Дієвідміни латинського дієслова
Відповідно до закінчення основи інфекта всі дієслова діляться на чотири дієвідміни.
Основа інфекта закінчується:
у І дієвідміні на -ā;
у ІІ дієвідміні на -ē;
у ІІІ дієвідміні на приголосний, -ĭ, -ŭ;
у ІV дієвідміні на -ī.
| Дієвідміна | Іnfinitīvus | Основа інфекта | Закінчення основи |
| І | laudāre | laudā- | -ā- |
| II | docēre | docē- | -ē- |
| III | legĕre | leg- | приголосний |
| IV | audīre | audī- | -ī- |
Примiтка.  | До ІІІ дієвідміни належать також дієслова із закінченням основи на -ŭ: statuĕre – постановляти, tribuĕre – ділити. Крім того, група дієслів з основою на -ĭ: cupio, ĕre – бажати cаpio, ĕre – брати facio, ĕre – робити |
| Nota bene! | Щоб розрізняти дієслова ІІ і ІІІ дієвідмін, треба звернути увагу на те, що у дієсловах ІІ дієвідміни в неозначеній формі ēдовге і наголошене. У словах ІІІ дієвідміни голосний ĕкороткий і наголос переходить на третій склад від кінця слова: exercēre (II) – тренувати, вправляти agĕre (III) – діяти, робити habēre (II) – мати defendĕre (III) – захищати |
Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicatīvi actīvi)
Теперішній час дійсного способу активного стану утворюється додаванням до основи інфекта особових закінчень активного стану:
| Singulāris | Plurālis |
| 1. -o | 1. -mus |
| 2. -s | 2. -tis |
| 3. -t | 3. -nt |
Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens indicatīvi actīvi:
| Особа | І | ІІ | ІІІ | IV |
| Praesens indicatīvi actīvi | ||||
| Singulāris | ||||
| 1. | laudo | doce-o | leg-o | audi-o |
| 2. | lauda-s | doce-s | leg-i-s | audi-s |
| 3. | lauda-t | doce-t | leg-i-t | audi-t |
| Plurālis | ||||
| 1. | laudā-mus | docē-mus | leg-ĭ-mus | audī-mus |
| 2. | laudā-tis | docē-tis | leg-ĭ-tis | audī-tis |
| 3. | lauda-nt | doce-nt | leg-u-nt | audi-u-nt |
| Примiтка. | 1. У дієсловах І, ІІ, ІV дієвідмін особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта. 2. У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини відбулося злиття кінцевої голосної основи -ā із особовим закінченням -о: ā+о = о. (laudā-o = laudo – я хвалю). 3. У дієсловах ІІІ дієвідміни між основою і особовим закінченням вставляються короткі тематичні голосні: а) перед -s, -t, -m – -ĭ-; б) перед -nt– -ŭ-. 4. У дієсловах ІV дієвідміни у 3-й особі множини між основою і особовим закінченням вставляється -ŭ- за аналогією до ІІІ дієвідміни. |
Дієслово sum, esse (бути)
У цьому дієслові у системі інфекта є чергування основ es-/s-. Отже, різні форми утворюються від різних основ. При основі es- 3-я особа однини і 2-а особа множини теперішнього часу утворюються атематично (без вставних голосних), інші форми – тематично, наприклад:
| Singulāris | Plurālis |
| 1.sum | 1.sumus |
| 2.es | 2.estis |
| 3.est | 3.sunt |
| Nota bene! | У латинській мові при дієсловах відсутні особові займенники. Їхню роль виконують особові закінчення дієслів. |
Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperatīvus praesentis)
Цей спосіб має форму 2-ї особи однини і 2-ї особи множини. Друга особа однини наказового способу утворюється відкиданням від неозначеної форми дієслова закінчення -re в усіх дієвідмінах. Друга особа множини наказового способу утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -te(пор.: укр. розповідай-те!).
У дієсловах ІІІ дієвідміни у 2-й особі однини до основи інфекта додається закінчення -е, а у 2-й особі множини між основою і закінченням -teставиться поєднувальна голосна -ĭ.
Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін в imperatīvus praesentis:
| Дієвідміна | Неозначена форма дієслова | Singulāris | Plurālis |
| I | laudāre | 2. lauda! | 2. laudā-te! |
| II | docēre | 2. doce! | 2. docē-te! |
| III | legĕre | 2. leg-e! | 2. leg-ĭ-te! |
| IV | audīre | 2. audi! | 2. audī-te! |
| Nota bene! | Наказовий спосіб 2-ї особи однини від дієслів ducĕre – вести, dіcĕre – говорити, facĕre – робити, ferre – нести закінчується на приголосний: duc! веди!, dic! говори!, fac! роби!, fer! неси! Щоб виразити заперечення у наказовому способі в латинській мові вживається аналітична форма, яка складається із поєднання слів noli (singulāris) – не смій!, nolīte (plurālis) – не смійте! і неозначеної форми дієслова. Noli –наказовий спосіб 2-ї особи однини від дієслова nolle – не хотіти, nolīte – наказовий спосіб 2-ї особи множини від того ж дієслова. |
| Дієвідміна | Неозначена форма дієслова | Singulāris | Plurālis |
| I | laudare | 2. noli laudāre! | 2. nolīte laudāre! |
| II | docēre | 2. noli docēre! | 2. nolīte docēre! |
| III | legĕre | 2. noli legĕre! | 2. nolīte legĕre! |
| IV | audīre | 2. noli audīre! | 2. nolīte audīre! |
Наказовий спосіб дієслова esse: es! – будь!, este! – будьте!
Тексти
1. Перекладіть українською мовою:
1. Latīne scribĭmus. 2. Cogĭtant. 3. Quid legis? 4. Cur tacētis? 5. Semper bene laborāmus. 6. Dum docēmus, discĭmus. 7. Cum tacent, clamant. 8. Latīne multum lego et scribo. 9. Veto. 10. Credo. 11. Ausculta et perpende! 12. Fide, sed сui vide! 13. Persta atque obdūra! 14. Vive valeque! 15. Salve! Salvēte! 16. Vale! Valēte! 17. Nolīte tacēre, si dicĕre debētis!
2. Перекладіть латинською мовою:
1. Ми повинні добре працювати. 2. Ви завжди повинні вчитися. 3. Він не тільки добре читає по-латинськи, а й пише. 4. Що ти розповідаєш? 5. Не пиши погано! 6. Не мовчіть!
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:
1.Cogĭto, ergo sum. – Я мислю, отже, я існую. Цитата з «Основ філософії» 1, 7, 9 (1644) французького мислителя Р.Декарта (1596-1650). Л.Українка у листі до О.П.Косач, 08–12.08.1898 р. писала:Scribo, ergo sum. – Я пишу, отже живу.
2.Dum spiro, spero. – Поки дихаю, сподіваюсь. Подібне висловлювання трапляється у «Листах до Аттіка» Ціцерона, ІХ, 10,3: Aegrōto, dum anĭma est, spes esse dicĭtur. – Поки у хворого є дихання, кажуть, є і надія. В іншій формі цю думку висловлює Сенека у «Моральних листах до Луцілія» LXX, 7: Omnia homĭni, dum vivit, speranda sunt. – Людині, поки вона жива, слід на все надіятись.Римський поет Овідій (47 р. до н.е.–18 р. н.е.) у «Скорботних елегіях», ІІ, р.145 пише:
ĺpse licét speráre vetés, sperábimus úsque:
Хай сподіватися ти не велиш, – сподіваюсь одначе.
Переклад А.Содомори.
Л.Українка змінила вислів Овідія і назвала одну із своїх поезій «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь»).
3. Vivĕre est militāre. – Жити – значить боротися. Цей вислів належить Сенеці (4 р.до н.е. – 65 р. н.е.) («Моральні листи до Луцілія», XCVI, 5): Vivĕre, mi Lucili, militāre est.
4. Qui tacet, consentit. – Хто мовчить, той погоджується.
5. Qui scribit, bis legit. – Хто пише, той двічі читає.
6. Qui quaerit, repĕrit. – Хто шукає, той знаходить.
7. Bis dat, qui cito dat. – Двічі дає той, хто дає швидко. Вислів належить Піблілієву Сіру (І ст. до н.е.), авторові збірки «Сентенцій», 245: Inopі beneficium bіs dat, qui dat celerĭter. –Двічі робить послугу бідному той, хто робить її швидко.
8. Nota bene! – Добре зауваж! Зверни увагу!
9. Divĭde et impĕra! – Поділяй і пануй! Походження вислову не з’ясоване. На нього натрапляємо у текстах італійського політика кінця XV – початку XVI ст. Мак’явеллі. Деякі вчені його автором вважають французького короля Людовіка ХІ (XV ст.), а інші – царя Філіппа, батька Олександра Македонського (IV ст. до н.е.).
10.Festīna lente! – Поспішай повільно! Латинський переклад грецького прислів’я σπεύδε βραδέως, яким користувався Октавіан Авґуст (31 р. до н.е.–14 р. н.е.), про що згадує Светоній (І ст. н.е.) у «Божественному Авґусті», 25.
Лексичний мінімум
Латинські слова
atque – також, і
ausculto, āvi, ātum, āre – вислуховувати
bene – добре
bis – двічі
cito – швидко
clamo, āvi, ātum, āre – кричати
cogĭto, āvi, ātum, āre – думати
consentio, sensi, sensum, īre –погоджуватись
credo, dĭdi, dĭtum, ĕre – вірити
cum – коли
cur – чому
debeo, ui, ĭtum, ēre – бути зобов’язаним, мусити
declamo, āvi, ātum, āre – заявляти
dico, dixi, dictum, ĕre – говорити
disco, didĭci, – , ĕre – вчитися
divĭdo, divīsi, divīsum, ĕre – ділити
do, dedi, datum, āre – давати
doceo, ui, ctum, ēre – навчати
dum – поки
ergo – отже
et – і
festīno, āvi, ātum, āre – поспішати
fido, fisus sum, ĕre – вірити, довіряти
impĕro, āvi, ātum, āre – наказувати
labōro, āvi, ātum, āre – працювати
Latīne – по-латинськи
lente – повільно
male – погано
milĭto, āvi, ātum, āre – боротися
multum – багато
narro, āvi, ātum, āre – розповідати
non solum,...sed etiam – не тільки, а й
noto, āvi, ātum, āre–зауважувати, звертати увагу
obdūro, āvi, ātum, āre – мати витримку, терпіння
perpendo, pendi, pensum, ĕre – зважувати
persto, stiti, (statum), āre– триматися, твердо стояти
quaero, sīvi, sītum, ĕre – шукати
que – і
qui – хто
quid – що
reperio, reppĕri, repertum, īre –знаходити
salveo, ēre, – , – бути здоровим
scribo, scripsi, scriptum, ĕre – писати
sed – але
semper – завжди
spero, āvi, ātum, āre – сподіватися
spiro, āvi, ātum, āre – дихати
taceo, ui, cĭtum, ēre – мовчати
valeo, ui, ĭtum, ēre – бути здоровим, мати силу
veto, ui, ĭtum, āre – забороняти
video, vidi, visum, ēre – бачити
vivo, vixi, victum, ĕre – жити
Українські слова
бути повинним, мусити – debeo, ui, ĭtum, ēre
вчитися – disco, didĭci, – , ĕre
добре – bene
завжди – semper
мовчати – taceo, ui, cĭtum, ēre
не тільки..., а й – non solum, ...sed etiam
писати – scribo, scripsi, scriptum, ĕre
погано – male
працювати – labōro, āvi, ātum, āre
розповідати – narro, āvi, ātum, āre
Вправи
1. Знайдіть основу інфекта і визначіть дієвідміну:
festīno, āre fido, ĕre quaero, ĕre
valeo, ēre taceo, ēre veto, āre
spiro, āre consentio, īre debeo, ēre
video, ēre reperio, īre divĭdo, ĕre
2. Провідміняйте в praesens indicatīvi actīvi й утворіть наказовий спосіб від таких дієслів:
vivo, ĕre video, ēre
ausculto, āre consentio, īre
3. Перекладіть українською мовою:
valēmus, spirant, scribis, consentiunt, dividĭtis, clamas, vetat, credunt, taceo, vide!, sperāte!, noli clamāre!, nolīte festināre!
4. Перекладіть латинською мовою:
Ти говориш, вони розповідають, ми надіємось, ви бачите, я працюю, він мовчить, вони кричать, шукай!, забороняйте!, не мовчи!, не пишіть!
5. Прочитайте і перекладіть граматичні терміни:
numĕrus singulāris; coniugatio tertia; tempus imperfectum indicatīvi passīvi; persōna prima; modus imperatīvus; infinitīvus praesentis passīvi.