Сегментування ринку, вибір цільових ринкових сегментів, позиціювання товару
Сегментація ринку. Розподіл споживачів на групи на основі різниці в потребах, характеристиках чи поведінці і розроблення для кожної з груп окремого комплексу маркетингу.
Сегмент ринку складається із споживачів, що однаково реагують на один і той самий набір спонукальних стимулів маркетингу.
Маркетологи вважають, що правильне виділення ринкового сегмента –половина комерційного успіху, і постійно згадують модифікацію відомого принципу Парето: 20-процентний сегмент певного ринку забезпечує зазвичай 80% доходів та прибутку підприємства.
Найпоширенішими принципами сегментації ринку споживчих товарів (ТСП) є наступні:
1) сегментація за географічним принципом, яка передбачає розподіл світового ринку на різні географічні одиниці. Надає змогу врахувати особливості окремих країн світового ринку, а на внутрішньому – оцінювати чисельність населення, особливості транспортної мережі району, структуру промисловості району, рівень насиченості ринку в даному регіоні та динаміку його розвитку, а також кліматичні особливості окремих регіонів світу.
Розрізняють такі географічні сегменти ринку:
· зовнішній і внутрішній;
· реґіональні ринки (європейський, африканський тощо);
· ринки окремих країн (китайський, італійський тощо);
· внутрішні реґіональні ринки (крайові, обласні, міські);
2) сегментація за демографічним принципом передбачає розподіл ринку на сегменти на основі таких демографічних змінних, як стать, вік, розмір сім'ї, етап життєвого циклу сім'ї, раса, національність, релігія. Демографічні характеристики – найпопулярніші фактори сегментації споживчого ринку. Їх простіше, ніж більшість інших змінних, виміряти. Сегментація ринку може здійснюватись за одною демографічною характеристикою або за їх комбінацією;
3) сегментація за соціально-економічними характеристиками враховує рівень доходів споживачів, приналежність до певного класу, професію, освіту тощо;
4) сегментація за психологічним принципом передбачає урахування типу особистості та стилю життя. Наприклад, споживачі-інтроверти більш консервативні й систематичні у своїй поведінці при здійсненні покупок, ніж екстраверти. Потребують різних маркетингових підходів споживачі-традиціоналісти, новатори, естети, життєлюби, ділові лідери;
5) сегментація за споживчими мотивами передбачає класифікацію споживачів залежно від рівня їх прихильності до товарних марок, інтенсивності споживання, а також за пріоритетністю мотивів придбання (ціна, якість, добротність, зручність, післяпродажне обслуговування тощо).
Сегментування – процес, який потребує високої кваліфікації маркетолога. Дуже часто ринок сегментують за декількома змінними параметрами.
Сегментацію ринку товарів промислового призначення (ТПП) можна проводити за такими принципами:
1) сегментація за географічним принципом (аналогічно до сегментації споживчого ринку);
2) сегментація за галузевим принципом. Особливо поширена серед малих і середніх підприємств. Дає змогу розширити й вигідно сформувати асортимент;
3) сегментація за функціональним призначенням продукції ґрунтується на класифікації функцій виробів даного виду. Наприклад, ринок сільськогосподарської техніки за функціональним призначенням можна сегментувати на ринок машин і устаткування для обробітку землі, заготівлі кормів, збирання зернових тощо;
4) сегментація за вагомістю споживачів передбачає розподіл ринку на сегменти, де здійснюються великі торговельні операції, і на сегменти з дрібними й навіть одиничними покупками товарів. Останні не варто ігнорувати, оскільки на таких сегментах, зазвичай, нижчий рівень конкуренції;
5) сегментація за формою власності враховує специфіку роботи з державними та приватними підприємствами.
Можна використовувати й інші принципи сегментації ринку ТПП.
Обравши конкретний сегмент, підприємство повинно визначити для себе, як проникнути на нього і здобути конкурентні переваги. Для того належить дослідити позиції усіх наявних на ринку конкурентів і визначити своє місце.
Позиціювання товарів підприємства на ринку – забезпечення товарам підприємства чітко виокремленого від інших товарів місця на ринку й у свідомості цільових споживачів.
Будь-який товар споживачі сприймають як набір певних його властивостей. Для того, щоб зрозуміти, чому покупці надають перевагу цьому товарові, а не іншому, треба порівняти ці властивості.
Результати порівнянь можна подати у вигляді двовимірної схеми позиціювання товару (карти – схеми сприйняття товару). На цю схему наносять позиції товарів основних конкурентів і шукають незадоволену споживчу потребу.
Методика розроблення схем позиціювання враховує:
· ідентифікацію сукупності конкуруючих торгових марок;
· вивчення переліку важливих атрибутів, якими споживачі керуються у виборі торгової марки;
· оцінювання споживачами торгових марок;
· відображення позицій торгових марок на двомірній діаграмі.
Після проведення сегментації ринку і позиціювання товару підприємству необхідно детально розробити для свого цільового споживача всі складові комплексу маркетингу (товар, ціну, методи розповсюдження та маркетингові комунікації).