Розподіл видатків та доходів між бюджетами

Бюджетний кодекс України розмежовує видатки між ланками бюджетної системи України (глава 14 БКУ).

Головним бюджетом України є державний бюджет, з якого здійснюються видатки: на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, та видатки, що мають виключне державне значення і не можуть бути передані на виконання органам АРК та органам місцевого самоврядування.

Із Державного бюджету України фінансуються видатки на:

1) державне управління — законодавчу та виконавчу владу, апарат Президента;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні й прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державної важливості, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави;

7) освіту — спеціальні школи державної форми власності, загальноосвітні школи;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист і соціальне забезпечення;

10) культуру та мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) інші програми, які мають виключно державне значення.

До видаткової частини загального фонду Державного бюджету України належить Резервний фонд, кошти якого витрачаються за розпорядженням КМУ, а контроль за витрачанням коштів Резервного фонду здійснює Верховна Рада України і Рахункова палата. Суми асигнувань щороку визначаються в бюджетах. Державні видатки як економічна категорія тісно пов'язані з державними доходами. Держава й органи місцевого самоврядування, плануючи видатки, обов'язково відшукують можливості покриття їх за рахунок запланованих на наступний бюджетний період доходів. Незбалансованість видаткової і дохідної частин бюджету веде до дефіциту бюджету і необхідності пошуку можливостей для його покриття. Якщо бюджетних призначень не вистачає на покриття всії витрат, затверджених у бюджеті, застосовується секвестр виатків, тобто пропорційне скорочення всіх видатків, крім захищених Вони щороку визначаються в законі про державний бюджет. Деякі функції ержава може переавати місцевим органам самоврядування, але згідно з Конституцією України передання повноважень супроводжується переданням фінансових ресурсів на покриття видатків, пов»язаних із виконанням державних функцій. Тобто ці видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Їх називають делегованими видатками. Одним із принципів розподілу видатків між місцевими бюджетами є принцип субсидіарності, тобто надавачі будь-яких соцільних послуг мають бути наближені до безпосередніх споживачів. ВІіповідно до цього ст..86 БКУ види видатків місцевих бюджетів поділяє на такі групи: Перша група видатківфінансується з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об»єднань, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, та які розташовані найближче до споживачів. У ст..88 БКУ встановлено види видатків, які належать до цієї групи. Ці видатки визначені функціями держави і передані на виконання органам місцевого самоврядування. Ці видатки здійснюються за рахунок трансфертів з Державного бюджету України.

До видаткової частини загального фонду Державного бюджету України належить Резервний фонд, кошти якого витрачаються за розпорядженням

Друга група видатків здійснюється з бюджетів міст республіканського

АРК та міст обласного значення, а також районних бюджетів, які забезпечують фінансування бюджетних установ та заходів, пов’язаних із наданням основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. Стаття 89 БКУ дає перелік видатків, визначених функціями держави і переданих на виконання органам АРК і міст обласного значення. Такі видатки покриваються за рахунок трансфертів з Державного бюджету.

Третя група – видатки з бюджету АРК та обласних бюджетів для фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих громадян, або фінансування програм, потреба в яких є в усіх регіонах України. Стаття 90 дає перелік цих видатків. Вони покриваються також за допомогою трансфертів.

Розподіл видатків може грунтуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об’єктів фінансування. Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб’єктом (наприклад НУ ім. Т.Г.Шевченка фінансується з ДБ) Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт господарювання. На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості. У процесі розмежування доходів вирішуються такі завдання: - забезпечення збалансованості кожного бюджету; - забезпечення рівномірності надходження коштів до бюджету протягом бюджетного року; - забезпечення необхідними коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюджетної системи, згідно з програмами економічного та соціального розвитку. Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи:

· Забезпечення надійної фінансової бази для фінансування закріплених

видатків; · Встановлення залежності між зусиллями органів влади й управління та формування доходів відповідних бюджетів; · Встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адміністративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня. Розподіл доходів грунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів та місцевих податків і зборів. Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі поділяються на: Закріплені доходи- доходи, які повністю або на основі фіксованого відсотку на постійній чи довгостроковій основі у встановленому Законом порядку, надходять до відповідного бюджету. Перелік доходів визначається Бюджетним кодексом, Законом України “Про Державний бюджет України на поточний рік” Характеризуються тим , що вони направляються в той чи інший бюджет в залежності від відомчого підпорядкування господарства і з урахуванням територіального признаку надходження грошових коштів.

Із місцевих бюджетів фінансуються видатки які покривають витрати, пов'язані із виконанням власних повноважень органів місцевого самоврядування. Ст. 91 БКУ містить перелік таких видатків: місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, соціальний захист і соціальне забезпечення, обслуговування місцевого боргу, будівництво і реконструкцію доріг місцевого значення тощо. Ці видатки фінансуються за рахунок власних доходів, визначених ст. 69 БКУ, а не за рахунок трансфертів і вони залишаються у місцевих бюджетах у розпорядженні органів місцевого самоврядування.