Методи прогнозування попиту

У даний час наукою розроблено ряд методів прогнозування попиту, побудованих на його економіко-статистичному моделюванні за допомогою кореляційно-регресійного аналізу.

Залежно від джерел статистичної інформації всі методи прогнозування можуть бути умовно розчленовані на дві великі групи, які використовуються як база для побудови прогнозних моделей попиту:

1) методи, вихідною базою яких є матеріали вибіркового обстеження бюджетів сімей (статистика бюджетів сімей);

2) методи прогнозування, які ґрунтуються на використанні даних динамічних рядів про реалізацію окремих товарів через роздрібну торговельну мережу (статистика торгівлі).

До спеціальної групи можуть бути віднесені методи, що ґрунтуються на використанні в якості бази для прогнозу інформації про попит і фактори, які його формують, взятої в територіальному розрізі (просторова інформація).

Наведені методи прогнозування попиту мають ту загальну властивість, що вони базуються на використанні принципів статистичного моделювання. Але кожний з них відрізняється не тільки вихідною статистичною інформацією, а й методикою конкретного прогнозованого розрахунку.

Прогнозування попиту на базі даних статистики бюджетів сімей створює принципіальну специфічну ситуацію, що зв'язана з розподілом населення за рівнем середньодушового грошового доходу, віком і розміром сімей, життєвими умовами та іншими ознаками.

лінійні моделі, а в якості контрольних - експозенціальні лінійні моделі (годинники всіх видів, швейні машини, холодильники, піаніно і роялі);

2)товари, для яких в якості основних виступають прогнозні експоненціальні лінійні моделі, а в якості контрольних - екстраполяційні лінійні моделі (електропилососи, телевізори, радіотовари);

3)товари, для яких в якості основних виступають прогнозні екстраполяційні квадратичні моделі (легкові автомобілі);

4)товари, для яких в якості основних виступають прогнозні експоненціальні квадратичні моделі, а в якості контрольних - екстраполяційні квадратичні моделі (фотоапарати, пральні машини, мотоцикли і моторолери, велосипеди і мопеди).

Для прогнозування попиту по кожній із названих вище груп і товарів культурно-побутового призначення побудовані індивідуальні багатофакторні регресійні моделі лінійної форми наступного виду:

Оціночний аналіз надійності моделей прогнозування попиту населення на довари культурно-побутового призначення проведений за допомогою показників значущості рівнянь множинної регресії. Виходячи із розрахованих характеристик надійності, можна зробити висновок про те, що тенденція розвитку допиту по більшості товарів культурно-побутового призначення, передбачена $а допомогою економіко-статистичних моделей, в основному вірна.

Мета прогнозів полягає в науковому передбаченні тенденцій і закономірностей розвитку попиту населення на товари народного споживання в перспективі. Однак, якщо змінюються певні умови, то і прогнози в майбутньому повинні коректуватися і уточнюватися в процесі їх реалізації.

ТЕМА 13. СТАТИСТИКА РЕЗУЛЬТАТІВ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Система показників фінансових результатів.

2. Показники статистики оборотних засобів підприємств і організацій.

3. Статистичне вивчення прибутку та рентабельності підприємства. Рекомендована література: 7,8,11,17,19,20,23,27,28,31

1- СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.

Особливістю розбудови країн з ринковою економікою є зростання ролі фінансів як найважливішої підойми інтенсифікації виробництва, забезпечення його самоокупності, посилення режиму економії, мобілізації внутрігосподарських резервів, ліквідації непродуктивних витрат і втрат.

Фінанси підприємств, об'єднань і організацій визначають процес створення валового внутрішнього продукту та національного доходу, їх обсяг і структуру, процес їх розподілу та кінцевого використання. Вони активно впливають на процес виробництва та реалізації продукції, формування фінансових ресурсів, найповнішу мобілізацію внутрішньовиробничих резервів. Фінанси підприємств і організацій є основою загальнодержавних фінансів: грошові нагромадження - основне джерело формування загальнодержавних фінансових ресурсів, фінансування розвитку всіх галузей народного господарства. А отже, від стану фінансів підприємств і організацій залежить стійкість і стан всієї фінансової системи держави.

Грошові відносини, які в сукупності складають фінанси галузей, формуються у процесі:

•виробництва і реалізації продукції між підприємствами, об'єднаннями, постачально-збутовими і іншими організаціями;

• виплати заробітної плати і використанні фондів матеріального стимулювання між підприємствами і їх робітниками;

•розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань, оборотних коштів та інших) між підприємствами і вищими організаціями;

•платежів у бюджет і при одержанні асигнувань з бюджету між підприємствами і фінансовою системою держави;

• залучення і погашення банківських коротко - і довготермінових позик між підприємствами і кредитною системою.

Отже, фінанси підприємств і організацій - це сукупність економічних (грошових) відносин, що об'єктивно виникають у процесі утворення, розподілу і використання фондів грошових коштів, необхідних для обслуговуваний кругообігу засобів у процесі виробництва і реалізації продукції, утворення різних фондів та здійснення грошового контролю, їх господарською діяльністю.

В цьому зв'язку роль статистики фінансів як найважливішого важеля в управлінні фінансово-господарською діяльністю підприємства, об'єднання постійно зростає.

Основними показниками статистики фінансів є:

о затрати на виробництво і реалізацію продукції;

о виручка від реалізації продукції;

о забезпечення підприємства основними і оборотними фондами, тобто основним і оборотним капіталом;

о показники оборотності оборотних засобів (оборотного капіталу);

о прибуток і рентабельність;

о ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення;

о стан і динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості.

Значна частина перерахованих показників розглянута раніше, тому в даному розділі висвітлюються лише показники статистики оборотних засобів, прибутку і рентабельності як найважливіші показники господарської діяльності підприємств. Досягти певних фінансових результатів можна за умови забезпечення виробництва відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами, значну частину яких становлять оборотні засоби. Завдяки їх оборотності забезпечується одержання прибутку. Прибуток - це важлива економічна категорія, яка являє собою чистий

дохід підприємства. Завдяки йому здійснюється розширене відтворення, фінансується будівництво нових підприємств та розширення діючих. За рахунок прибутку здійснюється також покриття додаткової потреби в оборотних засобах, фінансуються затрати на розвиток науки і техніки, створюються різні фонди. Прибуток - це одне з основних джерел формування бюджету держави.

Важливим принципом господарського розрахунку виступає принцип зіставлення результатів з затратами, що зумовлені їх одержанням. Тому поруч з показником прибутку визначають рівень рентабельності, який обчислюють діленням відповідних сум прибутку на поточні затрати чи авансові ресурси. Таким чином, якщо прибуток характеризує госпрозрахунковий ефект діяльності підприємств, то рентабельність відбиває ефективність застосованих у виробництві ресурсів чи затрат.

До основних завдань статистики фінансових наслідків слід віднести:

- вивчення структури і обсягу оборотних засобів підприємств;

- аналіз використання оборотних засобів у виробництві та їх обігу;

- характеристика складу загальної суми прибутку підприємств і організацій та аналіз їх використання;

- вивчення факторів зміни загальної суми прибутку та рентабельності підприємства і продукції.

2- ПОКАЗНИКИ СТАТИСТИКИ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВ Т ОРГАНІЗАЦІЙ.

Для здійснення своєї господарської діяльності кожне підприємство забезпечується оборотними засобами, обсяг і склад яких формується під впливом виробничої програми.

Оборотні засоби - це сукупність виражених у грошовій формі оборотних виробничих фондів і фондів в обороті, які забезпечують безперервність процесу виробництва і реалізації продукції. В умовах ринкової економіки це власне оборотний капітал підприємства.

Оборотні виробничі фонди - це грошові засоби, які вкладені у предмети праці (сировину, матеріали, пальне, мастильні матеріали, паливо і т. ін.), в засоби праці строком служби менше одного року або вартістю не більше встановленого ліміту за одиницю, в незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва і затрати майбутніх періодів.

Фонди в обороті - це сукупність виражених у грошовій формі залишків готової продукції на складі, відвантаженої, але неоплаченої продукції, а також засоби на розрахунковому рахунку в банку і в касі підприємства.

В цілому оборотні засоби (оборотний капітал) охоплює фінансові ресурси, які вкладені в елементи, що використовуються на протязі одного виробничого циклу або в межах нетривалого проміжку часу (не більше одного року).

Оборотні засоби перебувають у постійному русі, здійснюючи кругообіг, при якому окремі їх частини міняють свою форму. Одна частина їх знаходиться у виробництві у вигляді виробничих запасів, друга - в обігу і виступає у вигляді грошової і товарної форми. Переходячи з однієї форми в іншу, оборотні засоби одночасно виступають у грошовій і товарній формі. Загальна сума оборотних засобів визначається як сума коштів, що перебувають на всіх стадіях обігу. Закінченим вважається обіг в тому випадку, коли грошові кошти від реалізації продукції надійшли на рахунок підприємства.

Застосування економічних методів управління за умов ринкової економіки передбачає підвищення ролі інтенсивних факторів господарювання, зокрема, прискорення оборотності оборотних засобів. Скорочення часу перебування оборотних засобів у обігу забезпечує зменшення матеріальних і грошових затрат як у виробничій сфері, так і безпосередньо у сфері обігу.

Статистика оборотних засобів вивчає їх обсяг, структуру і ефективність використання.

Різні галузі мають різну потребу в засобах, що зумовлено специфікою галузей. Так, на підприємствах важкої промисловості частка оборотних засобів нижча, ніж на підприємствах легкої промисловості.

У складі оборотних засобів (оборотного капіталу) перш за все виділяються товароматеріальні цінності, грошові засоби і короткотермінові фінансові вклади (облігації і інші цінні папери; депозити; займи, що надаються контрагентам підприємств і фірм; векселі, видані клієнтам і т. ін.), які можуть бути джерелом додаткового прибутку фірми. Якщо товаро-матеріальні цінності формують оборотні фонди, то грошові засоби, засоби в розрахунках і короткотермінові фінансові вкладення складають фонди в обороті.

Склад короткотермінових фінансових вкладень, засобів в розрахунках і грошових засобів, які рахуються на балансі підприємства чи фірми, не залежить від профілю основної діяльності (виробничої чи торгово-посередницької). В той час як склад товаро-матеріальних елементів засобів підприємства чи фірми значно змінюється залежно від характеру діяльності. Так, якщо основна діяльність підприємства має виробничий характер, то найбільшу частину засобів будуть складати запаси виробничого характеру і запаси готової продукції. І навпаки, в постачальницьких торговельно-посередницьких організаціях і фірмах левову частку майнових запасів складають товари, що призначені для реалізації.

При вивченні структури оборотних засобів широко використовуються групування, в основі яких лежить певна ознака, зокрема, оборотні засоби можуть характеризуватися за елементами, за місцем в процесі кругообороту, лімітуванням і джерелами утворення. У складі обігових засобів промисловості найбільшу частину становлять товарно-матеріальні цінності. їх частка - понад 60% всіх засобів.

Статистика детально вивчає структуру оборотних засобів, зокрема, їх товарно-матеріальні цінності з метою виявлення закономірностей зміни їх складу в часі. Залежно від місця в процесі кругообігу оборотні засоби поділяють на оборотні засоби у виробництві і в обігу. Основна частина засобів перебуває у виробництві у вигляді оборотних виробничих фондів. Вони складаються з предметів праці у вигляді виробничих запасів і відповідно до вимог бухгалтерського обліку охоплюють: сировину і матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, конструкції і деталі, паливо, пальне та мастильні матеріали, тару і тарні матеріали, запасні частини для ремонту власного устаткування, будівельні матеріали, інші

матеріали, малоцінні і швидкозношувані матеріали, молодняк тварин на відгодівлі і в окремих випадках матеріали, що передані в переробку на сторону.

За лімітуванням оборотні засоби поділяються на нормовані оборотні фонди, які складаються з товарно-матеріальних цінностей, і ненормовані оборотні засоби, до складу яких входять товари, відвантажені та виконані послуги, грошові засоби, дебітори, інші оборотні засоби. Норма оборотних засобів встановлюється у розмірі мінімальної їх. потреби для безперебійної роботи підприємства і забезпечення його стійкого фінансового стану. Як правило, норма потреби засобів встановлюється у днях.

За джерелами утворення оборотні засоби поділяють на власні і запозичені. Власні засоби формуються за рахунок статутного фонду, прибутку і стійких пасивів (мінімальна заборгованість по заробітній платі робітникам і службовцям, що виникає за рахунок різниці між датою її нарахування і днем виплати).

Запозичені оборотні засоби (оборотний капітал) складаються в основному з короткотермінових кредитів, одержаних в комерційних банках, нормальної кредиторської заборгованості постачальникам і залучених засобів юридичних і фізичних осіб (депозити, реалізовані стороннім особам облігації, видані векселі та інше).

Орієнтуючись на структуру діючого плану рахунків бухгалтерського обліку, склад оборотних засобів підприємства (фірми) галузей народного господарства можна подати в такій схемі:

Ефективність виробництва, його фінансові наслідки значною мірою залежать від того, як використовуються оборотні засоби. Раціональне, господарське використання останніх - додаткове джерело економії матеріальних і фінансових ресурсів. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних засобів важливе значення мають показники їх оборотності які розкривають швидкість руху засобів у процесі виробництва і обігу

Розраховують три показники оборотності засобів: коефіцієнт швидкості обігу, який показує кількість оборотів оборотних засобів за даний період - Ко; коефіцієнт закріплення оборотних засобів - К₃; середня тривалість одного обороту

в днях - П. Всі вони розраховуються, виходячи з середнього залишку оборотних засобів (ОЗ). Якщо потрібно визначити середні залишки оборотних засобів за період, що включає декілька рівних за тривалістю відрізків часу (наприклад, за рік на основі даних про залишки на початок кожного місяця), то використовують середню хронологічну з моментного ряду.

Якщо ж відрізки часу, за які відомі середні залишки оборотних засобів різні, то для визначення їх середнього залишку за весь період використовують середню зважену.

Коефіцієнт швидкості обігу Ко розраховують діленням вартості реалізованої товарної продукції в діючих оптових цінах підприємств РП на середній залишок оборотних засобів за цей же період ОЗ

Коефіцієнт швидкості обігу часто називають коефіцієнтом оборотності засобів і відносять до найбільш простих показників використання оборотного капіталу, що вважається його безсумнівним достоїнством.

Коефіцієнт закріплення оборотних засобів: Кз = ОЗ : РП.

Цей показник є оберненою величиною відносно коефіцієнта швидкості обігу -відбиває, скільки потрібно оборотних засобів на 1 грн. вартості реалізованої продукції.

Тривалість одного обороту в днях П визначають діленням кількості днів у періоді Д на коефіцієнт швидкості обігу К₀: П = Д: Ко

Показники оборотності оборотних засобів можуть бути розраховані як за всіма, так і за нормованою їх частиною. З метою поглиблення аналізу використання оборотних засобів визначають поряд із загальними показниками часткові показники оборотності окремих елементів засобів на різних стадіях кругообігу. Вони, наприклад, показують час перебування засобів у виробничих запасах, в незавершеному виробництві і напівфабрикатах власного виробництва, в затратах на підготовку виробництва, у короткотермінових фінансових вкладеннях.

Скорочення тривалості одного обороту свідчить про прискорення оборотності оборотних засобів і, як наслідок, відбувається їх вивільнення з обігу. Суму таких засобів, що вивільнились з обороту, визначають таким чином: (Пі - По) / РПі

де Пі і По - тривалість одного обороту у звітному і базисному періодах; РЕВ -обсяг товарної продукції, реалізованої у звітному періоді. У нашому прикладі сума вивільнених коштів становила:

В окремих галузях народного господарства швидкість обігу оборотних засобів різна, що зумовлено особливостями цих галузей. У промисловості найшвидше рухаються засоби в ряді галузей харчової і видобувної промисловості, повільніше -в автомобільній, приладобудівній, металургійній і особливо в суднобудівельній.

3. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА.

Ефективність виробничої господарської діяльності підприємства знаходить своє відображення у досягнутих фінансових результатах, які характеризуються розміром одержаного прибутку, рівнем рентабельності та обсягом виручки від реалізації.

Прибуток підприємства, організації чи фірми виступає важливою економічною категорією, що характеризує кінцевий фінансовий ефект від діяльності колективу за певний період. Тому статистика здійснює всебічне і глибоке вивчення його обсягу, складу, джерел утворення та цільового використання.

Прибуток - це чистий дохід, який одержує підприємство внаслідок виробничої діяльності за певний, період часу. Він виступає одним з джерел формування державного бюджету, покриття витрат відтворення та прискорення науково-технічного прогресу, вирішення соціальних завдань.

Розрізняють: балансовий, або загальний прибуток; прибуток від реалізації товарної продукції; прибуток або збитки від реалізації продукції і послуг підрозділів неосновної діяльності; доходи від позареалізаційних операцій.

Основним джерелом одержання балансового або загального прибутку є прибуток від реалізації товарної продукції підприємства; він становить біля 90% загального його обсягу, а часто є єдиним джерелом формування балансового прибутку і визначається на основі виручки від реалізації.

Виручка від реалізації характеризує загальний фінансовий результат (валовий дохід) від реалізації продукції (робіт, послуг) і включає: виручку від реалізації готової продукції, напівфабрикатів власного виробництва, робіт І послуг, товарів в торговельних, постачальницьких і збутових організаціях, послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та пасажирів на підприємствах транспорту.

Різниця між виручкою від реалізації продукції без податку на додану вартість (ПДВ) і акцизів та затратами на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг), тобто повною собівартістю продукції, складає валовий або просто прибуток від реалізації. Якщо собівартість продукції перевищує її вартість, то наслідком виробничої діяльності підприємства буде не прибуток, а збитки.

Прибуток від реалізації іншої продукції та послуг, створених в підрозділах неосновної виробничої діяльності (підсобне промислове, сільськогосподарське виробництво, послуга транспорту і т.ін.), визначається також як різниця між її вартістю і повною собівартістю.

До складу доходів (втрат) від позареалізаційних операцій включають доходи, одержані від пайової участі в спільних підприємствах, від передачі майна в оренду, дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, а також інші доходи від операцій, безпосередньо непов'язаних з виробництвом і збутом продукції, одержаних і сплачених у вигляді економічних санкцій. Значна частина позареалізаційних збитків виникає, на відміну від прибутків, з вини підприємства внаслідок безгосподарності, порушення договірних зобов'язань чи недостатньої правової компетенції. Це втрати від нестач, крадіжок, штрафів і т. ін.

Загальний фінансовий результат характеризує балансовий прибуток. До його складу входять, крім прибутку від реалізації продукції основної діяльності, прибуток (збитки) від реалізації продукції і послуг підрозділів неосновної діяльності, від реалізації матеріальних оборотних засобів і інших активів; прибуток (збитки) від реалізації та вибуття основних засобів; доходи і втрати від валютних курсових різниць; доходи від цінних паперів і інших довготермінових фінансових вкладень, включаючи вкладення в майно інших підприємств; витрати і втрати, пов'язані з фінансовими операціями; позареалізаційні доходи (втрати).

Якщо з балансового прибутку підприємства відняти обов'язкові платежі у вигляді податків з урахуванням пільг, що здійснюються відповідно до податкового кодексу, одержимо чистий прибуток.

Чистий прибуток підприємства, що залишається в його розпорядженні, використовується на такі цілі:

формування фінансового резерву;

- інвестування у розвиток виробництва;

- фінансування соціально-культурної сфери;

- відрахування в фонд оплати праці.

Характеристика показника прибутку, особливо впливу факторів на зміну його обсягу, мас важливе значення в економічному дослідженні.

На величину прибутку підприємства впливають ціни на реалізовану товарну продукцію, рівень собівартості продукції, обсяг і асортимент продукції.

Вплив цін на продукцію залежить від роботи колективу, оскільки при підвищенні цін за умови незмінності рівня інших факторів величина прибутку зросте, хоч в цьому немає ніякої заслуги підприємства, і навпаки.

Вплив зміни собівартості проявляється в тому, що при зниженні її рівня прибуток збільшується або зменшується, коли її рівень підвищується.

При зростанні обсягу виробництва за умови рівності інших факторів зростає також і прибуток. На величину прибутку впливають також зміни в асортименті виробів.

1. Для виявлення впливу зміни цін продукції на величину прибутку необхідно
зіставити фактичну суму прибутку з тією, яка була б одержана за умови збереження
планового рівня цін:

2. Для виявлення впливу зміни рівня собівартості слід фактичну суму
прибутку за умови збереження цін на плановому рівні зіставити з плановим
прибутком, перерахованим на фактичний обсяг і асортимент реалізованої
продукції: