Особливості розвитку перехідних економік

Економічні системи: зміст, класифікація, еволюція

Економічна система– сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, які формують економічну структуру суспільства.

Класифікація економічних систем

Формаційний підхід розрізняє економічні системи (називаючи їх «соціально-економічні формації») згідно зі способом поєднання виробників із засобами виробництва, який визначається панівною формою власності на засоби виробництва: 1) первіснообщинна; 2) рабовласницька; 3) феодальна; 4) капіталістична; 5) комуністична.

Стадійний підхід класифікує економічні системи залежно від рівня продуктивних сил і технологічного розвитку суспільства: 1) традиційне суспільство; 2) перехідне суспільство; 3) суспільство, що зазнає зрушень; 4) «зріле», індустріальне суспільство; 5) суспільство масового споживання.

Цивілізаційний підхід розглядає економічний розвиток як зміну цивілізацій; окрім економічних факторів бере до уваги й неекономічні: соціокультурні, соціально-політичні, постекономічні, природно-кліматичні, географічні тощо.

Функціональний підхід, відповідно до засад прийняття економічних рішень, виділяє наступні економічні системи: 1) традиційна; 2) ринкова; 3) командна; 4) змішана.

Слід наголосити, що реальні економічні системи зазвичай не повністю відповідають теоретичним моделям. Віднесення до того чи іншого теоретичного типу здійснюється згідно з домінуючими рисами реальної системи, другорядні риси можуть відповідати іншим теоретичним типам.

Еволюція економічних систем

Натуральна (традиційна) економіка притаманна первіснообщинній системі, господарствам рабовласників і феодалів.

Кожна виробнича одиниця (господарство) є замкненою системою організаційно-економічних відносин, відокремленою від інших, існує за рахунок власних виробничих ресурсів з метою самозабезпечення всім необхідним для життя.

Ринкова економіка у вигляді, наближеному до «чистого» ринку, існувала в розвинених країнах Заходу в ХІХ ст.:

1) приватна власність на засоби виробництва, працю та вироблену продукцію;

2) децентралізованість процесів прийняття економічних рішень (свобода споживчого вибору і підприємництва на основі вільної конкуренції);

3) наявність «провалів ринку»;

4) низький рівень соціального захисту;

5) висока здатність до генерування і впровадження інновацій (забезпечує зростання ефективності та виявлення нових напрямів економічного розвитку).

Командна (командно-адміністративна, соціалістична, планова) економіка була втілена в життя в колишньому СРСР і країнах соціалістичної співдружності:

1) одержавлення засобів виробництва, робочої сили і результатів виробництва;

2) централізоване регулювання економіки (забезпечує високу здатність мобілізовувати ресурси на відомі напрями розвитку);

3) розвинений державний патерналізм (гарантована зайнятість, безоплатність багатьох послуг освіти, медицини, культури тощо);

4) недостатня (для побудови високоефективної економіки та постіндустріального суспільства) здатність до генерування і впровадження інновацій.

Змішана економіка за сучасних умов спостерігається у розвинених країнах:

1) ринкова основа економічної системи (притаманні ринковій економіці риси див. вище);

2) активне державне регулювання економіки з метою:

- підтримки конкурентного ладу;

- забезпечення сталого розвитку країни;

- нівелювання «провалів ринку»;

- соціального вирівнювання;

- соціального захисту.

Питання для дискусії: чому на певних історичних етапах командна економіка розвивалася швидше ринкової, але в загальному підсумку програла ринку?

Особливості розвитку перехідних економік

Перехідна (або трансформаційна) економіка – це особливий період (етап) в еволюції економіки, коли розпадається стара економічна система і формується нова. Характеризується: несталістю; залежністю від конкретно-історичних умов; певною інерцією перетворень; інтенсивним розвитком нових економічних форм.

Основні актуальні трансформації:

1) Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства (в розвинених країнах);

2) Перехід від аграрного суспільства з потужною роллю традицій до індустріального суспільства з розвиненими ринковими відносинами (у багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки);

3)Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки (у 29 постсоціалістичних країнах). Передбачав:

1) роздержавлення власності;

2) перехід від державної монополії до конкурентних засад функціонування економічних суб’єктів, від централізованого розподілу ресурсів – до ринкового механізму, від державного встановлення цін – до ринкового ціноутворення.

Моделі переходу до ринку:

1) Градуалістський підхід – поступове, поетапне проведення реформ:

- модель «ринкового соціалізму» (Китай, В’єтнам);

- модель «оксамитової революції» (Чехія, Словаччина).

2) Ліберальний підхід – швидкі радикальні зміни одночасно в економічній та політичній системах країн:

- модель «шокової терапії» (Польща).

3) Модель «обмеженої трансформації» (країни СНД) – лейтмотивом трансформаційних процесів стало перетворення владних повноважень на економічні блага. Власне процеси розбудови ринкової економіки відійшли на другий план і підпорядковані інтересам політико-економічної еліти. Ринкові відносини розбудовуються в тій мірі, в якій це вигідно еліті, і обмежуються там, де це не вигідно можновладцям. Переважаюча частина державних підприємств перейшла до приватних рук за суттєво заниженими цінами.

Особливості трансформаційних процесів в Україні –(див. лекцію)

Перехід до ринкової економіки пов'язаний із такими поняттями:

Економічна лібералізація – процес переходу до ринкового механізму саморегулювання (на основі вільного ринкового ціноутворення), створення умов для підприємницької діяльності.

Роздержавлення економіки – перехід від ретельного, всеохоплюючого, директивного втручання держави в економіку до ринкового саморегулювання та переважно непрямих методів державного регулювання економіки.

Приватизація – перетворення державної (а також колективної) власності на приватну.

Моделі приватизації:

• сертифікатна та грошова приватизація;

• колективна приватизація (трудовим колективом підприємства);

• продаж пакетів акцій державних підприємств зовнішнім інвесторам;

• реституція (повернення майна попереднім власникам).

Питання для дискусії: чому трансформаційні процеси в Україні пішли за моделлю «обмеженої трансформації»? Яка модель трансформації була б найкращою для України?