Коротка історія грошового обігу україни

Теорії грошей

Номіналістична теорія:

В наш час номіналізм - одна із панівних теорій грошей з питання про їх сутність. Так, відомий американський економіст П.Самуельсон вважає, що гроші є умовними знаками. В своїй роботі «Економіка» він пише: «Епоху товарних грошей замінила епоха паперових грошей. Паперові гроші уособлюють сутність грошей, їх внутрішню природу... Гроші - це штучна соціальна умовність».

Металістична теорія:

Металістична теорія грошей ототожнювала гроші з благородними металами - золотом та сріблом і отримала розвиток в XV - XVII століттях, в епоху первісного нагромадження капіталу, коли представники даної теорії (в Англії - У.Стефорд, Т.Мен, Д.Норс, у Франції - А.Монкрент’єн) виступили проти псування монет.

Металістична теорія грошей відображала інтереси торгової буржуазії і її напрямок в політичній економії - меркантилізм. Згідно цієї теорії джерелом багатства суспільства є зовнішня торгівля, активне сальдо якої забезпечує приплив в країну дорогоцінних металів.

Помилковість теорії раннього металізма полягала в тому, що:

а) джерелом суспільного багатства вважалось золото і срібло, а не сукупність матеріальних благ, створених працею;

б) заперечувалась необхідність і доцільність заміни в обігу металічних грошей паперовими.

Класична кількісна теорія грошей:

В економічній літературі по сьогоднішній день популярна кількісна теорія грошей. Вона намагається дати відповідь на питання про відносну вартість товарів, купівельної спроможності товарів і причинах її зміни. Окремі положення цієї теорії в самому загальному вигляді сформульовані Дж. Локком. У більш розробленій формі вона викладена Дж.Вандерлінтом, Ш. Монтеск’є і Д.Юмом (XVII ст.). Прихильником кількісної теорії був і Д. Рікардо (XVIII ст.).

На відміну від меркантилістів, які вважали, що приріст грошей в країні стимулює розвиток торгівлі і промисловості, Д. Юм намагався довести, що збільшення кількості грошей в обігу не означає прирощення багатства країни, але сприяє лише росту цін товарів. Тому він вважав, що вартість грошей визначається їх кількістю, яка знаходиться в обігу і являє собою фіктивну величину. Безпосередньою причиною виникнення кількісної теорії грошей була «революція цін» в Європі в XVI - XVII ст.

Ввезення в країну дешевого американського золота та срібла і зниження вартості їх видобутку сприяло стрімкому росту цін товарів. Ці виключні умови Д.Юм розглядав як типові, між тим науковий аналіз вимагав прямо протилежного підходу. В умовах золотомонетного стандарту кількість грошей в обігу залежала насамперед від вартості проданих товарів, або від суми їх цін.

Таким чином, для ранньої кількісної теорії були характерні три постулати:

а) причинності (ціни залежать від маси грошей);

б) пропорційності (ціни змінюються пропорційно кількості грошей);

в) універсальності (зміна кількості грошей однаково впливає на ціни всіх товарів).

Коротка історія грошового обігу України

Греко-скіфський період
VII в. до н.е. - I в.н.е.

Грошовий обіг на південній території сучасної України зароджується в епоху переселення сюди греків із Малої Азії та розвитку торгових відношень між ними й іншим грецьким світом, а також місцевими скіфськими племенами.

Кінець VII - VI в.в. до н.е. Першим еквівалентом грошей у Північному Причорномор'ї стають наконечники стріл із тупими та закругленими кінцями, іншими конфігураціями , що виключають їхнє використання як зброю. Вони випускалися в Скіфській державі, а також у грецьких поселеннях на острові Березань і в Ольвії. У VI в. до н.е. в Ольвії з'являються литі монети у виді "дельфінів" та "риб". Наприкінці цього ж століття починає випуск срібних монетПантікапей.

V в. до н.е. Ольвія здійснює випуск бронзових литих монет - "асів" круглої форми з зображеннями Афіни, Горгони, а пізніше і Деметри, а також їхніх фракцій. У Керкинітіді першими монетами також стають литі монети "стрільці" та "риби". Никоній випускає серію литих монет з ім'ям заступника міста - скіфського царя Скіла. Їм також випускаються литі імітації монетам міста Істрія. Продовжує чеканити монету Пантікапей, починає карбування храм Аполлона.

Кінець V - IV в.в. до н.е. Майже всі основні грецькі міста Північного Причорномор'я переходять до карбування власних монет із срібла та міді:
Синдська Гавань, Німфей, Феодосія, Херсонес, Тіра, Фанагорія. Ольвія і Пантікапей чеканять також і золоті монети. Випускаються скіфські імітації срібним драхмам македонського царя Пилипа II. У грошовий обіг Північного Причорномор'я починають вживатися монети Західного і Південного Понта, інших грецьких міст-держав.

III в. до н.е. Продовжують випуск монет міста-поліси Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантикапей. Припиняється карбування у Феодосії і Керкинітіді. Феодосія була підпорядкована і включена до складу Боспорської держави, а Керкинітіда - до складу Херсонеського поліса. Кельтські племена, що населяли Придністров'я та придунайську область, чеканять власні статери із золота і срібла.

II в. до н.е. Грошовий обіг у Північному Причорномор'ї залишається без серйозних змін. Продовжуються випуски монетних дворів Пантікапея, Ольвії, Тіри і Херсонеса. Ольвія потрапляє під вплив Скіфського царства і чеканить монети з іменами скіфських царів Скілура й Акроси.

I в. до н.е. Понтийский цар Митридат VI Евпатор включає до складу своєї держави всі основні міста-поліси Північного Причорномор'я. Це викликало приплив монет понтійських міст Сінопи, Аміса, Амастрії й інших у Північне Причорномор'я та їхній частковий перечекан на місцевих монетних дворах. У середині I в. до н.е. Ольвия і Тіра піддаються гетському навалі і на визначений час перестають чеканити монету.

Римсько - сарматський період
I - V в.в. н.е.

I в. н.е. Грошовий обіг активно функціонує на всій причорноморській території сучасної України. Боспорське царствопотрапляє під вплив Римської імперії і з початку I в. н.е. чеканить золоту і мідну монету з портретами римських імператорів і боспорських царів. Місто Тіра стає римським провінційним містом і також чеканить монети з зображеннями римських імператорів. У грошовому обігу Північного Причорномор'я активно беруть участь монета Римської імперії та її провінцій. Після гетського розгрому відроджується карбування мідних монет в Ольвії, що також чеканить золоту і срібну монети з іменами сарматських царів Фарзоя та Іненсімея.

II в. н.е. Продовжується міське карбування в Ольвії та Херсонесі, а Боспорська держава і Тіра продовжують карбування, знаходячись під протекторатом Рима. У грошовому обігу активно беруть участь римські денарії.

III в. н.е. У першій чверті цього сторіччя під вплив Римської імперії потрапляють Ольвія і Херсонес і починають чеканити монети з портретами римських імператорів. Однак із середини сторіччя перестають чеканити монети, можливо, у зв'язку з їхнім захопленням варварськими племенами. Скіфо-сарматські та готські племена чеканять імітації римським денаріям у сріблі та міді. У грошовому обігу також беруть участь фракийські імітації римським мідним монетам.

IV - V в.в. У першій половині IV в. припиняється карбування монет у Боспорської державі. Монетні двори Ольвії, Тіри та Пантікапея знаходяться в занепаді. Загальна криза античної системи збільшилася для Північного Причорномор'я спустошливим набігом гунів у 80-х р.р. IV сторіччя. Продовжує карбування тільки Херсонес, що потрапив під вплив Східної Римської імперії, і який випускав монети з портретами римських імператорів Феодосія II, Льова I, Зенона й інших.

Арабо - візантійський період
VI - X в.в.

VI - VII в.в. З північно-причорноморських міст карбування монет здійснює тільки Херсонес. Монети чеканяться від імені імператорів Юстініана I, Юстіна II, Маврікія, Ираклія. У грошовому обігу активно беруть участь монета Візантійської імперії. На всій іншій території сучасної України грошовий обіг практично замирає. Можливо, це було зв'язано з якимись військовими діями або міжплеміною боротьбою.

VIII - IX в.в. На півдні сучасної України як і раніше панують візантійські монети і литі монети Херсонеса (слов'янська назва - Корсунь), випущені від імені імператорів Михайла III, Василя I, Льова IV та Олександра. Наприкінці VIII в. на територію України починають надходити сасанідські драхми і куфичеські дирхеми різних східних держав - Омейядів, Абасидів, Саманидів та інші.

X в. На всій території Київської Русі панують східні монети й імітації їм, а також "різани" - обрізки куфичеських дирхемів. На півдні в основному звертаються візантійські монети і литі монети Херсонеса з ініціалами імператорів Костянтина Багрянородного, Романа II, Іоанна Цимисхія та інші. У зв'язку з проникненням християнства та розвитком торгівлі в Київської Русі наприкінці X в. великий князь Володимир почав чеканити перші древньоруські монети із срібла і золота - "срібники" і "златники". На Кубані виникає Тмутараканське князівство, що підкорялося Київської Русі. З другої половини X в. це князівство починає випускати мідні і срібні імітації візантійським міліарісіям.

Києвсько - європейський період
X - XIII в.в.

X - XI в.в. У Київської Русі продовжують випускатися златники і срібники князів Володимира Великого, Святополка, Ярослава Мудрого й інших. Швидке припинення карбування древньоруських срібників можливо зв'язане з тим, що вони, в основному, мали низьку пробу срібла і погано приймалися ринком, на якому звикнули до високопробних куфичеських дирхемів. Можливо, також, що це відбулося через рясне проникнення на древньоруський ринок високопробних срібних монет європейських держав - денарієв -, а також візантійських золотих, срібних і мідних монет. Крім того, в обігу ще залишалася значна кількість східних дирхемів. З середини XI в. у Київської Русі починає випускатися лита срібна монета - гривня -, що стає основною грошовою одиницею Русі, а також її рубані частини - карбованці. У першій половині XI в. припиняє свої випуски Херсонес. Його останні монети вийшли з ініціалами візантійського імператора Романа IV.

XII - початок XIII в.в. Основною грошовою одиницею Київської Русі залишаються срібні злитки - гривні. Крім Києва їх випускають Чернігів, Новгород, а також Литва. В обігу присутні європейські денарії, візантійські срібні і мідні монети, а також монети мусульманських держав Сходу. Через постійні війни з половцями та міжусобиці князів грошовий обіг починає поступово загасати і підмінятись товарообміном. Після навали монголо-татар у 1240 р. грошовий обіг на території Київської Русі - України завмирає.

Монголо - татарський та Польсько - литовський періоди
Середина XIII - кінець XVIII в.в.

Середина XIII - XIV в.в. Під ударами полчищ хана Батия в середині XIII в. пала Київська Русь. Землі України були поділені між загарбниками і великими сусідніми державами. Литва захопила Київщину, Подолію, інші центральні та північні українські землі, а також велику частину Волині. Польща опанувала Галицькою землею і частиною Західної Волині. До молдавського князівства відійшла Буковина. Під пануванням Угорщини залишилося Закарпаття, захоплене нею ще в XI в. Відповідно основна частина сучасної України в питаннях грошового обігу ділилася на три сфери впливу - монголо-татарську, литовську і польську. На південних землях України, увішедших до складу Золотої Орди, в обігу знаходилися джучидські срібні дирхеми і мідні пули, що надходили з районів Волги, або чеканилися на монетних дворах Криму. У північних і центральних районах України, увішедших до складу Литовського князівства, для платежів використовувалася литовська монета. А в сучасний Західної Україні, що потрапила під вплив Польського королівства, зверталася польська монета. Власне карбування монет у цей період здійснювало місто Львів, а також Київ у роки правління князя Володимира Ольгердовича.

XV - XVI в.в. На руїнах Золотої Орди на півдні України виникнуло Кримське ханство, що стало чеканити власну монету від імені ханів династії Гіреїв. У середині XV в. у Криму утворилося автономне генуезсько-татарське місто Кафа (сучас. Феодосія), що також випускало свої срібні і мідні монети. Місто Аспрокастро (сучас. Белгород-Днестровський на Одещині), що потрапив під вплив Молдавського князівства, випускає мідну монету і надчеканіває срібні золотоординські дирхеми. Молдавські монети мають широке ходження в південно-західних землях України. Після захоплення турками Константинополя і падіння Візантійської імперії в середині XV в. на українську територію починають проникати турецькі монети.

XVII - кінець XVIII в.в. На всій території сучасної України дуже велике поширення мали монети Річі Посполитої, а також її васалів та інших європейських держав - Сілезії, Риги, Данцига, Чехії, Угорщини, Швеції. З другої половини XVII в. на Лівобережну Україну у великій кількості стали проникати срібні копійки Московської держави, а також "єфимки" - європейські талери, надчеканені в Москві. У XVIII в. у Лівобережної Україні російська монета стала пануючої. На півдні України як і раніше звертаються монети Кримського ханства й Османської імперії аж до кінця XVIII в., коли Росія цілком звільнила від турок південь України і перестало існувати Кримське ханство.

Російсько - радянський період
кінець XVIII - 1991 р.

Кінець XVIII - XIX в.в. До кінця XVIII в. практично на всій території України зверталися монети Російської імперії, а також у незначних кількостях монети Польщі, велика частина якої була приєднана до імперії. У невеликих кількостях сюди стали проникати монети держав тимчасово або постійно включених до складу Російської імперії : Східна Прусія, Лівонія, Молдавія-Валахія, Фінляндія, Грузія й інші. У західних землях України, включених до складу Австро-Угорської імперії, зверталися, в основному, австрійські та угорські монети. На початку XVIII в. у фортеці західно-українського містаМукачево, що стало оплотом повстання князя Ракоци, чеканилися монети повсталих угорців та українців.

ХХ в.в. В роки I-ї Світової війни на території України крім російських і австро-угорських монет мали частковий обіг монети Німецької імперії, а також тимчасові гроші і металеві бони, випущені для окупованих територій. У 1918 - 1920 р.р. Україна, що проголосила свою незалежність, устигнула зробити декілька випусків власних паперових грошей, але до карбування монет справа не дійшла. З 1922 р. Україна входила до складу СРСР і на всієї її території винятковий обіг мали загальнодержавні радянські монети - регулярного обігу та комеморативні. У перші післяреволюційні роки в зв'язку із сильною інфляцією окремі українські установи випускали грошові сурогати - металеві бони, - що мали обмежене застосування. В роки II-ї Світової війни і тимчасової окупації України на її окремих територіях мали обіг німецькі, румунські, угорські гроші.

Незалежний період
із 1991 р.

В серпні 1991 р. Україна стала новою незалежною європейською державою з населенням понад 50 млн. чоловік. Як і її історична попередниця Київська Русь, що ще в X - XI в.в. задекларувала свій суверенітет цивілізованому християнському світу власними монетами, Україна з 1995 року чеканить свою монету. Її перша ювілейна монета, що надійшла в обіг 7 травня 1995 р., була присвячена 50-річчу Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Як і перші златники і срібники, викарбувані в часи князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого, українські монети несуть на собі древній герб-тризуб Київської Русі. У 1996 р. в Україні була проведена грошова реформа й в обіг була введена нова національна валюта з традиційною назвою — гривня. Наступний 1997 р. ознаменувався введенням в обіг перших українських золотих монет. У тому ж році був відкритий новий київський Монетний двір, що на базі сучасних технологій чеканить пам'ятні та ювілейні монети з золота, срібла й інших металів, а також монети для регулярного обігу, медалі, державні нагороди.

Види грошей.

Грошима у сучасному розумінні є монета, паперові гроші, засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні картки), банківські рахунки, міжнародні гроші.

Монети.

В Україні перші монети було викарбувані за часів Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили з золота і називали злотниками; на монеті було зображено тризубець. Спочатку в обігу були так звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. У ХХ ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета, менше ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей.

Паперові гроші.

Ними є банкноти, або банківські білети. Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов'язується повернути його на вимогу власника. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото.