Типи та показники економічного зростання.

Економічне зростання становить собою кількісне збільшення і якісне вдосконалення суспільного продукту і факторів його виробництва. В залежності від того, за рахунок яких факторів досягається економічне зростання, прийнято розрізняти екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання.

Екстенсивний тип це такий, при якому економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил при незмінному науково-технічному рівні виробництва. Інтенсивний , тип економічного зростання передбачає збільшення обсягів виробництва шляхом якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес.

Основними показниками економічного зростання виступають обсяг валового продукту і національного доходу на душу населення, \ рівень зайнятості, рівень розвитку засобів виробництва, робочої сили, науки, форм та методів організації виробництва, використання людьми сил природи, інформації тощо.

Економічне зростання дає можливість суспільству примножувати національне багатство у вигляді виробничих і невиробничих фондів, збільшувати кількість зайнятих працівників, вдосконалювати структуру сукупного робітника, підвищувати життєвий рівень населення.

Економічне зростання відбувається на основі нагромадження. Нагромадження становить собою використання частини національного доходу на збільшення основних та оборотних фондів, а також страхових запасів.

Нагромадження в будь-якому суспільстві здійснюється в трьох формах: у формі виробничого нагромадження (нове будівництво виробничих споруд, збільшення парку машин, оборотних фондів тощо); - у формі нагромадження в сфері споживання, що в свою чергу включає в себе нагромадження предметів особистого споживання, які купуються населенням, та нагромадження фондів невиробничої сфери (будівництво житла, навчальних закладів, об'єктів культури, науки, спорту); у формі приросту резервів і страхових запасів виробничого і невиробничого призначення.

Джерелами нагромадження є додатковий продукт і та частина необхідного продукту, яка надходить у бюджет у вигляді податків з населення, різноманітних платежів та лотерей. Важливим джерелом нагромадження виступають амортизаційний фонд і заощадження населення, якщо вони зберігаються в банках та інших кредитних установах.

Суб'єктами нагромадження виступає держава, підприємства, підприємці і домогосподарства. Процес нагромадження передбачає забезпечення єдності між вартісною і натуральною формами фонду .нагромадження, тобто забезпечення відповідності між номінальним і \ реальним нагромадженням.

Номінальне нагромадження становить собою суму грошей, і виділених на розширення виробництва. Проте наявність грошей ще не Дозволяє здійснювати розширене відтворення. Підприємство повинно знайти певні товари, необхідні для розширення виробництва.

Реальне нагромадження це матеріально-речовий склад фонду нагромадження, який за натуральною формою і структурою відповідає І потребам розширення виробничої сфери.

Співвідношення між номінальним і реальним нагромадженням І та його вплив на процес відтворення визначається цілим рядом обставин, І серед яких найважливішими є:

рівень цін на засоби виробництва і предмети споживання;

якісний склад і асортимент засобів виробництва;

характер природно-кліматичних умов (для нагромадження у сільському господарстві та видобувній промисловості).

Масштаби нагромадження безпосередньо залежать від норми громадження, яка визначається як відношення величини фонду нагромадження до національного доходу. Частка нагромадження у національному доході промислово розвинутих країн набагато менша, ніж у національному доході слаборозвинутих держав.

Якщо частка національного доходу, що використовується на нагромадження, відома, то на величину нагромадження роблять вплив такі фактори як рівень продуктивності пращ, різниця між застосовуваним і споживаним капіталом, абсолютна величина функціонуючого капіталу.

Зростання продуктивності праці веде до зниження вартості засобів існування працівників, в результаті чого відносно зростає додатковий продукт (додаткова вартість). При цьому підприємець має можливість за одну і ту ж величину змінного капіталу найняти більшу кількість працівників й одержати більшу масу живої праці. Підвищення продуктивності праці приводить також до зниження вартості засобів виробництва, а тому за одну і ту ж величину постійного капіталу можна придбати більше машин, обладнання, сировини. В результаті буде одержано більшу масу додаткового продукту.

Як відомо, вартість засобів праці в процесі виробництва переноситься на створюваний продукт поступово, частинами, але в процесі виробництва застосовується в повному обсягу. Виходить, що протягом функціонування засоби праці надають підприємцю майже даремні послуги. Зростання різниці між застосовуваним і споживаним капіталом дає можливість здійснювати нагромадження постійного капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань.

Щодо впливу абсолютної величини функціонуючого капіталу на розміри нагромадження, то чим більшою буде ця величина при даному співвідношенні між постійним та змінним капіталом, тим більшою буде маса додаткового продукту і фонду нагромадження.