, К.А. Гельвецій, Ж.О. Ламетрі та П.А. Гольбах ………………………………………………………………… | |
| НімецЬка класична філософія ………………………… | |
| Витоки та передумови німецької класичної філософії …………………… | |
| Іммануїл Кант – засновник німецької класичної філософії …………… | |
| Джерела кантівської філософії ……………………………………………… | |
| Основні ідеї «Критики чистого розуму» …………………………………… | |
| Основні ідеї «Критики практичного розуму» ……………………………… | |
| Деонтологічний аспект філософської спадщини І. Канта ………………… | |
| Трансцендентальний ідеалізм послідовника І. Канта – Іоганна Готліба Фіхте ………………………………………………………………… | |
| Філософська спадщина Фрідріха Вільгельма Йозефа Шеллінга ……... | |
| Життя і творчість Фрідріха Вільгельма Йозефа Шеллінга ………………... | |
| Загальна характеристика філософії Ф. В. Й. Шеллінга …………………… | |
| Філософія природи Ф. В. Й. Шеллінга ……………………………………... | |
| Трансцендентальний ідеалізм Ф. В. Й. Шеллінга …………………………. | |
| Філософія тотожності Ф. В. Й. Шеллінга ………………………………….. | |
| Філософія одкровення Ф. В. Й. Шеллінга …………………………………. | |
| Філософська спадщина Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля …………. | |
| Життя та творчість Г. В. Ф. Гегеля …………………………………………. | |
| Основні ідеї філософської спадщини Г.В.Ф. Гегеля, викладені в «Енциклопедії філософських наук» ………………………………………… | |
| Основні ідеї гегелівської «Науки логіки» ………………………………….. | |
| Гегелівська «Філософія природи» ………………………………...………… | |
| Основні ідеї гегелівської «Філософії духу» ………………………………... | |
| Філософія історії Г. В. Ф. Гегеля ……………………………………………. | |
| Філософія релігії Г. В. Ф. Гегеля ……………………………………………. | |
| Деонтологічний аспект правової теорії Г.В.Ф. Гегеля ……………………. | |
| Людвіг Фейєрбах і завершення Німецької класичної філософії ………. | |
| Лібералізм як напрям у деонтологічних політичних і правових вченнях ………………………………………………………………………. | |
| Ієремія Бентам як основоположник теорії користі ………………………… | |
| Марксистська філософія: основні ідеї та еволюція ………………………………………………………... | |
| Класичний філософський марксизм ……………………………………… | |
| Філософські ідеї К. Маркса ………………………………………………… | |
| Філософські погляди Ф. Енгельса ………………………………………… | |
| Перші послідовники марксизму (кінець XIX – початок XX століття) ... | |
| Західний марксизм …………………………………………………………. | |
| Еволюція західного марксизму ……………………………………………… | |
| Дискусії в неомарксизмі …………………………………………………… | |
| Деонтологічний аспект марксистської теорії …………………………… | |
| список використаних джерел ……………………………………………… |
Вступне слово
У пошуках структури та змісту даного навчального посібника авторським колективом вироблено чітку позицію про те, що правознавча діяльність, до якої готується людина зі студентських років, має низку специфічних особливостей. По-перше, якщо говорити про гегелівське «абстрактне право» як «в собі і для себе вільну волю», то діяльність кожного правознавця є основою всієї юриспруденції. По-друге, з цієї ж позиції правознавчу діяльність необхідно розглядати як діяльність, узяту в її зовнішньому прояві – феноменологічному. По-третє, професіоналізм правознавця передбачає безпосередньо й якість діяльності суб’єкта в сфері, де «добром» називаємо саме те, чого вимагає обов’язок.
Таким чином, під діяльністю правознавця слід розуміти єдиний психічний і фізичний процес, який конкретизується ознаками професіоналізму у сфері юриспруденції. Відзначимо той важливий аспект, що трактування категорії «діяльність» вже багато століть викликає гострі суперечки серед філософів. Не викликає сумнівів, що тільки філософія як саморефлексія культури через світоглядне відношення «я – світ» здатна привести мислення до меж, за якими знаходиться лише метафізика як узагальнення у сфері невербального досвіду.
Автори наполягають на тому, що практична філософія як основа правознавчої діяльності є наскрізно деонтологічною. Саме деонтологія робить філософський дискурс етичним.
Тому основний фактор у викладанні філософії при підготовці правознавця – це не тільки ознайомлення його з історико-філософським процесом у схематизованому вигляді, але й постійне виявлення деонтологічної складової кожного філософського вчення, починаючи з Античності. Деонтологічний контекст, як модель того, чого вимагає обов’язок, яскраво представлений у філософських вченнях Античності, християнської середньовічної культури, культури Нового часу. Саме аналіз деонтологічної складової кожного філософського вчення в історії філософської думки дозволить повноцінно формувати світогляд майбутнього правознавця, розвивати його категоріальне мислення.
Деонтологія (від давньогрецького «δέον», родовий відмінок «δέοντος» – борг, обов’язок і «λόγος» – слово, вчення) – це вчення про належне. Термін «деонтологія» вперше був використаний Ієремієм Бентамом як синонім наукової етикив праці «Деонтологія, або Наука про мораль», що вийшла в 1834 році. Згодом цей термін набув вужчого значення, що повніше відповідає його етимології.
У сучасній філософії термін «деонтологія» трактується як етика боргу (обов’язку), відмінна від етики добраабо аксіології. Підставою для такого розмежування є наявність у моралі двох формально і функціонально різних способів декларування етичної позиції – у вигляді імперативів, що висловлюють вчення про обов’язок або заборону, а також у вигляді оцінок, що виражають схвалення або засудження. Визнання обов’язку і добра специфічними і разом з тим рівноправними поняттями приводить до уявлення про деонтологію і аксіологію як про два відносно самостійних розділи етики, кожен із яких має власну проблематику. Нерідко деонтологія виступає і як особлива концепція, що відстоює логічний пріоритет, «первинність» обов’язку перед добром і, тим самим, заперечує самостійний статус аксіології. Так, І. Кант, якого прийнято вважати основоположником цього підходу, стверджував, що саме поняття добра похідне від поняття обов’язку. Добром слід називати те, чого вимагає обов’язок. Спроба ж визначити добро окремо від обов’язку дає лише емпіричне уявлення про предмет задоволення, але не поняття про мораль і добро самі по собі.