Чинники впливу на валютний курс

Види валютних курсів

І. Фіксований – в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях). (48 країн, МВФ, 2001 р.) або жорстка прив’язка до курсу якоїсь еталонної валюти з межами відхилення не більш ніж у 1%

1.1) реально фіксований (золотомонетний стандарт)

1.2) договірно-фіксований:

· ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до французького франка до інших валют);

ІІ. Плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “ кошика” товарів

2.1) незалежне плавання (на девізних ринках)

2.2) кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків)

2.3) змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США) – всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати)

2.4) спільне плавання (валютне угрупування ЄС використовують)

Види валютних курсів

Номінальний валютний курс – це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

Реальний валютний курс:

· це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;

· розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів

Види валютних курсів

Спот курс – курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату.

Форвардний курс – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.

Ринковий чи розрахунковий курс ЦБ за результатами торгів

Крос-курс:

· це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти;

· це курс, де долар не є валютою, що торгується;

· це курс обміну між двома валютами за виключенням долара США.

Для міжнародних співставлень замість валютних курсів часто використовується

Теорія Паритету купівельної спроможності (ПКС) (Г.Кассель,

1929 р.) базується на концепції єдиної ціни, згідно з якою за

умов відсутності тарифів, державного регулювання та вільного

ринку обмінний курс відображає різницю темпів інфляції 2-х

країн (динамічна концепція ПКС) або зміни темпів приросту

грошової маси (абсолютна (монетаристська) концепція ПКС)

Купівельна спроможність (сила валюти) – виражається як

сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову

одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.

Паритет купівельної спроможності – співвідношення

купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно

певного набору (кошика) товарів і послуг.

ПКС відображає довгострокову цінову та курсову динаміку:

· Індекс Біг-Мак

· Індекс i-Pod

· Ціна золота

· Паритет купівельного стандарту в рамках Програми міжнародних порівнянь та програми європейських порівнянь (враховується ряд товарів, розраховується для країн ОЕСР)

Валютне котирування

Існує два метода котирування іноземної валюти до національної:

· Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях:1фунт стерлінгів=0.7доларів.

· Пряме котирування – це вираження одиниці іноземної валюти у національній: 1долар=7,9 гривні

База котирування –базова валюта – валюта,відносно якої котируєтьсяінші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі, але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта) Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти.

Валюта котирування –валюта, що котирується.

Пряме котирування = 1/ Обернене котирування

9.3. Еволюція світової валютної системи

Основні етапи створення світової валютної системи

· Становлення, формування передумов, визначення принципів нової системи; при цьому зберігається її спадкоємний зв’язок з попередньою системою;

· Формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи;

· Створення повноцінно функціонуючої нової світової валютної системи на базі закінченої цілісності та органічної зв’язки її елементів.

ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

· Паризька валютна система з 1867 р. - система золотомонетного стандарту

· Генуезька валютна система з 1922 р.

· Бреттон-Вудська валютна система з 1944 р.

· Ямайська валютна система з 1976-1078 рр.

· Європейська валютна система з 1979р. (регіональна)

Форми функціонування національних валютних систем

І. Біметалізм(XVI – XVIII ст.) – грошова система, в якій роль

загального еквівалента закріплюється за двома благородними

металами (як правило, за золотом та сріблом), передбачається

вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.

Форми біметалізму:

· система паралельної валюти – це коли законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом та сріблом; золоті та срібні монети приймаються під час купівлі, продажу та інших операцій відповідно до ринкової вартості цих металів;

2) система подвійної валюти - коли держава фіксує певне

співвідношення між обома металами; карбування золотих та

срібних монет, прийняття їх населенням мають здійснюватися

за цим співвідношенням.

ІІ. Монометалізм(1843-1935 рр.) – грошова система, за якою

один метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом та

основою грошового обігу.

Різновиди золотого монометалізму:

· золотомонетний стандарт – передбачає вільний обіг золотих монет і виконання золотом всіх функцій грошей;

· золотозлитковий стандарт - перехідна форма золотого стандарту: національні валюти провідних західних країн (Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів та ін.) прирівнювалися до певної кількості золота, тобто мали золотий вміст

3) золотодевізний стандарт – базувався на золоті та провідних

валютах світу. Платіжні засоби в іноземній валюті призначені

для міжнародних розрахунків, почали називати девізами.

Девізи – платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

Золотий стандарт (1820 р.) - встановлено тверде

співвідношення між паперовими грошима і золотом. Вартість

однієї грошової одиниці визначається у чистому золоті,

наприклад 1RM (рейхсмарка)=0.3584229 г чистого золота.

Емісійні банки зобов’язуються в будь який час обмінювати

паперові гроші на золото. Увесь грошовий обіг забезпечений

золотом, інфляція неможлива.

Паризька валютна система

І. Паризька валютна система (1867р.) – це:

· система золотомонетного стандарту

· перша валютна система

· стихійно сформувалася у ХІХ ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту.

· юридично оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції у 1867 році, яка визнала золото єдиною формою світових грошей.

· в якій не було відмінностей між національною та світовою валютними системами (тільки монети приймались до платежу за своєю вагою)

Структурні принципи :

· Основа – золотомонетний стандарт

· Склався режим вільно плаваючих курсів валют з врахуванням ринкового попиту та пропозиції, але в межах золотих крапок.

· Кожна валюта мала золотий вміст. Встановлювались золоті паритети. Вільна конвертованість валют в золото. Золото використовувалось як загальновизнані світові гроші.

Генуезька валютна система

ІІ. Генуезька світова валютна система (1922 р.)– юридично оформлена міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції у 1922 р.

Принципи :

· основа – золото і девізи (іноземні валюти для міжнародних розрахунків);

· збережені золоті паритети;

· відновлений режим валютних курсів, що вільно коливаються;

· валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій та нарад.

Світовий регулятор - Міжкраїнові конференції, наради