Реформи у сільському господарстві

РЕФОРМИ М. ХРУЩОВА

Перебудова управління промисловістю й будівництвом розпочалася у 1957 р.

Причини проведення реформ

1. Криза в розвитку промисловості та в сільському господарстві.

2. Відставання СРСР від країн Заходу, де бурхливо розгорталася науково-технічна революція.

3. Панування командно-адміністративної системи.

4. Відсутність необхідних прав у союзних республік, трудових колективів.

5. Необхідність прискорення науково-технічного прогресу.

Причини невдач реформ М. Хрущова

• Неспроможність командно-адміністративної системи провести глибоке реформування.

• Половинчастість у подоланні сталінізму.

• Відрив ідеології і політики від реального життя.

• Слабка участь широких народних мас у реформах.

• Стиль керівництва самого М. Хрущова, його волюнтаризм, суб’єктивізм, авторитаризм.

Зміни в управлінні господарством

1. У квітні 1953 р. було прийнято рішення про скорочення міністерств союзного (з 30 до 20) і союзно-республіканського (з 21 до 13) підпорядкування.

2. На початку 1954 р. ухвалено рішення про зменшення чисельності працівників адміністративно-управлінського апарату.

3. У 1957 р. більшість міністерств було ліквідовано, а замість них створювали територіальні ради народного господарства — раднаргоспи.

4. Створення в Україні 11 (з 1960 р. — 14) раднаргоспів.

5. Розширювалися права республік у формуванні свого бюджету, в питаннях матеріально-технічного постачання і у використанні капіталовкладень.

6. У відання республік передавалися питання адміністративно-територіального устрою, районування, Цивільного, Кримінального і Процесуального кодексів.

7. Відбулася децентралізація управління народним господарством, запроваджена у 1957 р.

8. У 1962 р. керівні партійні органи на місцях було поділено за виробничим принципом — на промислові й сільськогосподарські. Одночасно відбулося злиття партійних і державних контролівних органів.

9. Скорочено чисельність армії, що дало можливість більше коштів вкладати у виробництво ракетно-ядерної зброї і в космічну програму.

Висновки

• Реформи управління мали половинчастий характер.

• Не зламано командно-адміністративної системи, не скасовано централізацію.

• Я і раніше, тривала гонитва за валовими показниками.

• Економіка розвивалася екстенсивно, що вимагало залучення до виробництва додаткових робочих рук.

• Не було завершено процес десталінізації та реабілітації невинно засуджених.

• Здійснювалися численні непродумані реорганізації.

• Були характерними особисті прорахунки в питаннях внутрішньої та зовнішньої політики М. С. Хрущова, його грубощі й нетактовність.

• Помітної демократизації політичного життя в Україні не сталося.

• Реальні права залишались у представників партійно-державного апарату, які сприймали лише ті зміни, що не загрожували їхній необмеженій владі.

Реформи в промисловості

Продукція промисловості не відповідала світовим стандартам. Основну частину радянського експорту становила не готова продукція, а сировина.

1. Надано обмежену господарську самостійність регіонам.

2. Економіка переходила до управління за територіальнимпринципом через ради народного господарства (раднаргоспи), що створювалися в адміністративних економічних районах. На території УРСР їх було створено 11.

3. Внаслідок цієї реформи в Україні ліквідовано 11 промислових і будівельних міністерств, а два міністерства перетворено з союзно-республіканських на республіканські.

4. У рамках раднаргоспів підприємства об’єднувалися в трести й комбінати за галузевим принципом, підпорядковуючись відповідним галузевим управлінням.

5. Розширено права республіканських і місцевих органів, зокрема й через використання бюджетних коштів.

6. Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств.

7. Для управління промисловістю в межах республіки створено Українську раду народного господарства.

8. У 1962 р. замість 14 економічних адміністративних районів було створено сім економічних районів.

Реформи у сільському господарстві

У вересні 1953 р. пленум ЦК КПРС прийняв постанову «Про заходи подальшого розвитку сільського господарства», розпочалося реформування в сільському господарстві.

Велику увагу приділяли розвиткові аграрного сектору: з 1953 р. по 1964 р. відбулося 14 пленумів ІДК КПУ з питань розвитку сільського господарства.

1. Значну увагу звертали на зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів.

2. Вживали заходів з посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у суспільному виробництві, а тому підвищено закупівельні ціни на продукцію сільського господарства. Протягом 1952-1958 рр. закупівельні ціни на зерно збільшилися у 7, на картоплю — у 8 разів, на продукти тваринництва — у 5,5 разу.

3. Здійснено перехід від жорсткого планування до поєднання централізованого планування з господарською самостійністю колгоспів і радгоспів. Вони отримали право самостійно визначати розміри посівних площ, кількість худоби тощо.

4. Зверталася увага на поліпшення якісного складу керівників сільськогосподарського виробництва, на село було направлено значну кількість спеціалістів.

5. Проведено реорганізацію МТС, унаслідок якої ліквідовано МТС і техніку продано колгоспам (1958 р.). Необхідність викуповувати техніку в МТС, а надалі — купувати її в держави важким тягарем лягала на слабку економіку колгоспів.

6. М. Хрущов намагався вирішити проблему продовольства екстенсивним методом розвитку — підняттям цілини, що призвело до екологічної катастрофи після розорення майже 16 млн га незайманих земель Казахстану та Сибіру.

Це значно вплинуло на ситуацію в Україні, яка повинна була взяти на себе велику частину витрат. До 1956 р. з України на цілину було відправлено тисячі тракторів, 80 тис. досвідчених сільськогосподарських робітників, що для України мало негативне значення.

7. «Кукурудзяна кампанія» (з 1955 р.), що передбачала посіви кукурудзи на 28 млн га по всьому СРСР. У 1961 р. в Україні під кукурудзу було виділено 3 млн гектарів кращих земель. Посіви кукурудзи насаджувалися командним методом, в Україні це відбувалося на шкоду іншим традиційним для України культурам, насамперед пшениці.

8. Величезної шкоди економіці завдали волюнтаристські гасла: «Наздогнати й випередити Америку з виробництва молока, масла й м’яса на душу населення», що було черговою утопією. Завищено плани здавання продукції тваринництва, що призвело до зменшення поголів’я худоби.

9. Проводили укрупнення колгоспів. Колгоспи почали охоплювати по кілька населених пунктів. Виникла проблема «неперспективних сіл», на які кошти не виділяли.

З 1953 р. — піднесення сільськогосподарського виробництва.

З 1958 р. — у сільському господарстві України розпочався спад.