Тема 4: Програмування в системі державного регулювання економіки
Завдання 1
На основі головної мети науково-технічної програми “Створення композиційних матеріалів нового покоління для приладо- та машинобудування”,визначеної у попередньому завданні, проаналізувати набір наведених далі часткових цілей та побудувати “дерево цілей”, яке складається з трьох рівнів.
Вихідні дані
Часткові цілі науково-технічної програми.
1.1. Науково-дослідні роботи.
1.1.1. Складання (розробка) загальної схеми та координаційного плану виконання науково-дослідних та проектних робіт.
1.1.2. Розробка методів, інструктивних та інформаційних матеріалів, необхідних для проведення науково-дослідних робіт.
1.1.3. Проведення фундаментальних досліджень у галузі фізики твердого тіла.
1.1.4. Розробка технології по створенню композиційних матеріалів нового покоління.
1.1.5. Проведення прикладних досліджень щодо створення конкретних видів композиційних матеріалів нового покоління.
1.1.6. Проведення конструкторських робіт, необхідних для створення композиційних матеріалів нового покоління.
1.2. Відпрацювання процесу в умовах дослідного виробництва.
1.2.1. Виготовлення обладнання для дослідного виробництва.
1.2.2. Апробація технології виробництва композиційних матеріалів в умовах дослідного виробництва та виготовлення дослідних зразків.
1.2.3. Розробка проектної документації на експериментально-промислове виробництво.
1.3. Відпрацювання процесу в дослідно-промислових умовах.
1.3.1. Розробка проектної документації на промислове виробництво.
1.3.2. Виготовлення обладнання для промислового виробництва композиційних матеріалів.
1.3.3. Виготовлення продукції в умовах промислового виробництва з використанням нового технологічного процесу.
1.3.4. Підготовка діючих та будівництво нових підприємств для виробництва композиційних матеріалів.
Методичні вказівки до виконання завдання 1
1. Для формування системи цілей головну мету, визначену на першому етапі, необхідно дезагрегувати на ієрархічну множину більш конкретних цілей.
Для виявлення чітко визначеної кількості характеристик програмних цілей, відбору цілереалізаційних систем оцінки необхідної кількості ресурсів з кожного конкретного заходу кінцева мета програми розгортається у багаторівневу, взаємопов’язану множину локальних підцілей.
2. Процедура побудови “дерева цілей” складається з таких стадій:
- побудова функціонального “дерева цілей”;
- формування комплексу цілереалізаційних систем;
- попередня оцінка і відбір цілереалізаційних систем, розробка цільових нормативів, ранжування цілей.
“Дерево” – це графік, тобто схема, яка виражає підпорядкування і взаємопов’язки елементів.
Форма побудови визначається логічною послідовністю дій при його розробленні, тобто це побудова ланцюжків, ув’язування їх у структуру на основі оцінок змістовної несуперечності і повноти одних цілей щодо інших.
При побудові формується графік з логікою зв’язків “і” (“або”), тобто розраховуються альтернативні варіанти досягнення кінцевої мети програми.
Наступний етап у формуванні сукупності часткових цілей – перетворення граф з логікою зв’язків “і” (“або”) у графи з логікою “і”, тобто вибір найефективніших заходів і вилучення з “дерева” менш ефективних.
При побудові “дерева” необхідно керуватися такими правилами: мета і підцілі програми повинні бути взаємопов’язані одна з одною; цілі повинні формулюватися у позитивній формі, необов’язково, щоб кожна гілка “дерева” налічувала однакову кількість рівнів.
Рис. 4.1. Дерево цілей
3. Після побудови “дерева” необхідно провести ранжування цілей, тобто “зважити” кожну мету відносно інших, встановити порядок її реалізації.
Для ранжування цілей необхідно визначити коефіцієнти відносної важливості елементів, коефіцієнти компетентності експертів Bs, коефіцієнт взаємної корисності елементів конкретного рівня 
.
Розрахунок інтеграційних оцінок елементів другого рівня проводять за даними таблиці 4.1, в якій наводяться оцінки і-х елементів експертами.
Таблиця 4.1
Значення Kis елементів другого рівня
| Номер експерта | 2.1 | 2.2 | 2.3 | |||
| Варіант | Варіант | Варіант | ||||
| 0,10 | 0,3 | 0,7 | 0,3 | 0,20 | 0,4 | |
| 0,30 | 0,1 | 0,6 | 0,5 | 0,10 | 0,4 | |
| 0,15 | 0,2 | 0,6 | 0,5 | 0,25 | 0,3 | |
| 0,20 | 0,3 | 0,6 | 0,4 | 0,20 | 0,3 | |
| 0,25 | 0,3 | 0,7 | 0,5 | 0,30 | 0,4 | |
| Сума |
Підсумковий коефіцієнт взаємної корисності розраховують на основі матриці інтегральних коефіцієнтів взаємної корисності 
елементів другого рівня в цілому для всієї групи експертів (табл. 4.2-4.3).
Таблиця 4.2
Значення (варіант І)
| Рівень | 2.1 | 2.2 | 2.3 |
| 2.1 | 1,0 | 0,5 | 0,0 |
| 2.2 | 1,0 | 1,0 | 0,0 |
| 2.3 | 0,0 | 0,5 | 1,0 |
| Сума |
Таблиця 4.3
Значення (варіант ІІ)
| Рівень | 2.1 | 2.2 | 2.3 |
| 2.1 | 1,0 | 1,0 | 1,0 |
| 2.2 | 0,5 | 1,0 | 0,0 |
| 2.3 | 0,0 | 0,0 | 1,0 |
| Сума |
Оцінка компетентності Bs окремих експертів представлена в таблиці 4.4.
Таблиця 4.4
Оцінка компетентності Bs окремих експертів
| Номер експерта, S | Показник компетентності за варіантом | |
| І | ІІ | |
| 0,9 | 0,9 | |
| 0,8 | 0,9 | |
| 0,7 | 0,9 | |
| 0,6 | 0,9 | |
| 0,7 | 0,8 | |
| Сума |
Оцінки коефіцієнтів відносної важливості 
елементів третього рівня для досягнення цілей елементів другого рівня наведені в таблиці 4.5.
Таблиця 4.5
Значення елементів третього рівня
| Номер елемента третього рівня | Експерт | Елемент другого рівня | |||||
| 2.1 | 2.2 | 2.3 | |||||
| Варіант | Варіант | Варіант | |||||
| І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ | ||
| І | 0,40 0,20 0,30 0,50 0,30 | 0,60 0,30 0,50 0,70 0,40 | 0,10 0,30 0,20 0,10 0,20 | 0,30 0,40 0,25 0,30 0,30 | 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 | 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 | |
| Сума | |||||||
| ІІ | 0,30 0,20 0,30 0,20 0,30 | 0,10 0,10 0,20 0,10 0,20 | 0,80 0,50 0,60 0,70 0,70 | 0,30 0,25 0,20 0,40 0,50 | 0,25 0,30 0,40 0,50 0,40 | 0,30 0,30 0,20 0,20 0,30 | |
| Сума | |||||||
| ІІІ | 0,20 0,30 0,30 0,20 0,30 | 0,10 0,20 0,20 0,10 0,20 | 0,10 0,20 0,20 0,20 0,20 | 0,40 0,40 0,50 0,30 0,30 | 0,60 0,50 0,40 0,60 0,50 | 0,10 0,20 0,25 0,30 0,35 | |
| Сума | |||||||
| ІV | 0,10 0,30 0,10 0,10 0,20 | 0,20 0,40 0,10 0,10 0,20 | 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 | 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 | 0,40 0,50 0,60 0,40 0,50 | 0,90 0,80 0,75 0,70 0,60 | |
| Сума |
Продовження табл. 4.5
| V | 0,10 0,20 0,30 0,40 0,50 | 0,60 0,50 0,30 0,20 0,50 | 0,60 0,50 0,40 0,30 0,50 | 0,30 0,40 0,35 0,25 0,40 | 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 | 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 | |
| Сума | |||||||
| VI | 0,20 0,30 0,10 0,50 0,40 | 0,10 0,20 0,10 0,20 0,10 | 0,70 0,60 0,40 0,50 0,30 | 0,50 0,25 0,15 0,10 0,40 | 0,25 0,15 0,10 0,30 0,40 | 0,10 0,30 0,25 0,30 0,20 | |
| Сума | |||||||
| VII | 0,40 0,50 0,30 0,20 0,30 | 0,30 0,40 0,20 0,30 0,25 | 0,50 0,30 0,20 0,30 0,15 | 0,20 0,50 0,30 0,25 0,10 | 0,20 0,60 0,70 0,15 0,20 | 0,30 0,40 0,60 0,10 0,30 | |
| Сума | |||||||
| VIII | 0,10 0,20 0,30 0,40 0,50 | 0,60 0,40 0,30 0,20 0,30 | 0,10 0,30 0,30 0,60 0,70 | 0,20 0,30 0,25 0,55 0,60 | 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 | 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 | |
| Сума | |||||||
| IX | 0,50 0,40 0,20 0,10 0,10 | 0,40 0,30 0,20 0,10 0,10 | 0,50 0,20 0,30 0,40 0,50 | 0,40 0,15 0,25 0,30 0,45 | 0,50 0,40 0,30 0,10 0,20 | 0,40 0,30 0,20 0,10 0,25 | |
| Сума | |||||||
| X | 0,25 0,50 0,40 0,30 0,10 | 0,50 0,40 0,30 0,30 0,20 | 0,10 0,20 0,70 0,60 0,50 | 0,20 0,30 0,60 0,40 0,30 | 0,60 0,50 0,10 0,10 0,10 | 0,15 0,50 0,20 0,10 0,30 | |
| Сума | |||||||
| XI | 0,40 0,20 0,30 0,50 0,30 | 0,20 0,40 0,50 0,30 0,20 | 0,10 0,30 0,20 0,10 0,10 | 0,30 0,40 0,25 0,30 0,20 | 0,25 0,30 0,20 0,15 0,10 | 0,30 0,20 0,10 0,10 0,20 | |
| Сума | |||||||
| XII | 0,10 0,20 0,30 0,30 0,40 | 0,30 0,40 0,10 0,20 0,30 | 0,70 0,50 0,60 0,40 0,50 | 0,40 0,35 0,50 0,30 0,45 | 0,50 0,30 0,25 0,40 0,00 | 0,10 0,30 0,20 0,20 0,10 | |
| Сума |
Продовження табл. 4.5
| XIII | 0,30 0,20 0,10 0,40 0,50 | 0,50 0,30 0,40 0,10 0,20 | 0,60 0,50 0,40 0,60 0,70 | 0,15 0,25 0,45 0,50 0,10 | 0,25 0,30 0,40 0,25 0,40 | 0,10 0,25 0,20 0,35 0,40 | |
| Сума |
Розрахунок інтегральних оцінок коефіцієнта елементів другого рівня “дерева” провести за трьома варіантами і результати занести в таблицю 4.6:
Варіант А) без урахування компетентності експертів і коефіцієнта взаємної корисності:
, (4.1)
де 
- інтегральна оцінка і-го елемента;
- оцінка і-го елемента, яку дав S-експерт;
N – кількість експертів.
Варіант Б) з урахуванням компетентності експертів, але без урахування коефіцієнта взаємної корисності за формулою:
, (4.2)
де 
- показник компетентності S-го експерта.
Варіант В) з урахуванням компетентності експертів і коефіцієнта взаємної корисності за формулою:
, (4.3)
де 
- остаточна оцінка і-го елемента з урахуванням компетентності експертів і взаємної корисності;
- коефіцієнт взаємної корисності і-го елемента для усіх інших елементів даного рівня “дерева цілей”:
, (4.4)
де 
- коефіцієнт взаємної корисності і-го елемента другого рівня “дерева” для кожного елемента даного рівня; враховуючи корисність елемента для себе;
n – кількість елементів даного рівня “дерева”.
Підсумування здійснюється за графами таблиць 4.2, 4.3 для кожного елемента.
Результати розрахунку коефіцієнта відносної важливості для другого рівня ”дерева” слід навести у формі таблиці 4.6.
Таблиця 4.6
Розрахунок коефіцієнтів відносної важливості 2 рівня
| Інтегральний коефіцієнт відносної важливості елементів другого рівня “дерева” | Без урахування компетентності експертів і коефіцієнтів взаємної корисності | З урахуванням компетентності експертів, але без урахування коефіцієнту взаємної корисності | З урахуванням компетентності експертів і коефіцієнтів взаємної корисності | |||
| Варіант А | Варіант Б | Варіант В | ||||
| І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ | |
| К2.1 | ||||||
| К2.2 | ||||||
| К2.3 |
Інтегральну оцінку коефіцієнтів відносної важливості окремих елементів третього рівня “дерева” здійснюють у такій послідовності:
1. Визначають величину 
- коефіцієнт відносної важливості j-го елемента третього рівня для реалізації цілей елементів другого рівня, які він деталізує, з урахуванням коефіцієнта відносної важливості для кожного s-го експерта:
, (4.5)
де 
- коефіцієнт відносної важливості j-го елемента третього рівня “дерева цілей” для і-го елемента другого рівня “дерева”, визначений s-м експертом;
m – кількість елементів другого рівня.
2. Визначають величину Wj – інтегральний коефіцієнт відносної важливості j-го елемента третього рівня для реалізації цілей елементів другого рівня, які він деталізує з урахуванням їх коефіцієнта відносної важливості для усієї групи експертів:
. (4.6)
Результати розрахунків коефіцієнта для третього рівня слід навести у табличній формі (таблиця 4.7).
Таблиця 4.7
Коефіцієнти відносної важливості 3 рівня
| Інтегральний коефіцієнт відносної важливості елементів третього рівня “дерева” | Варіант | |
| І | ІІ | |
| W1 | ||
| W2 | ||
| W3 | ||
| W4 | ||
| W5 | ||
| W6 | ||
| W7 | ||
| W8 | ||
| W9 | ||
| W10 | ||
| W11 | ||
| W12 | ||
| W13 |
Висновки:
Завдання 2
Визначити основні науково-технічні проблеми галузей приладо- та машинобудування. Зробити їх відносну оцінку і визначити мету науково-технічної програми.
Вихідні дані
За попередніми оцінками фахівців найсуттєвішими науково-технічними проблемами галузей приладо- та машинобудування є:
1. Розробка методів і засобів корозійного захисту машинобудівної продукції.
2. Розробка і освоєння нових видів породоруйнівного інструменту, в т.ч. для вугільної промисловості.
3. Оптимізація технологій та конструкцій.
4. Розробка основ механіки композиційних матеріалів з урахуванням фізико-хімічних процесів.
5. Плазмове напилення деталей.
6. Впровадження ресурсозберігаючих, мало- та безвідходних технологій.
7. Впровадження технологічного процесу знежирення деталей.
8. Зниження матеріалоємності готової продукції.
9. Виготовлення шахтарських ліфтів поєднаних із сміттєпроводом.
10. Розробка технології та устаткування для виробництва вершкового масла з використанням дезодорації надходження вершків.
Методичні вказівки до виконання завдання 2
За оцінкою експертів важливість науково-технічних проблем оцінюється на основі матриць, елементами яких є узагальненні відносні оцінки вважливості кожної науково-технічної проблеми у розвитку галузі. (таблиця 4.8).
Таблиця 4.8
Науково-технічні проблеми
| Галузі і види діяльності, на які проблема впливає | Номер науково-технічної проблеми | |||||||||
| Тракторобудування | 0,90 | 0,0 | 0,30 | 1,0 | 0,70 | 0,70 | 0,0 | 0,75 | 0,0 | 0,0 |
| Харчова промисловість | 0,50 | 0,0 | 0,30 | 0,85 | 0,20 | 0,65 | 0,10 | 0,0 | 0,0 | 1,0 |
| Автомобілебудування | 0,75 | 0,0 | 0,75 | 0,37 | 0,80 | 0,40 | 0,69 | 0,50 | 0,0 | 0,0 |
| Електротехнічна промисловість | 0,80 | 0,0 | 0,50 | 1,0 | 0,55 | 0,40 | 0,15 | 0,65 | 0,0 | 0,0 |
| Приладобудування | 0,50 | 0,65 | 0,45 | 1,0 | 0,80 | 0,70 | 0,75 | 0,60 | 0,75 | 0,60 |
| Медична промисловість | 0,80 | 0,0 | 0,65 | 1,0 | 0,70 | 0,95 | 0,10 | 0,50 | 0,0 | 0,0 |
| Літакобудування | 0,90 | 0,0 | 0,60 | 0,70 | 0,80 | 0,65 | 0,70 | 0,65 | 0,0 | 0,0 |
| Гірничо-видобувна промисловість | 0,70 | 1,0 | 0,40 | 0,80 | 0,30 | 0,10 | 0,40 | 0,30 | 0,0 | 0,0 |
| Всього | ||||||||||
| Ранжування |
Оцінку важливості кожної науково-технічної проблеми розраховують за формулою:
, (4.7)
де 
- узагальнена відносна оцінка важливості j-ї науково-технічної проблеми;
- оцінка відносної важливості j-ї наукової технічної проблеми відносно k-ї галузі, яку отримують внаслідок опитування експертів, які беруть участь у формуванні науково-технічних проблем;
к – номер галузі або виду діяльності;
j – номер науково-технічної проблеми.
Оцінку відносної важливості (присвоєння рангу) здійсняють у такий спосіб:
- на основі попереднього аналізу визначають списки галузей, на які може вплинути розв’язання даної проблеми;
- для галузей та видів діяльності, на які вона впливає, коефіцієнту важливості надається значення в межах між 0 та 1;
- для галузей, на які науково-технічні проблеми не впливають або впливають слабо, коефіцієнт важливості дорівнює 0.
Висновки:
Практичні заняття №№ 6-7 (4 год.)
Тема 5: Макроекономічне планування в системі державного регулювання економіки
Завдання 1
За нормативами забезпечення населення окремими об’єктами соціальної інфраструктури розрахувати додаткову потребу населення регіону у цих об’єктах.
Вихідні дані
1. Перелік об’єктів соціальної інфраструктури, нормативи забезпеченості по кожному об’єкту та інші цифрові дані наведені в таблиці 5.1.
2. Чисельність населення області за прогнозними демографічними даними становитиме в прогнозному році 1194 тис. чол.
3. Чисельність дітей в базовому році становила 88,6 тис. чол., в розрахунковому періоді їх чисельність зросте на 2,1 %.
4. Кількість учнів загальноосвітніх шкіл в прогнозному періоді становитиме 13,9 % загальної чисельності населення.
Таблиця 5.1
Розрахунок додаткової потреби населення в соціальних об’єктах
| Галузі та об'єкти соціальної інфраструктури | Норматив | Загальна потреба | Наявна мережа | Потреба заміщення об’єктів, що вибувають | Потреба у зв’язку з перевищенням нормальної кількості місць | Додаткова потреба | |
| Одиниця | Розмір | ||||||
| Торгівля та громадське харчування, в т. ч.: | |||||||
| торгівельна площа магазинів, тис. м2 | м2 на 1000 чол. | 202,4 | 13,8 | 4,5 | |||
| підприємства громадського харчування, тис. посадових місць | посад. місць на 1000 чол. | 98,4 | 8,2 | 3,6 | |||
| Побутове обслуговування населення, в т. ч.: | |||||||
| будинки побуту, тис. робочих місць | робочих місць на 1000 чол. | 7,0 | 1,4 | 1,9 | |||
| лазні, тис. місць для миття | місць для миття на 1000 чол. | 4,9 | 0,4 | 0,4 | |||
| Народна освіта, в т.ч.: | |||||||
| загальноосвітні школи, тис. учнівських місць | місць на 1000 чол. | 12,6 | 7,9 | 2,8 | |||
| дошкільні заклади, тис. місць | місць на 1000 чол. | 4,8 | 0,8 | 1,2 | |||
| охорона здоров’я, тис. ліжок | ліжок на 1000 чол. | 13,5 | 22,1 | 1,2 | 1,0 | ||
| Фізкультура і спорт, в т.ч.: | |||||||
| спортивні зали, тис. м2 | м2 площі підлоги на 1000 чол. | 13,5 | 22,1 | 1,2 | 1,0 | ||
| басейни, тис. м2 дзеркала води | м2 дзеркала води на 1000 чол. | 0,9 | 1,3 | ||||
| Культура, в т.ч.: | |||||||
| масові бібліотеки, тис. книг | книг на 1000 чол. |
Продовження табл. 5.1
| клубні засади, тис. місць | місць на 1000 місць | 142,7 | 170,4 | 1,6 | 2,1 | ||
| кінотеатри, тис. місць | місць на 1000 чол. | 1,3 | 0,2 | ||||
| ЖКГ – загальна площа житлових будинків, тис. м2 | м2 на одну людину | 19,5 | 19,8 | 3,4 | 1,8 |
Методичні вказівки до виконання завдання 1
Завдання виконується з використанням нормативного методу у такій послідовності:
1. Визначається загальна потреба регіону по кожному об’єкту соціальної інфраструктури, яка дорівнює добутку відповідного нормативу на прогнозну чисельність населення (табл. 5.1).
2. Додаткова потреба в об’єктах соціальної інфраструктури визначається шляхом коригування загальної потреби на показники наявної мережі, заміщення вибуваючої мережі, а також у зв’язку із перевищенням нормативної кількості місць по окремому об’єкту соціальної інфраструктури (табл. 5.1).
Завдання 2
Скласти паливно-енергетичний баланс держави на прогнозний рік в умовно-натуральних одиницях. Результати розрахунку навести в табличній формі.
Вихідні дані:
1. Обсяг виробництва найважливіших видів паливно-енергетичних ресурсів у базовому році та його зміни у прогнозному періоді наведені в таблиці 5.2.
2. При перерахунку обсягів виробництва електроенергії в умовне паливо до уваги слід брати такі теоретичні еквіваленти: 1000 кВт-год. електроенергії дорівнюють 0,123 кг умовного палива, або перевідний коефіцієнт 1000 кВт-год. електроенергії становить 1,23; 1 млн. т вугілля – 0,84; 1 млн. т торфу – 0,4; 1 млн. т нафти – 1,44; 1 млрд. м3 – 1,15.
Таблиця 5.2
Обсяг виробництва найважливіших видів паливно-енергетичних ресурсів
| Вид паливно-енергетичних ресурсів | Одиниця | Обсяг виробництва в базовому періоді | Зміни у прогнозному періоді (+,-), % |
| Електроенергія | млн. кВт. – год. | +2,8 | |
| Нафта | млн. тон | 5,11 | +2,2 |
| Газ | млрд. м3 | 32,5 | -0,9 |
| Вугілля | млн. тон | 191,8 | -1,3 |
| Торф | млн. тон | 2,0 | +2,2 |
| Дрова | одиниць умовного палива | 0,8 | -0,3 |
3. У базовому періоді залишки у споживачів і постачальників на початок року становили 2 % виробництва паливно-енергетичних ресурсів на території країни. У прогнозному періоді це співвідношення не змінилося.
4. Надходження паливно-енергетичних ресурсів з інших джерел у базовому періоді дорівнювало 7 % видобутку (виробництва) на території України, а в прогнозному періоді його частка має зменшитися до 6,3 %.
5. Витрати паливно-енергетичних ресурсів у базовому періоді частково представлені в таблиці 5.3.
Таблиця 5.3
Паливно-енергетичний баланс України (одиниць умовного палива)
| Стаття балансу | Період | |
| базовий | прогнозний | |
| А. Ресурси всього, в тому числі: | ||
| 1. Залишок у споживачів і постачальників на початок року | ||
| 2. Видобуток (виробництво) на території України | ||
| 3. Надходження з інших джерел | ||
| 4. Ввезено в Україну – всього, в тому числі: | ||
| 4.1. З країн СНД | ||
| 4.2. Імпорт. | ||
| 5. Використання всього: |
Продовження табл. 5.3
| 5.1. Витрачено в Україні, всього, в тому числі: | ||
| 5.1.1. На перетворення в інші види енергії | 102718,4 | |
| 5.1.2. Як сировина на переробку | ||
| 5.1.3. Як матеріал не на паливні потреби | ||
| 5.1.4. Безпосереднє споживання палива або енергії | ||
| 5.1.5. Витрати при збагаченні та переробці палива, збереженні та транспортуванні | ||
| 5.2. Вивід з України, всього, в тому числі: | 83426,2 | 83654,3 |
| 5.2.1. У країни СНД | 38376,1 | 38481,0 |
| 5.2.2. Експорт | ||
| 5.3. Залишок у споживачів та постачальників на кінець року | 7320,8 |
8. За сформульованим співвідношенням витрати паливно-енергетичних ресурсів на перетворення в інші види енергії, на складові (матеріал для паливної потреби), технологічні (як сировина на переробку) і господарські (без посередньо споживання як палива або енергії) потреби складають відповідно 23,2; 13,2; 47,6; 10,2 %.
9. У прогнозному періоді завдяки вдосконаленню технологічних процесів у паливно-енергетичних галузях втрати паливно-енергетичних ресурсів знизяться на 1,5 %. Водночас на 2,3 % збільшаться витрати паливно-енергетичних ресурсів на технологічні цілі й знизяться на 1,6 % господарські потреби.
10. Використання паливно-енергетичних ресурсів на силові потреби залишаються незмінними.
11. У прогнозному періоді питома вага залишків у споживачів та постачальників на кінець року в загальних витратах паливно-енергетичних ресурсів залишаються незмінними.
12. Частка країн СНД у загальному ввозі паливно-енергетичних ресурсів у базовому періоді становила 69,8 %, у прогнозному вона знизиться до 54,6 %.
Методичні вказівки до виконання завдання 2
1. Розрахунок ресурсної частини балансу розпочинається визначенням видобутку (виробництва) паливно-енергетичних ресурсів на території України в одиницях умовного палива, згідно із схемою наведеною в таблиці 5.4.
Таблиця 5.4
Визначенням видобутку (виробництва) паливно-енергетичних ресурсів на території України в одиницях умовного палива
| Вид паливно-енергетичних ресурсів | Одиниця виміру | Виробництво, натуральних одиниць у періоді | Коефіцієнт переведення в умовне паливо | Виробництво, одиниць умовного палива у періоді | ||
| базовому | прогнозному | базовому | прогнозному | |||
| Електроенергія | млн. кВт.-год. | |||||
| Нафта | млн. т | 5,11 | ||||
| Газ | млрд. м3 | 32,5 | ||||
| Вугілля | млн. т | 191,8 | ||||
| Торф | млн. т. | 2,0 | ||||
| Дрова | х | х | х | х | 0,8 | |
| Всього | х | х | х | х |
2. Надалі на основі вихідних даних розраховуються основні статі розподіленої та ресурсної частини балансу. Визначають потребу у ввезенні в Україні паливно-енергетичних ресурсів у базовому і прогнозному періодах (табл. 5.3).
Завдання 3
Знайти орієнтовані показники випуску валової продукції основними галузями народного господарства, користуючись методом міжгалузевого балансу.
Вихідні дані:
1. Народне господарство країни умовно розділено на чотири сектори:
(1) промисловість – галузі, які виробляють засоби виробництва (група А);
(2) промисловість – галузі, які виробляють предмети споживання (група Б);
(3) сільське господарство(група В) ;
(4) інші галузі (група Г) .
2. Міжгалузевий баланс цих галузей із коефіцієнтами прямих матеріальних витрат і кінцевої продукції наведені в таблиці 5.5.
Таблиця 5.5
Виробництво паливно-енергетичних ресурсів
| Галузі-споживачі Галузі-виробники | Валовий продукт | Коефіцієнт прямих витрат | Кінцевий продукт | |||
| промисловість (група А) | промисловість (група Б) | сільське господарство (група В) | інші (група Г) | |||
| 1. Галузі, які виробляють засоби виробництва (група А) | х1 | 0,20 | 0,10 | 0,06 | 0,20 | 318,0 |
| 2. Галузі, які виробляють предмети споживання (група Б) | х2 | 0,05 | 0,20 | 0,04 | 0,15 | 76,0 |
| 3. Сільське господарство (група В) | х3 | 0,10 | 0,05 | 0,04 | 0,10 | 67,5 |
| 4. Інші (група Г) | х4 | 0,20 | 0,10 | 0,10 | 0,05 | 62,0 |
Методичні вказівки до виконання завдання 3
1. Для виконання завдання складається система рівнянь міжгалузевого балансу за наведеними в умові даними про коефіцієнти прямих витрат і кінцевий продукт, підставляючи їх значення до системи:
2. Спростивши систему рівнянь і її можна подати у такий спосіб:
3. Отримана система рівнянь розв’язується методом Гауса. Вилучаючи за допомогою першого рівняння зміну х1 з наступних рівнянь:
4. Вилучаючи за допомогою другого рівняння зміну х2 з наступних рівнянь:
5. Вилучаючи за допомогою третього рівняння зміну х3 з останнього рівняння:
6. Розв’язуючи цю систему рівнянь з кінця, знаходимо послідовно х4, х3, х2, х1.
Отже, х4 =
х3 =
х2 =
х1 =
Завдання 4
1. Використовуючи наведені в умовах попереднього завдання показники прямих витрат і результати його розв’язання, обчислити орієнтовні міжгалузеві поставки засобів виробництва і скласти міжгалузевий баланс для чотирьох секторів народного господарства.
2. Результати розрахунків занести в таблицю 5.6.
Таблиця 5.6
Баланс виробництва та орієнтованого розподілу продукту 4-х секторів народного господарства
| Галузі-споживачі Галузі-виробники | Валовий продукт | Орієнтовний розподіл продукту | Кінцевий продукт | |||
| Група А | Група Б | Група В | Група Г | |||
| 1. Галузі, які виробляють засоби виробництва (група А) | ||||||
| 2. Галузі, які виробляють предмети споживання (група Б) | ||||||
| 3. Сільське господарство (група В) | ||||||
| 4. Інші (група Г) | ||||||
| Валовий продукт |
Методичні вказівки до виконання завдання 4
На основі розрахованих х1, х2, х3, х4 та коефіцієнтів прямих витрат, наведених в завданні 3, здійснюється розподіл ВП:
Орієнтований розподіл продукту: х1,2,3,4 ∙ коефіцієнти прямих витрат відповідно по групамА,Б,В,Г.
Практичне заняття № 8 (2 години)