Співробітництво україни з країнами-учасницями снд 5 страница

№24

Регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні(ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, МТЦ, МТП.

ГАТТ/СОТ:генеральна асоціація з тарифів та торгівлі/світова ор-ція торгівлі: ГАТТ-1947 р.(Женева).У 1994-на базі ГАТТ-було вирішено зробити СОТ.1995-прочала функціонувати.Мета д-ті:-лібералізація МТ; -зниження митних тарифів; -розвязання торгових суперечок.Принципи д-ті:=відмова від дискримінації; =нац. режим; =відкритості; =протекціонізму. Здобутки:1)розширення доступу товарів на ринки шляхом зниження або відміни тарифних та нетарифних обмежень.2)лібералізація торгівлі. 3)антидемпінгові угоди.4)інвестування в торгівлі. 5) торгові аспекти прав на інтелектуальну власність. 6)розроблені процедури вирішення суперечок. Україна з 1992 р має статус спостерігача. ЮНКТАД:конференція ООН з торгівлі та розвитку (1964р):Мета д-ті:-сприяння розвитку МТ, забезпечення співробітництва між країнами;-вироблення принципів та механізмів політики в МТ; -координація д-ті у сфері МТ;- проблема д-ті ТНК,регулювання заборгованості країн, що розвиваються.Здобутки:-затвердження принципів МТ і торгової політики;-створення аг с-ми преференцій; -програма сприяння найменш розв країнам.Україна є членом ор-ції. МТЦ-міжнародний торговий центр:1964 в рамках ГАТТ, з 1968р працює і під керівництвом ЮНКТАД.(Женева).Мета д-ті:надання торгів інформації та консультативних послуг, що сприяють розвитку зовн торгівлі.З 1973 р виконує ф-ції центрального органу в с-мі ООН з надання технічної допомоги в розвитку експорту країнам, що розвиваються. МТП-міжнародна торгова палата:1919р.(Париж)Напрямки д-ті:- сприяння покращенню ек відносин між країнами: -встановлення ділових контактів та взаємин; -запровадження у міжн практику стандартів, зразків, ділових звичаїв, уніфікованих правил, умов ІНКОТЕРМС; -розповсюдження необхідної політичної та торгово-ек інформації для розвитку міжн бізнесу.

№29

Міжнародний ринок ЦП: структура, види.

Ринок цінних паперів – це частина як грошового ринка, так і ринка капіталів. На цьому ринку відбуваються оперції лише із стандартними фінансовими операціями, обіг яких регулюється чіткими юридичними нормами і міжнародними правилами. Цінні папери це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерної компанії або наданні позики. Вони передбачають зобовязання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів. У юридичному розумінні цінні папери – майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується у порядку, що вказується у цьому документі.Емітентами цінних паперів виступають окремі фірми і корпорації, центральні уряди та муніципальні органи влади. Випуск цінних паперів реалізується спочатку на первинному ринку, шляхом прямого звернення емітента до інвесторів чи через посередника, який бере на себе зобов’язання реалізувати ці папери. Цінні папери, придбані інвесторами при емісії, потім можуть бути ними перепродані на вторинному ринку, який складається з фондових бірж та позабіржового обігу.
Міжнародний ринок цінних паперів це – джерело, яке забезпечує економічним суб’єктам доступ до міжнародного ринку вільних капіталів і прискорює глобальнй процес економічного зростання. Сьогодні він є основним інститутом, який регулює міжнародне інвестування.
Важливим для аналізу міжнародного ринку цінних паперів є його поділ на первинний і вторинний.Первинний ринок цінних паперів це економічне середовище на якому цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця. Економічним цей простір називають тому, що на ньому діють емітент та інвестор, він раціонально організований, і тільки в межах цього простору емітент може одержати необхідний йому капітал.На первинному ринку міжнародні позичальники розміщують нові випуски боргових інструментів, зазвичай за допомоги великих інвестиційних інституцій (інвестиційного банку чи інвестиційного підрозділу універсального банку) або їх синдикату.На вторинному ринку цінних паперів продаються і купуються уже випущені запозичення між різними закордонними інвесторами. Вторинний ринок для боргового інструменту розвивається там, де відбувається перевищення попиту міжнародних інвесторів на ризик даного позичальника над пропозицією запропонованих цим позичальником своїх боргових інструментів на первинному ринку. Вторинний ринок цінних паперів може бути неорганізованим, або позабіржовим, та організованим, або біржовим.Позабіржовий (неорганізований) ринок цінних паперів характеризується такими особливостями :- численністю продавців цінних паперів ;- відсутністю єдиного курсу на однакові цінні папери (питання про курс будь якого цінного папера вирішується під час переговорів між його продавцем і покупцем).

№30

Україна на світовому фінансовому ринку.

Весь період становлення незалежності України пов’язане із визначенням її місця у світовій системі господарювання і різних міжнародних інтеграційних об'єднаннях. Інтенсифікація інтеграції економіки України до глобалізованого фінансового ринку, зокрема через активізацію її зовнішнього фінансування, потребує впровадження комплексу нормативно-правових та організаційно-економічних заходів, які враховано у запропонованому концептуальному підході щодо визначення щодо розробки стратегії виходу України до глобального фінансового середовища на національному рівні Ці заходи передбачають реформування банківської системи з метою підвищення її стійкості до фінансових шоків (стимулювання підвищення капіталізації комерційних банків, удосконалення системи банківського нагляду, сприяння підвищенню прозорості банківської системи, допуск на український ринок іноземних банків), перегляд принципів внутрішньої економічної політики і законодавства (забезпечення належного рівня захисту прав власності, мінімізація використання адміністративних заходів регулювання економіки, стимулювання реальних інвестицій тощо.

№31

Суть, мотивація і форми міжнародного руху капіталу.

Міжнародний рух капіталу заснований на його міжнародному поділі як одного з факторів виробництва - історично склавшомуся або придбаному зосередженні капіталу, що склалося в різних країнах, що є передумовою виробництва ними певних товарів, економічно більш ефективного, ніж в інших країнах. По джерелах походження капітал, що знаходиться в русі на світовому ринку, ділиться на офіційний і приватний капітал.Офіційний (державний) капітал - кошти з державного бюджету, що переміщують закордон або що приймаються із-зі закордону за рішенням урядів, а також за рішенням міжурядових організацій. У цю категорію руху капіталу відносяться всі державні позики, позики, дари (гранти), допомога, які надаються однією країною іншій країні на основі міжурядових угод. Офіційним також вважається і капітал, яким розпоряджаються міжнародні міжурядові організації від імені своїх членів (кредити МВФ, Світового банку, витрати ООН на підтримку світу і ін.). Джерелом офіційного капіталу є кошти державного бюджету, тобто в результаті гроші платників податків. Тому рішення про переміщення такого капіталу закордон приймаються спільно урядом і органами представницької влади (парламентом).Приватний (недержавний) капітал кошти приватних (недержавних) фірм, банків і інших недержавних організацій, що переміщують закордон або що приймаються із-зі закордону за рішенням їх керівних органів і їх об'єднань. У цю категорію руху капіталу відносяться інвестиції капіталу закордон приватними фірмами, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування. Джерелом походження цього капіталу є кошти приватних фірм, власні або позикові, не пов'язані з державним бюджетом. Але, незважаючи на відносну автономність фірм в прийнятті рішень про міжнародне переміщення капіталу, що належить їм, уряд звичайно залишає за собою право його регулювати і контролювати.

По характеру використання капітал ділиться на:Підприємницький капіталкошти, що прямо або непрямо вкладаються у виробництво з метою прибутку. Як підприємницький капітал, частіше за все використовується приватний капітал, хоча або сама держава, або підприємства, що належать державі також можуть вкладати кошти закордон.Позиковий капіталкошти, що позичаються з метою отримання процента. У міжнародних масштабах як позиковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоч міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає вельми значних об'ємів.