Валютний курс та валютний ризик
Валютний курс - це «ціна» грошової одиниці однієї країни, виражена в іноземних грошових одиницях чи міжнародних валютних одиницях.
Обмінний курс валюти є тим ключовим фактором, що зв'язує економіку країни з іншим світом. Розрізняють два види обмінних курсів: номінальний і реальний.
Номінальний валютний (обмінний) курс - це відносна ціна валют двох країн, чи валюта однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Реальний валютний курс — це номінальний валютний курс, помножений на співвідношення внутрішніх цін до цін країни, до валюти якої котується національна валюта.
На сьогоднішній день курс обміну валюти Приват Банку становить:
| Валюта | Покупка | Продажа |
| USD | 27.57000.0300 | 28.00000.1000 |
| EUR | 29.40000.1500 | 29.90000.2000 |
| RUB | 0.45000.0000 | 0.48000.0000 |
Режими валютного курсу
Що коливається — вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції і заснований на використанні ринкового механізму.
Плаваючий — різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання. Так, для обмеження різких коливань курсів національних валют, що викликають несприятливі наслідки валютно-фінансових та економічних відносин, країни, що увійшли в Європейську валютну систему, ввели в практику узгодження відносних меж взаємних коливань валютного курсу.
Фіксований — офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних раритетах. Він допускає закріплення змісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або доларах США при строгому обмеженні коливань ринкових курсів валют в межах одного відсотка.
Валютний ризик - це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві групи.
1. Фактори впливу на валютний ризик:
а) Збільшують ризик:
- коливання валютних курсів;
- відкриті валютні позиції.
б) Зменшують ризик:
- ліміти позицій за валютами;
- контроль за ризикам з боку керівництва.
2. Методами хеджування (страхування) валютного ризику є:
- погодження надходжень і платежів (структурне балансування);
- «валютні кошики» - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют;
- методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди «своп»;
- методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті).
Заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів обов'язково мають містити такі реквізити:
1. найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;
2. код заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів відповідно до Державного класифікатора управлінської документації, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 №1024;
3. назву документа - «Заява про продаж іноземної валюти» або «Заява про продаж іноземної валюти або банківських металів»;
4. дату складання заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
5. повну або скорочену назву клієнта, що збігається з назвою, яка заявлена ним у картці зі зразками підписів і відбитком печатки, місцезнаходження, номер телефону / факсу (для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові);
6. номер рахунку в іноземній валюті або банківських металах, з якого клієнт доручає здійснити продаж іноземної валюти або банківських металів, найменування та код уповноваженого банку, що його обслуговує, у якому відкрито цей рахунок (для фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю, цей реквізит може не заповнюватися);
7. назву іноземної валюти або виду банківського металу, що продається, словами та цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора;
8. суму продажу іноземної валюти цифрами у разі продажу банківських металів зазначається маса банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);
9. мінімальний курс продажу (можливе зазначення «за курсом уповноваженого банку»);
10. гривневий еквівалент іноземної валюти або банківських металів, що доручається продати відповідно до встановленого в заяві курсу (не заповнюється під час продажу іноземної валюти або банківських металів за курсом уповноваженого банку, що обслуговує клієнта);
11. номер поточного рахунку в гривнях, на який потрібно зарахувати гривневий еквівалент проданої іноземної валюти або банківських металів, найменування і код уповноваженого банку, у якому відкрито цей рахунок;
12. відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).