Методика визначення продуктивності праці.

Під продуктивністю праці як еконо­мічною категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створю­вати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка жи­вої праці зменшується, а уречевленої збільшується, ' проте збільшується в такий спосіб, що загальна ве­личина трудомісткості товарів зменшується. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого ча­су (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або , кількістю робочого часу, що витрачається на вироб­ництво одиниці продукції (виконання роботи чи по­слуги). Різноманітність підходів до визначення рівня про­дуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливос­тях.

(Виробіток =Обсяг продукції (послуг) / Чисельність працівників (трудовитрати в годинах)) (Трудомісткість =Трудовитрати в годинах (Чисельність працівників) / Обсяг продукції (послуг)).

Якщо показники виробітку мають більш узагаль­нюючий, універсальний характер, то показники тру­домісткості можна розраховувати за окремими ви­дами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, вияв­лення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управ­ління виробництвом). Для забезпечення точності вимірювання продуктивності праці (особливо її динаміки) за вартісними показниками слід ураховува­ти вплив на її рівень передовсім цінового фактора.

19. Шляхи підвищення продуктивності праці.

Підвищення продуктивності праці означає економію витрат праці .Між ростом продуктивності праці і економією затрат існує така залежність:

Існує залежність між економією трудових затрат і рівнем продуктивності праці :

Зростання продуктивності праці на будь-якому під-ві залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів які обєднуються в три великі групи.

1.Техніко-технологічні фактори :

· вдосконалення техніки та технології

· зростання нових видів сировини та матеріалів

· модернізація обладнання

· механізація та автоматизація виробництва

2.Організаційні фактори

· вдосконалення системи управління та організації праці

· збільшення реального фонду робочого часу

· впровадження раціонального розподілу та організації робітників

3.Соціально-економічні фактори

· вдосконалення системи планування участі працівників у прибутках

· створення відповідного морально-психологічного клімату

· поліпшення системи підготовки та перепідготовки кадрів

· зростання заробітної плати.

21. Форми і системи оплати праці.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як прави­ло, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й дод крвої оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залеж від результатів його праці з урахуванням наслідків господарсь діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством. Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих ре­зультатів діяльності підприємства.

Існують 2 форми оплати праці: відрядна та тимчасова.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Ква­ліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності. Основними умовами застосування відрядної оплати праці є на­явність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існу­вання реальних можливостей підвищення виробітку на конкретно­му робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потре­бує встановлення обґрунтованиїх норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно при­зводити до погіршання якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з ура­хуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначаєть­ся тарифним розрядом. Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли не­доцільно нормувати роботи або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскі­льки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються.

Кожна з названих форм заробітної плати охоп­лює кілька систем оплати праці для різних організаційно-технологічних умов виробництва. Відрядна форма з/п охоплює такі системи: пряма відрядна система, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. Почасова форма охоплює: просту почасову систему, почасову- преміальну, за посадовими окладами.

Визначення активів під-ва

Ресурси під-ва складаються з фінансових і виробничих ресурсів. До виробничих ресурсів відноситься майно(активи) Робоча сила та інформація.

Активи під-ва в бух.обліку поділяються на оборотні та необоротні.

Оборотні активи-це грошові кошти що необмежені у використанні а також інші активи які призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу.

Необоротні – активи які тривалий час утримуються під-вом з певною метою .До їх складу входять: основні засоби, необоротні нематеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та відстрочені податкові активи.

Основні засоби або інші оборотні нематеріальні активи-це матеріальні активи які під-во утримує з метою використання

більше 1 року.Доїх складу входять: будівлі, споруди, машини,устаткування та інвентар.

Між оборотними активами(сировина та матеріали) та ОЗ(ОФ) існують відмінні ознаки:

Ознаки	ОЗ	Оборотні активи
Тривалість ф-вання у виробничому процесі	Функціонують тривалий час	Беруть участь лише в одному виробничому процесі
Зміна споживчої форми	Зберігають свою форму	Змінюють або повністю втрачають свою споживну форму
Ступінь використання у кожному виробничому циклі	Використовуються частково	Використовуються повністю
Перенесення вартості на вартість готової продукції	Переносять вартість частинами по мірі спрацювання у вигляді амортизаційних відрахувань	Повністю переносять свою вартість на витрати по виготовленню продукції