Валютний ризик і управління ним

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, яким піддані учасники міжнародних економічних відносин.

Валютний ризик - це ризик втрат при купівлі-продажу іноземної валюти за різними курсами.

Валютний ризик чи ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств і банківських установ та диверсифікованістю їхньої діяльності, і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.[29]

При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається через численні фактори, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості ва­лют, постійним переливанням грошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т. ін. Ключовим фактором, що характеризує будь-яку валюту, є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів. Довіра до валюти - складний багатофакторний критерій, що обіймає декілька показників, наприклад:

• показник довіри до політичного режиму ступеня відкритості країни;

• лібералізація економіки і режиму обмінного курсу;

• експортно-імпортний баланс країни;

• базові макроекономічні показники;

• віра інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому.

Валютні ризики - небезпека валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу іно­земної валюти стосовно національної валюти при проведенні зовнішньоторговель­них, кредитних, валютних операцій на фондових і товарних біржах при наявності відкритої валютної позиції. Для експортерів та імпортерів валютний ризик вини­кає у випадках, коли валютною ціною є іноземна для них валюта. Експортер несе збитки при зниженні курсу ціни стосовно його національної валюти в період між укладенням контракту і здійсненням платежу по ньому. Для імпортера збитки виникають при протилежному русі курсу.

В обох випадках еквіваленти в нераціональних валютах будуть відрізнятися в невигідний бік від тих сум, на які експортер - імпортер розраховували в момент підписання контракту. Валютним ризиком піддаються боржники і кредитори, коли кредит чи позика виражена в іноземній для них валюті, включаючи державні органі­зації і банки. Валютному ризику піддаються й офіційні валютні резерви країн.

В умовах домонополістичного капіталізму, при золотому стандарті валютні ри­зики були мінімальні і не мали істотного впливу на міжнародні економічні відно­сини у зв'язку з тим, що курси валют були відносно стійкі і не піддавалися частим змінам. В умовах монополістичного капіталізму поглиблення загальної кризи капіталізму, у тому числі у валютній сфері, посилило валютні ризики. В умовах Бретонвудської валютної системи за режиму фіксованих паритетів і курсів валютні ризики були зумовлені періодичними офіційними девальваціями і ревальваціями. З переходом до режиму плаваючих валютних курсів, валютні ризики зросли. Валютні ризики ускладнюють міжнародні торгові і кредитні відносини.[22]

Однак, насправді, таке твердження відноситься тільки до визначеного типу режиму валютного курсу, а саме до вільно - змінного курсу. На сьогодні у світовій практиці існує кілька типів режимів валютних курсів залежно від специфіки кож­ної конкретної країни.

Типи валютної системи можна умовно визначити за деякими характеристи­ками:

• Тип країни з закритим ринком має наступні характеристики: тенденцію до закритості економіки й економічної інформації, тверді обмеження для інвесторів і експортно-імпортних операцій, переважно державну форму економіки, директивну форму визначення режиму валютного курсу. Курс валюти такої країни непередбачений, інвестори й імпортери, зазвичай, прагнуть уникати угод у такій валюті, реальні розрахунки по товарообігу провадяться у валюті третіх країн. Ринок подібних валют, як правило, дуже вузький або взагалі не існує.

Макроекономічні показники безпосередньо не впливають на курс таких валют на світовому ринку.

•Країни з пріоритетом фіксованого курсу при значному економічному потенціалі. Зазвичай курси валют таких країн суворо фіксовані стосовно «авторитарної» валюти і придатні для здійснення експортно-імпортних операцій та інвестицій. Макроекономічні показники, звичайно, не впливають або дуже слабко впливають на курс національної валюти таких країн.

•Існує також дуже багато країн з порівняно вільною, але не стабільною економікою, курс валют таких країн важко прогнозується і може залежати від випадкових факторів: політичної нестабільності, непередбаченої економічної полі­тики уряду, міжнародної неконкурентоздатності, сировинної спрямованості економіки, інфляційного фінансування дефіциту держбюджету, недостатності рівня валютних резервів, у тому числі і від мікроекономічних показників. Інвестування в подібну валюту, звичайно, ризикований захід, і імпортери схильні використовувати валюту третіх країн у розрахунках по товарообігу з такими країнами. Макроекономічні показники в таких країнах впливають на курс націо­нальної валюти, однак, можуть і штучно стримуватися урядом з політичних мотивів.

•Країни зі стабільною економікою, що дотримуються пріоритету вільного плавання національної валюти. Найважливіша характеристика таких країн: розвину­ та ринкова економіка, економічне благополуччя, передбачувана політика уряду, твердий контроль грошової маси, процентних ставок та інфляції в країні. [21]

Декларована свобода такої плаваючої валюти, однак, у деяких випадках пов'язана з брудними методами регулювання курсу — з інтервенціями, міждержавними урядовими договорами спільних плаваючих курсів, політичним тиском.

Інвестиції в такі валюти менш ризиковані, експортно-імпортні операції, заз­вичай, відбуваються з використанням саме цих валют. Курс валют відразу реагує на зміну макроекономічних показників економіки у таких країнах.

Макроекономічні та політичні фактори, як правило дуже гнучко реагують тільки на 3-й і 4-й тип валюти. При цьому можуть простежуватися багато законо­мірностей, що впливають на курс у довгостроковій і короткостроковій перспек­тиві. Наприклад, у довгостроковій перспективі при аналізі руху валютних курсів зазвичай враховують такі фактори, як темпи інфляції, стан платіжного і торгового балансу, рівень безробіття, рівень державного боргу, економічні перспективи роз­витку, рівень політичної і соціальної стабільності і тощо.

Разом з тим, із усіх факторів, що впливають на курс у довгостроковій перс­пективі, економістами виділяються два основних.

Перший з них — темп інфляції, закономірністю якого є те, що в країні з більш високими темпами інфляції знижується курс національної валюти стосовно ва­лют країн з більш низьким темпом інфляції. Так, курси валют країн з високими темпами інфляції, таких як, наприклад, Великобританія, Італія, Франція, США і Канада - знижувалися, тим часом, як курси валют країн з низькими темпами інфляції - такі як, наприклад. Японія, Бельгія, Нідерланди і Швейцарія - підви­щувалися. Така довгострокова тенденція динаміки курсів і цін спостерігається у часовому інтервалі приблизно двох десятків років.

Різкі коливання курсів валют можуть бути пов'язані як з причинами економіч­ними і політичними, так і чисто спекулятивними. Ринок відразу реагує на всі зміни економічних показників, прогнози експертів, політичні кризи і політичні чутки, використовуючи найменший привід для початку спекулятивної гри, що обіцяє добрий дохід спекулянтам.

Крім того, необхідно сказати, що не тільки країни, де власне відбуваються зміни, ризикують від важко прогнозованих коливань їхніх валют, але це також відноситься до країн, що є сусідами із кризовими країнами, чи тих, що мають з ними значні економічні або політичні зв'язки.[32]

Валютний ринок завжди характеризується нестійкістю і непередбачуваністю. Маємо на увазі надзвичайно швидку реакцію учасників валютного ринку на політичні й економічні зміни у світі, а також значною мірою така реакція може бути пов'язана зі спекуляціями.

Валютний ризик - це ризик втрат, зумовлений несприятливою зміною курсів іноземних валют під час здійснення угод з їх купівлі — продажу. Він виникає тільки при наявності відкритої позиції. Валютні операції, як правило, поділяють на «ка­сові» і «термінові». Ринок касових операцій вимагає оплати протягом двох робо­чих днів із дня укладення контракту, тому невиконання зобов'язань менш імовірне. До таких угод відносяться: угода СВОП, оверлафт. До термінових угод відно­сяться: форвард, СВОП, ф'ючерсні опціони.

Ризик несплати за терміновими валютними операціями залежить від креди­тоспроможності інвестора і терміну контракту. Чим виший цей термін, тим вища ймовірність зміни курсу і несплати.

Термінові методи застосовуються клієнтами банку як основні методи страху­вання (хеджування) їх валютних (фінансових) ризиків. Банки змушені застосову­вати ці методи як послуги клієнтам.

Надали поняття клірингу- система безготівкових розрахунків за цінні папери, товари і послуги за допомогою заліку зустрічних вимог і зобов'язань; всередині країни здійснюється через спеціальні розрахункові палати (міжбанківський кліринг); у міжнародній торгівлі - у формі міждержавних (міжурядових) клірингових валютних угод (ва­лютний кліринг) про взаємне погашення заборгованості один одному, що вини­кає з проведених операцій за зовнішньоторговими договорами.

Кліринг валютний - кліринг у міжнародній торгівлі; здійснюється у формі між­урядових угод, що зумовлюють:

• систему клірингових рахунків;

• обсяг валютного клірингу;

• клірингову валюту (погоджену валюту розрахунків);

• обсяг технічного кредиту (гранично припустиме сальдо торгового балансу);

• сальдо у вирівнюванні платежів з товарообігу (погашення заборгованості за допомогою тільки товарних постачань без права конверсії) або з залученням клірингової і вільно конвертованої валюти (валютний кліринг з обмеженою чи повною конверсією);

• схему остаточного погашення сальдо після закінчення терміну міжурядової угоди.