Шляхи покращення платоспроможності і фінансової сталості підприємства

Керівництво підприємства повинно розробляти способи підвищення фінансової стійкості і заходи для покращення платоспроможності підприємства, а вирішення цих завдань полягає в професійному управлінні оборотними ресурсами.

На стійкість підприємства впливають різноманітні фактори:

- положення підприємства на товарному ринку;

- рівень привабливості галузі у бізнесі;

- фінансово-виробничій потенціал підприємства;

- ступінь фінансової незалежності;

- рівень ділової активності;

- ефективності фінансово-господарських операцій та ін.

Безумовно, існують заходи, які можна застосувати для відновлення платоспроможності підприємства, проте їх реалізація займає чимало часу. Серед них:

- продаж частини основних засобів, як спосіб розрахунку із кредиторами за поточними зобов’язаннями;

- збільшення розміру статутного капіталу. Даний процес тривалий за часом і нерідко супроводжується певними витратами (додаткова емісія акцій - дорогий процес);

- одержання довгострокової чи короткострокової позики, але тут існує умовність: якщо отримана позика носить цільовий характер, то поліпшення платоспроможності за формальними критеріями насправді є фіктивним. Але дана міра відновлення платоспроможності пов'язана з виконанням ряду умов: наявність плану фінансового оздоровлення; безумовним дотриманням цільового характеру використання раніше наданої державної фінансової підтримки.

- впровадження нових форм і методів керування;

- конверсія, перехід на реалізацію нової продукції, з іншими якісними характеристиками;

- підвищення ефективності маркетингу;

- зниження витрат на збут;

- скорочення дебіторсько-кредиторської заборгованості;

- підвищення частки власних засобів в оборотних активах за рахунок частини фонду споживання і реалізації короткострокових фінансових вкладень;

- продаж зайвого устаткування, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції на основі інвентаризації;

- конверсія боргів шляхом перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову;

- скорочення чисельності зайнятих;

- зменшення дебіторської заборгованості і ін.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

- визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

- періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

- якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

- використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

- продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

- при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

- використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

- відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

- страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

- обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Стосовно скорочення поточних зобов’язань підприємства, то, по-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків, по-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат, по-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів, характеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

В даній роботі розглянуто фінансово стійкість та платоспроможність ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня» - акцiонерне товариство, яке виготовляє взуття.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що майновий стан ПрАТ “Чернігівська взуттєва фабрика “Берегиня” досить добрий, підприємство збільшує вартість свого майна, забезпечує свою діяльність в більшій мірі власним капіталом.

У ході роботи було визначено поняття фінансової стійкості. Також розглянуто чинники, що впливають на фінансову стійкість, та проаналізовано платоспроможність та фінансову стійкість за абсолютними та частковими показниками.

Відповідно до проведених розрахунків за абсолютними показниками фінансовий стан ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня» характеризується як кризовий: . Цей стан характеризується ситуацією при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську заборгованість. Підприємство знаходиться на межі банкрутства

На основі аналізу за частковими показниками можна зробити висновок про достатній рівень фінансової стійкості ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня», оскільки всі показники крім коефіцієнту фінансового ризику відповідають нормативним значенням, але в 2015р. відбуваються негативні зміни, оскільки аналізовані показники наближаються до критичних значень, що свідчить про необхідність реалізації заходів щодо покращення фінансової стійкості з метою запобігання банкрутству.

Аналіз платоспроможності балансу ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня» показав, що в 2013-2015 рр. не виконується перша умова ліквідності балансу, тобто баланс не ліквідний; невиконання першої умови можна охарактеризувати як недостатність високоліквідних активів для погашення найбільш термінових поточних зобов’язань.

Аналіз ліквідності за допомогою коефіцієнтів ліквідності виявив неліквідність підприємства за показником швидкої ліквідності, тобто підприємству не вистачає швидколіквілних активів для покриття поточних зобов’язань.

Таким чином, аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів та відповісти на питання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, збільшується чи зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів та пасивів підприємства цілям його господарської діяльності.