Особливості інтеграції країн Південної та Центральної Америки

1. Південноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) 1994 р.

2. Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) березень 1991 р.

3. Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), 1960-1980 рр., у 1980р. – замінено на Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ)

4. Організація американських країн

5. Південноамериканська зона вільної торгівлі (САФТА)

6. Андська група (Андський пакт або Картахенська угода), 1969 р.;

7. Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), 1960р.

НАФТА. 60-ті роки можуть вважатися початком інтенсивного розвитку інтеграційних процесів між США та Мексикою, більш глибокого та динамічного інтегрування як на рівні підприємств так і на рівні національних економік. Так, у 1965 р. була успішно впроваджена програма розвитку підприємств макіладорас у прикордонній зоні між США та Мексикою. Пільговий режим стимулював безмитний імпорт сировини, обладнання, виробничих технологій та комплектуючих ТНК США в Мексику

У 1988 р.- двостороння угода між США і Канадою про створення протягом 10-ти років зони вільної торгівлі (CUSFTA).

• Трьохстороння угода була підписана у 1992 році

• Інтеграційний союз почав функціонувати з 1 січня 1994 р. у складі США, Мексики і Канади;

• Структура: Комісія з вільної торгівлі та секретаріат;

• Основна мета: усунути бар'єри на шляху торгівлі товарами;

Утворення зони вільної торгівлі Американського континенту (ФTAA)

Ідея об’єднання західної півкулі виникла ще у 80-х роках ХІХ ст. як спроба протистояти зростаючому впливу Європи на Латинську Америку.

Мексика стає мостом між Північною та Латинською Америкою, пропонуючи латиноамериканським країнам підписувати з нею угоди про вільну торгівлю, які б стали кроком до їх подальшої інтеграції до НАФТА.

• на початку 1991 року був підписаний першій договір між Мексикою та Чилі;

• у вересні 1992 р. угода про вільну торгівлю була підписана з 5 країнами Центральної Америки: Гватемалою, Гондурасом, Сальвадором, Нікарагуа, Коста-Рікою;

• восени 1992 року вони підписали договір про вільну торгівлю з країнами КАРІКОМ;

• до 1994 року країни Латинської Америки підписали більш 20 угод про вільну торгівлю, що привело до зростання міжрегіональної торгівлі на 135% вже з 1986 по 1992 рр.

• у 1994 році в Майями на самміті лідерів 34 країн західної півкулі була підписана домовленість про створення до 2005 року зони вільної торгівлі Американського континенту (ФTAA);

• у 1996 році Чилі та Канада підписали угоду про вільну торгівлю.

у 1996 р. МЕРКОСУР підписав угоду про вільну торгівлю з Чилі та Болівією.
94. Особливості економічної інтеграції країн Азії

1. Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН),

2. Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС),

3. Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК)

4. Австралійсько-Новозеландська зона вільної торгівлі,

5. Південно-Тихоокеанський форум (ПТФ),

6. Тихоокеанська економічна рада (ТЕР).

АТЕС, заснована в 1989 р.

Члени : Австралія (1989), Бруней-Дурасалам (1989), В’Єтнам (1989), Гонг Конг, Індонезія (1989), Китай (1989), Канада (1989), Малайзія (1989), Мексика (1989), Нова Зеландія (1989), Папуа Нова Гвінея (1989), Перу (1989), Республіка Корея (1989), Сінгапур (1989), США (1989), Таїланд (1989), Тайвань (1989), Філіппіни (1989), Чилі (1989), Японія (1989). У 1998 р. до АТЕС приєдналася Росія.

АТЕС є форумом держав регіону. Організація має консультативний статус. У її рамках виробляються правила ведення торгівлі, інвестиційної та фінансової діяльності; проводяться зустрічі галузевих міністрів й експертів з питань співробітництва у різних галузях (енергетика, риболовство, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля). Усі рішення приймаються на основі консенсусу.

Основна мета АТЕС:

• шляхом об'єднання країн у даному угрупованні стимулювати взаємне співробітництво в різноманітних сферах: на ринку товарів і капіталів, у сфері транспорту, енергетики й ін;

• утворення зони вільної торгівлі до 2020 р., а всі необхідні умови для цього повинні бути забезпечені промислово розвиненими країнами об'єднання до 2010 р.;

• співпраця із питань освоєння океану та забезпечення ресурсами;

• розвиток промисловості;

• удосконалення економічної співпраці;

• прискорення взаємних капіталовкладень;

• вивчення і розв’язання валютних проблем та удосконалення валютного ринку тощо.

Перша зустріч лідерів країн-членів АТЕС відбулася у 1993 р. в Сієтлі (США). Під час зустрічі на найвищому рівні, яка проходила у 1994 р. в Багорі (Індонезія), було прийнято рішення про створення зони вільної торгівлі й лібералізації інвестиційної сфери країн регіону до 2020 р., а для промислово розвинених країн – до 2010 р. Передбачається поступова поетапна ліквідація бар’єрів на шляху до розвитку торгівлі й інвестиційної діяльності, що сприятиме вільному руху товарів, послуг і капіталу, зниження митних тарифів відбуватиметься відповідно до угод у рамках ГАТТ/СОТ.

Концепція створення АТЕС ще не з’ясована остаточно: існують значні розбіжності у поглядах учасників об’єднання стосовно основних принципів його розбудови.

Особливість АТЕС, як інтеграційного об’єднання:

1) його учасниками є дві великі держави – США і Японія та економічний гігант майбутнього – Китай,

2) його членами стали США, Канада, Мексика, які вже входять до самостійного інтеграційного об’єднання – НАФТА,

3) до його складу увійшли країни з різним рівнем економічного розвитку;

4) процеси інтеграції відбуваються в основному на мікроекономічному рівні, між фірмами, корпораціями країн регіону;

5) інтеграція протікає на регіональному рівні й великою мірою на рівні окремих субрегіонів;

6) ступінь організаційної готовності інтеграційних процесів поки невелика;

7) відсутнє чітке інституціональне оформлення інтеграційних угруповань.

95. Особливості становлення та розвитку Азійсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АТЕС)

АТЕС, заснована в 1989 р.

Основна мета АТЕС:

• співпраця із питань освоєння океану та забезпечення ресурсами;

• розвиток промисловості;

• удосконалення економічної співпраці;

• прискорення взаємних капіталовкладень;

• вивчення і розв’язання валютних проблем та удосконалення валютного ринку тощо.

Концепція створення АТЕС ще не з’ясована остаточно: існують значні розбіжності у поглядах учасників об’єднання стосовно основних принципів його розбудови. Таких принципів три:

Перший принцип – принцип “відкритого регіоналізму”, згідно з яким заходи по лібералізації внутрірегіональних економічних зв’язків мають поширюватися і на держави, що не належать до об’єднання. Зрозуміло, що його реалізація передбачає проведення аналогічних дій й іншими регіональними угрупуваннями, наприклад ЄС, інакше АТЕС вимушено перетворить на закритий блок;

Другий принцип – “мережна організація співробітництва” передбачає його орієнтацію на гнучкі форми: кожен із учасників АТЕС має право реалізовувати будь-який напрямок роботи відповідно до Програми активних дій.

Третій принцип – орієнтація на співробітництво, передусім на приватнопідприємницькому рівні, який залишатиме систему міжурядових зв’язків слабкою. Державні органи не повинні надмірно втручатися у процес економічної взаємодії і повинні уникати уведення будь-яких загальних для об’єднання регламентації, які можуть обмежити свободу господарської діяльності фірм.

Особливість АТЕС, як інтеграційного об’єднання:

1) його учасниками є дві великі держави – США і Японія та економічний гігант майбутнього – Китай,

3) до його складу увійшли країни з різним рівнем економічного розвитку;

5) інтеграція протікає на регіональному рівні й великою мірою на рівні окремих субрегіонів;

6) ступінь організаційної готовності інтеграційних процесів поки невелика;

7) відсутнє чітке інституціональне оформлення інтеграційних угруповань.

Концепції розвитку АТЕС

1. Ініціатива прем’єр-міністра Малайзії М.Махатхіра висунута у 1990 р. про створення Східно-азіатський союз (САС) або Східно-азіатської економічної групи (САЕГ), до якої ввійдуть Японія, АСЕАН, Тайвань, Південна Корея, Сінгапур, Китай, можливо В’єтнам та М’янма. Автори цієї ідеї стверджують, що це лише група у складі АТЕС, до завдань якої входять:

• представництво спільних інтересів східно-азіатських країн у міжнародних організаціях, зокрема, в АТЕС;

• сприяння зростанню товарообміну між вищезгаданими країнами; ліквідація перешкод до розширення міжнародної торгівлі;

• ведення переговорів з НАФТА.

Ідея створення САС поки ще не дістала широкої підтримки:

• фактично від АТЕС відокремлюються його американська частина;

• передбачається створення азіатської групи співробітництва, яка протиставляється угрупуванням у Західній Європі та Північній Америці.

2. Концепція створення зони економічного співробітництва Японського моря: “зона спільного економічного розвитку”, яка охопить міста Китаю, КНДР, Далекого Сходу Росії.

Мета створення цієї зони – розширення торгівлі готовою продукцією. При цьому має спрацьовувати схема вертикального розподілу праці, яка передбачає поєднання капіталів і технологій Японії та Південної Кореї, природних ресурсів Далекого Сходу Росії та КНДР, трудових і сільськогосподарських ресурсів Китаю.

Перешкоди:

• неврегульованість територіального питання між Росією та Японією;

• небажання Японії без США брати участь в інтеграційному процесі;

• нестабільність ситуації у Росії;

• нерозвиненість інфраструктури на Далекому Сході Росії.

3. Завершена розробка плану по формуванню Східно-азіатської зони вільної торгівлі (ЕАФТА). До її складу, Окрім країн Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), повинні увійти Японія, Китай та Республіка Корея.

Учасники нового угрупування повинні забезпечити її достатню відкритість та гарантувати виконання низки основних принципів:

• дотримання прав людини,

• проведення активної та координованої політики у всіх галузях.