Сутність лізингу і основні критерії його класифікації

Можна виокремити такі визначальні риси лізингу:

· строк лізингу майна порівнянний з періодом амортизації цього майна;

· тип лізингованого (орендованого) майна визначається лізингоодержувачем (орендатором);

· наявність в угоді посередника, який бере на себе обов’язки власника майна;

· визначеність всієї лізингової операції домовленістю з майбутнім лізингоодержувачем про оренду майна на певних умовах;

· періодична, але гнучка виплата лізингових платежів;

· можливість викупу лізингового майна.

У Законі України "Про фінансовий лізинг" лізинг визначено так:"Лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу". За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 37 положення НБУ "Про кредитування", лізинг – це відносини між юридичними особами, що виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингового договору.

Класифікація:

1. за складом учасників : прямий, зворотний, непрямий, тристоронній, багатосторонній

2. за типом майна: лізинг рухомого майна; лізинг обладнання; лізинг «секунд хенд»; лізинг нерухомості

3. за ступенем окупності: фінансовий з повною окупністю; оперативний (з неповною окупністю)

4. за обсягом обслуговування: чистий; мокрий; з частковим набором послуг

5. за сектором ринку: внутрінаціональний; зовнішній (міжнародний); експортний; імпортний; транзитний; спеціальний

6. за цільовим призначенням: дійсний; фіктивний (спекулятивний)

7. за способом фінансування: за рахунок власних коштів; за рахунок залучених коштів; роздільний

8. за способом платежів: грошовий; компенсаційний; змішаний

9. за наміром учасників: терміновий (одноразовий); поновлювальний (револьверний)

Залежно від складу суб’єктів лізингу розрізняють:

· прямий лізинг, за якого власник майна самостійно здає його в лізинг.

Фактично має місце двостороння угода, за якою лізингодавець безпосередньо, без третьої сторони, передає майно лізингоодержувачу. Різновидом прямого лізингу є зворотний лізинг, що передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому у лізинг. У цьому разі лізингодавець практично надає кредит під заставу майна, що перебуває у розпорядженні продавця-лізингоодержувача;

· непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через

посередників. У цьому випадку має місце класична тристороння угода або багатостороння угода з більшою кількістю учасників. При цьому можуть застосовуватися різні схеми із залученням банку. За однією з них банк надає лізинговій компанії кредит на придбання об’єкта лізингу під його заставу, а лізингова компанія, здавши майно в лізинг, погашає банку кредит і сплачує проценти за користування ним за рахунок отримуваних від лізингоодержувача лізингових платежів. За другою схемою банк сам купує майно (стає його власником), за допомогою лізингової компанії здає його в лізинг і отримує лізингові платежі. Роль лізингової компанії зводиться до обслуговування цієї операції.

Відповідно до сектора ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:

· внутрішній (національний) лізинг, коли всі суб’єкти угоди перебувають під юрисдикцією однієї країни;

· зовнішній (міжнародний) лізинг, коли всі суб’єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Зовнішній лізинг, у свою чергу, поділяють на експортний та імпортний. При експортному лізингу зарубіжною країною є лізингоодержувач, а при імпортному – лізингодавець.

За характером лізингових платежів виокремлюють:

· лізинг з грошовими платежами, коли платежі здійснюються в грошовій формі;

· лізинг з компенсаційними платежами, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізинговому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;

· лізинг зі змішаними платежами, коли поєднуються перелічені вище форми платежів.

За цільовим призначенням лізинг може бути:

· дійсний, якщо лізингодавець має право на податкові та амортизаційні пільги, а лізингоодержувач може зменшувати на суму лізингових платежів доходи, які оподатковуються податком;

· фіктивний лізинг, якщо угода має за мету виключно одержання

високого прибутку за рахунок отримання необґрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

Відповідно від умов амортизації майна розрізняють:

· лізинг з повною амортизацією, а відтак і з повною виплатою вартості об’єкта лізингу;

· лізинг з неповною амортизацією, а отже, з неповною, частковою виплатою вартості об’єкта лізингу.

Залежно від намірів учасників продовжувати термін договору лізинг може бути строковий (одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний), коли після закінчення строку договору він поновлюється за домовленістю сторін на новий строк.

Залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють:

· чистий лізинг, коли зобов’язання з обслуговування майна бере на себе лізингоодержувач;

· лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі обов’язки з обслуговування майна;

· лізинг з повним набором послуг (повний або «мокрий» лізинг), коли повне обслуговування майна покладене на лізингодавця. У цьому разі можуть пропонуватися не лише технічні послуги, а й послуги з підготовки кадрів, консультаційні послуги.

За способам фінансування об’єкта лізингу виокремлюють такі його види:

· лізинг за рахунок власних коштів передбачає використання власного капіталу для фінансування придбання об’єкта лізингу, який будуть здавати в лізинг;

· лізинг за рахунок залучених коштів означає, що лізингодавець для фінансування придбання об’єкта лізингу одержує кредити від одного або кількох кредиторів;

· роздільний, або пайовий, лізинг передбачає укладення за участі

суб’єктів лізингу багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80% вартості набутого для лізингу майна. Решта суми виплачується у міру отримання лізингових платежів протягом усього строку лізингу. В цьому випадку лізингодавець несе відповідальність пред постачальником за повне і своєчасне погашення раніше не оплаченої ним частини вартості об’єкта лізингу.

Залежно від рівня окупності об’єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.

44. Ефективність лізингу

Користуючись нашими послугами, Ви стаєте власником автомобіля, заплативши спочатку лише біля 1/3 його вартості.

Крім того, Ви використовуєте ряд законодавчо передбачених додаткових переваг:

· У Вас не виникає необхідності набувати майна у власність для того, щоб користуватися їм;

· На Ваше майно, що є предметом лізингу, не може бути накладений арешт із-за фінансових проблем, що може бути використане як альтернатива практиці змісту устаткування на окремій компанії;

· Ви не повинні відволікати з обороту значну суму коштів, обмежуючись лише невеликими витратами на внесення завдатку.

Для Вас може бути розроблений гнучкий графікз можливістю регулювання суми завдатку і регулярних платежів, а також періодичності виплат залежно від особливостей Вашої господарської діяльності і очікуваних надходжень.

Від Вас не буде потрібно додаткової застави, обов’язкового при будь-якому кредитуванні.

Ваші фінансові показники не погіршають, оскільки в балансі ніяк не відіб’ються пов’язані з отриманим кредитом довгострокові зобов’язання.

Ви не повинні мати великого чистого прибутку, рівну вартості майна, що набуває, щоб отримати це майно в лізинг.

Ви можете відносити всі лізингові платежі на витрати, тим самиммінімізуючи податкову базу.

Весь термін лізингу майно знаходиться на балансі лізінгодателя, а після закінчення терміну лізингу переходить на баланс Вашої організації за практично нульовою собівартістю.

Для майна, що знаходиться в лізингу, застосовується прискорена амортизація з коефіцієнтом не вище 3, що істотно скорочує податок на майно, що сплачується у складі лізингових платежів.

Порівняння лізингу з іншими способами придбання майна, такими як кредитування або пряма покупка, також показує безперечну вигоду першого способу фінансування. Це підтверджується зіставленням потоків витрат, що виникають при кожному з трьох вищеперелічених варіантів, приведених до справжньої тимчасової вартості.

Так, при покупці майна за рахунок власних засобів як джерело фінансування використовується чистий прибуток. Це означає, що після сплати податку на прибуток по ставці 24% розмір очищеного прибутку повинен складати не менше ціни автомобіля, що набуває. Вартість купленого устаткування повертається підприємству шляхом віднесення на собівартість амортизаційних відрахувань. Податок на майно також зменшує базу оподаткування по податку на прибуток.

Прямий і непрямий лізинг

· прямий лізинг, за якого власник майна самостійно здає його в лізинг.

Фактично має місце двостороння угода, за якою лізингодавець безпосередньо, без третьої сторони, передає майно лізингоодержувачу. Різновидом прямого лізингу є зворотний лізинг, що передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому у лізинг. У цьому разі лізингодавець практично надає кредит під заставу майна, що перебуває у розпорядженні продавця-лізингоодержувача;

· непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через

посередників. У цьому випадку має місце класична тристороння угода або багатостороння угода з більшою кількістю учасників. При цьому можуть застосовуватися різні схеми із залученням банку. За однією з них банк надає лізинговій компанії кредит на придбання об’єкта лізингу під його заставу, а лізингова компанія, здавши майно в лізинг, погашає банку кредит і сплачує проценти за користування ним за рахунок отримуваних від лізингоодержувача лізингових платежів. За другою схемою банк сам купує майно (стає його власником), за допомогою лізингової компанії здає його в лізинг і отримує лізингові платежі. Роль лізингової компанії зводиться до обслуговування цієї операції.